3-тя Неділя після П’ятидесятниці. Мф. 6:22-33
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Мф. 6:22-33
22 Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; 23 коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі є темрявою, то яка ж тоді темрява?
24 Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти, або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. 25 Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? 26 Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? 27 Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? 28 І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; 29 кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; 30 якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то хіба не набагато краще одягне вас, маловіри! 31 Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися? 32 Бо всього цього язичники шукають; знає Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. 33 Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
***
Словами “не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися” Бог не закликає людей залишити роботу. Навпаки, четверта заповідь Закону Божого наказує людині працювати шість днів на тиждень: “Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого”. Той, хто не вірить у турботу Божу про людей працює і в сьомий день, сподіваючись власними силами забезпечити собі достаток.
***
Англійський архиєпископ Arthur Roche каже, що земні турботи, як “тоненький струмочок страху, що сочиться крізь людський розум. Якщо залишити його без нагляду, то він промиє щiлину настільки глибоку й широку, що в неї будуть сповзати усі інші думки”.
***
Книга Притч Соломонових навчає як треба ставитися до роботи та своїх обов’язків. “Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.]” (Притч. 6:6-11).
***
“Погляньте на птахів небесних… Подивіться на лілеї польові…” Такі поради та вказівки дав Спаситель Своїм учням, а через них і нам. Птахи і квіти ілюструють і нагадують слова: “Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися?.. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.” Протягом століть українці старанно прислухалися до цих порад. Настільки старанно, що квіти і птахи стали постійними елементами вишитого українського рушника. Такими рушниками покривали ікони, в наслідок чого рушники ставали частиною іконографії, яка доповнювала образ християнськими символами.
***
Як і 2000 років тому лишаються актуальними питання: “що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися”. Щоправда, контекст цих питань зовсім інший. Так дилема, “що сьогодні приготувати?” – не у відсутності їжі, а у виборі між різними стравами. Те саме стосується пиття. Дехто годинами вчитується в інструкції на харчових упаковках, рахуючи кількість калорій і цукру, оминаючи штучні фарбники й смакові добавки. При усій ретельності вибору зайва вага стала домінуючою практично в усіх вікових категоріях.
Не меншою є і проблема “у що одягнутися?” Але і тут питання не в тому, що одягу немає зовсім. Скоріше, навпаки, – в тому, що його забагато…
***
Опитування, проведене інститутом суспільної думки Gallup, ілюструє вплив грошей на родинне життя. 64% родин сваряться через гроші. 54% розриву шлюбів відбуваються через матеріальні труднощі, що робить гроші найпоширенішою причиною розлучень…
Розкопки античного міста Помпеї, що загинуло внаслідок виверження вулкану Везувій 79 року після Р.Х., дали багато корисного матеріалу стосовно життя античного світу. Вулканічний попіл засипав людей майже миттєво, зберігши неушкодженими споруди та речі домашнього вжитку.
Одна з жінок намагалася втекти, але не встигла. В її руці була затиснута ціла жменя дорогоцінних прикрас. Навіть через два тисячоліття залишки її тіла стискали ювелірні вироби. Прикраси збереглися, жінка – загинула. Напевно, вони були найціннішим з того, що вона мала й намагалася зберегти для себе. Смерть завжди відбирає в людини все, що вона змогла нажити протягом земного життя…
Patrick, Tim. “How Does Money Affect You?” sermoncentral.com. 1 Sept. 2005. Web. 30 Dec. 2014.
***
Подивіться на храм, в якому ми молимося. Сотні людей його будували і прикрашали, докладаючи неймовірних зусиль для того, щоби сьогодні ми з вами могли тут зібратися. Більшість із цих людей спочили з миром, наживши собі скарб на небесах. Сьогодні споглядаючи з небес, вони бачать нашу службу і чують наші молитви. Разом із тим вони розуміють, що це була найкраща інвестиція їх життя, яка дотепер приносить відсотки…
***
David Myers, що вивчав взаємозв’язок між матеріальним достатком і станом щастя людини, у своїй книзі “The American Paradox: Spiritual Hunger in an Age of Plenty” (Yale University, 1999) прийшов до таких висновків: “З 1960 по 1993 роки прибуток середнього американця збільшився вдвічі. Протягом цього ж часу вдвічі зросла кількість розлучень, втричі – кількість підліткових самогубств, в чотири рази – кількість підліткових злочинів і в п’ять разів – кількість народжених поза шлюбом. Незважаючи на те, що середній американець має більше грошей, відчуття щастя зменшилося, зросла кількість депресій, стосунки стали нетривалими, зросла кількість злочинів і деморалізованих дітей, загальне відчуття безпеки погіршилося”. Висновок із цих досліджень простий: матеріальний достаток не приводить до покращення самої людини…
DeLashmutt, Gary. “God or Mammon?” Xenos. Web. 30 Dec. 2014.
***
Один багач довго роздумував, яким чином забрати нажите на той світ. Зрештою, він попросив дружину зібрати усе багатство в мішок і підвісити його на горищі прямо над ліжком. “Коли моя душа буде підніматися до раю, я схоплю мішок із собою,” – пояснив він своє рішення. Після смерті чоловіка дружина побігла на горище лише для того, щоби переконатися, що мішок висить на своєму місці. “Я знала! – заголосила любляча жінка, – Треба було почепити його у підвалі”…
У одного селянина корова народила двійко телят – руде і біле. Він був настільки вдячний Всевишньому, що обіцяв дружині посвятити одне теля Богові. “Коли прийде час продавати телят, то виручку за одного я віддам до церкви,” – сказав селянин. “Котрого з двох ти хочеш посвятити Богові?” – допитувалася дружина. “Будемо доглядати за ними однаково, а коли прийде час, вирішимо,” – відповів чоловік. Через кілька місяців селянин прийшов додому засмученим: “У мене погані новини. Господнє теля здохло.” “Але ж ти так і не вирішив, котре з них належить Богові,” – сказала жінка. “Звичайно, вирішив,” – заперечив селянин, – “Богові належало біле. Воно і здохло.”
Чомусь завжди здихає теля, що належить Богові.
У скрутні часи завжди першим помирає Господнє теля.
Коли людина обирає між власним задоволенням і виконанням обітниці Богові, завжди помирає Господнє теля…
Young, Delbert. “God or Mammon.” LIFE GATE CHURCH. Web. 30 Dec. 2014.
***
Легко сказати: “не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?” Але спробуйте позбавитися земних турбот. Спеціалісти з керівництва стресом стверджують, що лише у двох відсотках турботи приносять позитивний результат. Ще 98% часу витраченого на переживання і турботи розподіляються таким чином:
40% часу люди переживають про те, чого ніколи не станеться;
35% про те, що неможливо змінити;
15% про справи які завершуються краще, ніж очікувалося;
8% є безпідставні дріб’язкові турботи.
У 98% наші турботи не дають жодного позитивного результату, але люди продовжують переживати. Фінанси, діти, батьки, здоров’я, гроші, власність, робота, майбутнє та багато іншого дають безкінечні причини для переживань. Я не вірю, що можливо позбавитися переживань, просто кажучи собі: “Не турбуйся”.
Багато років тому один священик пояснював, як позбавитися турбот. Він взяв порожню склянку і запитав: “Як зробити так, щоби у склянці не лишилося повітря?” Він перевертав склянку догори дном, клав на бік, але повітря залишалося. Зрештою, він наповнив склянку водою, і рідина витіснила повітря.
Подібно до повітря земні турботи можна витіснити з людських думок лише замінивши їх чимось іншим. Таким іншим є вдячність Богові…
***
Слова “Не можете служити Богові й мамоні” дійшли до нас в редакціі апостола і Євангеліста Матфія. Як ніхто інший він випробував на собі істинність цих слів. Почувши слова Спасителя “іди за мною”, митар Матфій залишив митницю і став святим апостолом Матфієм, Євангелистом і мучеником…
***
Ранні згадки про персоніфікацію мамони знаходимо крім Євангелія в Дидаскаліях і у св. Августина. Григорій Ниський стверджував, що мамона є іншим ім’ям Вельзевула.
Протягом середньовіччя мамона зазвичай персоніфікувалася, як демон багатства та жадiбності. Петро Ломбардський казав: “Багатство називається іменем біса, якого звати мамона”. У “Piers Plowman” також мамона зображена божеством. Французький францисканець Nicholas de Lyra, коментуючи Євангеліє від Луки, говорить, що “Мамона – ім’я біса”. Американський богослов Albert Barnes в “Notes on the New Testament” стверджує, що мамона є сирійським словом, що називає ідола, якому молилися, як богу багатства, подібно до грецького Плутоса.
Між тим, в Сирії не виявлено жодних свідчень про існування такого божества. Можливо, що слово мамона закріпилося за богом жадібності після виходу алегоричної рицарської поеми “Королева фей” Єдмунда Спенсера, де мамона наглядає за печерою світових багатств. “Втрачений рай” Джона Мільтона зображує павшого ангела, який понад усе цінує земні багатства. Пізніші окультисти, наприклад, Jacques Collin de Plancy у “Dictionnaire Infernal” зображує мамону, як посланника пекла до Англії…
“Mammon.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 30 Dec. 2014.
***
Варто зауважити зв’язок шостої глави Матфея з двадцять п’ятою. В шостій главі Христос говорить: “кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг ”. Текст двадцять п’ятої глави перегукується: “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був голим, і ви одягли Мене”. Саме це і є значення фрази “Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам”.
***
Зовсім не гроші, будинки, машини, новітня електроніка є об’єктами застережень Христа. Проблема в тому, що люди прив’язуються до речей і вірять, що володіння речами робить їх особливими. Речі стають показником успішності та суспільного статусу. Якщо би кожен жив у великому будинку і водив Бентлі, в цьому не було би нічого особливого. Якщо би кожен носив Прада, то вашої Пради ніхто би не помітив. Якщо би кожен обідав у Fleming’s Steakhouse, жоден би не зважав, що там буваєте.
Своїми словами Христос наголошує, що речі роблять нас особливими лише в одному – вони відвертають людину від її істинної цінності в очах Божих і перетворюють людське життя на даремно витрачений час…
http://www.walkingwiththeword.com/?p=425
***
Лілія відома людству з часів Стародавнього Єгипту й Ассирії, тобто понад 3 тисячі років. За свою красу та запах вона цінувалася у Стародавній Греції та Римі. Про неї складено безліч легенд і міфів. Образ лілії широко використовувався в декоративному мистецтві давнини, а також в середньовічній містичній літературі і мистецтві. У Древній Греції біла лілія вважалася квіткою богині Гери, що виникли з крапель її молока. Римляни шанували білу лілію як квітку Юнони і символ надії.
В християнстві біла лілія символізує чистоту і цнотливість, тому рослина традиційно зустрічається на зображеннях поруч із Богородицею. Гілка лілії — традиційний елемент у сцені Благовіщення. Арахнгел Гавриїл, як вісник Благовіщення, завжди зображується з квіткою лілії в руках. Крім православного іконопису білу лілію бачимо на полотнах Да Вінчі, Боттічеллі, Росетті, Караваджо, Лоті та інших великих художників.
У середньовіччі геральдична лілія стає розповсюдженим символом ряду заможних європейських родин, особливо у Франції. Зараз вона є головним елементом логотипу більшості Скаутських організацій.
“Лілія.” – Вікіпедія. Web. 19 June 2015.
***
Слова Спасителя “Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або у що одягтися?” стосуються як чоловіків так і жінок. У тогочасному суспільстві чоловіки, переважно, займалися роботою, що забезпечувала родину їжею: обробляли землю, ловили рибу, пасли худобу та виробляли товари, які обмінювали на гроші. Жінки опікувалися домашніми справами. Зокрема, готували їжу та виготовляли одяг…
Цікаво взагалі, чому Спаситель згадує одяг? Тогочасне ставлення до одягу було, з одного боку, відмінним від сучасності, а, з іншого, подібним до сьогодення. Головна відмінність в тому, що одяг цінувався значно вище. Людина середнього достатку тоді не мала такої кількості одягу, яку має людина середнього достатку тепер. Зазвичай люди мали лише дві-три переміни одягу (звичайно це не стосується дуже заможних людей). До того ж тогочасний одяг кардинально відрізнявся від сучасного за своїм стилем, формою та матеріалами.
Разом із багатьма відмінностями, залишилася суттєва паралель у ставленні до одягу людей часів Христа і наших сучасників. Зокрема, як тоді так і зараз одяг не лише захищає людину від несприятливих погодних умов, а слугує показником суспільного статусу, достатку та роду зайнять. Одяг заможних людей, як тоді так і зараз, значно відрізняється від одягу бідних. Так само легко відрізнити робочий одяг державного чиновника, військового, працівника сільського господарства чи робітника. Значна кількість людей і сьогодні ганяється за статусними речами. Серед них дорогі костюми, взуття, годинники, автомобілі, будинки та інше для чоловіків. Плаття, прикраси, пластичні операції і довжелезний список іншого для жінок…
***
У книзі “The New Testament World: Insights from Cultural Anthropology” Bruce J. Malina наголошує на тому, що в античності вважалося ніби очі містять вогонь і випромінюють світло. Саме цим пояснювали можливість людини бачити. Наприклад Аристотель казав: “Можливість бачити від вогню, а чути від повітря” (Problems 31, 960a) та “Бачення є вогонь” (Problems 31, 959b). Додатково вважалося, що світло, яке виходить з очей, може впливати на предмети або істоти, на які людина дивиться. “Людина одночасно є об’єктом і джерелом багатьох впливів дії очей; також піддається впливу і керується задоволенням або незадоволенням, відповідно до того, що бачить,” говорить один із співтрапезників Плутарха (Plutarch, Quaestionum convivialium 5.7, 681a).
Також вважалося, що очі напряму пов’язані з людським серцем. Наприклад, апостол Павло говорить про “очi серця вашого” (Еф. 1:18), а Єремія “Твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство” (Єрем. 22:17). Тому людина з добрим серцем має “добре око”, а істота зі злим – “лихе око”. Слово Боже попереджає про необхідність уникати “лихого ока”. “Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість” (Сирах. 14:8-10); “Із майна твого подавай милостиню, і нехай не шкодує око твоє, коли будеш творити милостиню” (Тов. 4:7;17); “Пам’ятай, що заздре око – зла річ. Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить” (Сирах. 31:14-15). Христос у притчі про робітників у винограднику говорить: “Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?” та включає “заздрісне око” до речей, що осквернюють людину: “Те, що виходить з людини, оскверняє людину. Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – все це зло зсередини виходить і оскверняє людину” ( Мк. 7:20-23).
Malina, Bruce J. “Evil Eye: Proof of Envy.” The New Testament World: Insights from Cultural Anthropology. Louisville, London: John Knox, 2001. 120-122. Print.
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook