Відродження Київського Патріархату

Поки американські українці молилися за волю й незалежність Батьківщини, за “Залізною завісою”, заношуючи до дірок гумові калоші виробництва Ленінградської фабрики “Красний трєугольнік”, “вольно дишал совєтскій чєловєк”. І то, робив це лише тому, що повітря не вироблялося в СССР й за ним не треба було стояти в довжелезній черзі. Все інше стало проблемою. Очолюваний підстаркуватими генсеками Совєтський Союз помирав природною смертю. Партійні керівники, зневірившись у перспективності побудови комунізму, поверталися з закордонних відряджень як верблюди східних купців, навантажені заморськими товарами. З приходом до влади Горбачова розпочалася “Гласність” і “Перестройка”, стартуючи незворотний процес розвалу СРСР.

З одного боку, повсюдно лунали записи групи “Ласковий май”, люди кидали свої городи, що їх почали називати “фазендами”, й стрімголов бігли дивитися “Рабиню Ізауру”, “розкручувалися” перші кооперативи та легалізовувалася організована злочинність. З іншого, ламаючи стереотипи суспільних ідеалів, почала відживати загнана в підпілля українська культура. Видавали твори М. Грушевського, М. Костомарова, Д. Яворницького, письменників Розстріляного відродження М. Зерова, Г. Косинки, М. Куліша, шістдесятників В. Стуса, І. Світличного, Л. Костенко, В. Симоненка. Кінострічка “Лебедине озеро. Зона” режисера Ю. Іллєнка за сценарієм С. Параджанова одержала призи Міжнародної федерації кінематографічної преси в Каннах. Фестиваль “Червона Рута” відкривав нові імена українських композиторів.

Після святкування 1000-ліття Хрещення Руси послабли гоніння на церкву. На початку 1989 року в Україні створено ініціативний комітет відродження УАПЦ. 5-6 червня 1990 року в Києві відбувся “Перший організаційний Всеукраїнський Святий Собор УАПЦ”, який серед інших прийняв рішення “Утворити Українську Патріархію. Патріархом України обрати блаженнійшого митрополита Мстислава Скрипника з титулом: “Патріарх Київський та всієї України”.

Згадуючи той час Анатолій Фалько відзначав урочисте піднесення, що охопило віруючих. У Бриджпортському храмі служили подячний молебень та збирали кошти для підтримки Церкви в Україні. “Було відчуття, що все лише починається”, ― говорив Фалько.

17 листопада в Києві відбувся архієрейський собор за участі митрополита Мстислава, владик Костянтина й Антонія зі США та архієреїв УАПЦ в Україні. Архієрейський Собор постановив “З днем 17 листопада 1990 року існує лише один спільний собор єпископів УАПЦ, який являється зовнішньою ознакою існування лише однієї Української Автокефальної Православної Церкви”. 18 листопада о 10-й годині ранку, в Київському Софійському соборі розпочалася Божественна літургія, за якою очільника УПЦ в діаспорі митрополита Мстислава інтронізовано на першого Патріарха Київського і всієї України.

Московський путч в серпні 1991 спричинився до створення Державного комітету з надзвичайного стану (ГКЧП), арешту в Криму М. Горбачова, розвалу СРСР і проголошення Акта Незалежності України. На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року за Незалежність України проголосувало понад 90% її громадян.

***

Іноді люди вірять, що своїми діями керують ситуацією, але Господь вимовляє останнє слово. Коли після смерті Патріарха Пимена Священний Синод РПЦ таємним голосуванням обрав митрополита Київського Філарета (Денисенка) Місцеблюстителем Московського Патріаршого Престолу, до його обов’язків входила підготовка і головування на Помісному Соборі. Саме цей Собор 7-8 червня 1990 року, з подачі митрополита Київського Філарета, прийняв рішення надати Церкві в Україні право “незалежності і самостійності в управлінні”. У зв’язку з чим Московський Патріарх Олексій (Рідігер) вручив митрополиту Філарету відповідну грамоту.

Але це був лише перший крок. Проголошення державної незалежності України, згідно з канонічнм правом, стало необхідною підставою для церковної автокефалії. Рішення такого рівня приймаються найвищим органом церковного керівництва ― Помісним Собором УПЦ, який відбувся 1-3 листопада 1991 року за участю всього єпископату, духівництва, мирян, представників монастирів і духовних навчальних закладів. Митрополит Філарет разом із делегатами Собору вірили у братні почуття ієрархії РПЦ, тому звернулися до Патріарха Алексія II і єпископату Російської Церкви з проханням дарувати Українській Церкві повну автокефалію. Не розглядаючи прохання по суті 11 червня 1992 року Архієрейський собор РПЦ вирішив покарати митрополита Філарета за намір відокремитися від Російської Православної Церкви.

***

25 червня 1992 року відбувся Всеукраїнський Помісний Собор, який проголосив об’єднання Української Православної Церкви і Української Автокефальної Православної Церкви в єдину Українську Православну Церкву Київського Патріархату на чолі зі Святійшим Патріархом Мстиславом та, визнавши незаконним рішення Архієрейського Собору РПЦ, обрав митрополита Філарета Заступником Патріарха Київського і всієї Руси-України.

Ієрархія РПЦ чинила спротив процесу об’єднання Українських Церков. Усунувши законного Предстоятеля УПЦ Патріарх Алексій II поставив на його місце свого ставленика ― колишнього керуючого справами Московської Патріархії, митрополита Володимира (Сабодана). 26 червня 1992 року, з порушенням канонів, Статуту УПЦ і постанов Архієрейського Собору РПЦ про самостійність і незалежність в управлінні УПЦ, в Харкові був скликаний “собор”, який незаконно обрав ще одного митрополита Київського. Отже, крім Київського Патріархату, в Україні почала діяти філія РПЦ з юридичною назвою “Українська Православна Церква”.

***

11 червня 1993 року на 96-му році життя помер Патріарх Мстислав. 21 червня труну з тілом спочилого Патріарха перевезли до Бавнд-Бруку. Свято-Тоїцька парафія Бриджпорта в числі інших оплакувала Святійшого. Парафіяни пригадували дні, коли архієпископ Мстислав (Скрипник) вперше прибув до США й, оселившись в Бриджпорті, охопив батьківською турботою розсіяних по світу земляків.

Отець Анатолій Яковченко разом з парафіянами прибув на погребіння, щоби провести свого святителя в останню земну дорогу. Поховали Святійшого в саркофазі у крипті збудованої під його керівництвом церкви святого Андрія.

Після упокоїння Патріарха Мстислава місцеблюстителем Патріаршого престолу став владика Володимир (Романюк), якого Священний Синод підніс до сану митрополита й призначив керувати Чернігівською єпархією. Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату з нагоди обрання нового Предстоятеля відбувся в жовтні 1993 року.

Участь у цьому соборі взяв Голова Консисторії УПЦ в США архієпископ Антоній (Щерба), кандидатуру якого делегати зі США висували на Патріарха. Проте, з Волі Божої, 21 жовтня Помісний Собор обрав Патріархом митрополита Володимира (Романюка), а 24 жовтня в Київському Софійському соборі відбулась урочиста інтронізація.

 Попередній розділ                                           Зміст                                                     Наступний розділ