3 Неділя Великого посту. Хрестопоклонна та неділя після Воздвиження. Мк. 8:34-9:1

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

Мк. 8:34-9:1

34 І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. 35 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. 36 Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить? 37 Або що дасть людина взамін за душу свою? 38 Бо, якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.

9 І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Царство Боже, що при­­йшло в силі.

***

Безкоштовний сир лише в мишоловці, все інше має свою ціну. І хоч шматочки скла схожі на діаманти, а начищена мідь – на золото, кожен розуміє, що одне цінне, а друге – ні. Важливі життєві події, як здобуття освіти, одруження, народження дітей також мають свою ціну. При цьому чим важливіше рішення, тим більшу ціну воно має. Це стосується й питань віри. Християнство, що веде до вічного життя у блаженстві, вартісне й сьогодні ми поглянемо на його ціну.

Євангеліє від Марка передає слова Спасителя, спрямовані до великої юрби людей. Христос закликає усіх стати його наслідувачами, але ціна, яка виставлена за це шокує багатьох. “І, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.“ (Мк. 8:34-35) Лише декілька були готові заплатити таку ціну. Більшість ходила за Христом, сподіваючись зцілення від хвороб, безкоштовної роздачі хлібів із рибою та інших чудес. Теплими сонячними днями юрби людей збиралися звідусіль, але більшість так і не стала вірними й відданими наслідувачами Спасителя.

Ті ж хто лишився до кінця, заплатили велику ціну. Христос не платив зарплати, дорогою не було готелів і ресторанів швидкого харчування. Апостольська громада не мала верблюдів, коней, мулів чи рабів, щоби носити багаж. Учні Христові знемагали від денної спеки під палючим промінням південного сонця, мерзли холодними ночами в горах, ночували під відкритим небом і харчувалися тим, що вдалося роздобути. Одинадцять з дванадцяти найближчих учнів Спасителя зазнали мученицької смерті заплативши життям тимчасовим за вічне життя…

Багато змінилося протягом двох останніх тисячоліть в технічному плані, але людська природа лишилася незмінною. Слова Спасителя сказані учням тоді справедливі й для нас: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.” Ціна не змінилася, а Царство Небесне не стало дешевшим…

Briggs, Bob. “Sermon on Discipleship 101.”sermoncentral.com. N.p., Mar. 1998. Web. 24 Dec. 2014.

***

Сучасному християнину важко жити вірою, бо віра вимагає чіткої позиції. Християнин повинен чинити так, як вчить Христос, але це суперечить ряду культурних норм сучасності. Яскравим прикладом є ті 75% християн, що не відвідують богослужінь. Відпочинок, футбольний матч, кіно, виїзд на природу та безліч іншого стали для них важливішими. “Бог усе розуміє,” – говорять вони, лаштуючи свою віру під культурні норми сьогодення.

Серед християн стало нормою подружнє життя до шлюбу  і бажання заробити гроші будь яким чином. Неправда, напівправда та пошук виправдань є невід’ємною частиною існування. Дехто переконаний, що може за власним бажанням обирати чого триматися, а чого ні з багатства християнського віровчення. Одні кажуть, що вірять в те, що Церква вчить про Спасителя, але не визнають стриманості у статевому житті. Інші підтримують протест Церкви проти смертної кари, але залишають за собою право вдруге, втретє або й вчетверте одружуватись, залишаючи дітей  сиротами при живих батьках. Ще інші радо беруть участь у підтримці бідних, але лишають за собою право формулювати позиції стосовно абортів та евтаназії. Є й такі, які говорять, що церковне вчення безнадійно застаріло, й має бути переглянуто у відповідності до сучасних культурних норм.

Останніми роками ловлю себе на думці, що захищати віру доводиться не в бесідах з буддистами, мусульманами та атеїстами, а в розмовах із християнами, що народилися, виросли й живуть у християнській вірі…

Справжня віра – це несіння хреста й долання повсякденних труднощів навіть тоді, коли доводиться йти проти течії культурного процесу. Бути християнином у сучасному світі вимагає мужності, характеру й цілісності. Саме таке долання щоденних труднощів і життя вірою і є несінням хреста…

Barr, Eric R. “Anamchara.” ‘Anamchara’ N.p., 20 June 2010. Web. 24 Dec. 2014.

***

Soren Kierkegaard  філософ і теолог з Данії писав: “Добре відомо, що Христос, стосовно своїх учнів, вживав вислів “послідовник”. Він ніколи не шукав фанатів, прихильників чи поклонників. В чому різниця між прихильником і послідовником? Послідовник є, або намагається стати, подібним до свого вчителя. Прихильник  залишається персонально на відстані, захоплюється об’єктом прихильності, радо споглядає на нього.”

Бачимо численних поклонників, що юрбами їздять за відомими співаками та артистами, намагаючись дістати автограф або сувенір. Христос не хоче таких шанувальників. Спаситель закликає тих, хто буде йти вслід за Ним смиренно несучи свого хреста. Все однозначно й до болю просто: або ти йдеш за Христом, або ні…

Frederick Buechner казав: “Перед тим, як Євангеліє стає доброю вісткою, воно є вісткою поганою”. Сучасною мовою Христос говорить: “Я маю для вас дві новини: одну добру, одну погану. Погана новина така: хто хоче душу свою спасти, той погубить її” (Мк. 8:35). І це не погроза, а констатація факту. Якщо людина починає жити за власною волею, сподівається на свої сили, то впадає в гріх і не знаходить джерело вічного життя. Добра новина від Спасителя: “Хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її” (Мк. 8:35).

Ashworth, Mark. “Union Cross Baptist Church – Sermons.” Union Cross Baptist Church – Sermons. N.p., 12 Mar. 2006. Web. 24 Dec. 2014.

 ***

Одного разу відомий французький скульптор Огюст Роден побачив велике дерев’яне розп’яття вздовж дороги. Воно настільки йому сподобалося, що скульптор купив його і привіз до власного будинку. Лише після цього виявилося, що розп’яття не входить у будинок. Роден звелів розвалити стіни, підняти стріху та наново збудувати будинок навколо розп’яття.

Baggott, Robert. “Cross Purposes, 2nd Sunday in Lent – Year B.” Day1.org. 1 Mar. 2015. Web. 12 Mar. 2015.

***

“Коли Христос закликає людину, Він зве її прийти і померти,” – казав Dietrich Bonhoeffer.

***

Святий Франциск Ассізький писав: “Лише даючи ми отримуємо, і помираючи для себе, знову народжуємося у живій надії” (“For it is in giving that we receive, and it is in dying to self, that we are born again to a living hope.”)

***

Слово Боже не має другорядних думок. Кожна йота у ньому є безцінною. Але, деякі висловлювання настільки важливі, що Спаситель повторює їх двічі, а іноді тричі. А один із віршів Нового Заповіту Христос повторює цілих шість разів: “Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її” (Мк. 8:35)

Markquart, Edward F. “Brrr, The Water Is Cold.” Sermons From Seattle. Web. 12 Mar. 2015.

***

Жоден не може знати який хрест доводиться нести іншому. Хрест кожного з нас є таким самим унікальним як і формула ДНК: з одного боку, подібним до інших, а з іншого – особливим і неповторним.

***

Живи просто, щоби інші могли просто жити. М. Ганді

***

Святий Августин писав: “Бог завжди намагається обдарувати нас добрими дарами, проблема в тому, що наші руки занадто переповнені, щоби їх утримати”. Протягом Великого посту християни очищають свої душі покаянням та утримуються від розваг і важкої їжі. Разом їз тим, наповнюють звільнений час і простір власного життя молитвою та богоугодними справами.

***

Кілька років тому великий універмаг намагався продати іграшку у формі малюка Христа. Реклама стверджувала, що вона є приваблива, переться, не розбивається, акуратно одягнута в атлас, додається солома та пластикові ясла. До повного комплекту виробник додав Біблійні тексти про народження Спасителя. Дирекція магазину була переконана, що іграшка буде продаватися жваво та сподівалася заробити чималі гроші. Проте так не сталося. Батьки вважали, що Христос не є забавкою для дитячих ігр і не купували новий виріб. По завершенню сезона ляльок уцінили та виставили у вікні магазину оголошення:

Ісус Христос
уцінений на 50%
остання нагода

Stephens, B. Wiley. “Read the Fine Print.” Day1.org. 14 Sept. 2003. Web. 12 Mar. 2015.

***

Слова Спасителя про несіння хреста і страждання завжди звучали викликом. Лишилися вони такими і для сучасного світу, який називають “культурою знеболювальних”.

***

С. M. Clowe у книзі “Хрест у християнському досвіді” (THE CROSS IN CHRISTIAN EXPERIENCE) пробує розібратися що варто вважати хрестом, а що ні. Зокрема, він розмежовує життєві тягарі, шипи та хрести.

На думку автора кожна людина має різні життєві тягарі. Життя починається процесом народження, болючим як для малюка так і для матері. Після цього дитина проходить через досвід дитинства з його безтурботними радощами, але одночасно: хворобами, травмами та болючим досвідом. Коли дитина стає підлітком, зустрічається з цілим рядом моральних проблем і травм, бо починає розуміти життя таким як воно є насправді, на відміну від того, що уявлялося в мріях. Проходить час і на людину звалюється гора обов’язків: робота, родина, власні діти, матеріальні труднощі, турбота про батьків. З часом, сама людина починає хворіти, тіло відмовляється виконувати звичну роботу, зростає втома, поступово наближуючи завершення людське життя. Кожен із нас болем починає і завершує свої дні на землі. Уникнути цього не можливо. Clowe називає усе це тягарями людського життя.

Другий негативний досвід людського життя автор називає шипами. Апостол Павло говорив, що йому дано “жало в плоть” (a thorn in his flesh) (“Кор. 12:7) з яким доводилося жити. Слово Боже не дає детальних роз’яснень, і тому існує багато різних тлумачень стосовно природи цього жала. Більшість сходиться на тому, що таким чином апостол вказує на невиліковну тілесну хворобу або ваду (думки розбікаються від епілепсії до хвороби очей та хромоти). Багато людей навчилися долати важкі хвороби. Президент Рузвельт був паралізований і при цьому керував Сполученими Штатами. Відомий поет Джон Мілтон осліп, але навчився жити зі своєю сліпотою і написав епічну поему “Втрачений рай”. Сотні вереранів повернулися з війни зкаліченими але не втратили жагу до життя і навчилися повноцінно жити. Автор називає такі труднощі життя шипами. Вони є різними для різних людей. Серед них відсутні або паралізовані кінцівки, хвороби серця, хребта та багато інших.

Ніхто не обирає свого тягаря або шипів життя. Вони стаються у людському житті, а людині залишається лише навчитися з ними жити. На відміну від них, хрестом є те, що людина обирає сама. “Зректися себе та взяти свій хрест” людина може лише свідомо. Clowe говорить, що “взяти свій хрест” це прийняти на себе тягарі та шипи інших людей. Саме свідомим рішенням і добровільним подвигом несіння хреста відрізняється від тягарів та шипів життя…

Markquart, Edward F. “Peter: The Stumbling Block and the Way of the Cross.” Sermons From Seattle – Series A. Web. 12 Mar. 2015.

***

Важливо не лише те, що сказав Христос, але і де це відбувалося. Слова “Бо, якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими” зовсім по-іншому звучали би в Єрусалимському храмі чи синагозі. Але, сказані вони були в Кесарії Пилиповій, місці присвяченому язичницькому богу Пану та римському імператору Цезарю. Біблійний тлумачний словник пише, що за давніх часів це місце було присвячено різним семитським язичницьким богам, але після завоювань Олександра Македонського, тут було збудовано храм на честь давньогрецького бога Пана…

У сучасному світі легко визнавати Христа Богом поки знаходишся в храмі або серед інших християн. Набагато важче залишатися християнином коли виходиш за межі церковного двору…

Stoffregen, Brian P. “Mark 8.27-38, Proper 19  – Year B.” Crossmarks.com. Web. 12 Mar. 2015.

***

Протягом Великого посту християни намагаються відкинути земні турботи, зосереджуючись на молитві та побожному житті. Церква заохочує вірних “жити у світі, але не світом”. Неможливо провести чітку лінію, що відокремлює земне від небесного. Є дві головні небезпеки. З одного боку, здатися на милість світу, дозволяючи сучасності визначати цінності та “загальноприйняті” моделі поведінки. З іншого, замкнутися у самому собі, намагаючись через відмову від спілкування або створення альтернативного світу зберегтися неоскверненим.  

Lee Beach у книзі “Церква в екзилі” розмірковує над “життям у світі, але не від світу”. Автор наводить приклад Даниїла та його друзів, що живуть у діаспорі. Даниїл досягає високого суспільного становища у Вавилонському царстві, але, одночасно, зберігає свою віру. (The Church in Exile: Living in Hope After Christendom). Нашим сучасникам автор пропонує жити у світському, пост-християнському світі так, як Даниїл та його друзі жили у діаспорі: активно виявляючи життєву позицію і, одночасно, зберігаючи віру…

Cornwall, Robert. “Divine Things or Human Things.” Ponderings on a Faith Journey. 24 Feb. 2015. Web. 12 Mar. 2015.

*** 

Карикатура в одному з християнських журналів зображує рекламну вивіску на храмі. Великими яскравими літерами написано:

“ПОЛЕГШЕНА ЦЕРКВА:
на 24% менше віри;
лише 7.5%  десятина;
проповідь не довше 15 хвилин,
а разом із службою не довше 45 хвилин;
лише 8 Заповідей – на власний вибір”.

Я довго сміявся, коли вперше побачив цю карикатуру, але з часом зрозумів, що багато людей саме таким чином сприймають свої стосунки з Богом. Завітавши до храму раз на тиждень на дві години ми і тут хочемо комфорту та зручностей: влітку – кондиціонер, взимку – тепла, проповідей із запевненнями, що Бог нас любить, дбає про нас і пошле всього вдосталь…

Turner, Mike. “Sermon on What Discipleship Involves.”www.sermoncentral.com. N.p., May 2005. Web. 24 Dec. 2014.

***

Кожен з нас має ім’я і прізвище. Наше прізвище ідентифікує рід до якого ми належимо. А ім’я дається при хрещенні та вказує на належність людини Богові. Судячи з імен, що носять діти, сьогодні мало хто задумується про це. Вказуючи на когось ми говоримо, що то діти олігархів, або відомих батьків. При цьому забуваємо, що ми всі є дітьми Божими і в руках Господа усе багатство і вся влада.

***

 Несіння хреста було актом публічної демонстрації злочинця з написом провини яку він вчинив. Наслідком цього була зневага та людські насмішки. Таким чином, сучасною мовою фразу про несіння хреста можна сформулювати так: “Публічно демонструй свою віру і терпеливо перенось наслідки цим викликані”. Зазвичай, наше небажання публічно проявляти свою релігійність пов’язано з острахом бути хибно зрозумілим іншими людьми…

Prior, Andrew. “Who Are You?” One Man’s Web. Web. 12 Mar. 2015.

***

Коли місія зрозуміла

На початку двадцятого століття, готуючи чергову експедицію на південний полюс Сер Ернест Генрі Шеклтон (Ernest Shackleton) дав оголошення в Лондонські газети: “Набираємо людей для небезпечної подорожі. Маленька зарплата, лютий холод, довгі місяці суцільної темряви, постійна небезпека, безпечне повернення додому не гарантовано. Честь і визнання в разі успіху”.
Реклама зробила свою справу. Чоловіки відгукувалися десятками. Чому? Місія була зрозумілою. Випробування і небезпека привертали увагу сильних, сміливих і рішучих, одночасно відлякуючі слабких і малодухих. 

Подібно до експедиції на південний полюс, християнське життя також не для слабкодухих. Христос казав: “Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.”(Мк. 8:34-35)

***

Одного разу Енн Томас, разом із подругою Бетті заїхали на гаражний розпродаж. Енн рилася в купі старих речей, коли підійшла Бетті: “Щось знайшла?” “Самий мотлох. Зрештою подивися сама,” – промовила Енн, відступаючи на бік, щоби подруга могла підійти і переконатися. Бетті окинула поглядом купу і витягнула з неї старий брудний хрест: “Неймовірно! Це ж старовинне срібло! Я знайшла скарб!” – майже скрикнула Бетті. Прийшовши додому жінка вимила та начистила хрест. Це і справді був скарб, який виблискував в її руках. 

Дві жінки дивилися на одну й ту саму купу старих речей. Одна побачила лише купу мотлоху, інша знайшла скарб. Але на цьому історія не завершилася. Прибіг семирічний син Бетті. Взяв хрест, кілька хвилин вдивлявся в нього і, несподівано заплакав. “Що сталося?” – запитали жінки. “Нічого… просто Христос такий виразний і промовистий, що я не стримався,” – вже посміхаючись промовив хлопчина і побіг далі гратися. 

Троє людей дивилося на той самий хрест. Одна побачила мотлох, інша – скарб, а дитина побачила Христа. 

Нехай погляд кожного з нас буде таким чистим, як погляд цієї  дитини, щоби дивлячись на розп’яття ми бачили не срібло, золото та цінне каміння, а головний скарб кожного розп’яття – Христа Спасителя. (Mark Link in Sunday Homilies).

***

Христа розп’яли не в соборі, між двома свічками, а на Голгофі, між двома злочинцями. George F. MacLeod.

***

Усі мешканці раю в захваті від хреста. Усі мешканці пекла налякані хрестом. Лише на землі є істоти, яким абсолютно байдуже і вони ігнорують хрест. Oswald Chambers.

***

9Але Господь сказав менi: «Досить для тебе благодатi Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». I тому я значно охочiше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в менi сила Христова. 10 Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гонiн­нях, в утисках за Христа, бо, коли я немiчний, тодi сильний. (2 Corinthians 12:9-10).

***

“Per Crucem Ad Lucem”. Цей короткий афоризм часто повторювала середньовічна Європа. Українською він означає “через хрест до світла”. 

Господь любить кожного, але ця любов не виключає хрест. Більше того, вона промовляє до нас з хреста. Найкращий, а можливо і єдиний, шлях усвідомити це – через хрест.  

***