Світле Христове Воскресіння. Пасха. Ін. 1:1-17

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

Ін. 1:1-17

1 Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. 2 Воно було споконвіку в Бога. 3 Все через Ньо­го сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. 4 У Ньому бу­ло життя, і життя було світлом людям. 5 І світ­ло в темряві сві­тить, і темрява не огорнула його.

6 Був чоловік, посланий від Бо­га; ім’я йому Іоанн. 7 Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього. 8 Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.

9 Було Світло істинне, що освіт­лює кожну людину, яка приходить у світ. 10 У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав. 11 До своїх прийшов, і свої Його не прийняли. 12 А тим, які при­йняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути, 13 які не від крові, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.

14 І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця. 15 Іоанн свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був. 16 І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благо­дать, 17 бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.

***

Нещодавно пошта США змушена була повернути листа, адресованого Ісусу Христу. Службовці наклеїли на конверт жовту наліпку з роз’ясненнями: “Повернути до адресата. Ісус Христос переїхав, нової адреси не лишив, доставити лист неможливо”.

***

Люблю гуляти старовинним цвинтарем і думати про життя, читаючи напівстерті написи на могильних плитах. Імена і дати… 1855 тире 1915, 1904 тире 1976. Дві дати і тире між ними. Перша – дата народження, друга – дата смерті. Маленьке тире представляє усе, що відбувалося між ними.

Сотні людей поховані тут. Вони прожили життя, сповнене турботами, радощами і бідами. Деякі з них були великими, знаними і впливовими людьми свого часу. Але все, що лишилося від них на землі – маленька ділянка на цвинтарі та коротке тире між двома датами…

***

Сьогодні кожен третій мешканець планети Земля вважає себе християнином. Яким чином з дванадцяти рибалок, селян та митаря громада Христа виросла до таких небачених розмірів? Відповіддю є Воскресіння Спасителя, що докорінно змінило перебіг історії.

Протягом Свого життя Спаситель не написав жодної книги, мало того, Він не написав жодного рядка. Але Йому присвячено більше книг ніж будь-якій іншій людині. Христос не написав жодної пісні, але йому присвячено більше музики, ніж будь-кому іншому в історії. Христос ніколи не відходив більше, ніж на сто миль від місця свого народження, але немає найвіддаленішого куточка світу, де би не було Його послідовників. Причина поширення Християнства є в тому, що це дійсно Добра Новина, що змінила історію світу звісткою про перемогу життя над смертю…  

Warren, Rick. “Easter Sermon: The Resurrection Changed Everything.”Christian Post. N.p., 30 Mar. 2013. Web. 28 Dec. 2014.

***

Оповідаючи про Воскресіння Спасителя, апостол і євангелист Іоан  Богослов говорить, що Марія Магдалина сповістила учнів Христових про зникнення тіла улюбленого вчителя. Апостоли Петро та Іоан побігли до гробу. Іоан прибіг першим, але не наважився зайти всередину. Коли прибіг Петро, то “ввійшов у гріб і побачив одні лиш пелени, що лежали; а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці” (Ін. 20:6-7).

Цікаво, що дрібна деталь про згорнуту хустину взагалі потрапила до уваги учнів Христових. І не просто потрапила, їй присвячений окремий вірш у досить стислому і скупому на деталі описі євангелиста. Для того, щоби зрозуміти причину і важливість цього вірша, треба заглибитися у традиції тогочасного життя. Складена або пом’ята хустина була елементом комунікації між господарем і слугою, й кожен єврейський юнак знав цю традицію. Коли слуга подавав обід господарю, то накривав стіл, а сам виходив допоки господар не завершить вечерю.

Після трапези господар вставав, витирав пальці, губи та бороду і, зім’явши хустину,  кидав її на стіл. Це було знаком, що вечеря завершена і можна прибирати зі столу. Але, якщо господар відходив від столу і залишав хустку складеною поряд із своєю тарілкою, слуга не мав права торкнутися до їжі, бо вечеря була не завершена. Таким чином, складена хустина говорила: “Я повернуся назад, чекайте”.

Тому апостол Іван присвячує вірш опису складеної хустини, бо ця хустина говорила їм, що Христос планує повернутися і що Він ще не завершив Своє перебування на землі.

***

Raymond Brown, один з видатних католицьких біблеїстів сучасності, розповідав історію жінки з віддаленого гірського селища, що одного разу прийшла до релігійного книжкового магазину у Північній Кароліні. На одній зі стін магазину було зображення Ісуса Христа, що підноситься над порожнім гробом.

Довгий час жінка вивчала картину, а потім запитала працівників, що, власне, намальовано. Продавець ретельно переповів жінці історію розп’яття і Воскресіння Христового. “Хіба ніхто Вам ніколи цього не розповідав? – спитав здивований торговець, – Ви, правда, ніколи не чули про Христа?” “О, я чула цю історію,” – сказала жінка з посмішкою, – “Думаю, я чула її тисячу раз. Але Ви навіть не уявляєте, з яким задоволенням я послухала її знову”.

Як і ця старенька жінка, ми сьогодні зібралися тут, щоби почути цю саму історію – чуємо ми її вперше чи втисячне. Вона ніколи не стає занадто старою, хоч і відбулася недільним ранком майже два тисячоліття тому. Бог зробив неможливе, Воскресивши з мертвих Сина Свого…

 ***

Кла́йв Сте́йплз Лью́їс говорив: “Я вірю в Бога так само, як вірю в те, що зійшло сонце, не лише тому, що я Його бачу, а й тому, що завдяки Йому я бачу все інше”.

***

За часів пророка Ісаї хананейський бог смерті називався Мот. Язичники вірили, що він ковтає людей, але не може насититися, залишаючись голодним, як лев в пустелі. Ісая говорить про час Божої перемоги. При цьому Мот, який поїдав людей, сам буде з’їдений Богом. “Поглинена (буквально з’їдена) буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі” (Іс.25:8). Апостол Павло практично повторює слова Ісаї роздумуючи над Воскресінням Спасителя: “Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: “Погли­нута смерть перемогою” (1 Cor. 15:54)(“death has been swallowed up in victory”)…

У Божому Великодньому меню одна страва – смерть. Наше святочне меню містить значно більший вибір. З абсолютною впевненістю про сучасних християн можна сказати одну річ: вони люблять добре поїсти. Найбільші християнські свята, як Пасха або Різдво, відзначаються надмірною кількістю їжі. Важливо при цьому не забувати, що першою і головною стравою нашого меню мають бути зовсім не гастрономічні шедеври, а тіло і кров Спасителя. Причащаючись і проголошуючи Воскресіння Христове, ми самі стаємо частиною цього Воскреслого Тіла Божого…

Carter, Bill. “Easter Dinner.” Day1.org. 8 Apr. 2012. Web. 15 Apr. 2015.

***

Пасха не просто дата в календарі. Сприйняття Пасхи різниться з року в рік. Іноді воно залежить від того, як пройшов минулий рік. Особливо тоді, коли складається враження, що цілий рік був однією страстною п’ятницею. Можливо цього року ми, як ніколи, потребуємо переможної вістки про те, що Христос, подолавши смерть і сили пекельні, Воскрес із мертвих.

***

“Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав…” – співаємо ми під час Великодня. Якщо смерть подолана, то чому люди продовжують помирати наповнюючи цвинтарі? На деяких цвинтарях кількість похованих переважає кількість населення міста або села, до якого цей цвинтар приписаний. Якщо смерть подолана, то чому про це не оголосили похоронним бюро та моргам? Чому не має кінця інфарктам, інсультам, ракові, аваріям, війнам, геноцидам і терористичним атакам? Одним реченням: якщо смерть переможена, то чому люди помирають?

Апостол Павло дав таку відповідь: “Через одного чоло­вiка грiх увiйшов у свiт, i з грiхом – смерть, так i смерть перейшла на всiх людей, бо в ньому всi згрiшили” (Рим. 5:12). Смерть є наслідком гріха. Допоки люди грішать, смерть збирає свою данину. Якби паталогоанатомів вчили в семінаріях то, виписуючи свідотство про смерть, у графі “причина смерті” було би написано “гріх”. Не хвороба, аварія чи старість, а єдина справжня причина смерті – гріх…

Страх смерті є реальним і впливовим чинником життя. На ньому збудована ціла індустрія, що приносить мільярдні прибутки. Вона називається страхуванням життя. Єдина причина, з якої люди купують поліси такого страхування це усвідомлення невідворотності смерті. Той хто планує жити вічно не страхує свого життя. Для того хто застрахував, смерть є єдиною можливістю отримати назад вкладені кошти…

Цього тижня я мав нагоду прочитати проповідь T. DeWitt Talmage з Нью Йорка сказану 100 років тому. Тоді лише винайшли фонограф. Захоплений цим науковим досягненням, проповідник вказував на можливість повторювати голос людини знову і знову навіть після її смерті. Після цього він ставив питання: “Якщо людина може це зробити, то чи може Господь зробити те саме. А, якщо Він може повернути голос, то чому не тіло?” Завершується проповідь таким ствердженням: “Якщо людина може створити фонограф, Господь може воскресити померлих”.

Минуло сто років. Сьогодні фонограф можна побачити хіба у колекціонерів антикваріату. Натомість, мільйони людей миттєво передають по цілому світу фотографії, звук та відео. Аналізуючи неповторний код ДНК вчені можуть ідентифікувати людину з шести мільярдів інших мешканців планети. Тож, якщо люди можуть це зробити, то що може зробити Господь?

PRITCHARD, RAY. “The Death of Death.” Keep Believing Ministries. 4 Apr. 1999. Web. 15 Apr. 2015.

***

Dr. David Seamands розповідає про мусульманина, що став християнином в Африці. Коли друзі його запитували про причину він так пояснював своє рішення: “Уявіть, що ви йдете по дорозі, дійшли до розвилки і не знаєте куди йти далі. Там є двоє людей. Один живий, другий мертвий. В котрого з них ви спитаєте дорогу?”

PRITCHARD, RAY. “A Tale of Two Men.” Keep Believing Ministries. 27 Mar. 2005. Web. 15 Apr. 2015.

***

Людина повинна любити Бога за те ким Він є, а не за те, що Він дав або іще може дати. Так само, як чоловік повинен одружуватися з жінкою тому, що любить її, а не гроші, які у неї є.

*** 

Чим для кожного з нас є Пасха? Але для початку чим вона не є… або, не повинна бути.

Пасха – це не запечене ягня, не фарбовані крашанки, не солодкий хліб, не запалені за святочною трапезою свічки, не новий яскравий одяг. Це навіть не присутність на церковній службі, не радісні вигуки “Христос Воскрес”. Пасха – не свято їжі після довгого періоду посту, не пиття і застілля. Пасха не є об’єднанням родини після тривалої розлуки, не нагода, хоч на короткий час, повернутися до батьківського дому, не зустріч зі старими друзями…

Точніше… усе вище перераховане на Пасху є… але це не все, не в цьому суть свята. Пасха, понад усе, є причастям Царства Небесного, покликом вічності, що сповна втілюється у Божественній літургії, відлунює у церковних здвонах і торкається потаємних струн людської душі. З темної глибини печерного гробу підноситься прошення і любов, змінюючи кожного з нас. Роз’єднані та розпорошені по світу, ми стаємо учасниками єдиного таїнства Життя…

English Translation by John Sanidopoulos. “What Pascha Isn’t and What Pascha Is.” MYSTAGOGY RESOURCE CENTER. Web. 21 June 2016.

***

Христос Воскрес! І цей факт став переломною точкою історії. Апостол Павло говорить: “А якщо Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша” (1Кор. 15:14). Якщо ж Христос Воскрес, то цю подію можна порівняти хіба що з “теорією великого вибуху” – мить, що змінила всесвіт.

Але чи змінила? Чи люди змінили своє життя знаючи про Воскресіння Христове? Далеко не всі. Історія Гетевського Фауста також починається на Великдень.

Наприкінці страсного тижня професор Фауст, невдоволений мізерною кількістю знань, що йому за роки наукової діяльності вдалося почерпнути з книг, розчарований марними прагненнями дістатися до суті речей, вирішує покінчити життя самогубством. Як язичник перед вічністю, він розглядає марноту свого буття. Тої самої миті, коли Фауст підносить до роту склянку з отрутою, за вікнами б’ють Великодні дзвони і чути святочні піснеспіви про Воскресіння Христове.

Господь зупинив руку Фауста. Його настрій змінюється. Він відкладає отруту, гуляє з учнем по місту, дивиться на живих і радісних людей, милується природою, навіть, підбирає бездомного пса. Повернувшись додому з натхненням сідає перекладати рідною мовою першу главу Євангелія від Іоана, саме ту, що читається на Пасхальній службі.

Цієї миті пес, підібраний Фаустом на вулиці, перетворюється на Мефістофеля і пропонує професору контракт з дияволом. Біс зобов’язується виконувати будь-яке його побажання, а за це Фауст, після смерті, віддає пеклу свою душу. За домовленістю смерть мала настати тої миті, коли Фауст, від щастя, захоче зупинити час.

Чи розуміє Фауст, що йому пропонують вічні муки в обмін на миттєву ілюзію щастя? Розуміє. Він вивчав богослів’я, добре обізнаний з Євангелієм. Його вибір свідомий – він кров’ю підписує контракт.

Далі стається те, що і мало статися. На кінець першої частини, замість омріяного щастя, життя Фауста зруйновано. Жінка, в яку він закохався, збожеволіла, вбила їх новонароджену дочку, і покарана смертною карою. Фауст на дуелі вбиває її брата і змушений тікати з міста. Його чекає невизначеність, а після смерті – вічна загибель.

Цікаво, що історія Фауста починається на Пасху і саме це дає їй вимір вічності. На кону вічне життя. Геніальність Гете в тому, що він демонструє вибір Фауста не між служінням Богу або дияволу, а між служінням Богу або самому собі.

Кожен з нас стоїть перед тим самим вибором: бути з Богом чи без Бога,  обрати гріх чи праведність, зректися себе або задовольняти власні пристрасті. І, хочемо ми того чи ні, цей вибір протягнеться за нами у вічність.

Що оберемо, знаючи про Воскресіння Христове?

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook