Неділя 2-га після П’ятидесятниці та Неділя 18 після П’ятидесятниці. Покликання апостолів. Всіх святих землі Української
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Мф. 4:18-23
(Неділі 2-гої після П’ятидесятниці)18 Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. 19 Та й каже їм: ідіть за Мною і зроблю вас ловцями людей. 20 І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним. 21 І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. 22 Вони, одразу ж, покинувши човен і батька свого, пішли за Ним. 23 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
Лк. 5:1-11
(Неділі 18-ої після П’ятидесятниці)5 Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, 2 і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. 3 Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. 4 Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. 5 Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. 6 Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. 7 І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. 8 Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! 9 Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; 10 також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. 11 І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
***
Господь не закликає готових до служіння, але готує закликаних.
***
Покликання апостолів перегукується з обранням народу Божого. Ось що сказав Господь народові через Мойсея: “…тебе обрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі. Не тому, щоб ви були найчисленнішими за всі народи, прийняв вас Господь і обрав вас, – але тому, що любить вас Господь” (Втор. 7:6-8). Господь обрав апостолів не тому, що вони були величнішими, розумнішими чи освіченішими ніж інші, а тому, що полюбив їх.
***
Як пошуткував один священик: “Замість того, щоби рости у вірі, ми ростимо вширину”.
***
З книги William Carter Matthew and the Margins:
За часів Христа рибалки мали обмежені економічні можливості, а їх суспільний ранг був найнижчим. За “рейтингом професій” Цицерона, першими йшли господарі сільськогосподарських угідь, а останніми – рибалки. Афіней, грецький ритор і граматик ІІ-ІІІ ст., ставить рибалок та риботорговців на один рівень із лихварями та каже, що вони є соціально зневаженими та жадібними крадіями.
За часів панування Риму всі водні ресурси належали імперії. Вона ж контролювала рибальство. Значна частина рибалок працювала на царя чи представників влади. У цьому випадку рибалки працювали за домовленістю, поставляючи визначену кількість риби у належний час. За роботу вони одержували платню грошима або рибою. Усі інші, хто хотів ловити рибу, мали купувати ліцензію у місцевих митарів. Зазвичай платою була частина улову, що могла сягати 40% (see Malina & Rohrbach, Social-Science Commentary on the Synoptic Gospels, p. 363).
Саме до таких, економічно пригнічених і ненадійних, з точки зору влади, прийшов Спаситель із проповіддю Царства Небесного…
Prior, Andrew. “You Gotta Serve Somebody…” One Man’s Web. Web. 30 Dec. 2014.
***
Північне узбережжя Галилейського моря
Галілейське море є великим прісноводним озером 13 миль в довжину та 7 миль в ширину. Вздовж його узбережжя знаходилися численні рибальські поселення, з яких Капернаум був найбільшим.
Тогочасна економічна система не знала вільного ринку, тому рибальство регулювалося державою в інтересах самої держави. Еліта того часу складалася з греко-римського населення, що йшло слідом за римськими військами та заможними єврейськими родинами, наближеними до царя Ірода та його синів. Усе інше населення було на межі бідності.
Модель “Човна Ісуса”
Уряд наживався на рибалках різними способами. Жоден не мав правa ловити рибу без спеціальної ліцензії. Такі права продавалися не поодиноким людям, а групам рибалок, зазвичай об’єднаним родинними зв’язками, наприклад, брати Петро та Андрій або родина Зеведея. Додаткові податки накладалися на переробку і продаж риби, а також на транспортування до місця продажу. Найбільший прибуток від лову риби одержували цезар, Ірод і численні митарі. Самі ж рибалки після виплати усіх податків бідували, яким би багатим не був улов…
Petty, John. “Matthew 4: 12-23.” ‘Progressive Involvement’ 16 Jan. 2011. Web. 30 Dec. 2014.
***
Човен Ісуса
1986 року на північно-західному узбережжі Галилейського озера в Ізраїлі, коли під час великої посухи вода відступила від берега на значну відстань, було знайдено човен, датований першим століттям по Різдві Христовому. Знахідка отримала назву “Човен Ісуса”, хоч прямих аргументів, які пов’язуюь Спасителя з конкретним човном, не існує. Не факт, що нога Спасителя ступала на саме цей човен, але він є типовим рибальським човном того часу.
Залишки човна 27 фіт (8.27 м.) в довжину, 7.5 фіт (2.3 м.) в ширину, максимальна збережена висота 4.3 фіт (1.3 м.).
“Sea of Galilee Boat.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 10 June 2015.
***
Покликання апостолів. Cappella Sistina, Vatican
Не є дивним факт наявності послідовників у Христа. Багато відомих вчителів минулого мали своїх учнів або апостолів. Їх мав Іоанн Хреститель, Платон, Аристотель та багато інших. Цікавим є те, за яким принципом Христос добирав своїх апостолів. Обранці, як і методика, за якою вони обиралися, шокують навіть самих креативних із сучасних дипломованих менеджерів з персоналу. Спаситель не пішов до Єрусалиму, де можна було знайти освічених молодих спеціалістів. Не аналізував рівень наявного досвіду духовної роботи та керівництва. Не звернувся за порадами і рекомендаціями до провідних релігійних вчителів того часу. Але, тим не менше, обрані ним люди збудували найбільшу й найпотужнішу організацію в історії людства…
Після недільної проповіді, де я наголошував на тому, що заклик Христа: “Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей,” – стосується і сучасних християн, до мене підійшла жінка. “Ви знаєте, я ненавиджу сморід риби, як і все, що стосується рибної ловлі. До того ж я не маю зайвого часу. Чи є у Христа якась невеличка робота для працюючої мами-одиначки з чотирма дітьми?”
Я багато думав над її словами й прийшов до висновку, що мова не йде про “Шукаємо робітників – приймаються лише рибалки!” Мова йде про те, що кожна людина, чим би вона не займалася, є трудівником на Божій ниві та має докладати долю власної праці. Заклик до будівельників звучав би: “Ідіть за Мною, і я зроблю вас будівельниками людей”. До офіціантів: “Ідіть за Мною, і я зроблю так, що ви будете задовольняти духовний голод людей”. До лікарів: “Ідіть за Мною, і я зроблю вас лікарями людських душ”. До матерів: “Ідіть за Мною, і я зроблю вас вихователями духовних чад”.
Не принципово, чим займається людина, важливо те, що вона своїми словами і життєвим прикладом проповідує Слово Боже. Кожен потрібен Богові саме там, де він є. Рибалки проповідують рибалкам, водії – водіям, вчителі – вчителям, мами – своїм дітям. Кожна людина несе Христа туди, куди іноді лише вона може сягнути – в душі близьких людей…
“Discovering What We Were Meant To Do.” Sermonhelp.Com. 24 Jan. 1999. Web. 30 Dec. 2014.
***
S. I. McMillen у книзі “None of These Diseases” розповів історію дівчини, що поступала до коледжу. Серед питань вступної анкети було таке: “Чи вважаєте ви себе лідером?” Абітурієнтка щиро відповіла: “Ні,” – розуміючи, що цим значно погіршила свої шанси. Конкурс був великим, і жодних сподівань на позитивну відповідь не лишалося. Через тиждень прийшла відповідь з коледжу: “Дорогий аплікант: Аналіз поданих цього року вступних анкет показав, що у нашому навчальному закладі з’явилося 1452 нових лідера. Ваше прохання про вступ розглянуто позитивно, бо дирекція вважає критично необхідним мати серед студентів хоч би одного послідовника”. У сповненому лідерами, самозакоханому світі Христос шукає Собі послідовників, що готові йти вслід за Ним…
***
Усі апостоли, за виключенням Іоана Богослова, загинули мученицькою смертю. З того часу сотні тисяч людей засвідчили віру ціною свого життя. Дитрих Бонхеффер, видатний німецький теолог ХХ століття, у книзі “Ціна апостольства” написав: “Коли Христос закликає людину, Він зве її прийти і померти” [Dietrich Bonhoeffer, The Cost of Discipleship (New York: Macmillan Publishing, 1963), 99]. Сам Бонхеффер пройшов цим шляхом. 1939р., на самому початку Другої Світової, йому пропонували лишитися викладачем у Нью-Йорку, але він відкинув пропозицію та повернувся в Німеччину, щоби боротися проти Гітлера.
Слово “фюрер” буквально означає “вождь або лідер”. В радіопередачі з Берліну під час війни Дитрих Бонхеффер сказав: “У християн може бути один єдиний фюрер – і це не Адольф Гітлер”. Після цієї фрази передачу несподівано перервали [Ron Walters, General Manger KFAX Am 1100 in “Pastor’s Letter,” August 15, 2002].
Бонхеффер був членом групи, що здійснила два невдалих замахи на Гітлера. Його повісили 9 квітня 1945 року в таборі Флоссенберг, Баварія за два тижні до звільнення табору 90-ю та 97-ю піхотними дивізіями США, за три тижні до взяття Берліну радянською армією. Дітріху було 39.
Reynolds, David. “The Cost of Discipleship.” sermoncentral.com. 1 Sept. 2003. Web. 30 Dec. 2014.
***
Втілившись як людина на землі, Спаситель лишився тим самим Богом, що створив небо і землю. Як людина, Він мав безмежну владу та необмежені можливості. Одним словом, Він міг вилікувати усіх хворих або підкорити усі держави світу. Христос не потребував помічників. Він міг зробити усе Сам, але замість цього обрав на служіння простих неосвічених людей.
Працювати з людьми завжди складніше, ніж зробити щось самому. Якщо не вірите, спробуйте, наприклад, спланувати весілля. Зберіть в одну кімнату жениха з батьками, наречену з родиною, братів, сестер, дядьків, тіток, друзів і спробуйте досягнути згоди. Не дивно, що апостоли сваряться між собою за місця, ближчі до Спасителя, бо не розуміють свого Божественного Вчителя. Незважаючи на недосконалості апостолів, Христос вручає їм долю Своєї Церкви…
Бог може діяти самостійно, але і сьогодні шукає собі учнів і послідовників. Апостоли були самими звичайними людьми, не кращими і не гіршими за сучасних християн. Присутність Бога та дія Святого Духа зробили їх героями віри. Так само, як єднання з Христом змінює сучасних християн…
У духовному зростанні людини є одна особливість. Сама людина стає останньою, хто бачить це зростання. Люди, що не бачили мого сина протягом року, при зустрічі кажуть, що він виріс на цілу голову. Мені ж здається, що він був таким самим вчора і позавчора. Оскільки я бачу його кожен день, то не помічаю змін.
Подібне відбувається у духовному зростанні. Зазвичай, воно бере роки напруженої праці і відбувається непомітно для самої людини. Проходять роки перед тим, як ми помічаємо, що життя змінилося докорінно. Господь завжди спрямовує життя віруючих. Це правило, яке не має виключень…
“What Does It Mean to Be a Disciple?” Englewood Baptist Church. 1 May 2011. Web. 30 Dec. 2014.
***
Те, що здається людині природним і логічним, не завжди адекватно віддзеркалює існуючу реальність. Проблеми почалися від першого дня, коли ми встановили новий котел для нагріву води. Справа в тому, що він містить елемент, який безпосередньо нагріває воду. Якщо обсяг води великий, то вона нагрівається погано. Якщо маленький, вода дуже гаряча. Практично кожен користувач мав проблеми. Коли людина відчувала, що вода стає гарячою, автоматично зменшувала тиск води і, як наслідок, отримувала окріп. Щоби вода стала холоднішою, треба збільшувати тиск, хоч така дія здається нелогічною.
Подібну “антилогіку”, з людської точки зору, знаходимо в Євангельському уривку про покликання апостолів. Теоретично, щоби Церква була успішною, Христос мав обрати кращих з кращих, щоби ними заповнити керівні позиції, але Він діє протилежним чином. Христос не шукає учнів серед успішних людей свого часу: ні в богословських школах Єрусалиму чи філософьських академіях Афін, ні в палацах Ірода або Тиберія. Апостолами стають прості неосвічені рибалки.
Взяти, наприклад, Петра. Він сумнівається, говорить неправду, дає обіцянки і не виконує їх, а у рішучу мить зрікається. З його характеристиками жодна компанія не обрала би його на керівну позицію. Господь має власну логіку. Він обрав звичайних людей не тому, що вони були ідеальними або зразками моральних стандартів, а тому, що відгукнулися на заклик. Діючи в них і через них, Спаситель Сам збудував Свою Церкву…
Сьогоднішня історія демонструє мудрість Божу, що щедро покриває нездатність Петра осягнути істину. Після проповіді з Петрового човна Спаситель сказав Симонові:” відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову”. Але Петро бачив перед собою лише сина тесляра, що намагався навчити його, професійного рибалку, ловити рибу: “Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали”. І хоч Христос просив закинути “сіті” (слово у множині), Петро неохоче закидає одну “сіть”, зовсім не очікуючи результату. Як наслідок, одна сіть принесла стільки риби, що два човни були наповнені.
Побачивши великий улов, “Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: “Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!” І знову слова Петра розходяться з думками Божими. Лише після того, як майбутній апостол усвідомив свою гріховність і немічність, він почув заклик на служіння. Усвідомлення власного гріха виявилося не бар’єром між людиною і Богом, а містком до людського серця…
***
Уривок про покликання апостолів навчає двох уроків, дійсних не лише для рибалки.
По-перше, перед великим уловом Христос говорить Петрові: “Відпливи на глибину”. І хоч приємно стояти на мілині, спостерігаючи за грайливими зграйками дрібної рибки, велика риба живе на глибині й саме там її треба ловити. Замініть слово “риба” словами “любов”, “мир” або “мудрість”. Результат буде однаковим, бо важливі речі уникають мілини життя.
Немає сенсу вдивлятися в глибину, бо вона непрозора. Глибина небезпечна, а результат непередбачуваний. Але саме там, у труднощах і глибині життя, є те, чого ніколи не буде на мілині…
Мілина може бути початком шляху, але прожити на мілині ціле життя означає так і лишитися з порожніми руками. Є час для слухання, навчання та молитви і час вийти з храму та наповнити вірою життя…
Ще один урок: “Невдалий рибалка думає, що знає про рибу більше, ніж Бог”. Петро майже робить цю помилку: “Ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали”. З покоління в покоління родина Петра ловила рибу на цьому озері. Що міг порадити йому син тесляра?
Петро не єдиний. Час від часу більшість із нас думає, що знає про рибу більше, ніж Бог. Результат можна побачити, спостерігаючи за власною поведінкою. Слово Боже чітке, зрозуміле і досконале, як кришталь: “любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас… Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай… Любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього… Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам” (Лк. 6:27-38). Жоден не заперечує Слово Боже, але не багато виконує. Більшість переконана, що знає краще від Бога, як треба будувати родинні стосунки, виховувати дітей, кого прощати, а кого ні або як розпоряджатися заробленими грошима…
Wright, Robert C. “Why Some People Don’t Catch Fish.” Join Day1.org. 7 Feb. 2010. Web. 30 Dec. 2014.
***
Перед самим шлюбом наречена питає порад своєї матері стосовно родинного життя. Жінка каже: “Якщо ти приготуєш чоловікові рибу, то він буде задоволений, і ти будеш мати мир і спокій в домі на цілий день. Але якщо ти навчиш його ловити рибу, то будеш мати мир і спокій на цілі вихідні”.
***
Кілька років тому мерія Лондона була завалена скаргами на місцевий громадський транспорт. Напівпорожні автобуси проїжджали повз зупинки, не зважаючи на скупчення нетерплячих пасажирів. На вимогу пояснити свої дії відповідальні за громадський транспорт чиновники видали заяву: “Для транспорту надзвичайно важливо виконувати визначений розклад руху. Якщо автобуси будуть зупинятися на кожній зупинці, то вони не зможуть виконувати свої обов’язки у призначений для цього час”.
Виникає питання: Що не так із цією заявою? Керівництво транспорту невірно визначило пріоритети. На їх думку головним завданням автобусів було дотримуватися встановленого розкладу. Насправді, їх функція полягала в тому, щоби перевозити пасажирів до місця призначення. Хибні пріоритети привели до того, що транспортна система перестала виконувати те, для чого була створена.
Наступне питання: Для чого Господь створив кожного з нас? Апостол Павло говорить: “Бо ми – Його творiння, створенi у Iсусi Христі на добрi діла, якi Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували” (Еф.2:10). Тобто кожна людина має виконувати ті “добрі діла,” які доручив їй Господь. Дехто вірить, що досить ходити раз на тиждень до храму, щоби догодити Богові. Але це не так, бо Господь хоче від людини значно більшого.
Більшість теоретично погоджується з тим, що людське життя в усіх своїх проявах має перетворитися на служіння Богові, але кожна, навіть маленька церковна справа, рухається мляво. “Добра ідея, але прямо зараз я не маю часу,” – звичайна відповідь людей, що не матимуть часу ніколи. Людські справи завершуються лише зі смертю людини, а до тієї миті кожен із нас постійно чимось зайнятий.
Роздумуючи про покликання апостолів треба зазначити, що Господь ніколи не закликав на служіння лінивого або неробу. Заклик Божий завжди приходить до того, хто постійно і наполегливо трудиться. Мойсей пас стадо на горі Хорив, Гедеон вибивав пшеницю у точилі, Саул шукав загубленого віслюка, Давид пас отару свого батька, Єлисей орав дванадцятьма парами волів, Неємія був царським виночерпієм, Амос – пастухом, Матвій – митарем, Петро, Андрій, Яків та Іван – рибалками. Господь обирає для служіння тих, хто багато працює, бо вони знають, як треба працювати, мають відповідальність і можуть досягати результату… Strite, Jeff. “The Ones God Calls.” sermoncentral.com. 1 Aug. 2003. Web. 30 Dec. 2014.
***
У сьогоднішньому уривку четвертої глави Євангелія від Матвія, вірш 18 та 21, двічі читаємо, що Господь побачив своїх майбутніх апостолів за повсякденною роботою. Що ж саме побачив Спаситель? Стомлених важкою працею рибалок? Чоловіків, що тяжко працюючи здобувають свій хліб? Можливо. Але, далеко не все. Там де світ бачив лише неосвічених ловців риби, Спаситель побачив ловців людей. Одночасно з недоліками та слабкостями майбутніх апостолів, Христос бачив їх прихований і ще не розкритий потенціал: відданість, віру, цілеспрямованість, жертовність, тощо. Саме тому Бог закликав колишніх рибалок стати частиною чогось більшого ніж їх праця, родина чи, навіть, життя – стати частиною і будівничими Святой Церкви як Царства Божого на землі.
Такий самий заклик сьогодні лунає для кожного з нас. Коли Господь дивиться на народ Божий бачить зовсім не те, що бачить світ. Для Нього ми не лише мами, тати, вчителі, лікарі, бухгалтери, будівельники та робочі. Він бачить те, чого не бачить світ і, можливо, поки що не бачимо ми самі – бачить наші можливості, потенціал перетворювати світ навколо себе. Якби лише ми відгукнулися на Його заклик і пішли слідом за Ним…
***
Сьогодні ми чули Євангельський уривок про покликання апостолів і, разом із тим відзначаємо пам’ять всії святих Землі Української. Усіх, хто почув Божий поклик і відгукнувся на нього…
Почувши поклик Божий наші діди та батьки, щедро жертвуючи свій час і кошти, збудували цей храм. Наші бабусі та матері прикрашали його, власними руками вишиваючи рушники та обсаджуючи квітами. Сьогодні Голос Божий закликає нас. Кожного року 15 чоловік з нашої громади відповідають Богові “так” і приймають на себе обов’язки членів Парафіяльної Управи. Вони відповідають перед Богом за матеріальне забезпечення парафіяльного життя, ремонт приміщень, впорядкування церковного двору, збір пожертв, чистоту та порядок в храмі.
Бог закликає кожного використати даний йому талант. Приходить неділя і ті хто сказав Богові “так” піднімаються на хори, щоби послужити Богові своїм голосом. Дехто, разом із священиком, служить у вівтарі. Приходить свято і сестриці служать Богові пригощаючи усіх нас смачними стравами. Хтось збирає пожертви на допомогу Україні, відвідує хворих та поранених у госпіталях, підносить дух громади беручи участь у концертах та імпрезах. Хтось просто молиться за інших. Уся наша громада існує лише тому, що Господь закликав нас бути разом і ми, кожен власною мірою, відповіли “так”.
Згадуючи покликання апостолів ми роздумуємо над своїм власним покликанням. Що бачить Господь заглядаючи в наші серця? До чого Він закликає нас сьогодні та закличе завтра? Точно знаю одне: немає жодної людини яку би не кликав Господь. Кожен отримує багато можливостей відповісти Богові “так” сьогодні, завтра, через місяць, рік і до кінця свого життя. Серед цих можливостей рішення, які кардинально змінюють людське життя та справи, виконання яких займає 10 хвилин…
Прислухайтесь до голосу Божого у своєму серці та скажіть Богові “так”.
***
Сьогодні багато людей вважають себе християнами, але далеко не всі ними є насправді. Католицький священик отець Roger J. Landry переповів історію почуту ним в Італії.
Коли репортер брав інтерв’ю у молодого чоловіка, що став порнозіркою, з’ясувалося, що той вчиться у Католицькому університеті Мілана. Журналіст запитав чи комфортно себе відчуває студент у церковному учбовому закладі. Актор признався, що навчання йому дуже подобається. Найбільше він любив лекції відомого професора етики, завжди сидів на першому ряду, старанно конспектував, задавав багато додаткових питань (що є рідкістю в Італії) та здав іспити на відмінно.
Розповідь зацікавила кореспондентку, бо матеріал можна було подати під несподіваним кутом, тому вона вирішила відвідати університет і розпитати професора. Вона запитала викладача, чи він пам’ятає свого, тепер знаменитого студента. На що професор відповів, що ніколи не мав такого учня. Журналістка почала уточнювати, нагадувати що молодий чоловік сидів завжди попереду, задавав питання та був відмінником. Професор відповів, що пам’ятає про кого йде мова, але даний чоловік ніколи не був його учнем. Журналістка виглядала спантеличено, тому викладач мусив пояснити: “Вивчити етику означає більше ніж відвідувати лекції і переповісти їх зміст викладачу на іспиті. Вивчити етику означає, що учень повинен застосовувати на практиці отримані знання і робити це протягом усього свого життя. Тому цей молодий чоловік не був моїм учнем”…
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook