Неділя 31 після П’ятидесятниці. Зцілення сліпого Вартимея

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

У неділю 31-шу після П’ятидесятниці Православна Церква пропонує до роздумів історію про зцілення Ісусом Христом сліпця коло міста Єрихон, на шляху до хресних страждань у Єрусалимі. Це чудо занотовано трьома синоптичними Євангеліями. Лише Марк (Мк. 10:46-52) називає сліпця на ім’я – Вартимей, або син Тимеїв. Також Марк пише, що коли Спаситель покликав сліпця, той, як і апостоли,  залишив усе що мав і пішов до Христа: “скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса”.  А після зцілення сліпий: “І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом”. Матфей (Мф. 20:29-34) не згадує імен але говорить, що сліпців було двоє, і вони прозріли після того як Христос доторкнувся до їх очей. Версію апостола Луки ми розглядаємо сьогодні.

Лк. 18:35-43

35 Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. 36 Почувши, що повз нього проходить на­род, запитав: що це таке? 37 Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. 38 Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! 39 І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 40 Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: 41 чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! 42 Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. 43 І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.

***

Сліпець називає Ісуса Христа сином Давидовим і просить про зцілення. Важко сказати наскільки сам Давид був милосердним до сліпців. Біблія зберегла такий епізод з його життя: “Тридцять років було Давиду, коли він став царем; царював сорок років. У Хевроні царював над Іудою сім років і шість місяців, і в Єру­салимі царював тридцять три ро­ки над усім Ізраїлем та Іудою. І пі­шов цар і люди його на Єрусалим проти ієвусеїв, жителів тієї країни; але вони говорили Давиду: “ти не ввійдеш сюди; тебе відженуть сліпі й кульгаві”, – це значило: “не вві­йде сюди Давид”. Але Давид узяв фортецю Сион: це – місто Давидове. І сказав Давид у той день: усякий, убиваючи ієвусеїв, нехай уражує списом і кульгавих і сліпих, які ненавидять душу Давида. Тому і говориться: сліпий і кульгавий не вві­йде в дім [Господній]. І оселився Давид у фортеці, і назвав її містом Давидовим, і оббудував навкруги від Милло й усередині. І процвітав Давид і підносився, і Господь Бог Саваоф був з ним” (2Цар. 5:4-10).

***

Гелен Келлер – сліпоглуха американська письменниця, громадський діяч, викладач і лектор у своїй статті “Три дні зору” написала що би вона хотіла побачити, якби лише на три дні отримала зір. Першого дня Гелен мріє побачити своїх друзів, що стільки років піклувалися про неї. Другого – природу і навколишній світ. Третій день вона хотіла би провести вдома, в Нью Йорку, коло свого вікна, споглядаючи за метушливим життям галасливого міста. Завершує вона свою статтю висновком: “Я, сліпа, можу дати одну пораду тим, хто бачить: дивіться так, ніби завтра осліпнете”.

Сліпим бути погано навіть у 21-му столітті. За часів Христа було ще гірше. Зараз, незрячих не кидають на призволяще. Вони отримують державне забезпечення, належну опіку, лікування та освіту. Цілий ряд видатних діячів минулого і сучасності досягли успіху незважаючи на сліпоту.

Автор “Іліади” та “Одисея” давньогрецький поет Гомер, як стверджують, був сліпим. Джон Мілтон осліп в 43 але продовжував писати. Осліпли також Джозеф Пулітцер, родоначальник жотої преси та найпрестижнішої премії журналістики, Галилео Галилей, відомий астроном. Сліпим з дитинства був Андреа Бочеллі – відомий італійський тенор та Стіві Вандер американський музикант, співак, композитор і автор текстів. Доктор Яків Болотін – перший сліпонароджений, що отримав освіту і практикував медицину у рідному Чикаго. Політик Томас Гор, губернатор Арканзаса Bob C. Riley та Нью Йорка Девід Патерсон, цілий ряд відомих наукових і культурних діячів.

В Палестині першого століття сліпець був приречений на жебракування та життя за рахунок милосердя ближніх. Тогочасна медицина не давала жодного шансу на одужання. Незрячі сподівалися лише на чудо і, недаремно, одним із знаків пришестя Месії було повернення зору сліпим…

Dale, Martin. “Sermon on Bartimaeus, the Blind Man.” sermoncentral.com. Oct. 2003. Web. 26 Jan. 2016.

***

Першим чудом, яке здійснив Спаситель на початку свого служіння, було перетворення води на вино під час весілля в Кані Галилейській. Останнім Його публічним чудом (для людей і серед людей) було зцілення сліпого Вартимея (також був інцидент де Христос прокляв безплідну смоковницю під час страсного тижня). Майже три роки минуло між цими чудесами. Географічно – між ними уся Обітувана Земля. Кана знаходиться на півночі Галилеї, а Єрихон – історично важливе місто на самому півдні Юдеї, недалеко від Мертвого моря.

Між Каною і Єрихоном Христос обійшов усю Галилею, Юдею та Самарію: проповідуючи Євангеліє, наставляючи учнів, зціляючи сліпих, глухих, кривих та паралізованих, виганяючи злих духів, втихомирюючи бурі та воскрешаючи померлих. Разом із тим час земного служіння Спасителя завершувався і Він йшов до Єрусалима відзначити Свою останню Хресну Пасху…

***

Євангелист Лука розміщає уривок про зцілення Єрихонського сліпця між двома історіями про багатих людей. Про першу з них ми говорили минулого тижня, про другу поговоримо наступного. Одна оповідає про багатого віруючого юнака, що не прийняв Христа через власну прив’язаність до земного достатку. Друга про людину від якої ніхто не сподівався проявів віри або благочестя – про місцевого начальника митниці Закхея. Але після зустрічі зі Спасителем грішник Закхей “сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, як­що кого скривдив чим, поверну вчетверо”. І перший і другий були сліпцями, але один так і не прозрів, а другий, зустрівши Христа – зцілився…

***

Герберт Веллс, відомий англійський письменник-фантаст, крім “Чоловік невидимка”, “Війна світів” та “Машина часу”, творів за якими його знає більшість з нас, написав невелике опивідання під назвою “Країна сліпих”. Головний герой, альпініст Нуньєс, в горах Єквадору падає на інший бік гори і опиняється у легендарній країні сліпих. Багато століть тому група переселенців втекла від тиранії іспанських правителів у мальовничу долину, а землетрус зробив так, що ця місцевість опинилася з чотирьох боків ізольована крутими скалами. Долина була досить невеликою і мала ідеальні кліматичні умови. Тут ніколи не було холоду, дощів та хижих звірів. Джерела чистої гірської води і м’який клімат сприяли росту трав та різних фруктових дерев. Числені лами паслися на густих лугах забезпечуючи поселенців молоком та шерстю.

Минали роки. Переселенці насолоджувалися безтурботним життям до часу коли невідома хвороба почала вражати зір нононароджених. Усі діти були сліпими. Переселенці навчили їх жити без очей. Оскільки долина була не великою в ній проклали тропи і привчили дітей напам’ять знати усі дороги. Розробили низку правил поведінки та співжиття. З часом сліпі діти розвинули слух, нюх і тактильні відчуття. Одним словом, люди навчилися виживати. Минуло 15 поколінь. Народжувалися сліпі діти, сліпі батьки навчали їх виживати і, по-своєму, щасливо жити у маленькому ізольованому світі. З мови переселенців зникло слово “бачити” та усі пов’язані з зором слова.  

Коли серед них з’явився Нуньєс і почав говорити що він бачить, з нього сміялися, а потім визнали божевільним. Жодна спроба роз’яснити місцевим мешканцям що таке зір не мала успіху. Йому просто не вірили. Завершилося тим, що поселенці вирішили вилікувати альпініста. Місцевий доктор визначив, що причиною бочевілля є дві невеликі пухлини у нижній частині лобної кістки Нуньєса. Призначили операцію з видалення пухлин. Роздавлений нерозумінням і несприйняттям альпініст погоджується на операцію, але в останню мить тікає в гори з надією знайти шлях додому.

Частина людей дотепер живе як поселенці країни сліпих. Якщо ці люди не бачать Бога особисто, то не вірять в Його існування. Як ті сліпці, вони вірять лише в те, до чого можна доторкнутися власними руками. Не хочуть чути про жодне прозріння бо їм живеться добре, затишно, ситно і комфортно. Не мріють нічого міняти, бо все і так добре. Прийшов Христос – єдиний зрячий – розповів про інше життя за межами невеличкої країни сліпих, але далеко не кожний виявився готовим втратити свою сліпоту і йти за ним туди, де джерело блаженства тече у вічне і благодатне життя.

Читати “Країну сліпих” тут

***

Волаючи до Христа Спасителя сліпець кричить: “Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!” У книзі Псалмів прохання до Бога про помилування вживається 22 раза. “Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосер­дя Твого прости провини мої,” – просить псалмоспівець у 50-му псалмі. При цьому прохання про милість завжди адресоване до Бога. Вартимей, не зважаючи на свою тілесну сліпоту, бачив більше ніж апостоли. Він звертається за помилуванням безпосередньо до Христа і отримує за своїм проханням…

***

Сьогоднішня історія не лише про те, як 2000 років тому Христос зцілив сліпого. Вона і про те, як Спаситель може зцілити сьогодні сліпоту кожного з нас.

Але, може ми не такі вже й сліпі? Звичайно, я хотів би читати та водити авто без окулярів. І хоч вцілому обійтися без них я не можу, деякі речі я чудово бачу без жодних лінз. Наприклад, що моя жінка могла би робити певні речі краще, але не робить. Я добре бачу як мої сусіди мали би виховувати своїх дітей, пильнувати за своїми домашніми улюбленцями та поводитися у загальному дворі. До мене також стосуються слова Христа: “Ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?” (Мф. 7:3)…

Зціляючи зір, Спаситель дає кожному бачити свої власні провини і цим відкриває дорогу примирення і любові…

Waldron, Maureen McCann. “The Man Born Blind.” Onlineministries.creighton.edu. 1 Mar. 2011. Web. 15 May 2015.

***

Істинною вірою є віра в те, що людина не може побачити. Нагородою за віру є можливість побачити те, у що людина вірила. Августин.

***

Сліпці тілесні знають, що вони не можуть бачити, натомість духовні сліпці навіть і не підозрюють своєї сліпоти.

***

Незабаром свята Православна Церква почне підготовку до Великого Посту. Але, навіть до початку вживання постової тріоді, ми чуємо Євангельський уривок про зцілення єрихонського сліпця. Його волання до Бога: “Сину Давидів, помилуй мене!” – разом із наполегливим проханням жінки-хананеянки та молитвою митаря, стали євангельськими прообразами молитви Ісусової…

***

Євангелист Марк говорить про єрихонського сліпця: “син Тимеїв, Вартимей, сліпий”. Більшість дослідників вважає ім’я Вартимей звичайним елінізованим іменем конкретної людини. Крім єрихонського сліпця ім’я Тимей носив Тімей Локрійський, давньогорецький філософ і герой Платонівських діалогів, та давньогрецький істоик.
Інші вказують, що наявність імені зціленого є виключенням із загального правила та говорять, що оскільки у слові “Вартимей” префікс “бар-” означає “син…”, то заклик сина Тимеєвого до Сина Давидового набуває певних ознак симетричної мовної конструккції і, як такий, має витлумачуватися. Оскільки вислів “Син Давидів“ є мовною конструкцією, що означає Месія, то і вислів “син Тимея” також є певною мовною конструкцією з іншим значенням. Слово “Тимей” має два можливих і суперечливих переклади. Зокрема, з Пешітто воно перекладається як “честь”, “шана” або “цінність”. На противагу, з арамейської “Тимей” означає “нечистий (тілесно та духовно)”, “огидний” або “непристойний”. Нажаль жоден з цих перекладів не дає прояснення, натомість стає приводом для різноманітних спекуляцій і домислів.

“The Name, Fame and Shame of Bartimaeus.” Christhum.wordpress.com. 26 Oct. 2009. Web. 04 Feb. 2016.

***

Роздумуючи над значенням імені “Вартимей, син Тимея”  Gordon Lathrop припускає, що це ім’я є натяком на платоновського Тимея, який, після прозріння, залишає свою філософську мантію та іде слідом за Христом. На підтвердження своєї думки він наводить уривок Діалогу де Тимей роздумує над природою зору. (Тимей.45b-47b)

Consiglio, Suzanne. “Blind Bartimaeus.” Edgeofenclosure.org. Web. 04 Feb. 2016.

***

 Варто звернути увагу на наполегливість з якою єрихонський сліпець звертається до Христа. Апостоли, разом із людьми що оточували Спасителя, примушували його замовкнути, але сліпий ще голосніше волав: “Сину Давидів, помилуй мене!” Саме ця наполегливість зупинила Спасителя і була щедро винагороджена.

Вцілому, наполегливі люди досягають успіху як у духовному зростанні так і в повсякденному житті. Наприклад, Альберт Енштейн відзначався подібною наполегливістю. Одного разу, коли Ейнштейн викладав у Принстонському Університеті, йому потрібна була паперова скріпка. Обшукавши офіс вчений знайшов лише одну, і та була зігнутою. Розігнути її вручну не вдалося, тому з усією науковою наполегливістю Ейнштейн почав винаходити пристрій за допомогою якого можна розігнути скріпку. Відкривши ящик стола він знайшов цілу пачку нових скріпок, вибрав кілька найбільших і почав майструвати з них пристрій єдиним завданням якого було вирівняти стару і зігнуту скріпку. Колеги довго дивилися на старання дивакуватого вченого до того як почали робити зауваження. “Якщо я маю ціль, то ніколи не зупиняюся поки її не досягну,” – відповів Енштейн.

Наближається час Великого Посту, час духовного подвигу очищення та слудування за Христом протягом якого приклад наполегливості у досягненні мети є надзвичайно важливим…

“Blind Bartimaeus Was Set Unflinchingly…” SermonSuite. Web. 05 Feb. 2016.

***

В уяві українського народу завжди існував мудрий сліпець, що незрячими очима вдивляється у вічність.

Перебендя старий, сліпий —
Хто його не знає?
Він усюди вештається
Та на кобзі грає…

Вітер віє-повіває,
По полю гуляє.
На могилі кобзар сидить
Та на кобзі грає.
Кругом його степ, як море
Широке, синіє:
За могилою могила,
А там — тілько мріє.
Сивий ус, стару чуприну
Вітер розвіває;
То приляже та послуха,
Як кобзар співає,
Як серце сміється, сліпі очі плачуть…

Так писав Тарас Григорович Шевченко про старого сліпого кобзаря Перебендю, що став очима народу. Таке ставлення до сліпців характерно не лише для українців. Скандинавський бог Одін пожертвував своє око щоб напитися із джерела Міміра яке дарує мудрість. Сліпий Гомер написав “Іліаду” та “Одиссею”. Інший сліпець Джон Мільтон у поемі “Втрачений рай” описує гріхопадіння Адама і Єви та їх вигнання із Райського саду. Сліпий Фіванський віщун Тересій видіграє важливу роль у багатьох давньогрецький творах, зокрема, трагедіях Софокла «Цар Едіп», «Едіп у Колоні», «Антігона»,  трагедії Евріпіда «Вакханки» та інших. Зрештою, сліпий Самсон, зруйнувавши храм Дагона знищує більше ворогів ніж за свого зрячого життя.

Сьогодні ми бачимо іше одного сліпця, що своїми незрячими очима побачив більше ніж “зрячі” фарисеї, садукеї та книжники того часу. Змальована Євангелієм подія сталася під час останньої земної подорожі Спасителя на свято Пасхи до Єрусалиму, в шести годинах пішої ходи до Священного Міста…

***

 Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook