Чи варто дивуватися?

Спочатку про статистику, а потім про подив.

Заклики не зловживати Інтернетом стали банальністю, а коли вони розміщені на офіційних сайтах церков – стають лицемірством.

Наведемо статистику яку опублікував Інститута Брукінгса – Національний інститут передових досліджень США – без коментарів.

Не зважаючи на те, що значна кількість людей використовує комп’ютер на роботі, американці проводять більше вільного часу споглядаючи на екрани. З 2004-го року кількість вільного часу проведеного людиною на день перед телевізором, в середньому, зросла на 38 хвилин. Перед комп’ютером на 27 хвилин. На 24 хвилини більше середній американць грає в комп’ютерні ігри.

Напевно подібною статистикою, а також доступністю та зручністю Інтернету можна пояснити новий японський тренд. Національна версія сторінки Amazon пропонує доставку будистського клірика на дом. Вже протягом кількох місяців люди, що не відвідують регулярних богослужінь, можуть зайти на сайт і протягом хвилини викликати найближчого священика. Оплачується послуга, як і будь який інший товар, кредитною карткою.

Офіційні представники будистів засуджують подібну практику, бо вона руйнує традиційні зв’язки японських родин із місцевими храмами. Не зважаючи на це сервіс пропонує вибір з понад 400 кліриків і їх кількість зростає.

Священики, що беруть участь у проекті, зазначають, що родини, які до них звертаються через Інтернет, вже не мають жодного зв’язку з конкретними храмами, але в будь-якому випадку потребують хоч-би мінімальної опіки.

У свою чергу люди задоволені подібною сторінкою. Серед аргументів наводять економію коштів. В японії, як і в багатьох інших країнах, за требу, наприклад поховання, люди дають пожертву. При цьому клірики не вимагають жодної суми: кожен дає за власним бажанням і можливостями. Саме це і не подобається. Люди, що не ходять на служби, не знають скільки дати священику і потрапляють у неприємну для себе ситуацію. Натомість Інтернет пропонує фіксовану ціну і безготівкову оплату (наприклад поховання коштує ¥35,000, що дорівнює приблизно $344).

Виявляється невіруючі хочуть чіткості.

Для православного священика звучить дивно. Я завжди вважав відсутність ціни – доступністю. Натомість, невіруючі японці назвали це “каламутним бізнесом”…  

А як інакше можна назвати віру, яка продається ніби товар?