4 неділя Великого посту. прп. Іоана Ліствичника та Неділя 10-та після П’ятидесятниці
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Про святого преподобного Іоана Ліствичника читати тут
Марк 9:17-31
17 Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. 18 Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав учням Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. 19 Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. 20 І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. 21 Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; 22 багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. 23 Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. 24 І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. 25 Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. 26 І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. 27 Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. 28 Коли Ісус увійшов у дім, учні спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? 29 І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30 Вийшовши звідти, проходили через Галілею, і Він не хотів, щоб хто довідався. 31 Бо навчав учнів Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
Неділя 10-та після П’ятидесятниці
Зцілення біснуватого юнака
Мф. 17:14-23
14 Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,15 сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. 16 Я приводив його до учнів Твоїх, та вони не змогли зцілити його. 17 Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. 18 І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить. 19 Тоді учні, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? 20 Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру, як зерно гірчичне, і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. 21 Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
22 Під час перебування їх у Галілеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, 23 і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
***
Загальне сприйняття важких хвороб за часів земного життя Спасителя виходило з того, що їх причиною були гріхи та злі духи. Хвороба юнака з сьогоднішнього Євангельського уривка також приписувалася духові німому і глухому, який кидав юнака на землю, примушував корчитися в судомах так, що піна йшла з рота.
Через хворобу юнак був позбавлений найменшої можливості соціального життя та спілкування з іншими людьми. На додаток ціла родина мала заплямовану репутацію. Сусіди й знайомі задавалися питанням: хто грішив він, чи його батьки, що наслідком стала недуга, з якою не можуть справитися лікарі.
Батько юнака не припиняв боротьби з хворобою свого сина. Переконавшись, що жодна земна сила не може допомогти, привів хворого до учнів Христових. Коли апостоли не змогли вилікувати юнака зав’язалася дискусія між ними та фарисеями й книжниками. Цілком імовірно, що фарисеї наполягали на тому, що дитину вилікувати неможливо, бо причиною хвороби є гріх самого хворого, або його батьків. Винити хворого значно легше ніж співчувати та допомагати. На щастя, Христос мав співчуття до ближнього та владу над хворобами.
З часів земного життя Спасителя докорінно змінилися умови людського життя, але не змінилися самі люди. Сьогодні багато хто, замість співчуття й допомоги, схильний покладати провину за хворобу на самого хворого. Протягом останнього тижня новини звернули увагу на суспільну проблему ожиріння американців. За статистикою кожна п’ята дитина має зайву вагу. Професор Гарвардського університету Dr. John Ratey каже, що колись люди були мисливцями та збирачами. Проходили щодня від 14 до 20 миль у пошуках харчів. Натомість сьогодні відстань, яку проходить людина скоротилася в десятки разів. Разом з тим люди споживають багато калорійної жирної їжі та масла, поступово вбиваючи свій власний організм.
Обговорюючи популярну тему медичного страхування, люди звинувачують хворих на ожиріння в тому, що вони самі винні у власних проблемах. Ці люди питають: “Чому ми маємо платити за тих хто не хоче вести здоровий спосіб життя та не дбає про своє власне здоров’я?” Кажучи “винний сам”, суспільство робить занадто швидкі моральні висновки з хвороби, повторюючи поведінку законників і фарисеїв часів Христа…
Walton, Jon M. “HELP MY UNBELIEF.” (n.d.): n. pag. Sermons. 2 Aug. 2009. Web. 25 Dec. 2014.
***
Bill Coffin завжди говорив, що віра, яка має сумніви набагато міцніша ніж та, що сумнівів не має. Він додавав, що сумніви є служками віри, бо вони рухають людину вперед. Звичайно, це відбувається в тому випадку, коли сумніви зароджуються з бажання пізнати Істину, а не з патологічної потреби піддавати сумніву абсолютно все.
З іншого боку Паскаль казав, що серце має свої причини, про які розум може нічого не знати. У пошуках істини людина не може покладися лише на свій інтелект. Наприклад музика, художнє мистецтво, поезія, танці, література осягаються людиною значно глибше ніж на рівні інтелекту. Наука та логіка є важливими інструментами, що дають можливість вибудувати систему мислення, але не менш важливим є духовне життя людини, якого вони не торкаються. З його точки зору: “Xоч сліпа віра є поганою для нас, держави і світу, відповіддю на сліпу віру не може бути сліпе безвір’я”.
***
Коли Фома Аквінський (римо-католицький богослов 1225-1274) відвідував Ватикан йому влаштували аудієнцію у Папи Римського. Папа довго дивився на знаменитого вченого і говорить: “Як ви думаєте, магістре Фомо, напевно Церква не може повторити вслід за апостолом Петром “Срібла й золота у мене нема?” Вчений відповів не задумуючись: “На жаль ми не можемо повторити і залишку цитати “…а що маю, те даю тобi в iм’я Iсуса Христа Hазорея встань i ходи” (Діян. 3:6).
Вже тоді Фома розумів, що справжній успіх Церкви вимірюється не тим наскільки величними і багатими є наші храми, не тим наскільки велика кількість народу збирається на богослужіння і скільки збирається пожертв. Успіх Церкви в тому, що Вона приводить людей до Бога.
***
Зерно гірчиці з Віфлеєму
Віра як гірчичне зерно.
У давнину, на відміну від сьогодення, гірчиця вважалася не кулінарним, а лікувальним засобом. У шостому столітті до Різдва Христового грецький вчений Піфагор лікував гірчицею укуси скорпіонів. Через тисячу років, Гіппократ виготовляв із гірчиці численні ліки та припарки. Вважалося, що гірчичний пластир допомогає від зубного болю та ряду інших хвороб.
Посаджене гірчичне зерно проростає через 72 години, а вже через два або три дні по тому випускає листя. Від цього часу молода рослина готова витримувати будь-які погодні умови. Цікаво що коріння гірчиці росте втричі швидше ніж її стебло. Таким чином рослина міцно тримається землі. Якщо наземна частина рослини сягає 21 фіта вгору, то коріння заглиблюється на 63 фіта під землю. При цьому коріння росте втричі швидше від стовбура.
Гірчиця подібна до вічнозелених дерев. Її листя не змінює колір і не опадає восени. Говорять, що аромат гірчичного дерева приваблює овець. Вони приходять і лягають під деревом. Коли листя на ніч закриваються, вода з них капає на овечу шерсть і вбиває кліщів, бліх та інших шкідників, що дошкуляють тваринам. Масло рослини має лікувальні властивості. Також говорять, що козли не переносять запаху гірчиці, й навіть нападають на дерево. Під гірчичним деревом нічого не росте та не заводяться комахи.
Гірчичне дерево є стійким до не сприятливих погодних умов і може витримувати понад трирічну засуху.
***
Хоч віра є однією з чеснот, якими захоплюється світ, безліч людей, включаючи багатьох християн, її недооцінює. Вірі відводять надихаючу та мотивуючу роль, ігноруючи практичне значення. Warren Wiersbe пише, що віра є основою повсякденного життя: “Треба мати віру щоби одружитися, відправити дітей до школи, отримати рецепт лікаря, повечеряти в ресторані, зберігати гроші в банку, підписати контракт, сісти в автомобіль або літак. Віра не є недоступним для більшості досвідом обраних, вона є клеєм, що єднає різних людей, даючи їм можливості жити і діяти разом”.
Значною мірою ми усі є віруючими, але не всі є однаковими. Віра кожного є унікальною і різною, тому між вірами не може бути знаку рівності. Щоби одружитися треба мати значно більшу віру, ніж щоби поїсти у ресторані. З точки зору віри екуменічне: “Я вірю в Бога” не дорівнює християнському: “Христос є Сином Божим і Спасителем світу”, як молитва про послання дощу не дорівнює вірі, що пересуває гори.
Біблія оповідає значну кількість історій про чудеса. Мойсей розділяє море, щоби перейти по сухому, Ілля воскрешає сина вдови з Сарепти Сидонської, апостол Петро ходить по воді та багато інших. Суть цих чудес не в тому, щоби навічно закарбувати діяння тої чи іншої людини, а в тому, щоби виявити силу віри.
Візьмемо для прикладу історію Давида і Голіафа. У програмі недільної школи це, напевно, одна з улюблених. Юнак приймає виклик до бою проти величезного та агресивного забіяки та перемагає. Дорослі люблять цю історію не менше. Величезна кількість книг та фільмів оповідають про незначну та малопомітну особу, що наодинці виступає проти мафії, злочинного світу, системи, корпорації, тощо і перемагає.
Перед царем Саулом та ізраїльським військом стояв величезний, як гора, виклик. Його ім’я Голіаф із Гефа. Сильний воїн, 2 метра 89 сантиметрів на зріст і майже три сотні кілограм ваги, був одягнений у лускоподібний панцир і мідні наколінники, на голові мав шолом, а в руках щит, спис і великий меч. Голіаф викликав ізраїльтян до бою: “Виберіть у себе людину, і нехай зійде до мене; якщо він може битися зі мною й уб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його й уб’ю , то ви будете нашими рабами і будете служити нам… сьогодні я посоромлю полки ізраїльські; дайте мені людину, і ми будемо битися вдвох”. З огляду на розмір і силу Голіафа жоден не наважувався прийняти виклик.
Ізраїльське військо бачило перед собою великого нездоланного воїна. Лише Давид побачив щось кардинально інше. В цілому розмір – лише зоровий ефект. Людина може одночасно виглядати могутнім гігантом порівняно з дитиною, та лише гномом порівняно з чемпіоном світу з боротьби. Ізраїльтяни бачили величезного Голіафа і думали, що подолати його не можливо. Давид бачив величезного Голіафа і думав, що по ньому не можливо промахнутися. Ізраїльтяни порівнювали Голіафа з власною неміччю, Давид порівнював його із силою Божою: “ти йдеш проти мене з мечем, і списом, і щитом, а я йду проти тебе в ім’я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських”.
Давид вибрав п’ять камінців та взявши пастуший посох і пращу здолав великого воїна. Влучивши каменем у лоб Голіафа Давид відрубав йому голову його ж мечем, забезпечивши перемогу ізраїльського війська. Народ вшановував перемогу Давида. Сам герой знав, що слава належить Богові. Так віра Давида силою Божою перемогла гору Голіафа…
Skycaptain50. “Mountain Moving Faith” Logos Bible Software, May 2010. Web. 25 Dec. 2014.
***
Преображення Христове Рафаель. 1519 Преображення вгорі, зцілення біснуватого юнака знизу
Я вам так скажу: віра приходить і уходить. Вона піднімається і падає, як припливи і відливи невидимого океану. Думка, що віра залишиться з тобою назавжди, є гріховною самовпевненістю, але такою ж самовпевненістю є думка, що невір’я перебуватиме з тобою постійно. Flannery O’Connor
***
Ми дивуємося чому в сучасному світі сили зла перемагають сили добра? Спаситель дав відповідь на це питання ще два тисячоліття тому: “Цей рід не може ви йти інак ше, як від молитви і посту”.
***
Richard Foster говорить, що наші шлунки як розпещені діти: їм допомагає не поблажливість а дисципліна.
***
За античних часів золото очищали вогнем. Самородки золота із домішками руди складали до спеціального казана та починали його нагрівати. Коли золото розплавлялося шлаки та інши домішки спливали на поверхню. Майстер ретельно їх вилучав. На цьому процес не завершувався. Коли золото нагрівали дужче, на поверхню знову підіймався шлак. Його вилучали, а залишок знову нагрівали. Так продовжували допоки золото повністю не очищувалося. Говорили, що майстер повторював цю опереацію поки чітко не побачить у золоті своє віддзеркалення.
Подібне відбувається з людиною під час посту. Випробування і самообмеження розігрівають людське життя і на поверхню, у вигляді шлаку, спливають гріхи, недоліки та застаріла гординя. У таїнстві покаяння людина дає Богові можливість очистити себе від непотрібних домішок, і повторювати цю процедуру, допоки Він чітко не побачить в нас Свій відбиток. Бог хоче, щоби ми були як чисте золото. Отже, очистимо себе постом, або чекаймо поки Господь сам не почне розкаляти та очищувати наше життя…
***
Rick Lemburg, пастор Першої Пресвітеріанської Церкви в Casa Grande, Arizona характеризує себе як “пресвітеріанина-завдячуючи-землетрусу”. Його прабабка, віддана баптистка, ще за молодих років переїхала з родиною до Каліфорнії. Місцевий пресвітеріанський пастор прийшов познайомитися з нею та запросити на недільне богослужіння.
“Я бабтистка,” – зухвало заявила прабаба, – “мусить статися чудо, щоби я змінила свою думку”. Поки ще вона говорила, розпочався, звичайний для цієї місцевості, землетрус. Окскільки жінка була з Айови і ніколи не бачила землетрусів, подія її перелякала до напів-смерті. Коли будинок почав хитатися а посуд торохкотіти, жінка впала на коліна і заволала: “Господи, змилуйся над нами!” Через кілька секунд землетрус припинився так само несподівано як і розпочався. Повільно піднявшись з колін і витерши з лоба піт, жінка подивилася на пастора і сказала: “В неділю побачимося на службі”.
Багатьом з нас, на відміну від цієї жінки, віра дається значно важче. “Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству,” – повторюємо ми слідом за батьком біснуватого юнака, сподіваючись побачити явний знак Божої сили. Хто би з нас не хотів отримати такий знак від Бога? Можливо не землетрус, і не зцілення від хвороб (дай Бог щоби не було від чого зціляти), щось не настільки радикальне і драматичне. Наприклад, виграшний лоторейний квиток, або… перемогу на виборах до Верховної Ради, або… посаду судді, чи хоч нову високооплачувану роботу. Проте, благословення Боже проявляється у випробуваннях і труднощах…
***
Сучасні протестанські церкви не вважають піст обов’язковим і невід’ємним елементом християнського життя. Якщо баптистський проповідник 19 століття Charles Spurgeon виголосив сім проповідей коментуючи піст, відповідно до Марк.9:29, то його сучасні послідовники не можуть виголосити жодної. Цілий ряд останніх англомовних видань Євангелія у Марк. 9:29, “І сказав їм: цей рід не може ви йти інак ше, як від молитви і посту,” опускає слово “посту”.
Не вдаючись у деталі відзначимо, що наприкінці 19-го століття було знайдено два старовинних манускрипта без слова “піст” у цьому вірші. Здається, ряд біблеїстів лише чекало такого відкриття, радо видаляючи згадку про піст із подальших видань Святого Письма. Варто зауважити, що абсолютна більшість античних манускриптів містять слово “піст”. Лише два тексти його пропускають і обидва походять із Олександрії. Тогочасна Олександрія зазнавала значного негативного впливу гностиків, що намагалися пристосувати Євангеліє до своїх поглядів. Цілком можливо, що ці тексти були написані гностиками або близькими до них діячами.
Ці ж діячі викидають слово “піст” з 1Кор. 7:5 “Hе ухиляйтеся один вiд одного, хiба за згодою, до часу, щоб перебувати в постi та молитвi”.
Hymers, Jr., R. L. “ONLY BY PRAYER AND FASTING.” Rlhymersjr.com. 14 June 2009. Web. 20 Mar. 2015.
***
Сьогодні ми вшановуємо преподобного Іоана Ліствичника який наголошує на тому, що шлях до спасіння не є безтурботною поїздкою на ліфті, а важким підйомом по драбині, небезпечним і не можливим без Божої допомоги.
***
Коли Спаситель спустився з гори Преображення до своїх учнів, то “побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними”. З’ясувалося, що учні не змогли вигнати біса з одержимого юнака.
Пройдуть століття, зміняться учні Христові але знову і знову будуть приходити до них знедолені, обтяжені та одержимі у пошуках допомоги Божої. Не знаю, чи став випадок у підніжжя гори Преображення добрим уроком для учнів Христових. Можливо вони і досі сваряться з новими книжниками та сучасними фарисеями, у той час коли одержимий світ б’ється в судомах, чекаючи щирої молитви, самозреченого посту і всесильного Слова Божого…
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook