Неділя після Різдва Христового

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

Мф.2:13-23

13 Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля,щоб погубити Його. 14 Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет 15 і був там до смерти Іродової, щоб   збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.

16 Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, – від двох років і менше – за часом, про який вивідав у волхвів. 17 Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить: 18 голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.

19 Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті 20 і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти. 21 Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву. 22 Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську. 23 І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.

Втеча до Єгипту, Gentile da Fabriano

Втеча до Єгипту, Gentile da Fabriano

***

після різдва-0Зазвичай, ми не помічаємо того, що Христос почав своє земне життя як емігрант та політичний біженець. Сьогоднішнє Євангельське читання занурює нас в холодну реальність тих часів. Наляканий Йосип поспіхом збирає заручену, але не одружену з ним Марію, що нещодавно народила дитя, та глибокої ночі тікає до Єгипту від переслідувань маніакального царя Ірода. Богомладенець опинився в центрі політичних інтриг ще до того, як став на власні ноги або вимовив перше слово…

Події Різдва Христового нагадують історію Вітхозавітного Мойсея. Фараон наказує вбивати усіх єврейських малюків, щоби народ не збільшувався кількісно й не міг повстати проти свого правителя. Але воля Божа була проти фараона. Мойсей – єдиний кому вдалося врятуватися й саме він вивів народ із дому рабства.

В Різдвяній історії Ірод виступає новим фараоном, віддаючи наказ вбити сотні невинних малюків,  сподіваючись, що серед них буде новонароджений цар Ізраїлів. Цього разу Бог був проти Ірода, а Йосип та Марія із немовлям врятувалися від смерті в Єгипті…

***

Втеча до Єгипту, Albrecht Durer, 1494

Втеча до Єгипту, Albrecht Durer, 1494

Христос народився у  час, коли Рим перетворювався з республіки на імперію. Наймогутніша держава світу будувала “Римський мир” захопивши усі землі вздовж узбережжя Середземного моря. Талановитий полководець Помпей переміг піратство, використовуючи тортури, жорстокість і масові публічні страти. Як наслідок, розквітла торгівля, даючи потужний поштовх економіці. Протягом короткого часу деякі міста подвоїли свої прибутки.

Розширюючи свої володіння Рим окупував Італію, Іспанію, Грецію, Єгипет і землі, що зараз називаються Туреччиною. Коло 50-60 мільйонів населення проживало на цих територіях. За п’ятдесят років до Різдва Христового Юлій Цезар доточив до імперії Галлію (територія сучасної Франції) та здійснив кілька розвідувальних спроб у Британії, яка, власне, була підкорена лише через 15 років після розп’яття Спасителя.

Втеча до Єгипту, Carl Spitzweg, 1875-9

Втеча до Єгипту, Carl Spitzweg, 1875-9

Війни приносили велике багатство та рабів. Ціла імперія будувалася на рабському труді. Коло 15 мільйонів рабів, життя яких Арістотель підсумував словами “праця, покарання та їжа”, складали третину населення міст і містечок. Римляни не вирізнялися глибоким пізнанням науки і техніки, але були видатними законодавцями та будівельниками. Вони будували чудові дороги і відкрили переваги цементу, який змішували зі шлаком та каменем отримуючи бетон. Майже вся імперія була збудована з бетону. Цей матеріал давав будівельникам можливість зводити довгі акведуки, постачаючи воду до густонаселених міст і швидко будувати великі споруди.

Рим не викристалізував такої рафінованої культури, як антична Греція. Більшість статуй, що рясно прикрашали міста, були простими копіями грецьких аналогів. Не було нічого і близько подібного до Афінського Парфенона, але Римський форум вражав своїми масштабами, а міський Пантеон будувався протягом життя Спасителя. Римська література була на злеті. Видатний національний поет Віргілій помер за 15 років до народження Христа, величний лірик Горацій – за чотири. Але Овідій, співець любові, жив і творив. На час народження Спасителя йому було 39. Лівій завершив свою славетну історію Риму коли Христос був іще підлітком, а Сенека, драматург і філософ, був однолітком Спасителя.

Johnson, Paul. Jesus: A Biography from a Believer. New York, N.Y.: Viking, 2010. 12-15. Print.

***

Втеча до Єгипту, Giotto di Bondone 1304-06

Втеча до Єгипту, Giotto di Bondone 1304-06

Династія Іродів почалася з Антипатра, батька Ірода Великого. Він та пізніше його сини були губернаторами Юдеї під римським протекторатом, але ніколи не сприймалися євреями як законні правителі. Незважаючи на адміністративні, політичні та військові таланти Іроди були нащадками Ісава, брата патріарха Якова.

Ворожнеча між ізраїльтянами та едомітами почалася ще в утробі матері їх родоначальників “Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку­ Ва­фуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина. І молився Ісаак Господу за [Ревек­ку] дру­жину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його. Си­ни в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа. Господь сказав їй: два племе­ні в утробі твоїй, і два різних народи­ вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому. І настав час народити їй: і ось близнюки­ в утробі її. Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав. Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків” (Бут.25:20-26).

Втеча до Єгипту, Fra Angelico, 1450

Втеча до Єгипту, Fra Angelico, 1450

Яків викупив у брата первородство за сочевичну страву, а пізніше підступом виманив у батька для себе благословення, що належало старшому синові. Ісав був розлючений в наслідок чого Яків втік і не бачився з братом 20 років. Зрештою Ісав оселився в землі, що мала червоний відтінок на південний схід від Мертвого моря. Ця земля називалася “Едомом”, що звучало подібно до єврейського “‘admoni” – червоний.

Не зважаючи на те, що брати помирилися ворожнеча між їх нащадками зберігалася за часів царя Давида (2Сам. 8:11-15), Амасії, що завоював Едомітян (2Цар. 14:7 та 2Парал. 25:11-12)…

Marty, William Henry. The World of Jesus: Making Sense of the People and Places of Jesus’ Day. Minneapolis: Bethany House, 2013. 103-120. Print.

***

Втеча до Єгипту, монастир св. Катерини, 12 ст., Синай

Втеча до Єгипту, монастир св. Катерини, 12 ст., Синай

Ірод Великий поєднував таланти надзвичайно успішного військового лідера, талановитого адміністратора та хитрого і далекоглядного політика. За складних часів змін римської влади він не лише вижив сам, але і значно збільшив, розбудував та зміцнив свою державу. Політична хитрість та вміння Ірода миттєво зорієнтуватися у мінливій ситуації привели до того, що римський Сенат дарував йому титул “Царя Юдейського”. І хоч самі юдеї не визнавали його законного права на царство, жоден мешканець Палестини першого століття не міг уникнути впливу та всеохоплюючої влади Ірода. Його міста, храми, палаци, порти, акведуки, амфітеатри та фортеці були всюди. Його реконструкція та добудова Єрусалимського Храму перетворила святе для кожного юдея місце на одне з античних чудес світу.

Втеча до Єгипту, Adam Elsheimer, c. 1605

Втеча до Єгипту, Adam Elsheimer, c. 1605

Як і всі східні царі Ірод прожив своє життя у надмірних розкошах. Здавалося, він мав усе, що може побажати людина, але, замість насолоди, прожив у страху і підозрах. Боячись зради він вбив двох власних дружин, трьох синів та багатьох відданих друзів. Август шуткував з цього приводу: “Я би краще був у Ірода свинею ніж сином”, натякаючи на кошерні претензії царського двору.

Marty, William Henry. The World of Jesus: Making Sense of the People and Places of Jesus’ Day. Minneapolis: Bethany House, 2013. 136-137. Print.

***

Втеча до Єгипту, Joachim Patinir, 1510s

Втеча до Єгипту, Joachim Patinir, 1510s

Після смерті Ірода Великого деспотизм влади не зменшився. Син Ірода Архелай намагався в усьому наслідувати батька демонструючи римлянам і власному народові силу своєї влади. Заради збереження спокою він тисячами вбивав юдеїв. Так, придушуючи народний спротив, що збурив політичну ситуацію після смерті Ірода, Архелай ввів до Єрусалима війська і безжально придушив повстання. Йосиф Флавій пише, що солдати замордували 3 000 чоловік прямо перед Єрусалимським Храмом. Зрештою римляни визнали жорстокість Архелая не розумною, а його самого нездатним приймати помірковані рішення. Через 10 років Архелая змістили.

Саме під час його правління Йосиф з Марією та малюком Христом вирішили уникати володінь Архелая, та поселитися в Галилеї, де ситуація була значно спокійнішою.

Matthews, Shelly. “Commentary on Matthew 2:13-23.” Workingpreacher.org. 2014. Web. 6 Oct. 2015.

***

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Michelangelo

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Michelangelo

Сьогодні перед нами дві родини і два погляди на життя. Одна родина є уособленням гріха, а друга – віддзеркаленням святості.
Клан Ірода Великого був однією з найбагатших і найпотужніших родин Римської імперії того часу. Разом із тим, сам Ірод, як і члени його родини увійшли в історію як серійні вбивці, зрадники віри та свого народу. Проголошений Римським сенатом “Цар Юдейський” став слухняним інструментом в руках імперської влади. Маскуючи свою залежність від римських господарів, Ірод розгорнув масштабні будівельні проекти. Крім турботи про Єрусалимський храм він будував святилища язичницьким богам, іподроми, фортеці та палаци. Усе це потребувало астрономічних сум грошей. Як і будь який диктатор в усі часи Ірод оббирав власний народ, постійно підвищуючи податки. Влада, визнання та задоволення будь-яким коштом – такою була парадигма існування Ірода та всієї його родини.

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Michelangelo.

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Michelangelo.

На противагу Іроду, бачимо родину пресвятої Богородиці та Йосипа Обручника. Діва Марія стала обраним сосудом Божим, а Йосип присвятив власне життя на служіння втіленому Богові. Їх праведність, відданість, послух і готовність переносити труднощі зберегли життя Спасителя.  Якщо людина випробовується в часи небезпеки, то Йосип з Марією пройшли це випробування з честю, серед ночі тікаючи до Єгипту від вбивць посланих нечестивим царем.

Дві родини, два різних приклади. На кого з них подібні наші родини? Думаю, в більшості випадків відповідь буде гібридною. З одного боку, ідеалом для нас є святість. З іншого, кожен має в собі маленького ірода. Звичайно ми не вбиваємо власних жінок і синів, не топимо та не труїмо родичів і друзів. Але, далеко не завжди присвячуємо життя Богові. Порівняйте, кількість часу витраченого на задоволення власних бажань із кількістю часу присвяченому служінню Богові та ближньому…  

На Суді Божому кожен з нас дасть власну відповідь за своє життя. Але хіба ми не ділимо відповідальність? Чоловік і жінка відповідають один за одного, батьки за дітей і діти за батьків. Кожен з нас відповідає за свого ближнього, за атмосферу християнської любові та взаємодопомоги, що нас оточує.

***

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Luc-Olivier Merson, 1879

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Luc-Olivier Merson, 1879

Сьогоднішнє Євангельське читання оповідає про жахливу трагедію. Офіційна державна влада, в особі тогочасного царя-диктатора, здійснила злочин проти людяності. Почувши про народження нового царя Ірод наказав вбити усіх немовлят Вифлеєму та околиць. Щороку 11 січня Церква вшановує їх пам’ять. В давні часи Вифлеємських немовлят називали “бутонами мучеників”. Бутон іще не є квіткою, мучеництво за віру розквітне пізніше, але він містить в собі згорнуту красу і велич квітки. Безневинно замордовані малюки стали першими мучениками.

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Philipp Otto Runge, 1806

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Philipp Otto Runge, 1806

Від того часу пролилися ріки безвинної дитячої крові. Згадуючи Вифлеємських немовлят західна Церква молиться за всіх замордованих дітей. Тих, хто постраждав від воєн, голодоморів, нищівної політики диктаторів та кривавих законів демократичних держав. Через політику “однієї дитини” в Китаї щорічно гинуть або потрапляють в інтернати мільйони немовлят, переважно дівчаток. В Тайланді 10-11 річних дітей продають в рабство і примушують займатися проституцією. Пів-мільйона немовлят Африки народилися хворими на СНІД. Мільйони дітей по цілому світу зростають в умовах абсолютної бідності, не отримують освіти та медичної допомоги. В багатих і розвинутих країнах демократії державні та приватні лікарні практикують конвеєрне вбивство дітей в абортаріях (іноді після 6-ти місяців вагітності)…

Згадуючи вбивство Вифлеємських немовлят Церква підносить свій голос заступаючись за всіх безневинно вбитих малюків.

більше про бідність

більше про аборт

***

Anno Domini, Edwin Long, 1883, зображено прибуття Святої Родини до Єгипту

Anno Domini, Edwin Long, 1883, зображено прибуття Святої Родини до Єгипту

 Вбивство Вифлеємських немовлят згадується лише в Євангелії від Матфея. Крім Матфея ця історія міститься в апокрифічному Євангелії Якова (коло 150р.) де не згадується про втечу до Єгипту, але розповідається про преслідування Івана Хрестителя. З поза-християнських джерел вбивство немовлят згадує Макробій у своїх Сатурналіях (початок 5-го ст.). Різниться і кількість замучених немовлят. Візантійська традиція нараховує 14000 малюків, сирійська – 64000, коптська – 144000. Католицька eнциклопедія (1907-12рр.), приймаючи до уваги імовірну кількість населення Вифлеєму, пише що було вбито від шести до двадцяти дітей у Вифлеємі та коло дюжини в околицях.

“Massacre of the Innocents.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 9 Jan. 2016.

***

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Fra Bartolomeo

Відпочинок під час втечі до Єгипту, Fra Bartolomeo

Історія втечі до Єгипту була значно доповнена різними апокрифічними переказами. Зокрема, розповідається як пальмові дерева схиляли свої віття перед Христом, а дикі звірі приходили віддати Йому шану. Також зберігся переказ про зустріч із розбійниками, яких пізніше розіп’яли разом із Спасителем. Деякі оповідання говорять, що разом із Марією та Йосипом подорожувала Саломія – нянька Христа.

Деталі історії втечі Спасителя є надзвичайно важливими для Коптської Церкви в Єгипті. Цілий ряд місцевих храмів збудовані на місцях відпочинку Марії та Йосипа, церква Abu Serghis збудована на місці де був дім родини в Єгипті.

“Flight into Egypt.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 9 Jan. 2016.

***

Візантійська традиція нараховує 14000 вбитих за наказом Ірода немовлят, сирійська – 64000, коптська – 144000. Сучасні дослідники, беручи до уваги розміри Вифлеєму, називають значно менші цифри. Knabenbauer говорить про 15-20, Bisping про 10-12, Kellner – 6.

“Catholic Encyclopedia – Holy Innocents.” Catholicsaints.info. 11 May 2012. Web. 9 Jan. 2016.

***

Побиття Віфлеємських немовлят, Rubens

Побиття Віфлеємських немовлят, Rubens

Ірод Великий був звичайним диктатором. Як і всі інші керівники авторитарних режимів, він боявся зради і державного перевороту. Саме зі страху за своє життя і посаду Ірод віддав наказ вбити Вифлеємських немовлят. Диктатори усіх часів чинили аналогічно. Це називається “презумпцією вини”. Otto von Bismark (1815-1898), перший канцлер об’єднаної Німеччини, говорив: “Краще нехай постраждає 10 невинних, ніж один винний уникне покарання”. Подібно діяв Гітлер, Сталін, Мао та інші.  Давньокитайське висловлювання формулює по-справжньому кровожерливу версію з розмахом півтора-мільярдної держави: “Краще вбити 10000 невинних, ніж один винний втече”.

Побиття Віфлеємських немовлят, Cornelis van Haarlem, 1590

Побиття Віфлеємських немовлят, Cornelis van Haarlem, 1590

На противагу диктаторам усіх часів Вільям Блекстон один із засновників Англійської юриспруденції у 1770-х говорив: “Нехай краще 10 винних уникнуть покарання, ніж один постраждає невинно”. Цей принцип називають “презумпцією невинуватості”. Першу дію цього принципу знаходимо в книзі Буття, коли Господь заради десяти праведників обіцяв помилувати міста грішників (Бут. 18:23-32). Бенджамін Франклін 1785-го року говорив: “Нехай краще сто винних уникнуть покарання, ніж один невинний постраждає”. Джон Адам так пояснив цей принцип: “Значно важливіше захистити невинного, ніж покарати злочинця, бо злочини стали настільки звичайним явищем, що не можливо покарати усіх. Але якщо засудять невинного, то громадяни скажуть: “Не важливо добро я роблю чи зло, винний я чи не винний, бо невинність не захищає від покарання”. Якщо така думка поселиться в головах громадян, це стане кінцем впорядкованого і безпечного життя”. Сучасна юриспруденція вважає обвинуваченого невинним, допоки його провина не доведена поза всяким сумнівом.

Goh, Jeffrey, and Angie Goh. “Dr. Jeffrey & Angie Goh » Blog Archive » 71. The Lament of Rachel.” Jeffangiegoh.com. 2013. Web. 9 Jan. 2016.

***

Побиття Віфлеємських немовлят, Giotto

Побиття Віфлеємських немовлят, Giotto

Paul Marshall, автор книги “Their Blood Cries Out” спеціалізується на релігійних гоніннях сучасності. У своїй книзі він пише, що після розвалу СССР стало зрозумілим, що Церква відігравала значну роль у цьому процесі. Після цього китайська преса писала: “церква відіграла значну роль у розпаді комуністичної партії”, – і проголошувала, – “Якщо ми не хочемо, щоби це повторилося в нашій державі, то повинні придушити немовля допоки воно лежить в яслах”. Саме це і намагався зробити Ірод за дві тисячі років до китайських комуністів.

Feddes, David. “SUFFERING CHRISTIANS.” Words of Hope Message. 19 Mar. 2000. Web. 9 Jan. 2016.

***

Побиття Віфлеємських немовлят, Peter Paul Rubens. 1636–38

Побиття Віфлеємських немовлят, Peter Paul Rubens. 1636–38

Побиття Віфлеємських немовлят, François-Joseph Navez, 1824

Побиття Віфлеємських немовлят, François-Joseph Navez, 1824

Побиття Віфлеємських немовлят, Pieter Brueghel the Elder

Побиття Віфлеємських немовлят, Pieter Brueghel the Elder

Оплакування Віфлеємських немовлят, Duccio, di Buoninsegna, 1319

Оплакування Віфлеємських немовлят, Duccio, di Buoninsegna, 1319

Побиття Віфлеємських немовлят, Jacopo Tintoretto

Побиття Віфлеємських немовлят, Jacopo Tintoretto

Побиття Віфлеємських немовлят, Codex Egberti, late 10th century.

Побиття Віфлеємських немовлят, Codex Egberti, late 10th century

Рахіль плаче за дітьми

Рахіль плаче за дітьми

Побиття Віфлеємських немовлят, Daniele Ricciarelli

Побиття Віфлеємських немовлят, Daniele Ricciarelli

Побиття Віфлеємських немовлят, Sebastiano Galvani

Побиття Віфлеємських немовлят, Sebastiano Galvani

після різдва-24

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook