4-та Неділя після П’ятидесятниці. Зцілення слуги сотника. Мф. 8:5-13
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Мф. 8:5-13
5 А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: 6 Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. 7 І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. 8 Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. 9 Бо і я – людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. 10 Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. 11 Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; 12 А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. 13 І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
***
“Вважаючи себе негідним прийняти Христа у власному домі, сотник став гідним прийняти Спасителя у власному серці”. Августин
***
До 44 року після Р.Х. римські гарнізони стаціонарно базувалися лише в Єрусалимі та Кесарії. Разом із тим поставлені Римом місцеві правителі мали свої загони, створені на зразок римської армії. Тогочасна Галилея та Перея знаходилися під керівництвом сина Ірода Великого – Ірода Антипи. Саме до його армії належав гарнізон, що підтримував порядок у Капернаумі. Зазвичай на службу наймали чужинців, не пов’язаних із місцевим населенням. В багатьох випадках римська армія відряджала перевірених і надійних командирів для забезпечення лояльності й контролю над загонами місцевих правителів. Ймовірно, одним із таких сотників був і командир Капернаумського загону.
Wilson, Ralph F. “A Man with Authority.” JesusWalk. Web. 30 Dec. 2014.
***
Головною військовою одиницею Римської армії був легіон, що складався приблизно з 6 000 солдат. Для зручності їх ділили на 60 центурій (сотень), кожна – під керівництвом сотника. Очільники центурій обиралися з професійних вояків, що підписували двадцятирічний контракт за ознаками особистої мужності, поміркованості та авторитету серед солдат. Сотники вважалися хребтом римської армії, бо на них трималася дисципліна та виконання конкретних військових завдань.
Варто відзначити, що усі римські сотники згадуються у Новому Заповіті у позитивному контексті. Серед них сотник, що визнав Христа Сином Божим під час розп’яття (Мф.27:54); сотник Італійського полку Корнилій – перший язичник, що навернувся до Христа (Діян.10); сотник, який захищав апостола Павла, довідавшись, що він є римським громадянином (Діян.22), та коли юдеї мали намір убити Павла (Діян.23); сотник, що був з апостолом Павлом під час корабельної аварії (Діян.27).
***
З тридцяти трьох зафіксованих Євангелієм чудес Ісуса Христа третина відбулася в Капернаумі. Одне з Капернаумських чудес, зцілення слуги сотника, відбулося одразу після Нагорної проповіді…
Піклуючись про свого слугу (раба) капернаумський сотник здивував Христа своєю вірою і смиренням. Досягаючи певного суспільного статусу, титулу або керівної позиції багато людей переповнюється гординею, пишаються своїми успіхами та переоцінюють свої особисті можливості. На додаток римським солдатам прищеплювали високу самооцінку та впевненість у вищості завойовників над підкореними народами.
Проте, сотник був виключенням. Його слова відкривають глибину смирення душі: “Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій”. Приклад сотника вчить, що істинно віруючі бачать власні недосконалості та визнають себе негідними в очах Божих. Натомість грішники вважають себе гідними й виправдовують власні беззаконня…
***
Професійний скалолаз Paul Robbins пише у “Sports Illustrated” про якості необхідні тим, хто збирається підкорювати гори. Він вважає фізичну форму, знаряддя та підготовку важливими, але не головними складовими успіху. Головним, на його думку, є вміння бачити реальність такою, якою вона є насправді.
Robbins пише, що в горах кожна людина повинна усвідомлювати свої можливості та зважувати на недоліки, бо секрет альпінізму в розумінні реальності. Той, хто не викривлено бачить реальність, буде у безпеці, не зважаючи на погану підготовку чи недосвідченість. Навпаки, той хто бачить лише те, що хоче бачити, – ризикує загинути.
Слова Robbins справедливі не лише в горах. Мудра людина бачить життя таким, як воно є, а не таким, як би цього хотілося. Мудрець завжди лишається чесним із самим собою, бачачи власні можливості та недоліки.
Цей принцип є важливим і для духовного життя людини, бо віра також є вправою у реальності. В історії про оздоровлення слуги сотника ми бачимо два протилежних твердження. Юдейські старшини говорять про сотника: “Він достойний, щоб Ти зробив для нього це” (Лк.7:4), а сам сотник говорить: “ Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою” (Мф. 8:8). Сотник дивиться на себе очима віри і, усвідомлюючи власну гріховність, бачить реальність не викривленою…
Кожна людина повинна здійснювати право на віру особисто. Його не можна передати шляхом голосування, купити або віддати за довіреністю. Кожен персонально вибудовує власні стосунки з Богом…
Сьогоднішній Євангельський уривок демонструє силу молитви за ближніх. Хворий слуга, зцілений Христом на прохання й по вірі його господаря. Христос не питає сотника: “Чи твій слуга так само вірує в Мене, як і ти?” або “Чи він має подібне смирення?” Спаситель зцілює хворого по вірі того, хто просив за нього, демонструючи цим, що віра й молитва одної людини може допомогти іншій…
***
Не лінуймося молитися один за одного. Сотник просив Христа зцілити слугу й отримав те, що просив. Що би сталося, якби сотник мовчки оплакував хворобу ближнього? Якби сказав: “Шкода, але що ми можемо зробити?” Напевно, слуга помер би того самого дня.
Не випадковим є те, що Євангеліє не зберегло імені сотника, бо ця історія зовсім не про нього. Вона про те, що може зробити людина і що робить Бог у відповідь на людську віру. Неварто вживати цю розповідь і для засвоєння нової техніки, яка гарантує відповідь на молитву. Історія сотника є історією любові, щирої віри та смиренної молитви…
Goettsche, Bruce. “Uncommon Faith.” Union Church. 4 June 2013. Web. 30 Dec. 2014.
***
Щоб зрозуміти слова сотника, варто їх уважно прочитати ще раз: “Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я – людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить”. Говорячи “Бо і я – людина підвладна”, сотник проводить паралель між собою і Христом. Слово “і” означає “я також”, як і Ти.
Сотник наголошує на тому, що його команди виконують не тому, що він має якісь особисті заслуги, а тому, що він є частиною системи влади. За словом сотника стоїть влада й авторитет римських легіонів і самого імператора. Але сотник визнає, що влада, яка стоїть за Христом, є вище влади імператора – влада Всемогутнього Бога. Тому сотник називає Христа “Господом” і вірить, що достатньо одного слова-команди, щоб усе було виконано.
***
Українське слово “слуга”, вжите у Євангельському уривку, передає функцію, що її виконував хворий. З таким самим успіхом це слово перекладають, як “раб,” бажаючи підкреслити його соціальний статус (особливості “взаємостосунків” сотника зі своїм рабом широко дискутуються на заході, але варто дотримуватися традиційного розуміння).
Незважаючи на свою язичницьку релігію, сотник продемонстрував любов до Бога і ближнього. Показовим є його ставлення до свого раба. За часів античності рабство було звичайним явищем, а самі раби прирівнювалися до інших речей. Аристотель говорив: “Господар і раб не мають нічого спільного; раб є живим інструментом”. Римський письменник Марк Тере́нцій Варр́он, розповідаючи про землеробство, розділяє сільськогосподарський інструмент на три категорії: той, що висловлюється зрозуміло – раби, що висловлюється незрозуміло – худоба, що мовчить – інструмент. Варрон бачив лише одну різницю між рабами, худобою та реманентом – раби могли говорити. Безжальне ставлення до рабів виправдовувалося законом. Говорячи словами Петра Хрисолога: “Що би господар не зробив із своїм рабом незаслужено, в гніві, вільно чи невільно, в забудькуватості чи після ретельних роздумів, свідомо чи не свідомо є присудом, справедливістю і законом”.
Chakos, John. “The Wounds of Love.” Greek Orthodox Archdiocese of America. Web. 30 Dec. 2014.
***
Надзвичайно важливо мати істинну віру. Вона не є м’язами для тренування або розумовими вправами для переміщення гір. Віра не залежить від глибини знання Слова Божого. Вона не в тому, щоб отримати від Бога те, що хочеться людині. Істинна віра в тому, щоби віддати Богові те, що Йому по праву належить…
***
Євангельська розповідь про зцілення слуги сотника цікава не лише тим, що вона оповідає, але і тим, про що мовчить. Для декого мовчання стало навіть більшим викликом, ніж слова.
Зціливши слугу сотника від хвороби Христос не звільнив його від рабства, не засудив ні рабство, ні римські порядки, спрямовані на насильство та приниження підкорених народів…
Hazard, Daniel. “Faith of an Outsider.” United Church of Christ. 1 June 2013. Web. 30 Dec. 2014.
***
Публій Флавій Вегецій Ренат — давньоримський військовий теоретик і письменник кінця 4-го — початку 5-го століття після Р.Х. у книзі «Про військову справу» яскраво змальовує типового сотника (центуріона) того часу. Центуріонами обирали воїнів, що відзначалися високим зростом та видатними фізичними можливостями, майстерно і сильно кидали списи та дротики, досконало володіли мечем, щитом та іншою зброєю, вміли вигідно розташувати табір і забезпечити його охорону. Центуріон кмітливий, тверезий, моторний і надійний, в будь-який час готовий виконати наказ без зайвих розмов. Він постійно підтримує високий бойовий дух своїх солдат, примушує їх тренуватися, вдосконалюючи мистецтво володіння зброєю, пильнує, щоби вони були належним чином вдягнуті, взуті та екіперовані, щоби зброя завжди була відполірована до блиску.
Далеко не всі поділяють високу оцінку Вегеція. В загальному, більшість центуріонів запам’яталися горою м’язів, а не кмітливістю чи розумовими здібностями. Додатково, багато з них відзначалися жорстокістю та зневагою до місцевого населення. Центуріони були віддані римському імператору та поклонялися численим богам і духам, від яких сподівалися допомоги у битвах та захисту військового табору…
Парадокс цієї історії в тому, що Спаситель знаходить істинну віру не серед священиків Єрусалимського храму та фарисеїв – духовних провідників ізраїльського народу. Носіями віри виявляються маргінали або люди з сумнівною репутацією. Серед них милосердний самарянин, жінка хананеянка, самарянка, кровоточива, митарі, повії, каліки, а тепер і передставник окупаційної армії…
***
Шукаючи зцілення для свого слуги центуріон міг звернутися до одного з язичницьких храмів, як і чинила більшість римських солдат. Тогочасна Галілея мала цілий ряд таких храмів відновлених або наново збудованих за часів правління Ірода. Центуріон міг звернутися до відомого єврейського чудотворця того часу раввина Rabbi Hanina ben Dosa, що також жив у Галілеї. Історія зберегла багато оповідань про чудеса, що здійснювалися за його молитов. Щоправда, Hanina ben Dosa був відданим юдеєм і молився за таких самих відданих одновірців (наприклад, його молитвами зцілився син Гамалиїла). Не збереглося жодного оповідання де Hanina ben Dosa молився за язичників або спілкувався з ними. Навряд чи авторитетний релігійний діяч дозволив би собі виключення з правил для представника окупаційної армії.
Натомість Христос був відомий своїм прихильним ставленням до маргіналів. Більше того, Спаситель не відкидав жодної людини, навіть якщо це не подобалося Його співплемінникам. Подібно діяли і Старозавітні пророки “По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць” (Лк. 4:25-27).
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook