До “жіночого питання”

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

“Унція матері цінніше ніж фунт клірика” Іспанське прислів’я.

***

Із 3237 осіб названих в Біблії на ім’я 188 є жінками. Додатково Святе Письмо говорить як мінімум про 270 жінок, імена яких не згадуються.

“How Many?” Biblical Archaeology Review 2016: 61. Print.

***

Біблія згадує велику кількість жінок, найвизначнішою з яких є Діва Марія, що народила Спасителя світу. Кілька додаткових прикладів:
Маріам прорчиця, сестра Ааронова, що після переходу через Червоне море (Вих. 15:21),
Руф, що поклала надію на Бога і стала прародичкою Спасителя (Руф 1:16; 4:17),
Девора, суддя народу Ізраїльського (Суд. 5),
Анна, мати пророка Самуїла, що за обітницею присвятила дитя Господеві (1Сам. 1:28),
Вдова з Сарепти Сидонської, чия слухняність Богові допомогла вижити її родині та пророку Іллі під час засухи (1Цар. 17:9-16),
Полонена ізраїльська дівчинка, за поради якої Неєман шукав зцілення у пророка Єлисея (4Цар. 5:2-4).
Жінка, що намастила тіло Христове чистим нардовим миром (Мк. 14:3),
Бідна вдова, що пожертвувавши дві лепти, дала приклад жертовності (Мк. 12:43),
Сестри св. праведного Лазаря Марта і Марія (Лк. 10:38-42),
Марія Магдалина та інші жінки-мироносиці, що прийшли помазати тіло Спасителя (Ін. 20; Мк. 16),
Лідія, одна з перших навернутих християн у Филипах, Македонія (Діян. 16:14),
Тавифа – “сповнена добрих діл” – яку воскресив апостол Петро,
Диякониса церкви Кен­х­рейської Фива та Прискілла, співпрацівниця апостола Павла (Рим. 16:1-4),
Улюблена Персида”, “Трифенf i Трифосf, якi трудяться в Господi” (Рим. 16:12),
Бабуся Тимофія Лоїда та його матір Євникія, що мали “нелицемірну віру” (2Тим. 1:5)…

***

За часів Старого Заповіту жінки мали право наслідувати землю:
“І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Гала­адового, сина Махирового, сина Ма­нассіїного з покоління Манассії, си­на Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца; і стали перед Мойсеєм і перед Єлеа­заром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали: батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було; за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого. І представив Мойсей справу їхню Господу.
І сказав Господь Мойсеєві: прав­ду говорять дочки Салпаадові; дай їм спадкоємний наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їх; і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його; якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його; якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його; якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві” (Числ. 27:1-11).

***

“Отже, бажаю, щоб на всякому мiсцi мужi пiдносили молитви, пiднiмаючи чистi руки без гнi­ву та сумнiву; щоб також i жiнки, в пристойному вбраннi, з соромливiстю i цнотливiстю прикрашали себе не заплiтанням волосся, не золотом, не перлами, не дорогоцiнним одягом, а добрими дi­ла­ми, як личить жiнкам, якi присвячують себе благочестю. Жiн­ка нехай вчиться в безмовностi, в повнiй покорi; а навчати жiнцi не дозволяю, анi панувати над чоловiком, а бути в безмовностi. Бо спершу був створений Адам, а потiм Єва; i не Адам був спокушений; а жiнка, спокусившись, вдалася до переступу; а втiм, спа­­сеться через народження дiтей, якщо буде у вiрi й любовi та в святостi з цнотою” (1Тим.2:8-15).

***

Книга Притч Соломонових пише про “доброчесну дружину”. Якості жінки змальовуються з десятого по тридцять перший вірш – якраз 22 стиха. Єврейський алфавіт складається з 22-х літер. Кожний вірш починається з наступної літери єврейського алфавіту: Alef, Bet, Gimel, Dalif і так далі. Переконаний, що це зроблено не випадково, а для того, щоби було легко запам’ятати. І хоч українська мова цієї особливості Біблійного тексту не передає, варто навести уривок цілком: “Хто знайде доброчесну дружину? ціна її вища за перли; упевнене у ній серце чоловіка її, і він не залишиться без прибутку; вона відплачує йому добром, а не злом, в усі дні життя свого. Добуває вовну і льон, і з охотою працює своїми руками. Вона, як купецькі кораблі, здалеку добуває хліб свій. Вона встає ще вночі і роздає їжу в домі своєму і визначає денну працю служ­ницям своїм. Задумає вона про поле, і придбає його; від плодів рук своїх насаджує виноградник. Підперезує силою стегна свої і зміцнює м’язи свої. Вона відчуває, що заняття її добре, і – світильник її не гасне і вночі. Простягає руки свої до прядки, і персти її беруться за веретено. Долоню свою вона відкриває бідному, і руку свою подає нужденному. Не боїться холоду для родини своєї, тому що вся родина її одягнена у подвійний одяг. Вона робить собі килими; висон і пурпур – одяг її. Чоловік її відомий біля воріт, коли сидить зі старійшинами землі. Вона робить по­кривала і продає, і пояси доставляє купцям фінікійським. Сила і краса – одяг її, і весело дивиться вона на майбутнє. Вуста свої відкриває з мудрістю, і лагідне наставляння на язиці її. Вона спостерігає за господарством у домі своєму і не їсть хліба неробства. Встають діти й ублажають її, – чоловік, і хвалить її: “багато було дружин доброчесних, але ти перевершила всіх їх”. Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. Дайте їй від плоду рук її, і нехай прославлять її біля воріт діл`а її!” (Притч. 31:10-31)

MacArthur, John. “The Mirror for All Christian Women.” Grace To You. 11 May 2003. Web. 13 May 2016.

***

До часу коли дитина досягне 18 років, мати присвячує їй всередньому 18000 годин часу. Порівняно з матір’ю, бездітна жінка має додатково три місяці вільного часу на рік…

Одного разу тато намагався пояснити чотирирічній доньці що таке шлюб. Він знайшов весільний альбом і довго розповідав спираючись на наявні візуальні матеріали. Після завершення лекції поцікавився чи має дитина якісь питання. Дівчинка вказала пальцем на одне з весільних фото і запитала: “Тато, це час коли мама почала працювати на нас?”

Bill, Brian. “Mother’s Who Love.” Sermoncentral.com. May 2000. Web. 13 May 2016.

***

“Чому жінку було створено з ребра Адама?” Її не було створено з його голови, щоби керувати над ним, не було створено з ноги, щоби бути цілком підпорядкованою, а створено з ребра, щоби бути в усьому рівною із своїм чоловіком.

***

Відомий на заході протестантський проповідник George Campbell Morgan мав чотирьох синів і всі вони також стали проповідниками. Одного разу, коли ціла родина зібралася за столом, друзі запитали одного з синів: “Хто з Морганів найкращий проповідник?” Син уважно подивився на батька, і сказав: “Звичайно, мама”.

***

Для багатьох жінок головною роботою і життєвою місією є піклування про своїх дітей і власну родину. Супроводжуючи чоловіка на корпоративних заходах така жінка змушена відчувати себе позбавленою певного “суспільного статусу”, відповідаючи на запитання про свою роботу. Далеко не кожна має сміливість відповісти на подібне питання як дружина одного професора: “Я соціалізую двох представників роду гомо сапієнс грунтуючись на домінантних цінностях юдео-християнської традиції з зметою перетворити іх на засоби трансформації соціального порядку в телеологічно передбачену утопію закорінену в есхатоні” (‘I am socialising two homo sapiens in the dominant values of the Judeo-Christian tradition in order that they may be instruments for the transformation of the social order in the teleologically prescribed utopia, inherent in the eschaton’).

***

У книзі The Body Project: An Intimate History of American Girls, що виграла приз читацьких симпатій Американської Бібліотечної Асоціації, автор Joan Brumberg аналізує різницю між тим як дівчата бачили себе 100 років тому і тим, як сприймають себе тепер. Вона проаналізувала особисті щоденники дівчат-підлітків з 1830-х по 1990-ті роки. Автор зауважує, що у 19-му та на початку 20-го століття дівочі щоденники зосереджувалися на “добрих справах” та вдосконаленні характера. У 1990-х – на “зовнішній привабливості” та вдосконаленні тіла.

Наприклад, один із щоденників 1892 року говорить: “Вирішено… думати перед тим як говорити. Працювати серйозно. Бути стриманою в розмовах і діях. Бути гідною. Більше цікавитися іншими”. Для порівняння щоденник 1982 говорить: “Старатися стати красивішою усіма доступними засобами використовуючи наявні кошти та зароблене за догляд сусідських малюків. Зкинути вагу, купити нові контактні лінзи. Вже зроблено: нова зачіска, придбана косметика, новий одяг та аксесуари”.

За минуле століття бажання жінок віддалилися від волі Божої. Тож варто нагадати настанову апостола Петра: “Hехай буде прикрасою вашою не зовнiшнє – заплiтання волосся, золоте вбрання або наряднiсть в одязi, а потаємна людина серця в нетлiннiй красi ла­гiдного i мовчазного духу, що дорогоцiнне перед Богом” (1Пет. 3:3-4)

Piper, John. “Her Body, Her Self, and Her God.” Desiring God. 28 Oct. 1997. Web. 13 May 2016.

***

Сучасне суспільство приділяє підвищену увагу людському тілу. Це стосується як жінок так і чоловіків, але до жіночого тіла культура висуває значно суворіші стандарти. Кіноіндустрія, телебачення, реклама, журнали мод та інші засоби масової інформації нав’язують стандарти яких не можливо або дуже важко досягнути.

Дослідження говорять, що 80-90% жінок не задоволені власним тілом, зокрема наявністю зайвих кілограмів. За медичними показниками лише 0,3% – 3,7% страждають ожирінням, яке можна пов’язувати з хворобою. При цьому три з чотирьох жінок споживають більше калорійної іжі ніж потрібно.

Замість того, щоби змінювати свої звички і поведінку, 2013-го року жінки перенесли 10,3 млн. хірургічних і нехірургічних косметичних процедур (471% збільшення з 1997 року). Найрозповсюдженішими процедурами були збільшення грудей, ліпосакція, підтяжка живота, підняття грудей та корекція вік.  

Заради справедливості варто зауважити, що не лише жінки незадоволені власним тілом. 43% чоловіків мають подібні проблеми, 18% чоловіків страждають від зайвої ваги. 2013 року чоловіки мали понад мільйон косметичних процедур, витративши на них коло 12 мільярдів доларів.

Ця статистика є небезпечною з кількох причин. По-перше, вона шкідлива для здоров’я. Мільйони жінок, і деякі чоловіки морять себе голодом заради того, щоби відповідати стандартам моди та нав’язаним суспільним уявам про красу. По-друге, понаднормове зосередження на тілесній красі шкодить духовному здоров’ю не менше ніж фізичному.

Tim Keller у книзі The Freedom of Self-Forgetfulness говорить, що в сучасному суспільстві тіло стало об’єктом молитви. Пояснюючи своє твердження він говорить, що духовне здоров’я є нормальним станом людини, як і здоров’я тілесне. Проблеми починаються тоді, коли це здоров’я відсутнє. Взяти наприклад людські ноги. Поки вони здорові ми майже не звертаємо на них уваги. Але коли нога зламана, людина не може ступити кроку, щоби не згадити про неї. Зламана нога вимагає постійної уваги до хворого місця та повної зміни життя, при цьому проблема компенсується за рахунок інших членів людського тіла.

У разі, коли пошкодженим є уявлення про власне тіло, як і будь-який інший хворий орган, воно стає об’єктом постійної уваги. Замість того, щоби думати про Бога, людина зосереджена на власній зовнішності. Допоки дзеркало не починає демонструвати прийнятний вигляд, людині важко зосередитися на чомусь іншому.

Велика кількість жінок готуються до недільного богослужіння не молитвами, роздумуванням над своїм життям і підготовкою до сповіді, а манікюром, макіяжем, масками та нарядним одягом. Навіть перебуваючи в храмі такі жінки порівнюють свій зовнішній вигляд із виглядом інших жінок (аби не гірше), що створює додаткову проблему для уважної молитви…

Воскресле тіло Христа є тим самим тілом яке пройшло страждання, муки та смерть. Спаситель ніколи не соромився цього тіла. Цар царів і Володар володарів своїми прикрасами має терновий вінець та завдані людьми рани, що розповідають історію спасіння людства.

Спитайте про шрами поранених солдат і, можливо, ви почуєте історію про бої, видатну мужність, самопожертву і готовність до смерті. Кажуть: “шрами прикрашають чоловіків”, але не лише чоловіки можуть похвалитися своїми шрамами.

Одного разу малюк запитав маму, чому в неї такий “полосатий живіт”. Вона відповіла: “Це лінії історії… Вони розповідають як ти виростав всередині мене, як я тебе любила, раділа, що ти будеш моїм сином і старалася зробити так, щоби ти мав якомога більше місця. Правда вони чудові?” А хіба ні? Хіба жінка не може пишатися шрамами отриманими в наслідок любові і самопожертви? Звідки ця ненависть до після-пологового тіла? Адже шрами – це персональна історія любові та народження на світ нової людини…

Miller, Sharon Hodde. “Why Pastors Should Preach About Body Image.” Christianitytoday.com. N.p., July 2014. Web. 22 June 2016.

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook