До церковного погляду на гомосексуалізм

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

***

26 червня 2015 року Верховний Суд США легалізував одностатеві шлюби на всій території держави. Православна, Католицька Церкви та більшість протестантів категорично засудили це рішення, наголошуючи на неприпустимості ревізіоністських підходів до родини. Ліберали, зі свого боку, оголосили про перемогу гомосексуалістів над Церквою. В Україні боротьба за родину попереду. Варто зауважити кілька помилок, що їх припустилися Церкви заходу, щоби не наступати на ті самі граблі. Наведемо лише деякі:

• Церква не воює з гомосексуалістами. Більше того, вона воює за гомосексуалістів і за спасіння їх душ.
• Не варто нехтувати гомосексуалістами. За статистикою вони складають два-три відсотки населення, що є великою кількістю людей. Не варто сподіватися, що ситуація виправиться сама собою. Цього не станеться.
• Не варто ліпити одне ярмо на всіх гомосексуалістів. Серед них є радикально налаштовані гей-атеїсти, дискусії з якими не результативні. За них треба молитися. Але, серед гомосексуалістів є віруючі християни, що роками протистоять спокусам. Їх треба оточувати християнською любов’ю і турботою, молитися разом із ними, підтримувати у часи кризи. Протягом столітть Церква знайшла шляхи опіки багатьох грішників. Значні успіхи є, наприклад, у боротьбі з алкоголізмом і наркоманією. Подібна стратегія має бути вибудувана і для гомосексуалістів. Гомосексуаліст, що утримується від гріха, може бути зразковим християнином.
• Варто пам’ятати, що Біблія засуджує гомосексуальну поведінку. Але це не єдиний гріх, який засуджує Святе Письмо. Гомосексуалізм не є головною проблемою християнських родин, тому варто звертати увагу і на інші гріхи. Родина має стати головним об’єктом пастирської опіки та турботи…

***

Гомосексуальний стиль життя мовою статистики

• В середньому гомосексуаліст має 20-106 партнерів протягом року. Для порівняння гетеросексуаліст має в середньому 8 партнерів протягом життя (Corey, L. and Holmes, K. “Sexual Transmission of Hepatitis A in Homosexual Men.” New England J. Med., 1980, pp. 435-38).
• 43% гомосексуалістів стверджують, що мали 500 або більше партнерів протягом життя, 28% стверджують, що мали 1000 або більше. З цих людей 79% стверджують, що половина з партнерів цілком незнайомі люди, а 70% стверджують, що це був секс на одну ніч. (Bell, A. and Weinberg, M. Homosexualities: a Study of Diversity Among Men and Women. New York: Simon & Schuster, 1978.)
• Значна кількість гомосексуальних стосунків відбувається у нетверезому стані, під дією наркотиків або групою (Family Research Institute, Lincoln, NE.).
• Багато гомосексуалістів не звертають увагу на попередження про небезпечність подібних стосунків: “Рівень обізнаності досить високий, але він жодним чином не впливає на сексуальну поведінку” (MsKusick, L. et. al. “AIDS and Sexual Behavior Reported By Gay Men in San Francisco.” Am. J. Pub. Health, 1985, 75, pp. 493-96).
• Гомосексуалісти складають 1-2% населення Сполучених Штатів. При цьому вони мають 3-4% випадків гонореї, 60% – сифілісу та 17% госпіталізацій не пов’язаних із венеричними хворобами. (“Changes in Sexual Behavior and Incidence of Gonorrhea.” Lancet, April 25, 1987)
• 73% психіатрів стверджують, що рівень задовлення життям у гомосексуалістів нижче ніж середньо-статистичний. 70% з цих психіатрів не пов’язують низький рівень задоволення життям із соціальною стигматизацією. (Lief, H. Sexual Survey Number 4: Current Thinking on Homosexuality, Medical Aspects of Human Sexuality, 1977, pp. 110-11)
• 25-33% гомосексуалістів і лезбіянок є алкоголіками. ( Kus, R. “Alcoholics Anonymous and Gay America.” Medical Journal of Homosexuality, 1987, 14(2), p. 254.)
• 78% гомосексуалістів страждають венеричними хворобами. (Rueda, E. The Homosexual Network. Old Greenwich, Conn., The Devin Adair Company, 1982, p. 53.)
• Серед хворих на СНІД 50% гомосексуалісти. Лікування одного хворого обходиться приблизно в $300,000. Тож не дивно, що ціна медичної страховки виросла для всіх американців. (Kaifetz, J. “Homosexual Rights Are Concern for Some,” Post-Tribune, 18 December 1992.)

• Значна кількість гомосексуалістів страждає гепатитом: 70-80%  в Сан Франциско, 29%  в Денвер, 66% в Нью Йорк, 56% в Торонто, 42% в Монтреаль, 26% в Мельбурн. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• 37% гомосексуалістів займаються садомазохізмом, що приводить до випадкових смертей. Щоби запобігти великій смертності в Сан Франциско відкрили курси де навчають гомосексуалістів як займатися садомазохізмом без завдання шкоди партнеру. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• 41% гомосексуалістів стверджують, що займалися сексом із незнайомцями у громадських туалетах, 60% займалися цим в банях, 64% цих випадків супроводжувалися вживанням наркотиків. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• В залежності від міста дослідження 39-59% гомосексуалістів страждають кишковими паразитами (like worms, flukes and amoebae), типовими для країн третього світу. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)

• Середній вік смертності для гомосексуалістів 42 роки, лише 9% з них доживає до 65. У випадку хвороби на СНІД середній вік – 39. Для порівняння, середній вік смертності для одруженого гетеросексуала – 75 років. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• Лезбіянки живуть довше. Для них середній вік – 45 років, 24% доживають до 65. Для порівняння, середній вік смерті для одруженої гетеросексуалки – 79 років. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• Шанс гомосексуаліста бути вбитим, зазвичай іншим гомосексуалістом, в 100 раз вище ніж середньостатистичної людини. Шанс здійснити суїцид вище в 25 разів. Шанс потрапити у дорожно-транспортну аварію вище в 19 раз. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• John Martaugh, головний суддя Нью Йоркського кримінального суду говорить: “Гомосексуалісти відповідальні за половину вбивств у великих містах” (Kaifetz, J. “Homosexual Rights Are Concern for Some,” Post-Tribune, 18 December 1992.)
• Капітан William Riddle, поліція Лос Лнжелесу говорить: “30 000 дітей, що піддавалися сексуальному насильству в Лос Анжелес були жертвами гомосексуалістів”. (Kaifetz, J. “Homosexual Rights Are Concern for Some,” Post-Tribune, 18 December 1992.)
• 50% самогубств здійснюються гомосексуалістами (Kaifetz, J. “Homosexual Rights Are Concern for Some,” Post-Tribune, 18 December 1992.)
• 21% лезбіянок гинуть від вбивства, самогубства або автомобільних аварій. Це в 534 рази більше ніж білі гетеросексуальні жінки віком 25-44, що загибли з тих самих причин. (Fields, Dr. E. “Is Homosexual Activity Normal?” Marietta, GA)
• 50% дзвінків на гарячу лінію домашнього насильства здійснюють гомосексуалісти (один гомосексуаліст б’є іншого). (Newsweek, 4 October 1993. )
• Коло 50% жінок засуджених до смертної кари – лезбіянки. (Lesbian News, January 1994.)
• 33% гомосексуалістів зізналися у стосунках із неповнолітніми. (Family Research Institute, Lincoln, NE).
• Гомосексуалісти здійснили понад 33% усіх задокументованих злочинів сексуального характеру проти неповнолітніх у Сполучених Штатах. Якщо врахувати, що гомосексуалісти складають 2% від кількості загального населення, то кожен двадцятий гомосексуаліст здійснює злочини сексуального характеру проти неповнолітніх. Для порівняння серед гетеросексуальних злочинців: один з 490. (Psychological Reports, 1986, 58, pp. 327-37)
• 73% гомосексуалістів мали статеві стосунки з юнаками молодше 19 років. (Jay and Young. The Gay Report. Summit Books, 1979, p. 275.)
• Багато гомосексуалістів визнають себе педофілами: “Кохання між чоловіком і юнаком є підвалиною гомосексуалізму”. (San Francisco Sentinel, 27 March 1992.)

• Стосовно дискримінації гомосексуалістів. Середній річний прибуток гомосексуаліста $55,430.00, більшість з якого він витрачає на себе через відсутність дітей. В загальному по державі середній річний прибуток $32,144.00. Середній афро-американець заробляє $12,166.00 (Statistical Abstract of the U.S., 1990).

• 59.6% гомосексуалістів закінчили коледж у порівнянні з 18.0% загального населення. 49.0% гомосексуалістів трудяться на керівних посадах, 15.9% від загального населення (Statistical Abstract of the U.S., 1990)

Frank, Joseph. “Statistics on Homosexuals – 1978 to 1994.” Traditioninaction.org. Web. 14 Sept. 2015.

більше статистики тут

***

Розглядаючи проблему одностатевих стосунків Католицька Церква розрізняє гомосексуальну поведінку (дії) від гомосексуальних бажань. При цьому гомосексуальні дії визнаються гріхом і порушенням божественного та природного закону. Натомість гомосексуальні бажання, самі собою, не визнаються гріховними. Кожна людина піддається різним гріховним бажанням і над цими бажаннями не має, або має дуже обмежений контроль. Бажання стають гріхом лише тоді, коли людина їм піддається і здійснює певні дії: або втілюючи їх в життя, або роздумуючи над ними і, у власних фантазіях, уявляючи їх втілення. В цьому плані гомосексуальна спокуса нічим не відрізняється від гетеросексуальних або будь-яких інших спокус властивих усім людям.

Слово Боже категорично засуджує будь які форми гомосексуальних дій. 19 Глава Книги Буття розповідає про знищення Содома і Гоморри “І прийшли ті два ангели в Со­­дом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці. Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли. Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх. Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері, і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла; ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічо­го, тому що вони прийшли під дах дому мого. Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері. Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули; а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу. Ска­за­ли­­ мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх ви­веди із цього місця, тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його…

І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба, і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі. Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом” (Бут. 191-13, 24-26).

Стосовно причини знащення Содома  та Гоморри євреї і християни мають спільну думку: найбільшим гріхом цих міст була статева розбещеність, що виявлялася у гомосексуальних діях мешканців. Проте, сьогодні захисники прав гомосексуалістів пропагують твердження, що гріхом Содомлян, за який Господь знищив міста, була відсутність гостинності. Звичайно, неповага до гостей є гріхом, але, згадуючи про знищення Содома і Гоморри, Слово Боже наголошує наголошує в першу чергу на гомосексуальних діях.  Соборне послання св. ап. Іуди говорить: “Як Содом i Гоморра та навколишні міста, якi подібно до них блудодiяли i ходили за іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного, поставлені як приклад” (Іуд. 1:7). Пророк Єзекіїль говорить про Содомлян: “Робили­ мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх” (Єзек. 16:50). Лот навіть пропонував двох своїх незайманих дочок в заміну, але Содомляне відкинули пропозицію, віддавши перевагу гомосексуальним стосункам понад природними. Єзекіїль дійсно говорить, про негостинність Содомлян: “руки бідного й убогого не підтримували”(Єзек. 16:49), але “мерзотою перед лицем Божим” була їх статева розбещеність, що і викликала гнів Божий.

Випадок із знищенням Содома та Гоморри не єдине місце Старого Заповіту де говориться про гомосексуалізм. У книзі Левит знаходимо явне засудження: “Не ля­гай з чоловіком як з жінкою: це мер­зенність… Якщо хто ляже з чоловіком, як з жінкою, то обоє вони зробили мерзотність: нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них” (Лев. 18:22, 20:13).

Не зважаючи на прямі вказівки Слова Божого захисники гомосексуалізму стверджують, що Старозавітні моральні імперативи не є зобов’язуючими, оскільки з того часу суспільство викинуло зі вжитку цілий ряд ритуальних постанов. Вони пропонують ставитися до заборони гомосексуальних стосунків так само як до заборони їсти свинину або до наказу обрізати крайню плоть хлопчиків. Разом із тим треба відрізняти Старозавітні ритуальні постанови, що не є зобов’язуючими від моральних постанов, які залишаються обов’язковими. Заповіді, що регулюють статеві стосунки дані Богом навічно і залишаться незмінними, незважаючи на політичні, культурні або громадські зміни суспільства.

На підтвердження незмінності морального закону наведемо ряд Новозавітних цитат, що однозначно засуджують гомосексуалізм. У пославнні до Римлян апостол Павло прив’язує гомосексуалізм до відмови визнавати та поклонятися Богові: “Вони замiнили iстину Божу неправдою i поклонялися, i служили тварi замiсть Творця… За це i вiддав їх Бог ганебним пристрастям: жiнки їхнi замiнили природне єднання на протиприродне; так само i чоловiки, обли­шивши природне єднання з жiно­чою статтю, розпалювалися похiт­тю своєю один до одного, чоловiки на чоловiках сором чинячи, одер­жуючи в собi самих належну вiд­плату за свiй блуд… Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тiль­ки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють” (Рим. 1:25-27). В іншому місці апостол Павло наголошує, що гріх гомосексуалізму може позбавити людину Раю: “Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, нi злодiї, нi лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки – Царства Божого не успадкують” (1Кор. 6:9-10).

Слово Боже як Старий так і Новий Заповіти вчать про гріховність гомосексуальних стосунків і це вчення не є чиєюсь деспотичною примхою. Як і інші моральні імперативи воно є віддзеркаленням законів природи які Господь поклав у підвалини творіння світу та людини. Внутрішньо люди відчувають, що певна поведінка є не природною й відповідно – хибною. Інтуїтивно ми розуміємо, що природним партнером статевого життя для людини є інша людина, а не тварина. Так само, як природним партнером для чоловіка є жінка, а для жінки – чоловік…  

Багато гомосексуалістів говорять, що вони не обирали свою сексуальну орієнтацію, а були такими народжені. Тобто гомосексуалізм для них є природним. Проте, відсутність персонального обрання зовсім не означає вродженість явища. Частина людських бажань формується та підтримується оточенням і життєвими обставинами одночасно не будучи предметом вибору. Наприклад, жоден не приймає позитивного рішення стати алкоголіком або наркоманом. Натомість люди, часто за компанію, починають вживати речовини, що викликають звикання. Подібно і гомосексуальні схильності розвиваються в людині, яка бере участь у гомосексуальних діях або фантазіях.

Статеві бажання людини не є суто інстинктивним процесом. Натомість вони включають активну форму розумової діяльності (немає жодної біологічної необхідності в тому, що людина відчуває певні запахи, форму одягу або білизни сексуально стимулюючими). Гомосексуальні бажання також не зводяться до суцільних інстинктів і включають діяльність розуму.

Навіть якщо існує певна схильність до гомосексуалізму (дослідження з цього приводу лишаються непереконливими), вона не виправдовує гомосексуальних дій. Так само як спадкова схильність до алкоголізму не означає, що людина зобов’язана реалізовувати вроджені позови і ставати алкоголіком.

Стосовно 10% гомосексуалістів

Захисники гомосексуалізму виправдовують свою позицію стверджуючи, що 10% населення землі є гомосексуальними. Тобто, це явище є поширеним, загальним і, відповідно, повинно бути нормою. Таке твердження позбавлено логіки, навіть якщо 10% людей схильні до гомосексуалізму. Справа в тому, що 100% населення землі є грішниками, але гріх не є і ніколи не стане нормою.

Проте, сама цифра в десять відсотків є хибною. Вона походить із доповіді Alfred Kinsey, Sexual Behavior in the Human Male 1948-го року. Сучасні психологи, що вивчають сексуальну поведінку людей, визнають це дослідження глибоко помилковим. Об’єктами дослідження Kinsey, переважно, були осуджені злочинці. При цьому 1400 з 5300 осіб (26%) були засуджені за сексуальні злочини. Таким чином сама група, обрана для дослідження, не є репрезентативною і не може бути прирівняна до подібної групи звичайних пересічних людей.

Додатково, цифра в десять відсотків включає не лише гомосексуалістів, а усіх, хто хоч раз брав участь у гомосексуальних діях. (Більше критики дослідження Kinsey дивись Kinsey, Sex, and Fraud, by Dr. Judith Reisman and Edward Eichel [Lafayette, Louisiana: Lochinvar & Huntington House, 1990].)

Сучасні і значно ретельніші дослідження цього питання стверджують, що гомосексуалістами є 1-2 відсотки населення.

Чи є християни гомофобами?

Ліберальні засоби масової інформації називають усіх критиків гомосексуального способу життя “гомофобами”. Нібито, вони мають таку позицію бо “бояться” гомосексуалістів. Іноді критиків звинувачують в тому, що вони самі є гомосексуалістами але намагаються приховати цей факт навіть від самих себе і тому воюють з іншими.

Обидва цих аргументи не є раціональними і намагаються лише переключити фокус із предмету дискусії на особистість одного з дискутуючих. Навіть якщо хтось боїться гомосексуалістів, його аргументи від цього не стають менш переконливими. Якщо людина боїться зброї, то її аргументи проти вільного продажу зброї від цього не страждають.

Насправді, більшість критиків гомосексуалізму за жодних обставин не “бояться” гомосексуалістів. Незгода не дорівнює страху. Можна незгоджуватися з чимось і зовсім цього не боятися. А постійні крики про “гомофобію” свідчать лише про брак раціональних аргументів на захист своєї точки зору.

У главі “Цнотливість і гомосексуалізм” катехізм Римо Католицької Церкви вчить:

2357 Гомосексуалізм означає стосунки між чоловіками або між жінками, які відчувають винятковий або переважаючий сексуальний потяг до осіб такої ж статі. Він набирав найбільш різноманітних форм упродовж століть і культур. Його психічне походження залишається загалом нез’ясованим. Спираючись на Святе Письмо, яке розглядає гомосексуальні дії як важкі спотворення (Пор. Бут. 19, 1-29; Рим. 1, 24-27; 1 Кор. 6, 9-10; 1 Тим. 1, 10.), Церковна Традиція завжди проголошувала, що «акти гомосексуалізму за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими» (Конгрегація віровчення, Декл. «Persona humana», 8.). Вони суперечать природному законові і виключають із сексуального акту дар життя. Вони не виникають із правдивого чуттєвого і сексуального взаємодоповнення. У жодному випадку вони не можуть бути виправдані.

2358 Немало чоловіків і жінок мають глибоко закорінені гомосексуальні нахили. Такий нахил, об’єктивно невпорядкований, для більшості з них є випробуванням. Таких людей треба сприймати з повагою, співчуттям і тактовністю. У ставленні до них слід уникати будь-яких ознак несправедливої дискримінації. Ці особи покликані виконати Божу волю у своєму житті і, якщо вони є християнами, долучити до жертви на Хресті Господа ті труднощі, з якими вони можуть зустрітися з огляду на свій стан.

2359 Гомосексуальні особи покликані до цнотливості. Через чесноти панування над собою, які вчать внутрішньої свободи, інколи через підтримку безкорисливої приязні, через молитву і сакраментальну благодать вони можуть і повинні поступово й рішуче наближатися до християнської досконалості.

“Tracts: Homosexuality.” Catholic.com. Web. 14 Sept. 2015.

***

Агітуючи за гомосексуальний спосіб житя про-гей активісти та ліберальна преса наводять три головних аргументи:
1. Вродженість: гомосексуальність є вродженою, отже нормальною і данною Богом.
2. Дріб’язковість: більшість гомосексуалістів є порядними і поважними громадянами тому їх статеві уподобання є їх особистою справою і не стосуються інших.
3. Нетерпимість: традиційний погляд на гомосексуалізм є ознакою середньовічної неосвіченості та нетерпимості, сповнений упередження та насильства, і тому – неприйнятний.
Усі три аргумента видаються за абсолютну самоочевидну істину. Кожного, хто висловлює найменший сумнів, називають гомофобом і фанатиком.

ВРОДЖЕНІСТЬ

Твердження, про “вродженість” гомосексуалізму є стратегічно важливим для багатьох.  Воно створює враження природності та дозволяє як самим гомосексуалістам, так і їх родичам примиритися з існуючим станом речей. Як казала мати одного з гомосексуалістів: “Генетика стверджує, що в цьому немає провини. Принаймні його провини”. Самі гомосексуалісти говорять, що теорія  генетичної вродженості: “дозволила мені підвищити самооцінку” та “не відчувати себе грішником”. Твердження про генетичну вродженість навіть може перетворити традиціоналіста на ревізіоніста. Наприклад, William Cheshire, консервативний редактор Arizona Republic заявив у 1993 році, що його “відчуття стосовно геїв та лесбіянок були сформовані релігійними переконаннями”. Але після публікації досліджень про вроджений характер гомосексуалізму він “докорінно змінив свої погляди” і тепер підтримує права гомосексуалістів.

Не дивно, що вродженість гомосекуалізму стала фундаментом ревізіоністів. Якщо гомосексуальність є вродженою, то вона має розглядатися так само як стать або раса.. Це уможливлює віднесення гомосексуалістів до пригнічених меншинств таких як афро-американці та жінки, і відкриває можливість для шляхетної боротьби за рівні права пригнічених і зневажених. З іншого боку це демонструє усіх, хто виступає проти гомосексуальності як гнобителів та противників розширення громадянських прав.

Ця стратегія однозначно є переможною. Опитування Pew Research Center демонструє однозначний зв’язок між вірою, що гомосексуальність є вродженою та підтримкою одностатевих шлюбів. Серед тих, хто вірить у вродженість гомосексуальності 58% підтримує одностатеві шлюби. Серед тих, хто вважає, що гомосексуалізм розвивається під впливом культури та оточення понад 70% є противниками одностатевих шлюбів.

Реагуючи на твердження про вродженість гомосексуалізму традиціоналісти, зазвичай, спокушаються піти одним із двох хибних шляхів. Першою, і напевно природною реакцією є повне і безкомпромісне заперечення даних будь-яких досліджень, що гомосексуалізм має під собою біологічну базу, та звинувачення дослідників у певній заангажованості. Очевидно, що будь-які дослідження на цю тематику повинні піддаватися суттєвому науковому аналізу, але робити це мають незаангажовані спеціалісти. Важливим є те, що “вродженість” гомосексуалізму може доводити лише його походження, але ні в якому разі його нормальність або моральність.

Це приводить до другої помилки традиціоналістів. Існує думка, що довести істинність біблійного погляду на гомосексуалізм можна лише спростувавши теорію “вродженості” гомосексуалізму: або гомосекуалізм є вродженим і відповідно природним і моральним, або він є аморальним і відповідно теорія вродженості є хибною. Погодившись на дискусію, традиціоналісти зав’язуються у безкінечні безрезультативні дебати, що за жодних обставин не приводять до конкретних висновків. При цьому засновок, що гомосексуалізм є “вродженим” може бути, або не бути, істинним, але висновок, що він є моральним з нього жодним чином не випливає.

Значна кількість експертів стверджують що алкоголізм, ожиріння та насильство є частково або повністю генетичні. Також вони є незмінними і відповідно людина повинна їм протистояти протягом цілого життя. Якщо ожиріння є загрозою здоров’ю, що по-за нормами моральності, то за права алкоголіків і насильників чомусь ніхто не бореться, попри заяви вчених про їх вродженість. Щодо них діє загальне уявлення, що “вроджене” не дорівнює “доброму”, а “незмінне” не означає “нормальне”.  

Християнська позиція

Аргументи теорії “вродженого” гомосексуалізму походять з хибної уяви про те, що людина народжується досконалою і протягом свого життя покликана розкрити свій внутрішній потенціал. Проте, досвід говорить нам про інше. Кожна людина народжується грішною і не може цього уникнути. Родові дефекти та прояви агресії малюків на ранніх стадіях людського життя засвідчують глибину гріховності світу. Гріх супроводжує людину протягом цілого життя.

Цар Давид засвідчує свою гріховність у 50-му псалмі, апостол Павло стверджує боротьбу із гріхом (Рим. 6:6-7). Після гріхопадіння Адама Господь прорікає йому наслідки гріха: “проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся” (Бут. 3:17-19). Дивись також Рим. 5:12-20.

Традиціоналісти розглядають гомосексуальну орієнтацію як один з багатьох проявів гріховної природи людини, а гомосексуальні дії як умисний та аморальний прояв цієї схильності. При цьому цілком допустимо, що сама орієнтація не є обраною або бажаною, люди не обирають сексуальну схильність як і не обирають гріховну природу. Після того як людина визначила свою схильність, вона стає перед вибором: діяти за покликом гріховної природи, або утриматися. З цієї миті починається моральна відповідальність: ніхто не обирає схильність до певного гріха, але акт здійснення гріха є добровільним вибором. Багатьом важко противитися глибоко закоріненим грішним бажанням, але цей виклик стоїть перед кожною людською істотою незалежно від її сексуальної орієнтації. Практика доводить, що у людей, які противляться спокусам, госрота бажань, з часом, зменьшується.

Таким чином наступні три пункти підсумовують відповідь традиціоналістів прихильникам теорії вродженості гомосексуалізму.
1. Гомосексуальність, як і інші сексуальні та емоціональні схильності, з’являється на ранніх стадіях людського життя і залишається глибоко закоріненим протягом довгого періоду часу. Сама орієнтація не є обраною, а отже і не є гріховною. На противагу цьому, гомосексуальні акти, реальні або в думках, є обраними і відповідно гріховними.
2. “Необрана” та “незмінна” гомосексуальна орієнтація не означає “вродженості”. Науковці досі не можуть прийти до однозначного висновку яку роль у формуванні гомосексуальних бажань мають генетичні, біологічні, соціальні та інші фактори задіяні у процесі становлення і розвитку людини.
3. “Вродженіть” будь-чого жодним чином не робить явище “нормальним” і не є ознакою “Божого благословення”. Кожна людина генетично успадковує різні схильності, або навіть хвороби, але це не визначає їх нормальності і моральності.

ДРІБ’ЯЗКОВІСТЬ

Засновок, що багато гомосексуалістів є поважними громадянами може бути істинним. Висновок, що, в такому разі, їх гомосексуальна поведінка не має значення – є хибним.

Легко докоряти гомосексуалістам якщо не знати жодного з них особисто. Значно важче коли твій брат/сестра/друг/колега належить до їх числа і при цьому є надзвичайно милою, тактовною та приємною особою. Чи важливо з ким спить людина, якщо від цього не страждає жоден? Для багатьох важливо щоби людина була чесною, порядною, надійною і так далі, а статева орієнтація є другорядним фактором. Порівняно з терористичними загрозами, війнами, мільойнами біженців, бідністю значної частина населення планети, невиправданою жорстокістю та розгулом злочинності сексуальна орієнтація 1-2% населення здається дріб’язковою. Таким чином сучасна культура формує думку, що статеві стосунки, які відбуваються за обопільною згодою двох дорослих людей є їх особистою справою і не можуть осуджуватися іншими.

Християнська позиція

З точки зору Святого Письма статеве життя є надзвичайно важливим. Воно є шляхом отримання Божого Благословення і засібом продовження існування людського роду. Створивши Адама і Єву, Господь був задоволений Своїм творінням і дав людям заповідь плодитися, розмножуватися і наповнювати землю (Бут. 1:28). Навіть після гріхопадіння родина настільки високо цінується Богом, що Він робить її образом Своїх стосунків з людським родом (Іс.54:5-6; Ос.2:19-20; Еф.5:22-33). На противагу цьому гомосексуалізм згадується в Біблії лише негативно (Лев.18:22;20:13; Рим.1:26-27; 1Кор.6:9; 1Тим.1:10).

Протягом тисячоліть стиль людського життя змінився докорінно, але родина завжди була і буде фундаментом суспільства. Статистичні дані доводять, що традиційна родина позитивно впливає на здоров’я, довголіття, фінансову стабільність і рівень задоволення життям обох партнерів. Церква надзвичайно високо цінує родину, благословляє та оберігає її.  На противагу церковній позиції, гомосексуальний спосіб життя змінює суспільне сприйняття родини і цим складає реальну загрозу. Низка європейських країн і, віднедавна, Сполучені Штати легалізували одностатеві шлюби, надаючи державну підтримку гомосексуалізму. Православна, Католицька і ряд протестантських церков виступали проти такого рішення керуючись наступними переконаннями:
a) здорова традиційна родина є фундаментом суспільства,
b) зміна визначення шлюбу буде мати негативний ефект на родини та культурне середовище,
c) одностатеві пари не можуть надати дітям опіку, яку надає традиційна родина.

Позиція суспільства стосовно одностатевих шлюбів має визначаєтися відповіддю на питання: яким чином такі шлюби змінять родину? Існує три варіанта відповіді: послабить родину, зміцнить її або не вплине ніяк. Факти доводять, що одностатеві шлюби негативно впливають на родину, культуру та суспільство.

Десятиліття тому, журналіст Andrew Sullivan – гомосексуаліст і активний борець за права гомосексуалістів – передбачав, що одностатеві шлюби докорінно змінять суспільне сприйняття шлюбу. На його думку мала зникнути моногамність шлюбу. Не-моногамний шлюб між двома гомосексуалістами був для нього зразковим. Отже, посилаючись на загальну “потребу поза-шлюбних зв’язків”, Sullivan припускав, що наявність не-моногамних одностатевих шлюбів “розкриє очі” традиційним парам на свободу “відкритого контракту”. При цьому чоловік і жінка будуть вільно насолоджуватися багатьма сексуальними партнерами.

Слова Sullivan виявилися пророчими. Роками гомосексуалісти нав’язували суспільству вибір між поганим і ще гіршим: якщо гомосексуалісти вже існують, то нехай краще вини мають одного стабільного партнера і живуть разом, ніж постійно міняють сексуальних партнерів. Практика довела хибність сподівань “одомашнити” гомосексуаліста. Навпаки, одностатеві пари більше змінили шлюб, ніж шлюб змінив їх поведінку. Наприклад, у Нідерландах, де першими легалізували одностатеві шлюби, дослідження виявляють, що  одружені одностатевим шлюбом гомосексуальні чоловіки, мають всередньому вісім по-за шлюбних сексуальних партнерів на рік, переважно з відома другого партнера. Колумніст Stanley Kurtz зауважує, що в наслідок легалізації одностатевих шлюбів у Швеції та Норвегії, новим культурним трендом стало спів-життя без шлюбу, “народження по-за шлюбних дітей і різке збільшення кількості розлучень”. Подібне пише і New York magazine “Багато традиційних пар, що страждають від моногамії, беруть приклад із своїх гомосексуальних друзів, для яких шлюбна віддність не є зобов’язуючою, а наявність багатох партнерів – нормою”. Стаття розповідає про гетеросексуального чоловіка, що бажає зробити свій шлюб “відкритим” після розповіді гей-знайомого про власні по-за шлюбні сексуальні пригоди.

Подружня зрада породжує нестабільність шлюбу яка, у свою чергу, негативно впливає на одружених, їх дітей і суспільство в цілому. З точки зору виховання дітей, ідеальною є традиційна родина, що складається з тата і мами, які кохають один одного та відповідально і турботливо ставляться до своїх дітей.

Типовим аргументом захисників права усиновлення дітей одностатевими парами є існуючий незадовільний стан традиційного подружжя. Зазвичай, вказують на високий рівень розлучень та домашнє насильство. Цей аргумент не витримує жодної критики, бо за статистичними даними кількість розлучень та рівень домашнього насильства в одностатевих шлюбах значно вищий ніж у традиційних. Заради добробуту дітей треба не легалізовувати одностатеві шлюби, а піклуватися про міцність традиційних родин.

Церква наголошує на необхідності утверджувати та оберігати традиційне визначення християнської родини. Дії гомосексуального характеру є важким гріхом. Тому, християни, що мають гомосексуальні бажання, покликані до життя в чистоті та цнотливості. Кожна людина (включаючи гомосексуалістів) створена за образом Божим. Церква ніколи на ставила знаку рівності між людиною і набором її гріхів, так само, як між людиною і її добрими вчинками. Тому християни цінять добрі справи зроблені гомосексуалістами. Але будь-які добрі справи не перекреслюють і не виправдовують гріховну поведінку. Зокрема ми цінуємо гострий розум Елен Дедженерес, віртуозність Елтона Джона та проникливість журналіста Андрю Суллівана. Ми поважаємо знайомих гомосексуалістів, але маємо та висловлюємо свої переконання стосовно гріховності гомосексуальних дій. Жодна добра справа не виправдовує гріха.

Біблія говорить про багатьох добрих людей, які робили погані вчинки. Серед героїв віри апостол Павло згадує блудницю Раав (Євр. 11:31). Вона зіграла вагому роль при завоюванні ізраїльтянами Єрихону і цим спасла себе та свою родину від смерті. Більше того ім’я Раав знаходимо у родоводі Спасителя. Але усі ці факти не виправдовують її занять проституцією та не приводять до закликів легітимізувати повій лише тому, що Раав виявила глибину віри.

Цар Давид був чоловіком “за серцем” Божим (1Сам. 13:14), але після перелюбу з Вірсавією та вбивства її чоловіка був покараний Богом смертю дитини народженої від перелюбу. На прикладі царя Давида бачимо, що в одній людині може співіснувати праведність і гріх.

Безмірно цінуючи кожну людину, Церква не може не реагувати на гріх, твердо висловлюючи свою позицію. Церковна позиція складається з двох взаємопов’язаних компонентів. По-перше, визнання і засудження гріха, і по-друге, любов до грішника при постійній молитві за його/її виправлення.

На останок треба відзначити ще один настирливий аргумент ревізіоністів. Вони звинувачують християн у надмірному зосередженні лише на одному з гріхів – гомосексуалізмі. Разом із тим існує безліч інших гріхів, що не отримують належної церковної уваги. Думаю, що церкві варто враховувати цю критику та звертати увагу на алчність, матеріалізм, неправдомовство, корупцію, заздрість, плітки і далі за списком. Ми не відмовляємо у причасті людям що живуть цівільним шлюбом, не зареєстраваним ні Церквою ні державою, тим хто має активне сексуальне життя до шлюбу, тим хто грішив подружньою зрадою і багатьма іншими гріхами. Церві варто звертати більшу увагу на проблеми родини та зміцнення родинних стосунків. Разом із тим, не варто впадати в іншу крайність, цілком ігноруючи гомосексуалізм. Найефективнішею реакцією Церкви є щире визнання серьозності та руйнівного наслідку усіх гріхів, разом із закликом до щиросердечного покаяння. У разі розкаяння, суворість церковної дисціпліни має бути збалансована пастирською мудрістю.

НЕТЕРПИМІСТЬ

Ревізіоністи та ліберальна преса на всіх кутах кричать про християнську “нетерпимість”. Суть цих звинувачень полягає у лінгвістичному маніпулюванні – перекрученні значення слів та зміни предмету, до якого слова застосовуються. Існуюча суспільна згода визначає негативне сприйняття значення слів “ненависть”, “насильство” та “фанатизм”. Коли говориться, що одна особа ненавидить іншу особу або групу людей, той хто говорить і той хто чує розуміють наявність злих намірів одної людини стосовно іншої. Коли говорять про насильство, розуміється завдання реальної фізичної шкоди. Одним словом, суспільство погоджується з конкретним значенням кожного слова.

Проте, у сучасному світі царює лінгвістична анархія, що дозволяє довільно вживати слова, перетворюючи їх на ярлики. Ревізіоністи заміняють слово “віруючий” словами “фанатик” або “ненависник”, а словосполучення “моральні принципи” терміном “умисна нетерпимість”. Загальноприйнято, що фанатизм, ненависть та нетерпимість є аморальними, але чи виправдано їх застосовувати до християн? Або, хто буде визначати що таке фанатизм, ненависть або натерпимість?

Ліберальна преса застосовує ці слова як зброю, спрямовану на критиків гомосексуалізму. Висловлюючи позицію Церкви кардинал John O’Connor публічно засудив розповсюдження презервативів та агітацію за гомосекуальний стиль життя у державних школах Нью Йорка. Коли кардинал служив службу в соборі свтого Патрика, у грудні 1989 року, група про-гей активістів вигукувала образи, звинувачувала його у вбивствах,  перевернули і розтоптали освячене причастя та прикували себе до церковних лавок. Коли Колорадське відділення організації Focus on the Family виступило проти змін законодавства на догоду гомосексуалістам, у вікна організації полетіло каміння, гей-активісти публічно ображали та принижували працівників, а коло дверей організації регулярно з’являлися частини дохлих тварин. Коли Chuck McIlhenny, пресвітеріанський  пастор із Сан Франциско, звільнив за гомосексуаліні дії церковного органіста, його оселю закидали взривчаткою. Коли Hamilton Square Baptist Church (також в Сан Франциско) запросила консервативного лектора виступити стосовно гомосексуалізму, приміщення оточили гей-активісти, понівичили будівлю та вигукували: “Ми зробимо це з вашими дітьми”.

Звичайно ліберальна преса виступила з різким засудженням. Вона засудила християн за “фанатизм”, “гомофобію” та “нетерпимість”, та виправдала нападників, закликаючи “за будь яку ціну” зупинити “фанатиків”.

Аргумент про “християнську нетерпимість”, так само як про вродженість та дріб’язковість гомосексуалізму, широко використовується рухом за права сексуальних меншин. Якщо християн не можна переконати, то їм намагаються заткнути рота.

Християнська позиція

Відзначимо кілька важливих моментів стосовно неосвіченості, нетерпимості, ненависті та фанатизму християн.

1. Християни не є неосвіченими стосовно гомосексуалізму. Ми не ставимо своїм завданням законсервувати середньовічні погляди заради них самих. Ми проводимо дослідження, знайомимося зі статистикою і це є додатковим аргументом суворо дотримуватися істин віри.
2. Християни не є ініціаторами цієї війни. Протягом столітть наша позиція стосовно гомосексуалізму не змінилася. Культура змінилася, і різного роду діячі почали воювати проти Церкви, вимагаючи нас змінити Біблійну позицію попри наші переконання.
3. Християни мають чіткі переконання і не мають жодних упереджень. Наші переконання грунтуються на вірі в істинність Откровення Божого. Біблія дає чіткі інструкції стосовно людської поведінки, включаючи сексуальне життя. Слово Боже засуджує будь-які сексуальні дії по-за межами законного, благословенного Богом шлюбу.
4. Практичність Біблійного шлюбу є доведеним історією фактом. Ми не бачимо доцільності змінювати визначення шлюбу на догоду сумнівним соціальним експериментам на зразок одностатевих шлюбів. Як громадяни держави ми наполягаємо на необхідності законодавчо повернутися до Біблійного принципу чистоти шлюбу.
5. Засуджуючи гомосексуальність ми не принижуємо людської гідності гомосексуалістів. Ми відкидаємо ірраціональне вірування в те, що незгода з поведінкою особи, якимось чином може позбавляти цю особу людяності.
6. Погляди традиціоналістів жодним чином не складають фобії (гомофобії). За визначенням фобія є ірраціональним, інтенсивним і постійним страхом, виникаючим від певних ситуацій, дій, речей, тварин або людей. Ми не згодні з ліберальними поглядами на гомосексуалізм у питаннях моралі та сексуальної поведінки. А незгода докорінно відрізняється від страху.
7. Будь-які порівняння традиціоналістів із расистами є дезінформацією. Ми віримо, що одні дії відповідають Закону Божому і є схвальними, а інші не відповідають і вимагають засудження. Проте, ми не ототожнюємо людину з її діями і не віримо, що одна людина є вищою від іншої.
8. Наслідуючи Христа ми не осуджуємо людей, але визнаємо необхідність осуджувати гріховну поведінку. Ми визнаємо гріх – гріхом і, при необхідності, діємо, закликаючи грішників до покаяння і виправлення.

Dallas, Joe. “Speaking Of Homosexuality.” Christian Research Institute. 24 May 2013. Web. 14 Sept. 2015.

***

Останнім часом точаться гострі дискусії стосовно природи гомосексуалізму. Гей-активісти наполягають на тому, що гомосексуалізм є вродженим і, відповідно, “природним”. Вони порівнюють гомосексуальність із кольором шкіри, очей, волосся. Дійсно, хто може засуджувати людину за те, що вона народилася маючи певний колір шкіри? Але, колір шкіри, очей або волосся не пов’язаний і не є виправданням аморальних дій. Прихильники теорії вродженості наполягають на тому, що сексуальність закладено в людину на генетичному рівні. При цьому статеві органи людини можуть відповідати, або не відповідати цій “природній” сексуальності.

Одним із способів перевірити теорію вродженості є аналіз поведінки людей, що мають однаковий набір ДНК. Для цього проводяться різноманітні дослідження близнюків. Дослідження близнюків на предмет вродженості гомосексуалізму приводять до висновку, що гомосексуальність не є генетично визначеною. Вісім досліджень однояйцевих близнюків в Австралії, США та Скандінавії протягом останніх двох десятиліть прийшли до спільного висновку: гомосукісуалізм не є вродженим. “Одностатеві близнюки мають однаковий набір ДНК. Вони виношені в однакових предродових умовах. Якщо гомосексуальність має генетичну або дородову природу і один із близнюків є гомосексуалістом, другий близнюк також має бути гомосуксуалістом. Оскільки вони мають однакові ДНК співпадіння має бути 100%,” – зазначає др. Neil Whitehead. Але дослідження виявляють іншу картину “Якщо один із одностатевих близнюків є гомосексуалістом, шанси другого близнюка мати гомосексуальні схильності дорівнюють 11% для чоловіків і 14% для жінок”. Таким чином висновки досліджень демонструють, що гомосексуалізм не є генетично визначеним. “Жоден не народився гомосексуалістом,” – підсусмовує багаторічні результати роботи др. Neil Whitehead, – “Переважаючі фактори, що приводять до гомосексуальності одного з однояйцевих близнюків і не приводять до гомосексуальності другого знаходяться у після-родовій стадії”.

DeMar, Gary. “New Twin Study: People Not Born Gay.” The American Vision. 28 May 2013. Web. 14 Sept. 2015.

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook