2 Неділя Великого Посту. Зцілення розслабленого в Капернаумі.
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Мк. 2:1-12
2 Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. 2 Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. 3 І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. 4 І, не маючи можливості наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. 5 Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. 6 Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: 7 чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? 8 Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? 9 Що легше – сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи?10 Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, – говорить розслабленому: 11 тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. 12 Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.
Неділя 6-та після П’ятидесятниці
Зцілення розслабленого в Капернаумі
Мф.9:1-8
9 Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. 2 І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! 3 При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. 4 Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?5 Бо що легше – сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? 6 Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. 7 І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. 8 Народ же,побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
***
У той час, коли Христос проповідував в одному з будинків Капернаума, якісь незнайомці почали трощити хату. Більшість людей, як у старі часи, так і сьогодні, докладають неймовірних сил і коштів для того, щоби їх житло було зручним і затишним. Деякі, за статистикою, вкладають в житло більше грошей, ніж у своїх власних дітей. Тому Христос разом із господарями будинку мав підстави бути невдоволеним.
Уявіть собі стан людей, коли несподівано, посеред проповіді почала сипатися штукатурка, а кімната заповнилася густими стовпами пилу. Годі було сподіватися зберегти одежу чистою. Без сумніву, постраждали меблі посуд і усе, що було в кімнаті. Проповідь Христа перервалася, бо вся увага була прикута до того, що відбувалося прямо над головами. Спаситель не засуджував людей, що перебили Його промову. Він дивився у глибину сердець і бачив там віру і щирий намір допомогти ближньому.
Як мати, що не бачить заплямований одяг і брудні руки малюка, який приносить їй зірвану квітку, бо разом із тією квіткою дитина дарує безпосередність і любов, Спаситель не бачить ламаного даху, нанесеної шкоди та брудного одягу. Перед Ним – рішучість і віра друзів хворого, які зробили усе можливе і неможливе для того, щоб пробитися до Христа. Побачивши глибину їхньої віри, Христос подивився на розслабленого і промовив: “Чадо, прощаються тобі гріхи твої”.
***
Залишки Євангельського Капернаума (у буквальному перекладі “село Наума”) знайдені 1838 року і інтенсивно досліджувалися археологами протягом ХХ століття. Археологічні знахідки у короткому підсумку:
John Laughlin, професор релігії в Averett College,Danville, VA., що брав участь у розкопках Капернаума говорить: “За часів Спасителя Капернаум був невеликим поселенням на березі Галилейського моря з населенням не більше тисячі мешканців. Залишки тогочасних споруд демонструють, що будинки були просторими, з тесаного каменя та великої кількості штукатурки. Це говорить про економічний розквіт і достаток, який забезпечувався вдалим розташуванням, на перехресті важливих торгівельних шляхів, плодючою землею на узбережжі та значною кількістю риби у Галилейському морі”. (Biblical Archaeological Review, September-October 1993, p. 59).
***
Будинок ап. Петра під спорудою новітньої церкви
Під час археологічних розкопок Капернаума дослідники знайшли будинок апостола Петра. Він розташований лише у кількох сотнях метрів від місцевої синагоги. Можливо, родина ап. Петра була далеко не самою бідною в містечку. У цьому домі зупинявся Спаситель під час перебування в Капернаумі, тут проповідував і здійснював чудеса.
Після Воскресіння Христового будинок Петра перетворився на домашню церкву. Через кілька столітть християни збудували на його місці храм, який пізніше був зруйнований. Археологи досліджували, як храм, так і залишки будинку, що лишилися під храмом. Числені літературні джерела та матреріали роскопок дають тверду впевненість, що цей будинок належав апостолу Петру. Він збудований наприкінці еліністичного періоду (перше століття до Р.Х.). У другій половині першого століття по Р.Х. будинок був розширений і добудований, при цьому, характерні риси виділяють його з інших розкопаних будівель. Зокрема, він мав тверду вапняну підлогу. При цьому, з роками вапно поновлювали. Досить цікаво, що у складi вапна зустрічається багато залишків розбитих ламп… У приміщенні знайдено 131 графіті, чотирма мовами: Грецькою (110), Арамейською (10), Сирійською (9) та Латинською (2). Ім’я Ісуса згадано кілька раз. Його називають Христом, Господом та Всевишнім Богом. Сирійські написи згадують Євхаристію. Серед зображень є хрести різних форм, човен та монограма Ісуса Христа. Двічі зустрічається ім’я апостола Петра. На уламках старої штукатурки залишки розписів зеленого, синього, жовтого, червоного, коричневого, білого та чорного кольорів. Серед малюнків – рослинні хрести, гранати, фіги, стилізовані квіти та геометричні фігури.
“Capernaum.” WebBible Encyclopedia. Web. 7 Mar. 2015.
***
Реконструкція будинку ап. Петра
Вітхозавітна релігія передбачала поняття “ритуальної чистоти” або “ритуальної нечистоти”. Для того, щоби бути повноцінним членом суспільства, людина мала бути фізично здоровою. Хворого сприймали як грішника і тому – нечистого. Коли Спаситель вилікував розслабленого, то разом із тілесним здоров’ям дав йому “дар миру” та відновив його право бути серед “людей Божих”.
Більшість хворих, яких зцілив Христос, належали саме до такої відкинутої офіційною церковною інституцією частини суспільства: сліпці, криві, кровоточиві та хворі на проказу. Якщо офіційна церква лишала цих людей за своїми межами, то Христос змінював кордони церкви, включаючи до неї усіх. На підтвердження своєї правоти Він прощав людям гріхи, чим відновлював їх членство серед народу Божого. Саме це викликало злобу тогочасних церковних авторитетів.
***
Так виглядали будинки часів Спасителя
Велика кількість народу зійшлася для того, щоби побачити Христа і послухати Його проповідь. Людей було настільки багато, що не лишалося місця навіть перед домом, у якому знаходився Спаситель. Друзі паралізованого фізично не змогли зайти, бо юрба не бажала поступитися власним місцем для когось іншого.
Сьогодні ми не маємо такої проблеми. Якщо хтось хоче прийти, знайде досить місця у храмі. Але наявності фізичного місця не досить, щоби нова людина стала членом церкви і частиною нашої спільноти. Для кожного має знайтися місце не лише в храмі, але і в наших душах. Кожен має відчути себе вдома – серед братів і сестер – зігрітим християнською любов’ю і теплом сердець…
***
Зцілення розслабленого в Капернаумі наочно демонструє важливість єднання та спільної праці для досягнення успіху. Один чоловік, навіть двоє не могли зробити цього. Для того, щоби принести хворого до Христа, як мінімум четверо мали об’єднати свої зусилля і домовитися про мету, з якою зібралися, розділити обов’язки, де кожен мав нести свою частину ноші. Вони мали йти в одному напрямку та з однаковою швидкістю, щоби разом прибути до потрібного місця. При цьому кожен мав діяти, озираючись на інших і узгоджуючи кожен крок заради досягнення спільної мети. Саме тому “Ісус, побачивши віру їхню”, сказав розслабленому…
Keathley, Hampton. “9. Healing the Paralytic.” Bible.org. N.p., 16 Aug. 2004. Web. 24 Dec. 2014.
***
Матрац або постіль, якою користувалися бідні люди часів Спасителя, була зшитими разом овечими шкірами…
На думку фарисеїв, богохульство розділялося на три категорії:
1. приписування Богові негідних (аналогічних язичницьким богам) якостей;
2. заперечення гідності Божої, відкритої у Святому Письмі;
3. незаконне привласнення влади або авторитету Бога.
Ісуса Христа звинувачували саме за третім пунктом. Логіка фарисеїв була бездоганною, але всупереч цій логіці, висновок – хибний. Якщо Христос зробив те, що може робити лише Бог, то висновок мав бути: Христос є Богом. Але замість того, щоби визнати Христа Богом, фарисеї проголошують Його богохульником, заплющуючи очі на всі чудеса…
“Jesus Heals a Paralytic at Capernaum.” BibleStudyTools.com. N.p., n.d. Web. 24 Dec. 2014.
***
Стеля будинку в Назареті
Багато людей кажуть, що мають віру. Але ця віра лишається порожніми словами, якщо вона не скріплена нехай і маленькими, але реальними справами. Апостол Яків говорить: “Вiра , коли не має справ, сама по собi мертва. Але скаже хто-небудь: “Ти маєш вiру, а я маю справи; покажи менi вiру твою без справ твоїх, а я покажу тобi вiру мою в справах моїх” (Як. 2:14-26).
Я знаю людей, що їдучи на недільну службу, заїжджають за хворими та немічними, даючи їм можливість також відвідати богослужіння. Їх дії нагадують дії друзів розслабленого з сьогоднішнього Євангельського читання. Інші відвідують хворих у лікарнях і підтримують їх у важку хвилину. Ще інші приходять на цвинтар і моляться за спокій знайомих і ближніх. Хтось, хто сам потребує підтримки через неміч тілесну, просто молиться за інших…
Perera, Yohan. “The Virtual Preacher.” Sermon Notes: Jesus Heals a Paralytic at Capernaum Luke 5:17-26. N.p., 21 May 2008. Web. 24 Dec. 2014.
***
Навіть сучасна медицина у багатьох випадках є безсилою, а за часів Спасителя паралізований не мав жодного шансу на одужання. Залишалася надія лише на чудо. Друзі паралізованого чули слова Христа, бачили чудеса, які Він творив, та вірили, що це – єдиний шанс для хворого. Спаситель високо оцінив їх віру.
- Їх віра була розумною, бо вони прийшли до Єдиного, хто міг зцілити хворого.
- Вона була наполегливою, бо допомогла здолати труднощі.
- Жертовною, бо шукали не власного добра, а оздоровлення ближнього.
- Відкритою і сміливою, бо не боялися наслідків, проклять фарисеїв, а засвідчили власну віру перед усім містом.
- Смиренною, бо не просили Христа прийти до хворого, а понесли працю, щоби доправити хворого до Спасителя.
- Сповненою любові до свого ближнього.
- Активною, бо не плакалися над хворобою, а спільно діяли для її подолання.
***
У книзі “Experiencing Peace: With God You Can Live Beyond Fear” Margaret Feinberg оповідає історію про талановитого французького канатоходця, що здійснював неймовірні трюки. Він ходив по канату на значній висоті із зав’язаними очима та штовхав перед собою тачку.
Коли в Америці почули про талановитого канатоходця, один із промоутерів запропонував йому контракт. Треба було пройти над Ніагарським водоспадом з Канадського берега на берег США за значну винагороду. Промоутер написав французові листа, у якому висловлював сумніви стосовно його таланту, але пропонував довести свої можливості. Канатоходець прийняв пропозицію. Зазначеного дня тисячі людей прийшли подивитися на цю подію. Канатоходець пройшов над водоспадом зі своєю тачкою.
На березі США він підійшов до промоутера і запитав, чи той вірить, що можливо пройти над Ніагарським водоспадом. “Звичайно,” – відповів промоутер, – адже ми це тільки що бачили”. “Ні. Чи ти справді віриш, що я можу це зробити?” – наполягав канатоходець. Промоутер мусів сказати: “Так, вірю”. “Тоді сідай в тачку і пішли назад до Канади”. Промоутер так і не сів до тачки, бо говорити про віру одне, а ризикувати своїм життям – зовсім інше.
Справжня віра є не на словах, а у вчинках. Зверніть увагу на слова Христа: “Побачивши віру їхню…”. Люди, що принесли свого паралізованого товариша, вірили настільки, що були готові зламати чужий будинок заради того, щоби дістатися до Спасителя…
***
На першому ж тренуванні новий тренер баскетбольної команди Wingate High School в Брукліні, Нью Йорк, видав кожному гравцю м’яч. “Для початку нехай кожен з вас тренується закинути м’яч в сітку з того місця, де ви зазвичай знаходитеся під час гри”. Один із хлопців пішов на лавку запасних і звідти намагався докинути до корзини.
Він був дванадцятим запасним гравцем і жодного разу за свою кар’єру в команді не вийшов на поле. Він не мав бажання тренуватися, бо не вірив, що хоч колись буде грати.
Легко засуджувати цього юнака, але нехай кожен подивиться на себе. Значна частина присутніх тут християн вважає себе подібними запасними гравцями у церковному житті. Прийшов на службу, пробув дві години, пішов додому. Церква закликає до активного релігійного життя, але деякі християни зовсім не спішать проявляти ініціативу. Хай хтось… Як наслідок, тисячі віруючих стали відстороненими спостерігачами за церковним життям, замість того, щоб бути його учасниками і будівничими.
Бог шукає людей, що незадоволені сидінням на лаві запасних. Тих, хто не лише вірить в Бога, але вірить і в те, що Бог дасть їм достатньо сили і мудрості бути активними на Божій ниві.
Бог шукає людей, що з вірою скажуть “Усе можу в Iсусi Христi, Який мене змiцнює” (Фил.4:13), як Авраам, що “був упевнений, що Вiн має силу виконати обiцяне” (Рим. 4:21), як апостол Павло, який вірив, що Бог “може створити значно бiльше того, про що ми просимо або про що думаємо” (Єф. 3:20). Бог шукає людей щирої віри – саме таких, як четверо друзів, яких ми бачимо у сьогоднішньому Євангельському читанні…
***
Спасителя оточували люди, які не залишили друзям паралізованого іншої можливості, крім розібрати дах будинку. Цікаво, що має статися, щоби ми почали звертати увагу на потребуючих?
***
Ми не знаємо, про що думав паралізований, які мав сподівання та мрії, але віра його друзів вразила Спасителя. Що би сталося, якби паралізований не встав? Під регіт книжників та фарисеїв вони би витягнули хворого на дах і, зганьблені власною наївністю, понесли додому через усе місто. Опісля їм би довелося ремонтувати покрівлю та покривати господарям збитки за заподіяне. І якщо ви думаєте, що цим би усе й завершилося, то ви ніколи не жили в маленькому містечку і недооцінюєте міць людської пам’яті. Для чотирьох людей, що зважилися на подвиг віри, на кону стояло не лише здоров’я друга, але і їх особиста репутація та повага суспільства.
***
Історія оцінює держави та народи не за тим, скільки землі вони захопили, чи скільки багатства назбирали, а за тим, як вони ставилися до сиріт, старих та інвалідів. Американське суспільство визнало свою відповідальність за долю інвалідів разом із щирими словами відкритості. У шестидесятих роках минулого століття Роза Кеннеді публічно визнала, що її дочка, сестра Президента Джона Ф. Кеннеді, страждає розумовою недостатністю. В одну мить родинна таємниця стала об’єктом громадської турботи. Від того часу суспільні табу скасовано, а турбота про інвалідів стала важливою складовою державної діяльності.
За часів Спасителя ставлення до інвалідів було іншим. Турбота про них суцільно лягала на плечі родини та друзів. Самі хворі були приречені просити милостиню та мучитися від болю до кінця свого життя. У сьогоднішньому Євангельському уривку бачимо зразок ставлення ближніх до поралізованого…
***
Євангеліє не наводить точних даних про розслабленого. Ми не знаємо, як довго він хворів або чому був паралізований. Медичний словник того часу був значно коротшим сучасного. Власне, будь-яка хвороба могла мати лише одну з двох причин: хворий прогнівив Бога своїми діями й отримав належне покарання або він є одержимим нечистими духами. Отже, для того, щоби залишатися здоровим, людина мала триматися подалі від злої сили та жити так, щоби не прогнівити свого Господа…
***
Чудо зцілення розслабленого стало можливим завдяки об’єднанню зусиль чотирьох людей. Друзі паралізованого чоловіка розділили не лише тягар ноші, але і сміливість забратися на дах і зруйнувати чужу власність. Разом вони вірили в чудо і бачили, як воно відбулося.
Дії цих чотирьох чоловіків є сьогоднішнім Євангельським уроком. Якщо люди з вірою об’єднують свої зусилля і спільно діють, то Спаситель завжди приходить на допомогу, роблячи неможливе – можливим…
***
Покаяння деяких сучасних християн нагадує покаяння розслабленого з Євангельського читання другої неділі Великого посту – його не видно і не чути. Люди очікують, що Господь простить усі їх гріхи тільки за те, що вини прийшли на сповідь. Так ніби Бог зобов’язаний прощати гріхи. Ніби саме це і є Його природою і сутністю. Між тим Слово Боже цього не навчає. Навпаки, Христос починає проповідь закликом: “Покайтесь!” (Мк. 1:4). А покаяння вимагає зміни не лише поведінки але і думок, свідомого зречення гріха і виправлення життя відповідно до заповідей Божих.
Кілька років тому у Сполучених Штатах винесли смертний вирок вбивці. Брат вбивці, який був відомою людиною і мав визначні заслуги перед державою, звернувся до губернатора з клопотанням про помилування. Помилування було даровано і брат в’язня, з квитком на волю в кишені прийшов до камери вбивці. “Що ти зробиш, якщо отримаєш помилування?” – запитав візитер. “Найперше, знайду суддю, який виносив вирок і вб”ю його” – відповів в’язень, – “Потім знайду і вб’ю головного свідка. Потім…” “Дякую, я почув досить,” – сказав брат і лишив в’язницю так і не вийнявши помилування з кишені.
Чи до нас Бог не поставиться так само, якщо ми після сповіді не змінимо свого життя?
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook