Українство в Коннектикуті
Герб Конектикуту
Професор історії Східної Європи Центрального університету Коннектикуту М.Г.Воскобійник у своїй розвідці “До двохсотліття проголошення незалежності Америки та століття початку української еміграції до Коннектикуту” зазначав, що український слід простежується задовго до початку масової єміграції 19-го та 20-го століть. Зокрема, серед історичних документів 17-го століття зустрічаються діячі з характерними українськими прізвищами. Наприклад, капітан Джон Сміт, засновник Джеймстауна у Вірджинії, у своїх мемуарах згадує Лаврентія Богуна, який супроводжував його в подорожі. Багато українських прізвищ зберігають архиви часів Американської Громадянської війни. Найвідомішим українським солдатом був Генерал Василь Турчин, бригадний командир Конфедератів у битві при Чиккаманга. Через свою голену голову він отримав прізвисько “грізний козак” (“Terrible Cossack”).
Першим задокументованим українським емігрантом можемо вважати священика Агапія Гончаренка. Отець Агапій народився 19 серпня 1832 року в селі Кам’янка біля Фастова на Київщині. Його батько Герасим мав достаток та любив науку, тому й віддав сина Онуфрія до “древньої Київської Академії на свій кошт”.
Отець Агапій пише на початку “Споминок”: “Сентября 1, 1840 року, мене оприділили в Київську бурсу… 1853 року, іюня 23, по скінченню курсу в Київській семінарії з атестатом богослова, я поступив во Святую Києво-Печерську Лавру… в бурсі і семінарії я часто любив ходити в печери молитися святим Печерським”.
Нью Йорк Таймс опублікувала статтю про перше православне богослужіння в Америці:
В четвер, 2-го березня, 1865, в церкві Св. Тройці, при 25 вулиці-захід, між Бродвеєм та 6-ю авеню, відбулося надзвичайне, історичне для міста богослужіння. Був гарний день, вулиця була повна святочно одягненого народу, жінок та чоловіків, які прийшли до величавого храму єпископальної дієцезії побачити та послухати літургію старослов’янською мовою, що її мав провести молодий священик з Києва, який щойно два місяці тому приїхав до Америки з Греції.
На час прибуття до США отцю Агапію було 33 роки. Нью Йорк Таймс зазначає, що молодий священик виглядає дуже гарно, тримається шляхетно, його руки показують певність, а богослужіння викликає натхнення і віру.
З другої половини 19-го століття розпочалася масова еміграція українців до Східних штатів США. Здебільшого емігранти походили із Західних областей України: Галичини, Прикарпаття й Карпат, що входили до Австро-Угорської Імперії. Американська еміграційна служба фіксувала їх не за національністю, а за країною походження, тому українці були записані як австрійці, угорці, поляки, русини або навіть росіяни, якщо походили з терен Російської імперії. За приблизними підрахунками, упродовж десятьох років, починаючи від 1861-го, коли була встановлена перша імміграційна квота, 8 000 українців залишали батьківщину щорічно.
З 1899-го, як зауважує М. Воскобійник, американське імміграційне бюро почало вирізняти українців як окрему національність. З 1899-го по 1906-й зареєстровано прибуття 62 218-ти українців, а протягом наступного семиліття, з 1907-го по 1914-й ця цифра потроїлася до 187 058-ми новоприбулих. Більшість із них працювали на шахтах Пенсильванії.
Перші компактні поселення українців у Коннектикуті зафіксовані 1877-го року в містечках Дербі та Сімор. Українці працювали у сільському господарстві, на заводах, фабриках, залізниці, суднобудівництві, а також як робітники та члени екіпажу пароплавів, що перевозили пасажирів та вантажі з Нью-Йорку до Дербі. З плином часу українці розселилися в Ансонії, Дербі, Оксфорді, Сіморі, Шелтоні й Вудбріджі. Вихідці з Лемківщини та Карпатської України 1892-го заснували До- помогову організацію імені святого Василя Великого (Mutual Benefit Association of St. Basil the Great). 18 березня 1897-го в Ансонії почала діяти Українська Греко-Католицька парафія Петра й Павла.
Близько 1890 року перші українці почали селитися в Бриджпорті, Феірфілді та Сауспорті, де була робота на місцевих підприємствах. Громада швидко зростала. 1913-го в Сауспорті було засновано 84-й відділ Українського Народного Союзу, а влітку 1921-го відкрито Український Народний Дім. 1913-го року в Бриджпорті було засновано 139-й відділ Українського Робітничого Союзу, а у 1919-му році 179-й відділ того ж Союзу. Обидва відділи об’єдналися 1933-го у відділ №30 імені Михайла Грушевського. Робітничий Союз Бриджпорта надавав фінансову допомогу в Україну Рідній Школі, Просвіті та ветеранським організаціям. У квітні 1916-го в Бриджпорті засновано 59-й відділ Українського Народного Союзу ― “Українська Січ”.
Попередній розділ Зміст Наступний розділ