Неділя 24 після П’ятидесятниці. Воскресіння дочки Іаїра та зцілення кровоточивої. Лк. 8:41-56
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
У неділю 24 після П’ятидесятниці Свята Православна Церква пропонує нам для роздумів уривок Євангельського читання, що об’єднує два здійснених Спасителем чуда: воскресіння 12-ти річної дочки Іаїра, начальника Капернаумської синагоги, та кровоточивої жінки, що 12 років страждала від хвороби. Два цих чуда поєднані у трьох Євангелистів: Мк. 5:21-43; Мф. 9:18-26; Лк.8:40-56.
Лк. 8:41-56
41 І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; 42 бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. 43 І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. 44 І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. 45 І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, – а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? 46 Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. 47 Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! 49 Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. 50 Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. 51 Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. 52 Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. 53 І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. 54 Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. 55 І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. 56 І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
***
Фреска 14 ст. Decani Monastery in Serbia
Атеїзм і безвір’я – звичні зовнішні виклики Церкви Христової. Серед викликів внутрішніх набирає сили нова єресь – християнський сентименталізм. Точніше, популярна версія християнства, що зводить місію Спасителя до помочі стражденним, заблудлим та потребуючим. Сентиментальне християнство перетворює молитву, богослужіння і зустріч з Богом на персональну подію терапевтичного значення.
Звичайно, зустріч із Спасителем впливала на людей, іноді, докорінно змінюючи їх життя. Але зміни відбувалися саме внаслідок зустрічі людини з Богом. Іншими словами: зцілення було лише зовнішнім проявом глибинного процесу внутрішнього переродження, що і мав привести людину до спасіння та життя вічного. Самі зцілення і навіть воскресіння були тимчасовими: кровоточива жінка з часом знову хворіла, і дочка Іаїра – померла.
Більше того, їх очікувало досить не просте життя. Євангеліє говорить, що кровоточива жінка була бідною “витратила на лікарів усе своє майно”. Напевно вона не мала і родини, в іншому випадку рідні клопотали би за неї перед Христом, а їй не довелося би підкрадатися непоміченою. Навіть після зцілення та відновлення ритуальної чистоти жінку очікували реалії суворого і самотнього Палестинського життя першого тисячоліття.
Дочку Іаїра також очікували важкі випробування. Якщо вона прожила наступних сорок років, то розділила сумну долю власного народу: стала свідком Юдейського повстання, безжально задушеного двома майбутніми імператорами Веспасіаном і Титом, зруйнування Єрусалиму, знищення Храму і смерті десятків тисяч єврейських синів та дочок…
Volck, Brian. “The Encounter More Than the Cure.” Ekklesia Project. 26 June 2012. Web. 2 Feb. 2015.
***
З першого погляду ці дві історії значно різняться. З одного боку, бідна, ритуально недоторкана, кровоточива доросла жінка, що таємно, неначе крадучи, торкнулася Спасителя. З іншого боку, дванадцятирічна дочка відомого, заможного та впливового місцевого начальника синагоги, що прийшов до Христа просити про зцілення. Христос прямує до дому Іаїра, Сам торкається до його, вже на той час мертвої, дитини та повертає її до життя.
Попри наявну різницю, ці зцілення зіткані Євангелистом в один сюжет і, як такий, розглядаються Церквою. Соціальні, ритуальні та статеві відмінності відходять на другорядний план, зосереджуючи увагу на подібності. Обидві історії оповідають про зустріч людини з Богом і воскресіння, як наслідок цієї зустрічі. Для дочки Іаїра факт воскресіння наочний і зрозумілий. Щоби зрозуміти воскресіння кровоточивої варто згадати Старий Заповіт.
За уявленням Старого Заповіту кров була життям. Звідси заборона вживати її в їжу, бо життя належить Богові. Відповідно жінка, що кровоточила протягом дванадцяти років, буквально, втрачала життя. Разом із кров’ю життя витікало із неї наближаючи невідворотний кінець…
***
Фреска з Римських катакомб, 4 ст.
Епізод коли Христос зупинився і почав з’ясовувати, хто доторкнувся до Нього, нагадує 3-тю главу Буття. Коли Адам із Євою з’їли заборонений плід, то намагалися сховатися від Бога у чагарнику. Бог не одразу осуджує прабатьків, але дає їм можливість покаятися “І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?” Аналогічно Бог дає можливість Каїну “І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій?” І Адам і Каїн мали можливість стати перед Богом, визнати свою провину і сподіватися на милосердя.
Саме так зробила кровоточива жінка “тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього”…
Додатково, цей епізод нагадує сучасний світ. Як колись апостоли, юрби наших сучасників штовхають один одного, поспішають і метушаться, не помічаючи, як навколо відбуваються чуда і Господь продовжує свою місію спасіння людства…
***
Для Старого Заповіту ритуальна нечистота була прямим наслідком гріха. Одне і друге вважалося буквально заразним. Якщо людина доторкалася до нечистого – сама ставала нечистою. Подібне, але зі зворотним знаком бачимо у сьогоднішньому Євангельському читанні.
Crispin Fletcher-Louis (2003) зазначає, що концепція лишилася незмінною. Але, якщо раніше нечисте заражало чисте, то, зустрівшись із чистотою Христа, нечисте очистилося.
Старий Заповіт містить ряд прикладів коли благодать виходить від Первосвященика. Іноді одежі Первосвященика були засобом передачі благодаті. Даючи настанови Первосвященику, Бог наказує священикам: “А коли потрібно буде вийти на зовнішній двір, на зовнішній двір до народу, тоді вони повинні будуть зняти одяг свій, в якому вони служили, і залишити його у священних кімнатах, і одягтися в інший одяг, щоб священним одягом своїм не доторкатися до народу” (Єзек. 44:19)
Turton, Michael. “Historical Commentary on the Gospel of Mark.”Michaelturton.com. Web. 2 Feb. 2015.
***
Pent 24-6 Воскресіння дочки Іаїра, Henry Thomson, 1773-1843
Питанням “Хто доторкнувся до Мене?” Христос привернув увагу до історії кровоточивої жінки. За Старозавітними законами ритуальна чистота наступала через сім днів після зцілення людини і мала бути засвідчена священиком. Протягом усього цього часу оздоровлена жінка продовжувала вважатися нечистою та недоторканою. Відповідно, за буквою закону Спаситель також ставав ритуально нечистим.
Перед Іаїром виник новий виклик: пустити до свого дому ритуально нечисту людину, сподіваючись на оздоровлення доньки, чи додержатися букви закону…
“Can One So Great Care For One So Small?” Lectionarysermons.com. 2 July 2000. Web. 2 Feb. 2015.
***
Воскресіння дочки Іаїра, George Percy Jacomb-Hood, 1885
На відміну від Спасителя світ звертає увагу лише на зірок. На ранок, після аварії “непотоплюваного Титаніка” у квітні 1912 року, заголовки відомих газет були цілком присвячені смерті мультімільйонера Джона Джейкобса Астора. Лише наприкінці статті, майже випадково, газети згадували, що додатково загинуло 1800 людей. Їх життя залишилося поза кадром. Для світу воно виявилося вартим лише одного речення. Подібне чуємо в сучасних репортажах про війну, епідемії, голод. Суха статистика смертей, ніби за ними не стоїть унікального і безцінного людського життя.
Для Бога немає маленьких людей. Він цінує, чує і приділяє бідній кровоточивій жінці не менше уваги ніж доньці заможного начальника синагоги…
***
Воскресіння дочки Іаїра, Vasiliy Polenov, 1871.
Хоч ми і говоримо про воскресіння дочки Іаїра, маємо пам’ятати, що це не таке саме воскресіння, яким Воскрес Спаситель. Біблія містить кілька історій про чудесне оживлення людей, але через певний час кожен із них помер природною смертю, щоби свого часу воскреснути з мертвих. Згадаємо ці чуда.
Ілля воскресив сина вдови з Сарепти Сидонської (1Цар. 17:7-24)
Єлисей воскресив сина сонамитянки (4Цар. 4:32-36)
Чоловік воскрес, доторкнувшись до кісток Єлисея (4Цар.13:21)
Христос воскресив дочку Іаїра (Мф. 9:18-23)
Христос воскресив сина Наїнської вдови (Лк.7:11-17)
Христос воскресив Лазаря (Ін.11:38-44)
Апостол Петро воскресив Тавифу (Діян.9:40)
Апостол Павло воскресив Євтиха (Діян. 20:7-12)
***
Наближаючись до групи чоловіків, кровоточива жінка порушила одразу кілька тогочасних соціальних норм. По-перше, за Мойсеєвим законом вона вважалася нечистою й, відповідно, не мала права знаходитися серед інших людей. Кожен хто доторкався або будь-яким чином контактував із кровоточивою сам ставав нечистим. По-друге, існувало чітке розмежування між чоловіками та жінками. Відголоски того розмежування сьогодні лишилися в деяких Близько-Східних мусульманських державах, де жінки носять спеціальний одяг і не можуть виходити з дому без чоловіка чи належного супроводу. За соціальними нормами подібне звернення мав би робити чоловік кровоточивої. За хвору 12-ти річну дівчинку просить її батько, але кровоточива не мала чоловіка, який міг би говорити та діяти від її імені. Можливо саме тому Христос називає її дочкою кажучи: “дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!”. Удочеривши кровоточиву, Спаситель стає заступником і покровителем бідних, хворих, здедолених і беззахисних.
***
Євангеліє говорить про жінку, яка “дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися”. І це не дивно, якщо зважити на способи лікування, що їх застосовували лікарі того часу. Наприклад Babylonian Talmud таким чмном пропонує лікувати жіночу кровотечу:
Три цибулини Персицької цибулі зварити у вині, дати випити жінці і сказати їй: “Припини кровоточити!” Якщо не припинить, то нехай сидить на роздоріжжі та тримає чашу вина в руці. У цей час чоловік нехай підкрадеться до неї ззаду і злякає її вигукнувши: “Припини кровоточити!” Якщо не допогло, взяти жменю кмину, жменю шафрану та жменю пажитника і зварити у вині. Примусити жінку випити і сказати: “Припини кровоточити!” Якщо ні, глиняну затичку від глечика з вином роздробити на 60 шматочків, обмазати ними жінку і сказати: “Припини кровоточити!”
Воскресіння дочки Іаїра
Талмуд дає ще цілий ряд “корисних” порад, але найцікавіша з них така: жінка має знайти ціле ячмінне зернятко в екскрементах білого мула, покласти його в рота і тримати якомога довше. Якщо вона зможе протримати зернятко протягом одного дня, кровотеча припиниться на один день. Якщо протримає два дні, кровотеча припиниться на два дні. Якщо протримає три дні, кровотеча припиниться назавжди. Нажаль, Талмуд не називає людей яким це лікування допомогло, але кровоточивій жінці воно коштувало усього статку і 12 років життя.
***
Багато американських родин вражено тим, що називається “фантомний батько” (phantom father), коли в домі немає батька, навіть якщо фізично він і присутній. Є кілька причин такого становища. По-перше, значна кількість розлучень при яких діти залишаються з матір’ю і бачать тата лише на вихідних. Не достатньо бути біологічним батьком дитини. Батьківство – в першу чергу відповідальність не лише за себе, але за дружину та дітей. Ще одною проблемою є перезавантаженість чоловіків помножена на бажання забезпечити матеріальний достаток родини. Такі чоловіки працюють понаднормово, роблять кар’єру та не мають часу для дітей…
Споглядаючи на Іаїра ми бачимо приклад доброго батька. Заможний, авторитерний і віруючий чоловік, що був начальником місцевої синагоги і разом із тим зразковим батьком. Варто відзначити, що Іаїр, не зважаючи на позицію єврейських релігійних провідників свого часу, не соромиться зустрічі з Христом. Він привселюдно припадає до ніг Спасителя і просить про милість. Далеко не кожний батько сьогодні так відверто і щиро демонструє свою відданість Богові, дружині та власній родині. Не кожен стає лідером у власній родині, приводячи своїх домашніх до Бога…
Воскресіння дочки Іаїра, Paolo Veronese, 1546
Подальші дії Іаїра також є прикладом для сучасних християн. Зустрівши Спасителя він приводить Його до власного дому. Книжники та фарисеї, респектабельні люди з оточення Іаїра, вважали Христа єретиком, що проповідує викривлене вчення, їсть і п’є з блудницями та грішниками і гідний спілкування хіба з неосвіченими простолюдинами. Попри осудження знайомих Іаїр приводить Спасителя до свого дому. Сьогодні ми також потребуємо добрих християнських домів. Родин, що у власному житті втілювали би Слово Боже. Родин, де Христос був би не лише іконою на стіні, а дороговказом життя. Цікаво, що в домі Іаїра Спаситель поводиться не як гість, а як господар. В першу чергу Він вигнав зайвих людей. Так буває і в сучасному житті. Коли Христос стає частиною людського життя, світ навколо людини змінюється…
Хвора дочка Іаїра бачила, що її тато не соромиться і не боїться публічно висловлювати свою віру Спасителю. Що він приводить Христа до власного дому і діє за Його словом. І що рушійною силою поведінки батька є його любов до неї. Іаїр любив свою дочку й заради неї був готовий до рішучих дій. Любов батька не вимірюється шафами одягу, коробками іграшок, кілограмами цукерок або кількістю кишенькових грошей. Любов це повсякчасна готовність до самопожертви і лідерства…
LeBlanc, Milton J. “What Jairus Daughter Saw.” Sermons.Logos.com. 1 June 2007. Web. 19 Nov. 2015.
***
Воскресіння дочки Іаїра, 1372, France
Іаїр був начальником Капернаумської синагоги. Перед тим як його дочка смертельно захворіла, в Капернаумі сталося інше чудо Лк7:1-10. Спаситель зцілив раба римського сотника, який власним коштом збудував саме ту синагогу начальником якої і був Іаїр. Цілком імовірно, що начальник синагоги був серед делегації яка просила Христа про зцілення хворого слуги “Почувши про Ісуса, він (сотник) послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його”. Тоді сотник сказав: “Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов… але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить… Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим”. Звичайно Іаїр пам’ятав силу Христового Слова. Тому коли його власна дочка захворіла, побіг до Спасителя.
***
Воскресіння дочки Іаїра, Codex Egberti, l025
Це єдиний епізод в Біблії коли жінка просить про зцілення самої себе, і єдиний випадок коли Христос називає жінку “дочкою”. Оскільки Святе Письмо не називає її імені то, щоби відрізняти її від інших Біблійних жінок, говоримо про неї як про “кровоточиву жінку”. Напевно так її і сприймала місцева громада. Але сама кровоточива мала досить мужності, щоби не ідентифікувати себе з хворобою. Західне передання говорить, що її звали Веронікою, яка подала Спасителю плат, яким Він витер обличчя по дорозі на Голгофу. На цьому платі залишився нерукотворний образ. Ім’я Вероніка є латинизованим іменем Береніс, яким кровоточиву жінку називає Євсевій Кесарійський у Historia Ecclesiastica (vii 18). Євсевій стверджує, що вона походила з Кесарії Пилипової та посилається на статую, що стояла в Кесарії за тих часів. Власне це був комплекс з двох бронзових статуй. Одна з них зображала жінку, що на колінах тягнеться до чоловіка з проханням. Чоловік, одягнений у подвійну мантію простягає до неї руку. Євсевій вважав, що ця сцена зображує зцілення кровоточивої жінки (сучасні археологи висловлюють численні сумніви з цього приводу).
***
У приватних розмовах ряд священнослужителів жаліються, що люди приходять до Церкви лише тоді, коли виникає гостра потреба, а потім знову зникають на роки. Сьогоднішній уривок говорить, що подібне було і за часів Христа. Фарисеї, садукеї і книжники того часу постійно дорікали Спасителю за порушення заповідей закону та за оточення з митарів і грішників. Але, при гострій потребі, Іаїр, староста місцевої синагоги, прийшов шукати милості саме до Христа. Він не розпитував про вчення Спасителя, не мав бажання приєднатися до Його учнів, покаятися або змінити життя. Усе, що йому було потрібно – зцілення дочки.
Христос і кровоточива жінка, Paolo Veronese, c. 1548
Подібно і кровоточива жінка. Вона не шукала істини, не мала наміру приєднатися до жінок-мироносиць, що ходили слідом за Христом і апостолами. Вона була готова порушувати заповіді закону і, навіть, таємно, без волі Самого Спасителя, отримати зцілення. Спаситель не засуджує ні Іаїра ні кровоточиву жінку. Він щедро подає зцілення усим, хто з вірою приходить до Нього.
Подібне відбувається і сьогодні. Разом із відданими християнами, що привсячують себе служінню, Церква наповнюється людьми в потребі. Вони не обіцяють змінити свого життя, регулярно відвідувати богослужіння та сповідь, додержуватися постів або виконувати заповіді. Вони шукають від Бога допомоги та розради. Молімося за них із щирим серцем і просімо Бога, щоби разом зі зціленням тілесним подав їм зцілення духовне.
***
Одна з сучасниць Ісуса Христа доторкнулася до нього у так звіні “жіночі дні”, отримала за це похвалу, зцілення і, навіть, була названа дочкою.
Не знаю, чи варто наших сучасниць у “ці самі дні” тримати подалі від Христа?
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook