До питання ставлення Церкви до феміністичних рухів
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Надзвичайно важко визначити значення слова “Фемінізм”. Візьмемо визначення словників:
Оксфордський словник англійської мови визначає “ФЕМІНІЗМ” таким чином: “віра і мета, що жінки мають мати однакові права і можливості з чоловіками; прагнення досягти цієї мети”.
Merriam-Webster також визначає фемінізм як вірування: “Віра що чоловіки і жінки мають рівні права і можливості; організовані дії на підтримку прав і інтересів жінок”.
Кембриджський словник говорить подібне: “віра, що жінкам мають бути надані однакові з чоловіками права, влада і можливості та однакове ставлення, або ряд дій з метою досягнути цього стану”.
Якщо трактувати фемінізм так, як його розуміють словники, то треба визнати, що він є цілком позитивним і, жодним чином не протиречить християнському віровченню. Проте, різні діячки додали до розуміння цього слова ряд демонічних ноток. Поглянемо на деякі цитати з висловлювань провідних феміністок різних часів і запитаймо себе: чи відповідає визначення словників розумінню самих феміністок, та яким чином віруюча християнка повинна ставитися до фемінізму?
Ставлення до родини
Родина має бути знищена як інституція і люди повинні знайти кращі форми співжиття… Родина є інструментом пригноблення бо розділяє людей на маленькі ізольовані групи не здатні об’єднатися для боротьби за власні інтереси.
Functions of the Family, Linda Gordon, WOMEN: A Journal of Liberation, Fall, 1969.
“Не можливо знищити нерівноправ’я між чоловіками та жінками, якщо перед тим ми не знищимо інститут шлюбу”.
Robin Morgan, “Sisterhood Is Powerful,” (ed), 1970, p. 537
“Інститут шлюбу приносить користь лише чоловікам і є законодавчо санкціонованим методом контролю над жінкою… Ми маємо добре попрацювати щоби його знищити. Кінець інституту шлюбу є необхідною умовою звільнення жінок. Відповідно є важливим всіляко заохочувати жінок лишати своїх чоловіків і не жити відокремлено з чоловіками”.
The Declaration of Feminism , November 1971
“Яким чином родина буде знищена?… самі лише вимоги це зробити поставлять інститут родини під сумнів. Жінки можуть почати закладати власні робітничі громади, разом працюючи та виборюючи свої права. Споглядаючи на це, інші жінки будуть відчувати себе вільнішими, залишати своїх чоловіків і ставати незалежними або заробляючи на власне існування, або отрумуючи допомогу від держави”.
Female Liberation, by Roxanne Dunbar.
“Очевидний факт в тому, що кожна жінка має визнати себе лесбіянкою, щоби мати повноту жіноцтва!”
Sheila Croonan (sp.) writing in the National Organisation of Women Times, in January of 1988.
Ставлення до дітей
“Турботу про дітей… безкінечно краще залишити добре підготованим професіоналам обох статей, що вибрали таке покликання… В майбутньому це зруйнує структуру родини, одночасно сприяючи свободі жіноцтва”.
Kate Millet, Sexual Politics 178-179
“З метою виростити дітей в рівності, ми маємо відібрати їх від родин і виховувати їх громадою”
Dr. Mary Jo Bane, feminist and assistant professor of education at Wellesley College and associate director of the school’s Center for Research on Woman
“Найбільш милосердне діяння, яке велика родина може зробити для немовляти – вбити його”.
Margaret Sanger, founder of Planned Parenthood, in Women and the New Rage, p.67
“Жоднав жінка нее повинна мати офіційного дозволу залишатися дома і ростити дітей. Такої опції не повинно бути взагалі, бо якщо залишиться найменша можливість, занадто багато жінок нею скористаються”
Feminist pioneer Simone de Beauvoir, Saturday Review, June 14, 1975.
Ставлення до чоловіків
“Кому цікаво що відчувають чоловіки, що вони роблять або як страждають? Понад 2000 років вони панували і перетворили світ на суцільну мішанину. Тепер наша черга. Єдине, що скажу чоловікам: якщо вам це не подобається, вам не пощастило, а якщо ви встанете на моєму шляху я вас розчавлю”.
Letter to the Editor: Women’s Turn to Dominate, Signed: Liberated Women, Boronia; Herald-Sun, Melbourne, Australia, February 9, 1996
“Лише коли чоловіки вимруть – а вони видохнуть коли розлючене жіноцтво не схоче більше їх терпіти – лише тоді ми узнаємо, що таке бути вільними”
Andrea Dworkin. “The Root Cause,” speech, 26 Sept. 1975, at the Massachusetts Institute of Technology, Cambridge (published in Our Blood, ch. 9, 1976).
“Життя у цьому суспільстві, в кращому випадку, суцільна скука. Воно жодним боком не відповідає інтересам жінки. Єдиним що залишається для громадськи активних, відповідальних і шукаючих гостроти життя жінок це зкинути уряд, скасувати систему грошей, ввести повну автономію і знищити чоловічу стать”.
Valerie Solana, SCUM Manifesto (Society for Cutting Up Men.)
Ставлення до Бога
“Уся історія людства має бути переписана з точки зору пригнічення жінки. Ми маємо повернутися до прадавніж жіночих релігій, таких яв відьмовство”.
The Declaration of Feminism , November 1971
“Бог повинен змінитися. Ми жінки… змінимо світ настільки, що Йому вже не буде місця в цьому світі”.
Naomi Goldenberg,Changing of the Gods: Feminism and the End of Traditional Religions (Quoted at beginning of From Father God to Mother Earth)
“Треба забути про міфічного Ісуса і зосередитися на піднесенні, розраді та натхненні, що походять від великих жінок. 2000 років патріархального правління в тіні хреста має бути більше ніж достатньо для того, щоби у жінок виникли бажання навернутися до феміністичного спасіння світу”.
Anne Lori Gaylor writing an article called “Feminist Salvation” in the “Humanist” in 1988
Gloria Steinem, феміністка, журналіст і громадський діяч Америки, що наприкінці 1960-х початку 1070-х була офіційним спікером феміністичного руху говорила: “У 2000-му році, я сподіваюся, ми будемо ростити своїх дітей, навчаючи їх вірити у потенціал людини, а не в Бога”.
Gloria Steinem, editor of ‘MS’ magazine.
***
Отрута секуляризму глибоко пронизала сучасне суспільство. Це відбувалося поетапно. Першою жертвою секуляризму стали чоловіки, коли повірили, що “бути кимось” означає досягнути успіху. При цьому успіхом вважалися гроші, влада, визнання, іменитість, винахідливість і так далі. Велика кількість чоловіків, задля досягнення поставленої мети, принесли в жертву власні родини. Робота та кар’єра стали головним, а родина виконувала функцію місця відпочинку. Безліч шлюбів зруйновано, бо чоловіки були занадто зайняті, щоби приділяти достатньо часу дружинам і дітям. Навіть якщо шлюб не розпадався жінки відчували себе не потрібними та нещасливими.
Як реакція на таке становище, виник феміністичний рух, що обстоював рівні права жінок. Замість того щоби наголошувати на визначній ролі жінки та матері, феміністки почали повторювати помилки чоловіків та переконувати жіночу частину населення планети у необхідності самим засвоїти секулярний стиль життя: піти на роботу, самостверджуватися отримуючи дипломи та змагаючись із чоловіками на ринку праці. Феміністи переконали жінок що жіночність дорівнює слабкості, а такі доброчинства як терпіння, самопожертва або чутливість нічого не варті. Намагаючись бути по-чоловічому суворими, феміністки почали вживати лайливих слів та вульгаризмів…
***
Mark A. Driscoll засновник Mars Hill Church, одної з мега-церков США, прив’язує більшість сучасних духовних і суспільних проблем до жіночого лідерства. Свою теорію він виводить із книги Буття. Єву, що з’їла плід з дерева пізнання добра і зла, він називає першою феміністкою, що домагалася “жіночого лідерства вдома, в церкві та у світовій історії. Тоді це обернулося бідою. І те саме повторювалося і повторюється кожного разу”. Спокусу сатаною Єви Driscoll зображує як “першу проповідь фемінізму… першу постмодерну герменевтику”. Для Driscoll фемінізм і постмодернізм не лише демонічні, але й тісно переплетені: “два одкровення в одному укусі, що привели до падіння людства”.
Sargent, Alison. “Life on Mars (Hill).” Bitchmedia.org. 15 Aug. 2012. Web. 10 Nov. 2015.
***
Феміністи вірять не в те, що жінки є рівними з чоловіками та ні в чому їм не поступаються. Вони вірять, що жінки значно переважають чоловіків. В дев’яностих словесні напади на чоловіків стали своєрідним феміністичним спортом. Наприклад, Gloria Steinem казала: “Жінка без чоловіка, як риба без мотоцикла”.
***
Netmums, найбільший англійський веб-сайт для жінок. За словами його засновниці Siobhan Freegard мільйон жінок відвідують сайт щотижня. На додачу цей ресурс об’єднує понад 150 місцевих веб-сайтів, понад 500 загальнонаціональних жіночих організацій та понад 1500 блогерів, що пишуть на теми жіноцтва та материнства. Netmums провів опитування стосовно ставлення жінок до цілого ряду проблем сучасності, в тому числі до фемінізму. Поглянемо на деякі цифри з цього дослідження:
Майже третина жінок (28%) вважають радикальний фемінізм “занадто агресивним” до чоловіків. Чверть (24%) вважають слово фемінізм “негативним” ярликом для жінок. Кожна п’ята жінка охарактеризувала фемінізм “старомодним” та “не адекватним” для сучасної генерації. Меньше ніж кожна десята (9%) віком між 25-29 ідентифікувала себе з фемінізмом. Між старших жінок віком 45-50 років кожна четверта вважає себе феміністкою.
Дві з п’яти жінок вважають різницю між чоловіками та жінками явищем позитивним, на відміну від рівності між статями.
Найголовнішим завданням жіноцтва опитані вважають відновлення цінності та пошани до материнства. Понад дві третини (69%) відзначили це завдання найбільш приоритетним.
Понад третина молодих жінок (36%) не уявляють собі часу коли чоловіки і жінки не були рівними. Кожна шоста (17%) заявляє, що фемінізм зайшов занадто далеко, пригноблюючи чоловіків та “втрачаючи розуміння природних ролей чоловіків та жінок”.
Дослідження показало, що навіть ті жінки, що вважають себе феміністками, обирають відмінний від їх бабусь напрямок боротьби за свої права. Вони хочуть бути вільними та самостійно приймати рішення відповідно до своєї віри та переконань. Суспільні коментатори називають цю нову течію ‘FeMEnism’ (з наголошенням на середньому я/мені). На відміну від феміністок 70-х, коли старші членкині “сестрицтва” контролювали поведінку молодших і заохочували їх до самітнього життя, молоді представниці цієї течії не сприймають жодного нав’язування стилю життя і воліють приймати рішення самостійно.
Менше половини з 1300 опитаних жінок вважають, що фемінізм має зосередитися на “рівних правах і рівній оплаті праці”, більшість (58%) завданням фемінізму вважають забезпечення для жінок “вільного вибору стосовно родини, кар’єри та життя”.
70% молодих жінок вважають, що від сучасної жінки очікується занадто багато з безпрецедентним акцентом на потребі одночасно “бути неперевершеною коханкою, родинною берегинею, підніматися кар’єрною драбиною та виглядати як супермодель з глянцевого журналу”.
У короткостроковій перспективі серед завдань фемінізму половина жінок підтримує вимогу до працедавців відкрити заробітну плату, щоби переконатися в тому, що чоловікам не платять більше. 52% вимагають від лідерів жіночих організацій тиснути на уряд стосовно заборони реклами пульверізаторів. 32% хочуть суворих обмежень або повної заборони інтернет порнографії.
Понад половини мам дівчат підліткового віку (51%) визнали, що їх діти не знають що таке феміністичний рух.
На відміну від своїх феміністичних бабусь, сучасні жінки не вірять в те, що підкреслення жіночих якостей або чарівний вигляд є перепоною для серьйозного суспільного сприйняття жінки. Лише одна з 200 засудила фарбування волосся. Напротивагу 93% вважають штучний загар та накладні вії цілком прийнятними. Понад дві третини (78%) підтримали жінок, що збільшили свої груди і 67% ставляться позитивно до уколів Botox.
Разом із тим, дві третини (77%) засудили одруження з розрахунку (на грошах), а 82% засудили заняття проституцією.
Мами-одиначки обрали найкращою рольовою моделлю мульті-мільйонерку письменницю JK Rowling (46%). Лише кожна п’ятидесята обрала за зразок фемфністичну ікону Germaine Greer.
Засновниця Netmums Siobhan Freegard говорить: “Наше дослідження категорично продемонструвало несприйняття сучасних жінок традиційного фемінізму. Вони вважають, що фемінізм є агресивним, роз’єднуючим і сліпим до обставин їх особистого життя. Сучасні жінки не вважають чоловіків своїми ворогами. Для них чоловіки є татами, братами та синами яких люблять і плекають. Цілком зрозуміло, що не існує підгрунтя для “війни статей”. Натомість чоловіки та жінки об’єднуються разом, щоби зробити суспільство придатним для кожного”.
***
Різні феміністичні організації базують свої погляди і формують вимоги виходячи з ряду не достовірних фактів. Спробуємо розібратися чи є доля істини у ряді базових тверджень феміністок.
МІФ 1: Жінки складають половину населення світу, працюють дві третини робочих годин, отримують 10% світового прибутку та володіють менше ніж 1% світової власності.
ФАКТИ: Незважаючи на те, що це твердження постійно повторюється рядом впливових організацій, таких як World Bank, Oxfam та ООН, воно цілком не відповідає дійсності. Вперше у такій формі твердження з’явилося 1984-го року на першій сторінці передмови Robin Morgan класичної колекції під назвою Sisterhood Is Global: The International Women’s Movement Anthology.
Morgan посилається на “Statistics from Development Issue Paper No. 12, UNDP”. Але сам документ не дає жодного посилання і, жодним чином, не уточнює звідки інформація. Скоріше всього даний міф почав існування з доповіді під назвою “World Conference of the United Nations Decade for Women: Equality, Development and Peace,” 1980 року (U.N. buffs might call it A/Conf. 94/20). Цей документ було видано під іменем Kurt Waldheim, який (до того як відкрилися факти його нацистського минулого) був Генеральним Секретарем Об’єднаних Націй. Цей документ наводить посилання на публікацію International Labour Organization, під назвою Women at Work (1978/1). Як джерело інформації матеріавл вказує “за деякими розрахунками”. Хто, коли або яким чином проводив ці розрахунки лишається невідомим.
Експерти з гендерних стосунків Sussex University Sally Baden та Anne Marie Goetz вважають, що даний міф було сфабриковано одною з чиновниць ООН, бо “на її думку таке твердження підкреслювало вражаючий рівень гендерного нерівноправ’я того часу”. Жодних вірогідних джерел для цього твердження не існує.
До сьогодні немає жодних загальносвітових обрахунків чи досліджень з цього приводу. Philip Cohen в TheAtlantic піддає сумніву, що жінки заробляють лише 10% світового прибутку та володіють лише одним відсотком світової власності: “Лише жінки Сполучених Штатів сьогодні заробляють 5,4% світового прибутку”. Єкономіст Єльського університету Cheryl Doss зазначає, що лише в Африці, де жінки мають значно менше прав ніж у західному світі, жінки володіють – від 11% землі в Синегалі до 54% земельних ділянок у Руанді та Бурунді. Doss наголошує, що “вживання непідтвердженої статистики на свою користь є контрпродуктивним” і підриває довіру суспільства.
МІФ 2: Між 100 000 і 300 000 дівчат щороку примушують до сексуального рабства лише у Сполучених Штатах.
ФАКТИ: Незважаючи на те, що цей міф активно повторюють різні діячі починаючи від Президента США і нижче, він не має під собою жодних підстав. Джерелом цих цифр стало дослідження 2001 року проведене соціологами Richard Estes та Neil Alan Weiner Університету Пенсильванії стосовно сексуальної експлуатації дітей. Дослідники стверджують, що від 100 до 300 тисяч дітей знаходядяться у групі ризику. Жодним чином дослідники не кажуть, що це кількість реальних жертв сексуальної експлуатації. Коли репортери Village Voice уточнили в Estes кількість реальних жертв сексуального рабства, він відповів: “Ми говоримо про кілька сот чоловік”. До того ж ці кілька сот, крім дівчаток, включають значну кількість хлопчиків. Згідно з дослідженням 2008 року серед неповнолітніх повій Нью Йорку майже половина була хлопцями. Звичайно, кілька сот це надзвичайно багато, але замість фальшування цифр треба надавати реальну допомогу дітям.
МФІ 3: У Сполучених Штатах 22%–35% жінок потрапляють до пунктів невідкладної допомоги через домашнє насильство.
ФАКТИ: Це твердження продовжує з’являтися у числених інформаційних бюлетнях, книгах і статтях серед яких методички по боротьбі з домашнім насильством, Domestic Violence Law та the Penguin Atlas of Women in the World.
Penguin Atlas не наводить жодного джерела інформації, а видавець Domestic Violence Law цитує дослідження Justice Department за 1997 рік та повідомлення Centers for Disease Control 2009 року. В обох випадках цифри 22%–35% стосувалися не 40 мільойнів жінок, які щорічно відвідують пункти невідкладної допомоги, а 550 000 жінок що звернулися з травмами. Серед них 37% були травмовані своїми співмешканцями. Стосовно загальної кількості жінок, що звертаються за невідкладною медичною допомогою це складає менше 0,5%.
МІФ 4: Кожна п’ята студентка коледжа зазнає сексуального насилля.
ФАКТИ: Це твердження постійно повторюється журналістами, сенаторами і навіть Президентом Бараком Обамою. Цифра одна з п’яти походить з дослідження Campus Sexual Assault Study проведеного National Institute of Justice 2005-2007 років. Проте результати дослідження як і методи його проведення викликають суттєві сумніви у правдивості отриманих результатів. Два видатних кримінолога James Alan Fox з Northeastern University та Richard Moran з Mount Holyoke College зазначають з цього приводу: “Обраховані 19% сексуального насильства базовані на дослідженні проведеному у двох чотирирічних університетах і не відображають загальну ситуацію по державі вцілому. Само дослідження проводилося серед жінок, що добровільно викликалися прийняти в ньому участь. Цілком можливо, що жінки які зазнали насильства приймали участь активніше і їх відповіді на питання могли суттєво вплинути на результат дослідження”.
Додатково Fox та Moran зазначили, що дослідники вживали занадто широке визначення сексуального насильства. Крім згвалтованих жінок, до жертв сексуального насильства зараховували “спроби насильного поцілунку” та будь які контакти сексуального характеру під дією алкоголя або наркотичних субстанцій.
МІФ 5: Жінки заробляють 77 центів на кожен долар зароблений чоловіками – за однакову роботу.
ФАКТИ: Не має значення скільки раз економісти і дослідники спростовують цей міф, він завжди повертається. Дійсно існує різниця в 23 центи між заробітками чоловіків і жінок, але це різниця між середнім заробітком усіх чоловіків і усіх жінок Америки, що працюють повний робочий тиждень. Ця різниця не враховує різницю в професіях, освіту, кар’єрні позиції, стаж роботи та кількість відроблених понаднормово годин. Якщо дослідники враховують усі фактори, то різниця між зарплатами чоловіків і жінок скорочується до розміру статистичної погрішності.
Це розуміють і феміністки. Якщо таки знаходиться людина, що ставить під сумнів ціфру у 23 центи, активістки мають запасний аеродром. Другим пунктом, якщо у перший не повірили, National Organization for Women пропонує твердження, що всевладні сексистські стереотипи, які домінують суспільство, нав’язують жінкам вибір освіти та професії. На їх думку, затуркані американки легко піддаютьсяна ці нав’язування і призупиняють своє кар’єрне зростання у зв’язку з народженням дітей, або обирають менш оплачувані професії вчителя чи психолога, замість високооплачуваних професій інженера бурових платформ або будівництва мостів. Важко сказати де саме феміністки зустрічають затурканих американських жінок. Не дивно, що самі жінки їм не довіряють, бо американки є одними з найбільш поінформованих, найосвіченіших і самодостатніх жінок світу. Маніпулювати ними не можливо. А якщо вони свідомо обирають народження дітей замість професійної кар’єри та роботу яка дозволяє проводити більше часу з родиною, жертвуючи рівнем оплати – це їх свідомий вибір, не зважаючи не те подобається він феміністкам чи ні.
МІФ 6: Школи приділяють менше уваги дівчатам і очікують від них гірших результатів, від чого страждає рівень освіти.
ФАКТИ: Це звинувачення не має під собою жодних фактів чи досліджень. Навпаки, результати демонструють однаково високі вимоги до обох статей, а оцінки дівчат в середньому трохи вище ніж хлопців. Щоправда, хлопці демонструють кращі результати у математичних і наукових дисціплінах. Проте, дівчата значно випереджують їх у мовних та суспільних предметах (Здатність писати твори 17-ти річного хлопця на рівні 14-ти річної дівчини). Дівчата отримують кращі оцінки, мають вищі амбіції і, у більшості, вступають до коледжів. (See: Trends in Educational Equity of Girls & Women, Washington, D. C.: U.S. Department of Education, June 2000.)
МІФ 7: “Школи перетворилися на тренувальні майданчики для сексуальних насильників… хлопці рідко караються, а дівчат навчають, що їм належить терпіти приниження та насильство”. (National Organization of Women, “Issue Report: Sexual Harassment,” April 1998.)
ФАКТИ: Дослідження сексуального насильства у 8-11 класах школи, на яке посилаються захисники фемінізму, називалося “Hostile Hallways”. Воно було проведено на замовлення American Association of University Women 1993 року. Воно продемонструвало приблизно однаковий рівень насильства як серед дівчат так і серед хлопців: “85% дівчат та 76% хлопців заявили, що вони були об’єктами небажаної поведінки з сексуальними ознаками”. Проте феміністки чомусь цитують лише першу цифру (85% дівчат), а другу замовчують.
Університет Мічігана продовжив дослідження цієї теми. Дослідники виявили що: “Більшість обох статей (53%) визнали себе як жертвами так і насильниками, вони не лише були об’єктами небажаних сексуальних домагань, але і самі брали участь у таких діях домагаючись інших”. Зрештою висновок: “Результати досліджень продемонстрували модель поведінки ‘хижак-жертва’… що є базою для подальших досліджень”.(See: American Education Research Journal, Summer 1996.)
МІФ 8: Гендер є соціальною конструкцією.
ФАКТИ: Навколишнє середовище, умови проживання та виховання дійсно відіграють суттєву роль у розвикту кожної людини. Але, протягом останніх десятиліть накопичилась величезна кількість наукових матеріалів в областях неврології, ендокринології і психології, що стверджують наявність біологічного підргунтя для відмінностей у здібностях і уподобаннях різних статей. В загальному, чоловіки мають кращі задатки для розвитку просторового мислення, жінки – для мовного та літературного розвитку. Чоловіки схильні йти на більший ризик, жінки схильні до збереженні та виховання.
Звичайно усі люди різні. Наукові дані, у жодному разі, не означають, що треба обмежувати кількість жінок та чоловіків у “не властивих” для їх статі професіях. Але вони означають, що не варто вимагати рівності. Як би ми не тиснули на чоловіків і жінок, більшість вчителів залишаться жіночої статі, а більшість авіаконструкторів – чоловічої.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Переважна більшість феміністок (маємо на оці авторів книг, які прочитали доморощені феміністки), що наполягають на тому, що гендер є соціальною конструкцією, за освітою мовники, соціальні працівники або психологи. Більшість з них є “експертами” в області статєвих стосунків, але малоосвічені в наукових дисціплінах і тому підміняють наукові знання пропагандою. (For a review of recent findings on sex differences see a special issue of The Scientific American “Men: The Scientific Truth,” Fall 2000.)
***
“Найважливіше в рівності статей не те, щоби чоловіки ставилися до жінок так як ставляться до себе, а те щоби жінки ставилися до себе точно так, як вони ставляться до чоловіків”. Marlo Thomas
***
Переважна більшість кар’єрних феміністок є білими жінками з прибутками у верхньому регістрі середнього класу. Вони активно боряться не за реальну рівність жінок, а за свої власні інтереси. Постійно обговорюється необхідність мати більше жінок в уряді, бізнесі та на інших високоприбуткових посадах. Для кого ці посади? Жодна з феміністок не підносить проблем жінок, що виконують низькооплачувану роботу, хоч саме тут зберігається максимальне нерівноправ’я.
Дотепер, для жінки практично не можливо влаштуватися на роботу автомеханіка, сантехніка, слюсаря, асфальтоукладчика або коваля. Жінки не бажані на посадах продавців комп’ютерів, електроніки та автомобілей. Важко влаштуватися садівником, дезінфектором, різноробочим або у просту майстерню з ремонту побутової техніки.
Значна кількість жінок приречена на низькооплачувану роботу дрібних клерків, продавців роздрібної торгівлі, продуктових та овочевих магазинів, офіціанток, касирок та прибиральниць. І жодна феміністка не висловила найменшого слова обурення таким станом речей. Все на що вони спроможні, це збільшити державну допомогу. Але хіба дотації підвищують самоповагу, роблять людину незалежною та самодостатньою? Звичайно, набагато краще боротися за квоти для жінок в уряді, це дійсно вирішить усі проблеми тих, кого феміністки вважають “гідними і справжніми” жінками…
Baber, H. E. “Feminism and Christian Ethics.” Home.sandiego.edu. Web. 10 Nov. 2015.
***
Базові принципи фемінізму суперечать законам логіки. Для прикладу візьмемо два посилання. Перше, чоловіки і жінки в усьому рівні або, як варіант того самого твердження, гендер є соціальною конструкцією. Друге, протягом історичного часу чоловіки принижували жінок.
Два цих посилання не можуть бути справедливими одночасно. Якщо є дві рівні сторони, то, при їх протистоянні, жодна з них не може взяти гору. Якщо ж одна зі сторін підпорядкувала іншу, то вони не були або не є рівними. Феміністки говорять, що чоловіки підпорядкували жінок брутальною силою, але це не легітимізує початкове твердження про рівність. Якщо є дві рівні сили, то жодна з них не може перемогти іншу.
Таким чином у підвалини фемінізму закладена логічна помилка, через яку розсипається уся конструкція. Натомість варто подивитися на реалії життя, враховувати переваги даровані Творцем кожній статі і мирно співіснувати в любові підносячи добробут і життєвий рівень усих людей. Не існує ніякого окремого чи особливого зла у “патріархійній” системі світу, як і не існує постійного і непереборного бажання чоловічої статі пригнічувати та гвалтувати стать жіночу…
***
Більшість людей із задоволенням відзначають різницю між чоловіками і жінками. Danny Akin, президент Southeastern Baptist Theological Seminary у книзі God on Sex опублікував шутку де порівняв чоловіків до собак, а жінок до котів. Далі цитата:
Це кіт? Це жінка? Можливо обоє. Чому?
Вони роблять лише те, що хочуть.
Вони рідко тебе слухають.
Обоє непередбачувані.
Обоє мурчать коли задоволені.
Коли ти хочеш погратися, вони хочуть побути на самоті.
Коли ти хочеш побути на самоті, вони хочуть гратися.
Обоє очікують, що ти будеш забезпечувати кожен їх харчовий каприз.
Їх настрій змінюється миттєво.
Вони лишають волосся по всій хаті.
Це собака? Це чоловік? Можливо обоє. Чому?
Вони валяються цілий день на самому кращому дивані в домі.
Вони чують як розкривається пакет з їжею за квартал і не чують що їм говориш навіть якщо знаходишся з ними в одній кімнаті.
Вони розкидають свої іграшки по цілій хаті.
Вони ричать коли не задоволені.
Коли ти хочеш погратися, вони хочуть погратися.
Коли ти хочеш побути на самоті, вони все рівно хочуть гратися.
Вони будуть любити тебе до кінця життя, якщо ти будеш їх годувати та чухати живіт.
Обидва споживають ротом мерзенні речі і після того намагаються тебе поцілувати.
Обидва є неперевершеними попрошайками.
***
Із 3237 осіб названих в Біблії на ім’я 188 є жінками. Додатково Святе Письмо говорить як мінімум про 270 жінок, імена яких не згадуються.
“How Many?” Biblical Archaeology Review 2016: 61. Print.
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook