Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа є подією земного життя Спасителя, що змальована у трьох Синоптичних Євангеліях: Мф. 17:1-9, Мк. 9:2-10 та Лк. 9:28-36. Також вона згадується у 2Пет.1:10-19. У деяких місцях Нового Заповіту автори посилаються на подію Преображення без прямої згадки (Рим. 12:1-2; Фил. 3:20-21; 2Кор. 3:7-8, Ін. 1:14,12:27-30; Діян. 9:3). Святкується Преображення 19 серпня за “новим стилем”.

Мф. 17:1-9

17 Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, 2 і преобразив­ся перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. 3 І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. 4 При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. 5 Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте. 6 І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. 7 Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. 8 Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса. 9 І ко­ли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

***

Теологія Преображення здавна надихала отців Церкви. Вже у другому столітті св. Іриней Ліонський роздумував над сутністю Преображення та явленням Слави Божої. Підвалини патристичної теології Преображення були закладені Оригеном. Коментуючи слова Спасителя, якими Він заборонив апостолам розповідати про те що сталося на горі Преображення, Ориген пов’язав прославлене тіло Христа у мить Преображення з тілом Спасителя після Воскресіння.

Отці-пустельники говорили, що світло Преображення відкривається у аскетичному досвіді – тема яку розвинув Євагрій Понтійський у 4-му ст. Приблизно в той самий час Григорій Ніський та трохи пізніше Псевдо-Діонісій Ареопагіт працювали над “теологією світла”, що, у свою чергу, надихнула Візантійську середньовічну містичну традицію Фаворського світла і споглядання.

Протягом перших п’яти століть історії Церкви зформувалася іконографічна традиція Преображення. В апсиді базиліки св. Аполинарія в Классе збереглося символічне зображення Преображення 6-го століття, але, напевно, найвідоміше раннє зображення в монастирі св. Катерини на горі Синай в Єгипті.

З одного боку іконографічна традиція віддзеркалювала богословську думку, з іншого, сама надихала на глибинні роздумування. Ймовірно, що широка увага Максима Сповідника до теми Преображення викликана спогляданням образу в соборі монастиря св. Катерини. В сьомому столітті Максим Сповідник писав, що на горі преобразився не лише Спаситель, але і відчуття апостолів. Їх можливості сприймати реальність також преобразилися настільки, що учні Христові отримали можливість споглядати істинну Славу свого Божественного Вчителя.

До кінця 13-го століття, спираючись на 2Кор.3:18, сформувалася концепція “преображення віруючого”. Св. Григорій Палама вважав, що істинне знання Бога можливе завдяки преобаженню людини Духом Господнім.

Ряд авторів робить доволі грубе узагальнення, що Східна Церква більше зосереджується на Преображенні, натомість, Західна на Розп’ятті Христовому. Фактично, і одна і друга Церкви приділяють багато уваги обом подіям, але деякі нюанси кидаються в око. Наприклад, святі як Східної так і Західної Церков намагаються уподібнюватися Христу.  При цьому Західні святі мають стигмати (Падре Піо або св. Франциск), а Східні святі – просвітлення нетварним світлом (свв. Серафім, Силуан).

“Transfiguration of Jesus.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 8 Aug. 2015.

***

Місце Преображення
Вже за часів апостольських гора Преображення стала “горою святою” (2Пет.1:18). Місце було відомо віруючим і традиційно пов’язувалося з горою Фавор.
Ориген (231-54) говорив: “Христос Преобразився на Горі Фавор в Галилеї” (Comm. in Ps. lxxxviii, 13).
У наступному столітті св. Кирил Єрусалимський (Catechetical Lectures II.16) і св. Ієронім (Epistles 46, 53 and 108) стверджували це так само категорично.
Пізніше св. Прокл, Патріарх Константинопольський (d. 447; Orat. viii, in Transfig.), Агафангел Вірменський (Hist. of Armenia, II, xvii) та Арнобій Молодший (d. 460; Comm. in Ps. lxxxviii, 13) наполягали на тому, що гора Фавор була горою Преображення.

Зі століття в століття свідчення накопичувалися без жодних заперечень так, що П’ятий Вселенський Собор заснував єпархію із центром на горі Фавор.
Деякі сучасні дослідники стверджують, що Преображення не могло відбутися на горі Фавор, нібито тому, що згідно із Йосифом Флавієм на горі розташовувалося місто. Проте, Флавій жодного разу не говорить, що там було місто або навіть село. Натомість він пише про фортецю або військове укріплення. Поселення, що обслуговувало фортецю розташовувалося у підніжжя гори.
Дехто стверджує, що Господь Преобразився на горі Хермон, оскільки того часу був недалеко. Але Синоптичні Євангелія наголошують на проміжку у шість або вісім днів між перебуванням Христа в Кесарії і Преображенням, часом достатнім для подорожі до гори Фавор.

“Transfiguration.” CATHOLIC ENCYCLOPEDIA:. Web. 8 Aug. 2015.

***

Під час свого правління римський імператор Костянтин Великий (306–337) звелів збудувати храм на горі Фавор на честь Преображення Христового. Будівництво було завершено урочистим освяченням споруди шостого серпня 356 року. Від того часу щорічно цього дня Церква відзначає свято Преображення (6 серпня за Юліанським календарем відповідає 19 серпня за Григоріанським).

Rees, Christopher. “Feast of the Transfiguration.” Reesnet.com. Web. 8 Aug. 2015.

***

Кельтські традиції говорять про так звані “тонкі місця”. Місця де тонкою стає завіса, що розділяє світ матеріальний і духовний, небо і землю, вічне і тимчасове. В “тонких місцях” роздвоєність гріховного світу перетворюється на єдність, повноту і святість.

Досвід “тонкого місця” як персональної зустрічі з Богом доступний кожному. Більше того, цей досвід є давнім і незмінним прагненням людства. Від часу гріхопадіння люди відчували себе загубленими і шукали дорогу до Бога. Пілігрими заходу і паломники сходу пішки долали тисячі кілометрів небезпечного путі подорожуючи до Єрусалима, щоби власними очима побачити місця якими ходив Господь. Інші уходили в монастирі, ховалися в печерах та відлюдних місцях шукаючи зустрічі з Богом. Ще інші наполегливо молилися та вивчали Слово Боже. Мільйони щотижня приходять до храмів щоби десь у глибіні душі торкнутися єдиної реальності та стабільності у мінливому та віртуальному сьогоденні.

Саме це сталося з Петром, Яковом та Іоаном на горі Преображення. Опинившись лицем до лиця з Богом вони внутрішньо змінилися і могли бачити Славу Божу, чути голос Господа і розмову Спасителя з Мойсеєм та Іллею. Апостоли опинилися у “тонкому місці”. Завіса між світами стала прозорою і, осяяні нетварним світлом та осінені хмарою, вони побачили споконвічну красу людини створеної за образом Божим.

Досвід Преображення стосується не лише Петра, Якова та Іоана. Він належить кожному з нас. Згадайте миті Преображення у своєму житті. Господь торкається людської душі під час молитви, причастя, богослужіння. Як і апостоли люди рідко говорять про такий досвід, не тому, що він “не реальний”. Навпаки, тому що він занадто реальний. Настільки реальний і вкорінений в глибину людської природи, що його не передати словами. Будь які слова і порівняння лише спотворюють і принижують таїнство і велич зустрічі людини з Богом. Про преображення не можливо розповісти, ним треба жити, кожної миті свого життя бачачи, чуючи, торкаючись, відчуваючи аромат і смак Божої любові вилитої на Його улюблене творіння…

Marsh, Michael K. “Thin Places, Veils, and Transfiguration.” Interrupting the Silence. 16 Feb. 2010. Web. 8 Aug. 2015.

***

Більшість із нас просить Бога про ті чи інші милості. З Євангелія ми довідуємося про численні чудеса які здійснив Спаситель протягом Свого земного життя. Чудо є ознакою Божественності Спасителя. Він виганяв нечистих духів, сліпі – прозрівали, глухі – чули, німі – говорили, каліки – ходили, прокажені – очищалися, тисячі – нагодовані п’ятьма хлібами. Споглядаючи на це ми бачимо дії Божі.

Це перший випадок коли Євангеліє показує Бога по-за обставинами життя: таким як Він є, а не лише Його дії. Петро, Яків та Іоан побачили велич і славу Спасителя. Не тому, що Христос несподівано почав світитися і став чимось іншим ніж був раніше. Апостоли змінилися настільки, що змогли побачити Спасителя таким, яким не бачили раніше. Голос із хмари також не був новим. Від створення світу цей голос не замовкав ні на мить, піклуючись про творіння.

Преображення стосувалося апостолів у більшій мірі ніж Христа. Відчуваючи благодать Божу Петро хотів зупинити мить і запропонував збудувати намети. Якби він жив сьогодні, напевно, вийняв би телефон і зробив би пам’ятне фото. Нажаль тоді не було телефонів, тому ми бачимо Преображення на іконах очами митців, які передають не точність рис обличчя Петра, але глибину і суть події дотику людства до Божественної реальності. До того ким Христос є, а не що Він робив і робить…

Marsh, Michael K. “When Pictures Become Windows – A Sermon on the Transfiguration.” Interrupting the Silence. 20 Feb. 2012. Web. 8 Aug. 2015.

***

Переважна більшість із нас кожного дня дивиться в дзеркало. Ми перевіряємо свою зачіску, одяг а дехто макіяж. Дзеркала показують нам як ми виглядаємо.

Звичайно важливо знати як ми виглядаємо, але іще важливіше знати хто ми є? Відповідь на це питання нам дає свято Преображення. Подія Преображення є не лише тимчасовим фактом історії. Вона є метою і завданням кожного з нас. Кожен створений за образом Божим і повинен уподібнюватися Богові так, щоби преображена природа стала постійною домінантою людського буття…

***

Сьогодні ми святкуємо Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Але я скажу вам дещо, на перший погляд, шокуюче. Насправді, ніякого Преображення Христа не було.

Преображення, Трансфігурація або Метаморфозис означає зміну й наявність того, що раніше не було. Але Христос є істинним Богом та істинним чоловіком, а Бог за своєю природою незмінний. Вчора, сьогодні та вічно Він лишається cамим Cобою.

У цьому рівнянні, де разом із Богом є Мойсей, Ілля та апостоли, існує лише одна перемінна. І це не Христос, і не пророки. Єдиними хто змінився були апостоли. Під час Різдва Спаситель був Бого-людиною, під час Преображення він був Бого-людиною та під час розп’яття Він був тою самою Бого-людиною. Христос не змінився. Петро, Яків та Іоан побачили те, що роками було у них перед носом: славу Божественної природи Христа. Але, оскільки Євангелія зафіксували те, що вони бачили на власні очі, ми говоримо про Преображення Христове.

Hartline, Roger. “Sermon on The Transfiguration of Christ.” Sermoncentral.com. 1 Aug. 2001. Web. 8 Aug. 2015.

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook