Неділя 26 після П’ятидесятниці. Притча про нерозумного багача. Лк. 12:16-21
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
У неділю 26 після П’ятидесятниці Свята Православна Церква пропонує для роздумів притчу про нерозумного багача. Ця притчу знаходимо лише в євангелиста Луки (Лк. 12:16-21).
Лк. 12:16-21
16 І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. 17 І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. 18 І сказав: ось що зроблю – зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. 19 І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. 20 Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? 21 Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
***
Притча про нерозумного багача, Rembrandt, 1627.
“Пам’ятай Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм” (Втор. 8:18).
“Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: “хто Господь?” і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно” (Притч. 30:7-9).
“Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це – суєта! Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима?.. Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому. І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього. Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй. І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер?” (Еккл. 5:9-15).
“Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні” (Лк. 16:13).
“Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже” (Марк. 10:25).
“Майте вдачу не срiблолюбну, задовольняючись тим, що є. Бо Сам сказав: “Hе залишу тебе i не покину тебе”” (Євр. 13:5).
“Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собi скарб на останнi днi. Ось плата, яку ви утримали у робiтникiв, що працювали на ваших полях, голосить; i голосiння женцiв дiйшли до вух Господа Саваофа. Ви розкошували на землi та зазнали насолоди; наситили серця вашi, нiби на день заколення. Ви засудили, убили Праведника; Вiн не противився вам” (Як. 5:1-6).
“Велике надбання – бути побожним i задоволеним. Бо ми нiчого не принесли у свiт: явно, що нiчого не можемо i винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволенi тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу i в тенета i в багато якi безрозсуднi i шкiдливi похотi, що приводять людей до бiдування i загибелi; бо корiнь усього лихого є срiблолюбство, вiддавшись якому, деякi ухилилися вiд вiри i самi себе вiддали багатьом скорботам. Ти ж, чоловiче Божий, тiкай вiд цього” (1Тим. 6:6-11).
“Багатих у нинiшньому вiцi наставляй, щоб вони були невисокої думки про себе i надiялись не на багатство непевне, а на Бога Живого, Який дає нам усе щедро для насолоди; щоб вони благодiяли, багатiли добрими дiлами, були щедрi i радо ділилися, збираючи собi скарб, добру основу для майбутнього, щоб досягти життя вiчного.”(1Тим. 6:17-19)
“Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій – як ніщо перед Тобою. Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться” (Пс. 38:6-7)
***
Деякі люди настільки бідні, що вони не мають нічого крім грошей.
***
“Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство – від Господа. Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік. Хтось робиться багатим від обачливості й ощадливості своєї, і це частина нагороди його, коли він скаже: “я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами”. І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре” (Сирах. 11:14-18).
***
“Тепер послухайте ви, що говорите: “Сьогоднi або завтра пiдемо до такого-то мiста, i проживемо там один рiк, i будемо торгувати й одержувати прибуток”; ви, якi не знаєте, що станеться завтра; бо що таке ваше життя? Воно є пара, що з’являється на короткий час, а потiм зникає. Замiсть того, щоб вам говорити: “Коли угодно буде Господеві і будемо живі, то зробимо те або інше”, – ви ж нині хвалитесь у гордощах ваших; всяка така похвальба є зло” (Як.4:13-16).
***
Христос називає багатого нерозумним. Ця фраза перегукується зі словами псалма “Сказав безумний у серці своїм: “Бога нема”” (Пс.13:1). Багач поводиться і міркує так, ніби Бога не існує, а він буде жити вічно.
***
Августин говорив, що Бог дав нам людей, щоби їх любити і речі, щоби ними користуватися. Замість цього ми любимо речі та використовуємо людей.
Коментуючи притчу про нерозумного багача Августин говорив, що чоловік назбирав багато добра щоби їсти пити та веселитися. Одночасно тисячі людей навколо нього страждали від голоду. Багач так і не зрозумів, що животи бідних, доми вдів та роти сиріт були значно надійнішими житницями ніж ті, що він планував збудувати.
***
In ictu oculi, Juan de Valdés Leal, 1672
Говорять, що під час поховання Аристотеля Онассіса один із гостей запитав знайомого: “Ти знаєш скільки він залишив?” “Знаю. Він залишив усе. Абсолютно все,” – відповів той.
Христина Онассіс, дочка магната говорила: “Щастя не залежить від кількості грошей. Найкращим доказом цьому є наша родина”.
***
Це правда, що після смерті ти не зможеш взяти багатства з собою, але ти можеш послати його наперед.
***
Зазвичай ми думаємо, що цей Євангельський уривок оповідає про нерозумного багача, який володів господарством, але Френк Поллард стверджує, що це притча про господарство, яке заволоділо нерозумним чоловіком.
***
Монолог багача вражає кількістю особових займенників: “…мені зібрати плодів моїх… зруйную житниці мої… і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй…” Усе це, щоби насолоджуватися одноосібно “душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись”.
Інколи, подібно до багача, ми забуваємо про тих, хто навколо нас і пам’ятаємо лише про власні бажання, потреби та прагнення. Одного разу вчитель запитав учня: “Якою частиною мови є слово “моє””. “Агресивний займенник,” – відповів учень під дружний регіт класу. Але, можливо він не був далеким від істини, бо коли життя крутиться навколо власних бажань, агресія стає нормою. Як казав один фермер: “Багато мені не треба. Я хочу лише ту землю, що межує з моєю”. Трагедія починається з того, що слово “Я” стає найважливішим словом людської мови.
Саме тому, навчаючи слухачів молитви, Спаситель виключив слова “Я” та “Моє”, замінимши його словом “Ми” і “Наш”. Говоримо “Отче наш… хліб наш насущний дай нам сьогодні… і прости нам провини наші…” Хритсиянство починається там, де закінчується самодостатність…
Adams, Mark. “The Parable of the Rich Fool.” Redland Baptist Church. 11 Jan. 2009. Web. 2 Feb. 2015.
***
Зверніть увагу, Христос не сказав: “Один чоловік багато працював і, завдяки цьому, став багатим”. Натомість сказано: “в одного багатого чоловіка добре вродила нива”. Напевно чоловік працював, можливо, багато і важко. Але, без волі Божої не отримав би жодного врожаю. Споглядаючи на плідний рік, багач бачить свою роботу, але не помічає Божого благословення. Warren Wiersbe таким чином висловив цю думку: “Матеріальний достаток є або дзеркалом, в якому людина бачить самого себе, або вікном, через яке людина бачить Бога”. [Warren Wiersbe. Windows On the Parables (Wheaton, Illinois: Victor Books, 1979] p. 113.]
***
Finis gloriae mundi, Juan de Valdés Leal, 1672
Варта уваги, видана окремою книгою, докторська дисертація Matthew S. Rindge, яку він захистив в Emory University (“Illustrating Wisdom: Luke 12:16–21 and the Interplay of Death and Possessions in Sapiential Literature”). Робота цілком присвячена притчі про нерозумного багача.
Автор стверджує, що це одна з найменш коментованих притч Спасителя. В першу чергу тому, що протягом багатьох століть вона не викликала жодних контраверсій і навколо неї не точилися дискусії.
Одночасно, ця притча є унікальною. Це перша з трьох притч про “одного багатого чоловіка” і одна з семи або навіть восьми про “одного чоловіка”. Унікальність притчі в тому, що у вступному реченні діючою особою не є людина “в одного багатого чоловіка добре вродила нива”…
***
Розвиток суспільних систем комунікації і засилля реклами зробили жадібність до грошей та матеріальних благ одною з характерних ознак сучасного суспільства. Разом із тим, буде несправедливим сказати, що прагнення до багатства є абсолютно новітнім ніколи не знаним витвором сучасників. Притча про нерозумного багача демонструє, що ненаситне прагнення до багатства було не меншим суспільним викликом два тисячоліття тому.
Устами Соборів та найвищих ієрархів Церква неодноразово засуджувала матеріалізм, жадібність і споживацьку психологію суспільства, тому не будемо знову повертатися до цієї теми. Натомість, зосередимося на відповідальності, якої нас навчає сьогоднішня притча. Господь щедро нагороджує сучасний світ різними благами. Особливо це стосується розвинутих країн. З одного боку, багатство є ознакою Божого благословення, а з іншого накладає додаткову відповідальність. Світ вирощує і виробляє достатньо їжі для того, щоби нагодувати кожного. У цей самий час одні люди недоїдають, а інші викидають надлишки продуктів харчування. Заможні країни нагадують багача з сьогоднішньої притчі коли накопичують для власного споживання значно більше реальної потреби.
У дослідженні за 2011 рік “Продовольча та сільськогосподарська організація ООН” зробила висновок “щорічно приблизно одна третина продуктів вироблених світом для споживання, коло 1,3 мільярда тон, пропадає і викидається”. При цьому заможні країни мають значний надлишок продуктів харчування та викидають 222 мільйона тон. Для порівняння: ціла Африка, на південь від Сахари, виробляє 230 мільйонів тон. Найбільше викидається овочів та фруктів, а кількість викинутої їжі за рік перевищує половину світового врожаю зернових (2,3 мільярда тон у цифрах 2009р. та 2010р.).
(Source: Food and Agriculture Organization of the United Nations — www.fao.org “Cutting Food Waste to Save the World”)
Cutié, Albert. “Generosity as a Way of Life.” Day1.org. 4 Aug. 2013. Web. 2 Feb. 2015.
***
З проповіді reverend Martin Luther King, Jr.
Роздуміючи над притчею про нерозумного багача, намагаюся зрозуміти, чому саме Спаситель назвав його “нерозумним”.
По-перше, багач є нерозумним, бо сплутав мету, заради якої він живе із засобами, завдяки яким його життя проходить. Засоби для життя для нього стали важливішими від мети життя. Будинок, автомобіль, одяг, техніка – є засобами, що допомагають нам прожити, але не заради них людина живе на світі.
Багач названий нерозумним, бо хибно визначив пріорітети життя: максимізував мінімум і мінімалізував максимум, дозволив щоби технологія життя перемогла теологію існування, а ментальність подолала моральність. Його любов до тимчасового земного комфорту подолала прагнення до блаженної вічності.
Таку життєву позицію можемо спостерігати і сьогодні. Зокрема, в Атланті одна жінка потрапила в автомобільну аварію. Поліція подзвонила її чоловікові. Почувши про аварію чоловік задав одне питання: “Чи дуже сильно пошкоджений мій кадилак?” Його не цікавив стан дружини, ані обставини, за яких сталася трагедія. Ми можемо назвати цього чоловіка нерозумним, бо машина для нього виявилася важливішою ніж його дружина і родина.
Усе повинно бути на своєму місці. У першу чергу любов до Бога і до ближнього, а будинки, машини, одяг та інше до цього прикладеться.
Друге. Багач названий нерозумним, бо не збагнув власної залежності від інших. Монолог багача зосереджений на самому собі. Але без допомоги інших він не міг зібрати врожаю, зруйнувати, а тим більше збудувати нові житниці. Багатство завжди є результатом колективної праці. Люди залежні один від одного значно більше ніж про це думають. Кожному приємно думати, що він є самодостатнім, але жоден не може навіть залишити свого дому зранку, не скориставшить плодами труда сотень тисяч інших людей. Задумайтесь, хто виготовив ліжко та постіль на яких ви спите? Сантехніку та засоби гігієни, коли чистите зуби та вмиваєте обличчя? Зайдіть на кухню та подивіться звідки кава та чай, що ви їх п’єте? Уявіть скільки людей доклало зусиль до простої булки хліба. Допоки кожен з нас вийде з власного дому та приступить до роботи, ми залежимо від багатьох людей. Не варто забувати, що сотні людей нас вчили, піклувалися про нас, допомагаючи стати повноцінним членами суспільства. Багач забув про всiх цих людей, приписуючи заслуги самому собі та плануючи самотньо скористатися плодами труда багатьох.
Зрештою, багач названий нерозумним, бо не усвідомив власної залежності від Бога. Притча починається словами “в одного багатого чоловіка добре вродила нива”, але цей самий багач говорить так, ніби це виключно його власна заслуга. Сільське господарство залежить від пори року, кількості дощів, багатства врожаю та багатьох факторів, що не залежать від людей. Зрештою саме людське життя не є безкінечним і не враховувати цього є ознакою нерозумності…
*** 
У притчі про нерозумного багача Спаситель майже буквально переказує слова Ісуса сина Сирахового: “Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство – від Господа… Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його, коли він скаже: “я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами”. І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре” (Сирах. 11:14-18).
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook