До питання про етичну складову аборта
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Книга Буття наголошує на недоторканості жінки та дитини “Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках; а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу, обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар” (Вих. 21:22-15). В разі нанесеної шкоди жінці або дитині діє закон відплати.
“Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї. На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти – Бог мій” (Пс. 21:10-11).
Біблія вчить, що зачаття дитини є актом Божим: “Ось і діти – насліддя від Господа; нагорода від Нього – плід утроби” (Пс. 126:3).
Негативний бік цього бачимо на прикладі Авімелеха: “І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати; бо закрив Господь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Авраамову” (Бут. 20:17-18). Подібне знаходимо в Бут. 16:2 “І сказала Сара Авраму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала”. Те саме читаємо про Анну, матір Самуїла: “У той день, коли Елкана приносив жертву, давав Феннані, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини; Анні ж давав частину особливу, [тому що в неї не було дітей], бо любив Анну [більше, ніж Феннану], хоча Господь закрив утробу її” (1Цар. 1:4-5).
Господь як закриває утробу, так і відкриває. Авраамові Бог каже про Сарру: “Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї… І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив. Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог” (Бут. 17:16; 21:1-2).
Ісаак просив дітей у Господа і отримав за своїм проханням: “І молився Ісаак Господу за [Ревекку] дружину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його” (Бут. 25:21). Те саме відбулося з Анною, матір’ю пророка Самуїла: “І пізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь. Через деякий час зачала Анна і народила сина і дала йому ім’я: Самуїл, бо, [говорила вона], від Господа [Бога Саваофа] я виблагала йог.” (1Цар. 1:19-20). Це саму читаємо в історії Руфи та Вооза: “І взяв Вооз Руф, і вона стала його дружиною. І увійшов він до неї, і Господь дав їй вагітність, і вона народила сина” (Руф 4:13).
Псалмоспівець вихваляє Господа такими словами: “Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає. Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє. Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було” (Пс. 138:13-16).
З волі Божої відбувається зачаття Самсона: “У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала. І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина; отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого; бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян… І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь” (Суд. 13:2-5, 24).
Ще за часів патріархів Іов розумів, що своїм ісуванням цілком завдячує Господеві: “Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, – і Ти губиш мене? Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене? Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене, шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене, 12 життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?.. навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене; 19 нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!” (Іов. 10:8-12, 18-19).
У Новому Заповіті бачимо історію Благовіщення Пресвятої Богородиці, коли Господь оселився в утробі Діви Марії.
***
Отці Церкви про аборти (цитати передають зміст і не страждають академічною точністю)
ВІд початку Церква засуджувала аборти прирівнюючи їх до беззаконного вбивства невинної людини. Ненароджена дитина визнавалася повноцінною людиною, що яскраво стверджується призначенням дат церковних святкувань зачаття Пресвятої Богородиці та св. Пророка Предтечі і Хрестителя Іоанна. Ці свята демонструють, що Церква вважаля зачаття (а не народження) початком існування людини.
У північній Африці Тертуліан писав між 210-213 роками коментуючи Вих.21:22-25: “Отже ембріон стає людською істотою в утробі матері від миті свого зачаття. Закон Мойсея суворо карає чоловіка який, навіть не бажаючи, викличе аборт, тому що людська істота вже почала своє існування”. (Treatise on the Soul, 37.)
св. Григорій Ніський (коло 379) також стверджував, що ненароджена дитина є людською істотою від миті свого зачаття. У своїй “On the Soul and Resurrection” він заперечував твердження, що зародок не має людської душі: “бездиханні і неживі предмети не мають влади рости і рухатися”. Оскільки людський зародок росте і рухається, св. Григорій робив висновок, що ненароджена дитина має душу. Він пише: “Немає сумніву або непорозуміння, що ті, хто у материнському череві, ростуть і рухаються у просторі. Отже, залишається лише одне припущення – тіло і душа мають одночасний початок”. Додатково, св. Григорій додає, що як насіння виростає дорослим деревом, бо має рослинну силу, людський ембріон виростає у череві матері стаючи людською дитиною, бо має в собі людське життя, джерелом якого є людська душа, а не душа рослини або тварини як вірив Аристотель. (See Catharine Roth’s English translation published by St. Vladimir’s Seminary Press [Crestwood, New York, 1993], pp. 99-100.)
Оскільки Церква вважала ненароджену дитину повноцінною людиною, засудження абортів знаходимо вже у перших століттях по Р.Х. Напевно, найдавнішим текстом, що торкається цієї теми, є послання Варнави написане, ймовірно, в Александрії Єгипетській між 117-132рр.. У ньому говориться однозначно: “Не вбивай дитини роблячи аборт, або дітовбивство” (19:5).
Дідахе (Вчення 12 апостолів), катехізис Сирійської церкви написаний коло 140-го року, дає не менш чіткі вказівки: “ Друга заповідь повчання: Не вбивай, не чини перелюбу, не розбещуй дітей, не будь розпусним, не кради, не займайся магією і ворожінням, не вбивай дитини в утробі, ані тієї, що вже народилася, не бажай того, що належить ближньому” (Дідахе 2:1-2).
Ще одне засудження абортів знаходимо в описі пекла відомому як Апокаліпсис Петра (написаний між 125-150). Климент Александрійський та Мефодфій Олімпійський приписували текст апостолу Петру, вважали його автентичним і богонатхненним. Мураторіїв канон, написаний в Римі у другому столітті, навіть розміщує його серед канонічних Євангельських книг, щоправда з зауваженням: “Деякі не читають його в церкві”. Сучасна Церква не включає цей текст до Євангелія та не вважає його автентичним. Тим не менше Апокаліпсис Петра наочно демонструє ставлення християн другого століття до абортів. Спочатку автор змальовує муки вбивць, тіла яких вкриті хробаками та пожираються хижими звірями, а потім одразу переходить до жінок, що абортували ненароджених дітей: “І коло того місця (в пеклі) я побачив іншу протоку, якою закипіла кров і бруд постраждалих збігали, утворюючи подобу озера. У ньому, по-шию в крові, знаходилися жінки, а навпроти них заплакані малюки, що були передчасно від них народжені; і вилітали з них іскри вогню, вражаючи жінок в очі: усі вони були прокляті за те, що зачали і зробили аборт” (Апок. Петра 26).
Афінагор Афінський, християнський апологет і письменник, 177-го року пише: “Коли ми говоримо, що жінки які вживають ліки, щоби стався аборт, чинять вбивство і будуть відповідати за аборт перед Богом, на якій підставі вважаємо це вбивством? Не може людина, яка вважає зародок у своїй утробі сотвореним життям, об’єктом Божої опіки, вбивати творіння Боже” (A Plea for the Christians, 35:6). Афінагор пише для ворогів християнства і припускає, що вони добре знайомі з позицією християн стосовно недопущення абортів. На цій підставі Афінагор будує аргументи, спростовуючи звинувачення язичників у вбивстві християнами малюків під час богослужіння, з метою споживати їх тіло і кров.
Тертуліан наводить подібні аргументи спростовуючи це саме звинувачення. В апології написаній коло 197-го року він говорить: “Для нас вбивство заборонено раз і назавжди; навіть дитину в утробі, коли материнська кров перетікає в неї формуючи людську істоту, знищувати для нас незаконно. Недопущення народження є лише прискореним вбивством. Не має різниці між вбивством народженої дитини і вбивством тої, що лише має народитися. Вона є людиною, яка має стати людиною: плід, що повністю присутній у своєму насінні”. (Apology, 9:8.)
Іполіт Римський, між 199-217рр., їдко засуджував тих, хто робить аборти, щоби уникнути “ускладнень” або суспільної відповідальності: “Жінки доброї репутації почали вживати ліки, що приводять до безпліддя і запобігають появі живота, щоби таким чином позбавитися того, що було зачато, бо вони не хочуть мати дітей від рабів або від тих, хто не є для них соціально рівнею, заради репутації своїх родин та збереження надмірних багатств. Таким чином нечестивість додана до беззаконня приводить одночасно до перелюбу та вбивства!” (Refutation of All Heresies, 9:17.)
Марк Мінуцій Фелікс, римський адвокат і християнський письменник, в своєму “Октавії” (218-235рр.) пов’язував аборт із вбивством немовлят: “Між вами (язичниками) бачу новонароджених синів, викинутих на поїдання диким звірам та птахам, або жорстоко удавлених і умертвлених болючою смертю; а також жінок, що медичними засобами вбивають в утробі ще не народжених немовлят” (Octavius, 30:2).
Клімент Александрійський у своєму The Tutor (A.D. 200-202) наголошує на тому, що аборти знищують встановлений Богом природний порядок розмноження, а вбивство ненародженої дитини є загрозою для цілого людства, бо усі люди є єдиносущними один з одним у своїй людській природі: “Далеко не всі люди хочуть, щоби шлюб виконував свою мету. Бо шлюб створений для народження дітей, а не для необмежених статевих зв’язків, наслідок яких не може бути виправданий ні розумом ні здоровим глуздом. Життя світу продовжуватиметься природним чином, якщо з самого початку ми будемо практикувати утримання замість аморального і згубного знищення людських істот, життя яких було даровано Божим Промислом. Усі хто вживає абортивну медицину, щоби приховати свій перелюб, знищують усю людську расу разом із зародком”. (The Tutor, 2:10.)
Оскільки аборт вважався великим гріхом, рання Церква накладала на жінок важку покуту: заборону причастя до кінця життя. Мета цієї покути була не в тому, щоби виключити грішниць із церкви, а спонукати їх до посиленного каяття, щоби, отримавши причастя перед смертю, вони могли прилучитися до Царства Небесного. В четвертому столітті ця практика змінилася десятирічною покутою.
Анккірський Собор 315 року визначив: “Стосовно жінок, що вчинили перелюб і знищили зачатий плід або брали участь у виготовленні лікарських засобів для здійснення аборту, попередніми правилами визначалося відсторонення від причастя до часу смерті, з чим деякі згодні. Однак, ми накладаємо на них десятирічну покуту, відповідно до встановлених порядків” (Canon 21).
Святий Василій Великий зазначав, що важливим у визначенні часу покути для грішниць є не тривалість “часу покаяння, а глибина розкаяння” (Letter 188), тому десятирічний період став загальноцерковною канонічною нормою. Якщо протягом цього часу жінка виявляла покаяння, її приймали до церковного спілкування. Разом із тим, зміна церковної практики була викликана не “лібералізацією” поглядів, а пастирськими мотивами. Святий Весилій Великий чітко визначає, що Церква не змінила свого погляду на згубність аборту: “Жінки, що навмисно знищують ненароджене дитя винні у вбивстві. Для нас не має жодного значення сформований плід, чи не сформований. В цьому випадку страждає не лише ненароджений, але і жінка, що наносить собі шкоду; бо у багатьох випадках жінки, що вдаються до таких дій помирають. Знищення ембріона є вбивством, якщо було здійснено навмисно. Але покарання таких жінок не повинно бути пожиттєвим, але на десятирічний період… Жінки, що виготовляли ліки для аборту, на ряду з тими хто приймав ліки для знищення ненародженої дитини, є вбивцями.” (Letter to Amphilochius, 188:2, 8.)
Ієронім (347-419рр.), християнський письменник і перекладач Біблії на тогочасну латинську мову, не приховує своєї зневаги до християн, що виправдовують аборт як справу приватного “вибору” або “сумління”: “Дехто заходить настільки далеко, що приймає зілля, що забезпечують неплідність, що прирівнюється до вбивства людської істоти іще до її зачаття. Дехто, коли виявиться що вони зачали дитину у гріху, вживає ліки, щоби здійснити аборт. А коли (як часто стається) вони в наслідок цього помирають, сходять у преісподню обтяжені не лише провиною перелюбу, але і самогубства та дітовбивства”. (Letter to Eustochium, 22:13-14.)
Якщо Отці Церкви і розглядали аборт як “вибір”, то скоріше вбачали в ньому наслідок цілого ряду негативних рішень. Святий Іоан Золотоуст сприймав аборт як завершення “виборів” яке починається потуранням своїм бажанням (сп’янінням), нерозбірливістю, перелюбом і в решті-решт абортом небажаної дитини. Проповідуючи в Антіохії між 381-397рр. Золотоуст засуджує роль знахарів у брудному потоці негативних рішень, які забезпечують одночасно “любовним зіллям” та абортивними ліками: “Чи багато зусиль треба щоби зробити аборт? Вбивство іще до народження? Навіть повія не залишається просто повією, але на додачу стає вбивцею. Подивіться як п’янство приводить до розпусти, розпуста до перелюбу, перелюб до вбивства; або до чогось іще гіршого ніж вбивство. Бо я навіть не можу придумати назви тому, що не забирає життя народженого, але недопускає саме народження. Чому ж ти зловживаєш даром Божим, воюєш проти Його закону, робиш те, що викликає прокляття, замість того що приносить благословення, перетворюєш утробу, що повинна давати життя на камеру смертників, озброюєш жінку, що призначена на дітородження, перетворюючи її на вбивцю? З метою заробити більше грошей, щоби жінка залишалася приємною на вигляд і приваблювала коханців, висипаєш собі на голову палаюче вугілля. Бо навіть якщо гріх її, причина гріха в тобі. Звідси теж деякі ідолопоклонники, яких збереглося немало, видумують заклинання, возливання, любовні зілля та безліч іншого неподобства…” (Homily 24 on Romans.)
Погляди Церкви на аборт остаточно склалися на Шостому Вселенському Соборі: “Ті, що виготовляють ліки, які викликають аборт, як і ті, хто приймає їх, щоби вбити зародок, підпадають під покарання за вбивство” (Canon 91). Цей канон, разом із попередніми правилами, що засуджують аборти, 883 року включений до Номоканону Константинопольського патріарха Фотія Великого. Він є частиною канонічного права Православної Церкви.
Протягом своєї історії Церква, з одного боку, засуджувала гріх аборту, що бачимо з наведених цитат отців, з іншого, допомагала жінкам, що потрапили у складне становище. Монастирі надавали притулок жінкам в положенні, де вони знаходили співчуття, турботу та опіку. Додатково Церква опікувалася сиротами та кинутими дітьми. Маємо багато свідчень, що небажаних дітей просто приносили до воріт монастиря і залишали на Божу Волю. Монахи підбирали таких дітей і виховували їх або віддавали до благочестивих християнських родин.
Frazier, T.L. “The Early Church on Abortion.” Orthodoxytoday.org. Web. 5 Oct. 2015.
***
Статистичні дані 1996-2008рр. (The Guttmacher Institute)
По світу вцілому
Кількість абортів на рік: приблизно 42 млн.
Кількість абортів на день: приблизно 115 000
83% здійснюються у країнах, що розвиваються
17% у розвинутих країнах
США
Кількість на рік: 1,21 млн (2005)
На день: приблизно 3315
50% жінок, що здійснюють аборти молодше 25 років
33% роком від 20-24
17% молодше 20
1,2% дівчата до 15 років
Расова Приналежність
60% роблять білі жінки. Хоч ця цифра видається значною, відсоток абортів серед білих жінок значно нижчий ніж серед інших расових груп. Так Афро-Американські жінки роблять абортів в три рази більше ніж білі, вихідці з Латинської Америки – вдвічі.
Родинний статус
66% абортів здійснюють жінки, що ніколи не одружувалися
18% одружені
9,4% розлучені
За своїм віросповіданням жінки, що зробили аборт належать до:
43% протестанти
27% католики
1,3% юдеї
24% невіруючі
Майновий статус
29% жінок родини яких заробляють менше ніж $15,000
20% між $15,000 and $29,999
38% між $30,000 and $59,999
14% понад $60,000
Причина аборту
1% згвалтування або інцест
1% аномалії ненародженої дитини
4% доктор сказав, що їх здоров’я погіршиться в разі вагітності
6% через можливість потенціальних проблем із здоров’ям матері або дитини
50% не хочуть бути матерями-одиначками або мають проблеми у родинних стосунках
66% не можуть собі дозволити дитину матеріально
75% заявили, що дитина занадто ускладнить їх життя
93% соціальні причини (дитина набажана та складає додаткові труднощі)
“Abortion Facts and Statistics.” Abortionno.org. Web. 5 Oct. 2015.
***
Кількість, буденність і поточність абортів приголомшує. Сучасний світ вбиває щороку мільйони ненароджених дітлахів. Найбільший відсоток абортів має Румунія, де три з чотирьох вагітностей завершуються абортом. З 1973 року, коли в США набрало сили рішення суду у справі Roe v. Wade і аборти стали законними, здійснено коло 50млн. абортів. Одна дитина кожних 26 секунд, 151 – кожну годину, 3629 – кожного дня.
Тридцять три штати Америки визнають вбивство плода кримінальним злочином. Дії проти матері, що привели до травмування або вбивства ненародженої дитини розглядаються як злочин заподіяний двом жертвам. Наприклад, штат Мінесота мав цікавий випадок. Чоловік сприяв самогубству знайомої. Після її смерті з’ясувалося, що вона була вагітна. Чоловіка засудили на 12 років за співучасть у вбивстві ненародженої дитини. Газета the Star Tribune написала з цього приводу: “Закон визнає вбивство плода кримінальним злочином, крім випадку коли здійснюється аборт”. Але аборт і є вбивством плода, чому ж він не підпадає під дію закону? Відповідь проста: якщо мати хоче дитину – діє закон, якщо не хоче – закон не діє. Таким чином матері приписують функцію Бога: владу над життям і смертю.
***
Найбільша мережа клінік, що роблять аборти у США називається Planned Parenthood Federation of America, в одній зі своїх заяв стверджує: “Аборт є лікуванням небажаної вагітності, ще одної хвороби, що передається статевим шляхом”. Цікаво, що ця органіація була заснована Margaret Sanger (померла 1966) на цілком расистських принципах. У своїй книзі “Жінки і нова раса” вона писала: “Найбільш милосердне діяння, яке велика родина може зробити для немовляти – вбити його” (“The most merciful thing a large family can do to one of its infant members is to kill it.”) У своїй книзі “Стрижень цівілізації” (The Pivot of Civilization) Margaret Sanger говорить, що так звані “нижчі раси” є “людським бур’яном” і “загрозою для цівілізації”. Вона була прихильницею та пропагандисткою євгеніки – руху, що ставив своєю метою очистити людство від “інвалідів, злочинців та утриманців” застосовуючи контроль за народжуваністю. Для неї аборт був лише одним із інструментів контролю народжуваності.
Незважаючи на те, що Planned Parenthood Federation of America не пов’язує себе з євгенікою, своєю метою вони бачать здійснення абортів, переважно для бідних, недостатньо забезпечених та соціально не влаштованих людей.
Piper, John. “What Is Man?” Desiringgod.org. 16 Jan. 1994. Web. 5 Oct. 2015.
***
Чи є людський ембріон людиною? Наукову точку зору висловлює Dr. Jerome Lejeune, професор фундаментальної генетики з Парижу: “Життя в цілому має дуже довгу історію, але кожна окрема людина має чіткий початок свого існування – мить зачаття: фізичного поєднання молекулярних ниток ДНК. Кожна репродуктивна клітина, мікроскопічна стрічка загальною довжиною приблизно в один метр, розділена на 23 частини або хромосоми. Як тільки 23 хромосоми батька шляхом запліднення поєднуються з 23-ма хромосомами матері, формується повна генетична структура, що містить усі вроджені якості нової особистості, та починається існування нової людини. Через два місяці після зачаття, розмір людини від голови до п’ят менше ніж довжина одного пальця, але при цьму вона має руки, ноги, голову, внутрішні органи, мозок. Починаючи з чотирьох тижнів – свідомість та серцебиття 150-170 ударів на хвилину”. Таким чином професор робить висновок: “Те, що людина починає своє буття з миті запліднення не є здогадкою або припущенням – це науково доведений і обгрунтований факт”.
***
Як прихильники прав жінки на аборт так і противники виходять з того, що жінка є відповідальною за себе та за життя або не-життя її ненародженої дитини. Разом із тим це не завжди так. Значна частина жінок роблять аборти з двох головних причин: відсутність матеріальних і фізичних можливостей виростити дитину та страх втратити важливі для них стосунки з людьми.
Наприклад, мати одиначка, що вже має двох дітей, менший з яких із синдромом дауна, виявляється вагітною. Вона є християнкою і переконана, що аборт є гріхом, але батько дитини не бажає пов’язувати з нею своє життя. Після довгих роздумів жінка приймає рішення зробити аборт, бо боїться, що не зможе виристити ще одну дитину.
Інший приклад. Жінка завагітніла, але її чоловік вважав народження дитини не на часі і обіцяв її залишити в разі вона народить дитину. Жінка зважилася на аборт… Чоловік її залишив всерівно. В обох випадках аборт був не реалізацією свободи вибору жінки, а страхом відсутності будь-якого вибору бо піклувавння про народжену дитину суцільно лягало на плечі одиноких жінок.
На відміну від обох рухів: за-вибір (доводить право жінок на владу над власним тілом) та за-життя (доводить право на життя ненародженої дитини) християне мають зосереджуватися не на правах а на відповідальності. При цьому ціла громада є відповідальною за кожного свого члена.
Will Willimon настоятель каплиці Duke University розповідав про християнську громаду, що складається виключно з афро-американців. Коли дівчинка-підліток із цієї громади народжує дитинку про яку не може піклуватися, ціла громада шукає виходу з ситуації. Зазвичай, дитину охрещують та віддають разом із матір’ю під опіку старшим і заможнішим членам громади, що мають час, можливості та мудрість виростити дітей. Таким чином старші члени громади піклуються про навонародженого та про неповнолітню матір.
Друга історія трапилася з Деборою Кемпбел. Одна з жінок громади до якої належала Дебора завагітніла та, не зважаючи на відсутність чоловіка, вирішила залишити дитину. Коли живіт стало помітно вона перестала приходити на богослужіння. Дебора зателефонувала вагітній, запросила до церкви та порадила сідати на лавку коло її родини, обіцяючи всіляку підтримку. Тоді ще ніхто не знав як прореагують на вагітну і не одружену жінку вцілому консервативні парафіяни. Але, коли гінеколог виставив вагітній рахунок на $1500, громада зробила baby shower (вечірка на честь ще не народженої дитини) і зібрала необхідні кошти. Дебора була присутньою під час пологів, а коли мати жінки відмовилася допомогти їй після пологів, парафіяни по-черзі готували їжу, прибирали оселю та всіляко допомагали молодій мамі. Від того часу маленька дівчинка є улюблинецею цілої парафії.
В обох цих прикладах громади принципово відрізняються одна від одної. Перші – методисти, другі – римо-католики. Одні мають стратегічно розроблену процедуру, інші діяли спонтанно за покликом власних сердець. В обох випадках християнська любов проявилася у живих справах, а не лише на словах. Випадки аборту серед християн є проявом хвороби цілої громади, що не змогла або не бажала проявити увагу і турботу до вагітної жінки та її дитини…
Обговорюючи тему абортів, як прихильники так і противники, починають дискутувати стосовно точної миті коли людину можна вважати людиною. Твердження про святість людського життя та заборону вбивства людини беззастережно приймається обома сторонами. Разом з тим, християни не вірять, що життя, само по собі, є святим або містить в собі якусь самодостатню цінність. Прикладом цього є християнські мученики, що заохочували власних дітей прийняти смерть за віру, тоді коли можна було зректися Христа і зберегти своє життя. Християни вірять, що кожна людина створена за Образом Божим і є безмежною цінністю в Божих очах. Кожна людина покликана Богом до життя і, в розумінні Церкви, це життя вічне. На відміну від секулярного світу християни мають не лише мету за ради якої варто жити, але і мету за ради якої варто пожертвувати тимчасовим життям…
Якщо не припинити аборти на пізніх стадіях вагітності, раніше чи пізніше суспільство докотиться до вбивства немовлят. H. Tristam Englehart – відомий і визнаний філософ написав книгу “Основи біоетики”, яка широко використовується університетськими програмами при обговоренні проблем біоетики. У цій книзі він зауважує, що, на його думку, не існує абсолютно жодних причин за якими ми не можемо вбивати дітей віком до півтора року, оскільки до цього віку вони не усвідомлюють себе і не є повноцінними особитстостями…
Hauerwas, Stanley. “ABORTION, THEOLOGICALLY UNDERSTOOD.” lifewatch.org. 1990. Web. 5 Oct. 2015.
***
Сучасне американське суспільство є у стані своєрідної шизофренії. За законом, чотирнадцятирічна дівчинка не може купити пачку сигарет, пляшку пива або подивитися кіно позначене “Х”. В деяких штатах вона не може проколоти вуха без дозволу матері. Але вона може вільно зробити аборт.
Francis Schaeffer та C. Everett Koop говорять: “Існують відповідні квоти на лов китів та дельфінів, але завжди відкритий сезон на ненароджених малюків”. Якщо людина знищить яйця орла, її оштрафують на $5000. Якщо та сама людина зробить аборт – заробить $350. Найбільш небезпечне місце в сучасній америці не в негритянському гетто, а в утробі власної матері. В одному вападку з трьох дитина не має шансу на вийти звідти живою.
***
Хочу нагадати слова Данте: “Найгарячіші місця в пеклі приготовані для тих, хто в час глибокої моральної кризи зберігав нейтралітет”.
***
В процесі навчання професор одної з медичних академій дав студентам завдання: “Історія родини така: Тато має сифіліс. Мати – туберкульоз. Вони вже мали чотирьох дітей. Перший – сліпий. Другий помер незабаром після народження. Третій – глухий. Четвертий має туберкульоз. Мати знову вагітна і прийшла до вас за порадою. Вона готова зробити аборт, або залишити дитину в залежності від того, що ви їй скажете. Ваша порада?”
Студенти працювали невеликими групами. Усі без виключення групи рекомендували аборт. “Вітаю,” – сказав професор, – “тільки що ви абортували Бетховена, адже це саме його життєва історія!”
I believe this was first reported in an Ann Landers column.
Лікарі визначають жива людина чи мертва за двома ознаками: серцебиття та наявність мозкових хвиль. У ненароджених дітей серцебиття починає прослуховуватися через 18 днів після зачаття. Мозкова активність фіксується через 40 днів після зачаття. 100% абортів здійснюються пізніше.
Sanctity of Life, C. Swindoll, Word, 1990, p. 11-12.
“Sermon Illustrations: ABORTION.” Sermonillustrations.com. Web. 5 Oct. 2015.
***
24 травня 2015 шведська газета опублікувала інтерв’ю з Пітером Сінгером, що миттємо увійшло в історію філософії під назвою “дилема Пітера Сінгера”. Для початку кілька слів про самого Сінгера. Його називають найбільш впливовим серед живих філософів світу. The New Yorker і Time Magazine включають його до “The Time 100” – щорічний список ста найвпливовіших осіб світу. Він є професором біоетики Принстонського Університету, почесним професором центру практичної філософії та суспільної етики Мельбурнського Університету. Він веде колонку журналу Free Inquiry та є автором десятків книг, серед яких: “Практична етика та перосмислення життя і смерті, звільнення тварин” (продано понад пів-мільйона примірників), “Записки про етичне життя”, “Одним словом: етика та глобалізація”, “Президент добра і зла” (про Буша) та “Спосіб яким ми їмо”. Його остання книга “Життя яке ти можеш спасти: діяти зараз, щоби покласти край світовій бідності”. Пітер Сінгер є чимось на зразок штатного консультанта з етики для New York Times і улюбленцем багатьох ліберальних діячів на кшталт Ніколаса Кристофа.
Отже в травні 2015 року Пітер Сінгер дав інтерв’ю шведській журналістці Nina Streeck. Питання було поставлено наступним чином: “Якщо би ви стояли перед палаючим сараєм де одночасно знаходяться 200 свиней і новонароджена дитина. При цьому ви можете спасти або дитину або тварин. Кого ви виберете?”
Сінгер обрав свиней.
Ще раніше він стверджував: “Новонароджені не усвідомлюють власного існування. Тому вбивство новонародженого не дорівнює вбивству повноцінної людини, яка усвідомлює себе і хоче жити. Це не означає, що вбивство малюків не є жахливим. Але жахливим його робить не сам факт вбивста, а те, що батьки люблять своїх новонароджених дітей і їх смерть завдає значної шкоди живим батькам”.
Пітер Сінгер є відомим борцем за права тварин. Заперечуючи право новонароджених вважатися особистостями, він агітує за визнання особистостями горил, шимпанзе, дельфінів і штучного інтелекту.
***
Адам назвав свою дружину “Єва,” “бо вона стала матір’ю всіх, хто живе” (Бут. 3:20). У присутності Божій, в раю, Адам чітко розумів призначення і служіння покладені на жінку. Єва також була усвідомлювала свою місію. Проте, з часом, гріх затьмарив розуміння людей так, що частина жінок розглядає своє призначення як покарання і прокляття. Свою ненароджену дитину вони називають “плід” і “випадковість” в той час коли Господь назмває її “даром”. Дітей вважають “незручністю” коли Бог називає їх “благословенням”…
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook