1-ша неділя після П’ятидесятниці. Всіх Святих
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
У першу неділю після П’ятидесятниці (сходження Святого Духа на першу громаду вірних) Свята Православна Церква відзначає неділю Всіх Святих. Цього дня особливо згадуємо Пресвяту Богородицю, апостолів, пророків, мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, праведних, Христа ради юродивих, чоловіків і жінок, відомих світові та відомих лише Богові, тих хто прилучився до хору святих від часу Адама, і тих хто прилучиться до часу кінця світу.
Мф. 10:32-33, 37-38; 19:27-30
32 Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. 33 А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним…
37Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, не достойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, не достойний Мене; 38 і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною,той не достойний Мене…
27 Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? 28 Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу,коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. 29 І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. 30 І багато хто з перших будуть останніми, а останні – першими.
***
День Всіх Святих можна назвати днем пам’яті “невідомого святого”, по аналогії з пам’яттю “невідомого солдата”.
***
Святі подібні до нас у всьому. Вони були там, де ми зараз є, вони зараз там, де ми сподіваємося бути колись.
***
Альбрехт Дюрер, «Поклоніння Святій Трійці»
Християни перших століть вшановували пам’ять вбитих за віру на місці мучеництва. На початку четвертого століття з’явилася практика дроблення мощів і сусідні єпархії почали обмінюватися часточками святих останків і, відповідно, святами на честь мучеників. Зокрема, свідчення про це знаходимо в запрошенні св. Василя Великого до єпископів провінції Понту. Разом з цим Церква почала об’єднувати дні пам’яті мучеників, що загинули одного дня.
Під час гонінь Діоклетіана число мучеників значно перевищило кількість днів року, що унеможливило призначення окремого дня пам’яті для кожного святого. Разом із тим, бажаючи вшанувати кожного святого, Церква призначила для цього один спільний день. Перше зафіксоване свідчення цього бачимо в Антіохії, де святі вшановувалися наступної неділі після П’ятидесятниці. Також згадки про таке вшанування бачимо у св. Єфрема Сирина та в 74-й проповіді св. Іоана Золотоустого.
Паралельно відбувалося становлення літургічного календаря. Кількість святих зросла після встановлення процесу канонізації.
Merseman, Francis. “ALL SAINTS’ DAY.” Catholic News Agency. N.p., 1 Nov. 2014. Web. 29 Dec. 2014.
***
Один з семінарський викладачів Нового Заповіту відсидів багато років у китайській в’язниці як священник місіонер. Одного разу, розповідаючи про зречення св. Петра, він сказав: “Усі святі є грішниками, але не усі грішники є святими. Різниця між ними в тому, що святі визнають свої гріхи, каються в них і докладають зусиль, щоб їх не повторювати. Грішники ж не лише не визнають своїх гріхів, зазвичай, вони їх просто не бачать”.
Dana, Deacon. “The Solemnity of All Saints.” Being Is Good. 2 Nov. 2011. Web. 4 May 2015.
***
Дорога до Мекки
“Лише для мусульман”
Для багатьох сучасних християн слово “мученик” асоціюється з античними святими, розірваними левами у римському Колізеї. Проте мучеництво не завершилося з падінням Римської імперії та Радянського Союзу.
“Faithful Unto Death” by Herbert Schmalz
У середині дев’яностих журнал “Charisma” проаналізував двохтисячолітню історію християнства і прийшов до висновку, що кількість мучеників за віру лишається стабільною або зростає протягом періоду існування Церкви.
Наприклад, у сотому році після Р.Х. загинуло коло 1500 християн. У середині 1990-х щорічно віддавали своє життя за віру коло 156 000 християн.
За оцінками видання з часу розп’яття Христового було замучено коло 40 млн. християн. Третина усіх мучеників – жінки. Це означає, що коло 52 000 жінок було вбито за віру протягом минулого року. Від загальної кількості християн світу, кожен двохсотий завершує своє життя як мученик.
У сучасному світі неполіткоректно говорити про мучеництво християн. Тому сучасні мученики помирають далеко від телевізійних камер і лишаються невідомими поза межами їх містечок та сіл. Масово гинуть християни на Близькому Сході, в Іраку, Індонезії, Північній Кореї, Судані та багатьох інших країнах.
“Charisma” Magazine Had An Article On Martyrs.” Sermoncentral.com. 1 June 2007. Web. 4 May 2015.
***
“Якщо ви думаєте, що жити християнським життям легко, то ви ніколи ним не жили!” (Quotes & Things, by D. Collins). Загальна ілюзія стосовно християнського життя полягає у переконанні, що воно незначно відрізняється від життя не християнського. Одна жінка говорила: “Щоби стати християнкою, достатньо ходити до церкви раз на тиждень”. На жаль, її думки не є рідкістю…
Два брати з дитинства мріяли стати військовими. Коли їм виповнилося 18, обидва прийшли до військкомату. Проте лише один із них став солдатом. Другий змінив свою думку після того, як довідався, що треба наголо обстригти волосся, кожного ранку підніматися о четвертій і виконувати накази командирів. Армія добре виглядала по телевізору, але пожертвувати заради неї власним комфортом видалося хлопцеві занадто дорогою ціною. Кожен із юнаків зробив свій вибір. Їх бажання пройшли випробування, що “з юнаків виокремлює чоловіків”. Подібне випробування проходить кожен християнин. Свого часу перед кожним постає вибір: залишитися вірним Богові, або служити дияволу…
Одна християнка ретельно відвідувала богослужіння у місцевому храмі, не пропускаючи жодного тижня. Це дуже не подобалося її невіруючому чоловікові, який вимагав, щоби вона лишалася вдома й іноді навіть погрожував стримати її силою. Одного недільного ранку жінка зібралася йти на службу, коли підскочив її розлючений чоловік і вигукнув: “Ти нікуди не йдеш, сьогодні ти лишаєшся вдома!” Коли жінка наполягла на тому, що йде до церкви, чоловік схопив рушницю, приставив її до голови дружини і сказав: “Ну що, куди ти йдеш тепер?” Жінка спокійно відповіла: “Якщо ти натиснеш на гачок – то в рай. Якщо не натиснеш – то до церкви”…
Cambridge, David. “The Cost Of Discipleship.”sermoncentral.com. N.p., July 2002. Web. 29 Dec. 2014.
***
Переважна більшість людей хоче служити Богові, але лише на посаді радника, підказуючи, що треба зробити.
***
Як бачимо з Євангельського читання, визнання Христа перед людьми напряму пов’язано з несінням хреста. Але протягом останніх десятиліть почала проповідуватися і cтверджуватися протилежна точка зору – “Євангеліє добробуту, багатства та успіху”. Така проповідь складається із простих тверджень – “стань християнином і будеш успішним, багатим, знаменитим, вільним; матимеш щасливу родину та слухняних дітей”. Треба визнати, що більшість цих тверджень дійсно є ознаками християнського життя, але Євангеліє не містить жодної з цих обіцянок. Іноді, навпаки, віра стає підставою гонінь, переслідувань і випробувань – тим, що називається несінням свого хреста…
Слова Христа “хто визнає мене перед людьми…” є питанням стилю життя. Чи наше життя свідчить про те, що ми визнаємо Христа? Мова, яку ми використовуємо? Спосіб, у який витрачаємо гроші? Цілі і задачі, що їх ставимо перед собою? Чи визнання Христа помітно в участі у богослужіннях, домашній молитві, читанні Святого Письма? У виконанні роботи, за яку ми одержуємо заробітну плату? Ставленні до співпрацівників і сусідів? Проведенні вільного часу? Родинних стосунках?..
***
All Saints. Fra Angelico. 15th Century
Свята Православна Церква почала відзначати дні пам’яті святих (спочатку лише мучеників) починаючи з другорого століття по Різдві Христовім.
Зокрема, християне вшановували мощі (все, що лишилося після спалення) Полікарпа Смирнського.
Коли кількість мучеників зросла, церкви почали призначати один день календаря для вшанування усіх святих мучеників. Про таке вшанування розповідає святий Григорій Чудотворець, єпископ Нової Кесарії у проповіді “На Всіх Святих”.
Durer. Adoration of the Lamb
Єфрем Сирин в Гімні 6:30 згадує щорічне свято мучеників/переможців, що співпадало з Вознесінням. Католицька Енциклопедія видання 1911 року вказує на слова Єфрема Сирина про святкування дня Всих Святих в Едессі 13 травня щорічно.
Гангрский собор Двадцятим правилом забороняє осуджувати або злословити зібрання та дні пам’яті святих.
51-й канон Лаодікійського Собора встановлює, що пам’ять святих, що припадає на будні дні посту, має бути перенесена на наступну суботу або неділю; щоби пам’ять святих вшановувалася повною літургією, а не скороченою службою, що призначена для будніх днів посту.
Святий Василій Великий для своєї єпархії встановив день пам’яті всіх святих: відомих і невідомих, живих і тих що в раю, про що листовно повідомив єпископів провінції Понту.
Іоан Золотоустий у 74-й проповіді або проповіді на Першу неділю після П’ятидесятниці пише, що свято Всії Світих у Константинополі відзначається у першу неділю після П’ятидесятниці. (Див.: 2006 John Chrysostom: The Cult of the Saints: Select Homilies and Letters. Introduced, translated and annotated by Wendy Mayer and Bronwen Niel, St Vladimir’s Seminary Press).
Африканський Кодекс, затверджений Помісним Собором Карфагенської Церкви 419 року, містить такі правила:
Канон 46 (Greek 50) передбачає, що житія мучеників можуть читатися у дні їх пам’яті.
Канони 60-61 забороняють християнам відзначати грецькі свята, відвідувати непристойні видовища або ігри в цирку, особливо якщо ці свята співпадають з днями пам’яті святих, неділею або церковними святами.
63-й канон Трульського Собору в Константинополі забороняє вживати неправдиву історію мучеників (складену ворогами церкви для зневаження мучеників і утверрдження невір’я).
***
Загального поширення і популярності день Всіх Святих набув у дев’ятому столітті за часів царювання візантійського імператора Льва VI Мудрого (866-912). Його першою дружиною була Феофанія, віддана вірі та справам християнського милосердя цариця. Після її смерті імператор задумав побудувати храм на її честь, але отримав категоричну відмову від церквовної влади.
Тоді він вирішив збудувати храм на честь Всіх Свіятих, щоби таким чином, вшановуючи всіх прославлених і не прославлених на землі святих, щорічно вшановувати в їх числі і царицю. (Пізніше, Феофанія була канонізована як свята блаженна цариця. День пам’яті 16 грудня за юліанським календарем)
Разом із спорудженням храму імператор доложив зусиль, щоби свято Всіх Святих вшановувалося по цілій імперії. Деякі історики впевнені, що саме з цього часу день Всіх Святих Мучеників розширили до загального вшанування Всіх Святих, незалежно прийняла людина мученицьку смерть чи ні.
Наступна неділя після неділі Всіх Світих призначена для вшанування місцевих святих. Наприклад, усіх Американських Святих, усіх святих Гори Афонської або всіх Святих землі Української.
Третя неділя після П’ятидесятниці іноді присвячується вшануванню місцевошанованих святих (наприклад, “New Martyrs of the Turkish Yoke”).
“All Saints’ Day.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 4 June 2015.
***
Слово “мученик” в перекладі українською означає “свідок”, той, хто свідчить про свою віру, іноді навіть ціною власного життя. Свідчення віри в усі часи було справою небезпечною. Навіть сучасні демократичні суспільства створюють умови за яких християнам небезпечно відкрито свідчити про свою віру.
Новим мірилом істинності в умовах демократії стала думка більшості. Різні агенції проводять опитування і зкеровують життя держав за їх результатами. Проте більшість не обов’язково права. На суді у Пилата більшість вимагала смерті Христа. У 30-х роках минулого століття більшість народу Німеччини підтримала Гітлера, а в СРСР – Сталіна. Як наслідок, дії обох принестли великі жетрви.
Натомість, справжнім мірилом істинності є Закон Божий. Якщо думка більщості протиречить Слову Божому, то свідчення істини стає обов’язком християнина. Це стосується і неполіткоректних питань: одностатевих шлюбів, абортів, евтаназії, операцій зі зміни статі та цілого ряду інших, широко дискутуємих питань. Ліберальні протестантські деномінації, що пливучи за духом часу визнають одностатеві шлюби та інше (наприклад, Пресвітеріанська церква США), втрачають право називатися християнськими. Натомість, ті хто відкрито насмілюється захищати свою віру є гідними спадкоємцями мучеників…
***
Святість є метою життя кожного християнина. Неодноразово у Старому Заповіті Господь говорить: “освячуйтеся і будьте святими, бо Я [Господь, Бог ваш] святий” (Лев. 11:44; 19:2; 20:7; 21:8). Ісус Христос говорив те саме іншими словами: “Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий” (Мф. 5:48) та “Щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас” (Ін. 13:34; 15:12). Христос вказує і яким чином це зробити: “Я є путь, і істина, і життя” (Ін.14:6). На перший погляд, усе здається зрозумілим, але практика засвідчує, що це не так. Є кілька ілюзій, що перешкоджають людині на шляху християнського життя. Нажаль, багато їм піддається.
Усіх Святих, Johann Koenig
Світ намагається переконати нас, що ми не обов’язково маємо бути святими: достатньо бути “гарною людиною”. Не треба отримувати “відмінно”, досить і “задовільно”. Розповсюджується переконання, що усі “гарні люди” будуть у раю, що можна жити ціле життя “ні в чому собі не відмовляючи” і разом з тим спастися. Але, якщо студент весь час прагне отримати “задовільно”, то в решті решт провалить головний іспит.
Інша ілюзія переконує, що прагнення до святості робить людське життя матеріально та емоціонально бідним. Лише стань християнином і ти втратиш друзів, омріяну свободу і навіть особистість. Багато хто, звикнувши до своїх маленьких гріхів та слабкостей, боїться впустити Христа у своє життя бо не хоче змінюватися. Правда в тому, що християне не втрачають нічого з того, що робить життя вільним, насиченим подіями та радістю. Навпаки, Христос наповнює людське життя новими дарами любові, благодаті та благословення…
***
Усіх Святих, Jacob Cornelisz van Oostsanen
Перслідування християн (статистика наведена By Mark Moore)
Факти:
1. 163 000 християн кожного року вмирають за віру насильницькою смертю. Половина християн, жо загинули за віру, замучені протягом останніх ста років (приблизно 35 мільйонів). Приблизно 15 мільйонів православних та католиків загинуло від перслідувань комуністичного режиму з 1917 по 1980 роки. Більшість із них загинула в таборах Сибіру.
2. Десять держав в яких найбільші переслідування християн зараз: Бірма, Китай, Єгипет, Іран, Лаос, Північна Корея, Пакістан, Саудівська Аравія, Судан (2 млн. з 1985р.), В’єтнам.
3. Вбитих за віру (в мільйонах): християн – 70, мусульман – 70, індуїстів – 11, юдеїв – 9, буддистів – 4, Сикхів – 2, Бахаїстів – 1, усіх інших загалом – 5. Загалом – 169 млн. (цифри не співпадають при додаванні через округлення до млн.).
Adoration of the Lamb by Jan Van Eyck
Масова загибель християн в цифрах:
1630: коло 30 000 християн Японії (переважно католики) страчені. Багато з них було зозп’ято, дехто головою донизу на березі моря під час відпливу (під час припливу вони тонули).
1920-1930: коло 200 000 християн серед яких священики, монахи, активні віруючі замучені комуністичним режимом.
1960-1970-ті: під час культурної революції в Китаї замучено коло 400 000.
1970-ті: за часів режиму Іді Аміна в Уганді 100 000 з 300 000 вбитих були християнами.
1994: 500 000 з 700 000 вбитих під час геноциду у Руанді були християнами.
1970-до тепер: коло 1 000 000 християн Судану вбито мумульманами.
Погляди на мучеництво що не підтверджуються фактами:
1. З часів перших столітть розповсюджена думка, що під час перслідувань кількість віруючих зростає. Факти: в наслідок гонінь в Туреччині кількість християн знизилася з 32% до 0,2% протягом останніх ста років. В Сирії з 40% до 10%. В Ірані з 15% до 2%. В Іраці з 35%до 5%.
2. Досі домінує уявлення про мучеників як про християнських лідерів, що сміливо і відкрито проповідували Слово Боже. Факти: серед замучених за віру було багато відданих Богові людей, що вбиті внаслідок прямого свідчення віри і не бажання зректися своїх поглядів. Разом із тим, значна кількість християн вбита через релігійну ненависть, етнічні чистки, війни та голод. Значно більше християн загинуло в тюремних таборах ніж було розп’ято на хрестах.
3. Далеко не всі мученики помирали славною смертю переможців радіючи нагоді віддати життя за віру. Більшість із мучеників були бідними та переляканими, частина з них не мала вибору чи альтернативи. Вони були звичайними людьми: матерями, батьками, дітьми, студентами, робітниками та селянами що намагалися боротися за свою віру і своє життя.
Moore, Mark. “Persecution.” Amadorcountynews.org. Web. 8 June 2015.
***
“Хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той не достойний Мене,” – казав Спаситель. Сьогодні багато християн, включаючи і деяких представників духовенства, поводяться так, ніби Христос сказав: “Візьміть подушку та теплу ковдру та ідіть слідом за Мною”.
***
Усіх святих, Peter Paul Rubens
В жовтні 2015 року письменниця і блогер Heather King опублікувала ессе в якому ділиться своїми враженнями від паломництва до церкви св. Варфоломея в Римі, що присвячена новомученикам двадцятого і двадцять першого століття. Вона пише: “Одна річ споглядати розвалини Колізея, де 1800 років тому кидали християн на пошматування диким звірам, але ці люди були вбиті за віру 70, 50 і навіть 8 років тому, а пам’ть про них є свіжою і надзвичайно пронизливою. Фактично, протягом останнього століття, Церква породила більше мучеників ніж за всі 1900 років своєї попередньої історії”.
У церків св. Варфоломея збудовано шість приділів, присвячених новомученикам Азії, Океанії, близікого Сходу, Латинської Америки, Африки, комунізму, нацизму, Іспанії та Мексики. У кожному приділі великі скляні стенди з пам’ятними речами.
“Чаша, дискос і єпітрахіль Don Andrea Santoro, католицького священика-місіонера в Туреччині, вбитого у власному храмі в Trabzon в неділю 5 лютого 2006 року, під час богослужіння”. “Вервиця і дискос отця Олександра Меня, московського священика вбитого по дорозі до церкви у вересні 1990-го”. “Служебник Архієпископа Oscar Arnulfo Romero, вбитого у вівтарі під час Євхаристії 24 березня 1980-го”.
“Лист написаний Францем Егерштеттером, чоловіком і батьком, обезголовленим нацистами за відмову воювати в рядах гітлерівської армії”. 1938 року Франц був єдиним мешканцем свого селища, хто проголосував проти аншлюсу Австрії. В 1940-41рр. Франц проходив військову підготовку, але це лише зміцнило його волю і загартувало характер. 1943-го, коли його призивали до армії, Франц навідріз відмовився воювати за Гітлера. Він був згоден проходити службу у військовому госпіталі, але не зі зброєю в руках воювати в рядах нацистської армії. Військовий суд виніс йому вирок відрубати голову на гільйотині “за саботаж військового призову”. Вирок було виконано 9 серпня 1943-го року. У листі до своєї дружини Франц писав: “Я стараюся виконати те, що заповідав Спаситель кажучи: хто хоче бути Моїм учнем нехай візьме свій хрест і йде слідом за Мною”.
Друзі-католики докоряли йому, що він занедбав свої обов’язки чоловіка і батька (на той час Егерштеттер мав дружину і трьох дочок). Він відписав: “Хіба комусь дозволено брехати під присягою лише тому, що має дружину і дітей? Хіба Христос не казав: хто любить свою жінку, матір і дітей більше за Мене, той не достойний Мене? Чому я мав присягати на відданість Гітлеру?”
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook