Сучасність і церковні метрики
Три новини протягом одного дня кидають виклик традиційним уявленням про церковні метрики.
На зовні, американські метрики мало чим відрізняються від українських: аналогічні книги де священик фіксує вінчання та хрещення, але ставлення до метричних книг зовсім інше. Якщо в Україні, “страха заради партійного”, метричні книги або зовсім не велися, або заповнювалися періодично, в США вони є важливим документом і ставлення до них відповідне.
За 15 років служіння в Україні, я не пам’ятаю жодного випадку, щоби церква вимагала від нових парафіян відпускну грамоту. Фіксоване членство в американських парафіях робить таку практику звичайною. Подібно, якщо парафіяне одної парафії стають хресними батьками дитини, батьки якої належать до іншої парафії, надають довідку що вони є добропорядними християнами (in good standing with the Church). Подібну довідку вимагає священик і від наречених, якщо один із подружжя не є його парарафіянином. І все це на додаток до свідоцтва про хрещення. Тому ставлення до церковних метрик надзвичайно уважне.
Сьогодні опубліковано три новини:
1. Лондонський банк сперми створив мобільний додаток в якому жінки можуть обирати донора за національністю, професією, темпераментом, кольором очей і т.д. Результати пошуку видимі як: “Донор 1002” (замість справжнього імені). Додаток користується популярністю.
2. Народилося перше дитя від трьох батьків. Щоби запобігти спадковій хворобі лікарі додали до ДНК батьків – частину ДНК донора. Дитині вже виповнилося п’ять місяців.
3. Тут преба бути уважним (я читав тричі поки зрозумів у чому справа)… Трансгендерний чоловік завагітнів від своєї трансгендерної дружини і народив здорове немовля. Ще раз… Чоловік, який думає що він жінка, вийшов заміж за жінку, яка думає що вона чоловік. Операцій зі зміни статі не проводилося. Лишається невідомим що відбувалося далі, але по-факту чоловік, який насправді жінка, завагітнів від власної дружини, яка насправді чоловік.
Залишимо осторонь моральні питання. Сподіваюся, церквний погляд буде встигати за репродуктивними “досягненнями сучасності” і своєчасно формулювати чітке ставлення до проблеми. Зосередимося на практиці.
В усіх трьох випадках немає жодних підстав відмовити дитині у таїнстві хрещення. Як заповнювати метричні книги? У першому випадку зрозуміло хто мама, тут проблем нема. Навпроти тата ставити “Донор 1002”, а дитину називати “Іван Донорович?” Чи скоротити метричну книгу до одної лінійки батьків?
Але, як у такому разі бути коли батьків троє? Зробити вигляд що третього не існує? Додавати лінійку вручну? В такому випадку що на ній написати? Чим доповнити традиційне: тато і мама?
В останньому випадку навіть тато і мама звучить сумнівно. Кого вважати татом, а кого мамою: якщо тато виглядає як мама, а мама – як тато? Повірити на слово? Вимагати продемонструвати докази? (свідоцтва про народження тата і мами) Чи варто сумніватися в кожній парі, що приносить дитя до хрещення? Чи лише тоді, коли молодий без бороди? Або в невісти пробиваються вусики? Зрештою, яке церковне покарання очікує на священика, що переплутає батьків?
Звичайно, можна сподіватися, що подібне не стане саме моєю проблемою. Напевно, хтось інший охрестить цих немовлят. Але де гарантія, що завтра така практика не стане нормою.