Неділя 19 після П’ятидесятниці. Золоте правило. Лк. 6:31-36

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

У неділю 19-ту після П’ятидесятниці Свята Православна Церква пропонує для роздумів уривок з шостої глави Євангелія святого апостола і євангелиста Луки вірші 31-36. Цей уривок містить те, що називається “Золотим правилом”: “І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”. Крім Луки це висловлювання міститься в Мф. 7:12. У Євіангельському тексті терміну “Золоте правило”  немає, його не вживає ані Христос ні апостоли. Ця назва почала широко вживатися на початку 17-го століття в Англії. Вперше вжито Charles Gibbon 1604-го року.

Лк. 6:31-36

31 І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. 32 І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. 33 І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. 34 І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. 35 Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. 36 Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.

***

Earle Ellis в коментарях на Євангеліє від Луки говорить: “Результат християнської любові прямо пропорційний її практичному застосуванню, а міра, якою особа отримує Благодать Божу, залежна від милосердного ставлення людини до її ближніх”.

“Love of Enemies.” Lectionarystudies.com. Pumpkin Cottage Ministry Resources. Web. 27 Jan. 2015.

***

Гамірний хор сучасних екуменістів різноголосо переконує себе та оточуючих в однаковості усіх релігій. Вони акцентують увагу на спільному і пропонують не зважати на різниці: “Ми всі віримо в існування вищої сили, загробне життя та необхідність додержуватися подібних законів моралі. Якщо між нами стільки спільного, то чому не об’єднатися в одну світову релігію?”
Дійсно, між різними світовими релігіями є багато подібного. Але багато подібного є, наприклад, між яблуком та апельсином. Ще більше подібного між яблуком і його пластиковою копією. Але одне з них справжнє, а друге – ні. Одне – яблуко, друге – не яблуко. Єдина можливість відрізнити справжнє від підробки, це зосередитися не на їх подібності, а на відмінностях. Так само, якщо релігії порівнювати за ознаками зовнішньої подібності, можна зробити висновок, що вони однакові, хоч насправді – ні. Для розуміння істини важливі відмінності, бо саме в них зосереджена суть.
Християнство відрізняється від інших релігій наявністю Боголюдини Христа та Його місією на землі, і саме це є наріжним каменем, на якому тримається Церква. Дехто говорить, що різняться лише релігійні догмати (хто тепер хоче в них заглиблюватися?), а моральні принципи майже однакові. Як приклад наводять золоте правило.
Спаситель сформулював золоте правило таким чином: “І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм” (Лк. 6:31). У такому вигляді воно закріпилося у свідомості Європейців і Американців саме завдяки християнському впливу. Інші релігії мають власні версії.
Наприклад, конфуціанство вчить: “Не роби іншим те, чого не хочеш собі” (Analects 12:2). Буддизм: “Не роби болю іншим тим способом, який для тебе буде болісним” (“Hurt not others in ways that you yourself would find hurtful” (Udana-Varga 5,1). Індуїзм: “Не роби іншим того, чого не хочеш щоби вони зробили тобі” (Mahabharata 5,1517). Юдаїзм пропонує такий варіант: “Не роби ближньому те, що ненависне тобі самому” (Talmud, Shabbat 3id).
В усіх наведених версіях золоте правило сформульовано у негативній формі: “Не роби…”. Христос сформулював його у позитивній і, навіть, імперативній формі: “Роби іншим те, що хочеш, щоби вони зробили тобі”…
Іслам також має власну версію золотого правила. З усіх інших релігій вона найближча до християнської, оскільки також сформульована позитивно: “Бажай братові того, що він собі бажає”. Варто зауважити, що мусульманин зобов’язаний лише бажати братові добра. Повеління робити добро не згадується. На додаток сфера застосування “добрих побажань” обмежується іншими мусульманами. Іновірці мають навернутися або померти…

Myers, Jeremy. “Raising the Bar.” Tillhecomes.org. 1 Jan. 2004. Web. 27 Jan. 2015.

***

В Талмуді є Передання про золоте правило. За покоління до Христа в Єрусалимі жили й учили Гіллель і Шаммай, два відомих рабини. Один язичник прийшов до Шаммая і сказав: “Я навернуся в юдаїзм, якщо ти навчиш мене цілої Тори допоки я можу вистояти на одній нозі”. Шаммай прогнав його побивши тростиною. Після цього язичник прийшов до Гіллеля з такою самою пропозицією.  Гіллель відповів: “Не роби ближньому те, що ненависне тобі самому: у цьому вся Тора; все інше коментарі; іди і вчи”  [Babylonian Talmud  Shabbat 31a]
(Буквально Шаммай прогнав язичника тростиною, яку будівельники використовували для виміру. Греки називали таку тростину “канон”. Цілком можливо, що бідний язичник став першою жертвою неправомірного застосування “канонічного права”)

“Quotes on Judaism & Israel: Rabbi Hillel.” Jewishvirtuallibrary.org. Web. 27 Jan. 2015.

***

Брат із сестрою пробралися на горище, знайшли й почали читати старі листи, які їх тато з мамою писали одне одному в молодості. Хлопець питає: “Ти впевнена, що це їх листи?” Сестра запевнила, що так. Тоді брат каже: “Дивно, адже це зовсім не ті імена, якими вони називають одне одного зараз!”

Ball, Bruce. “THE GOLDEN RULE.” Sermoncentral.com. 1 Aug. 2005. Web. 27 Jan. 2015.

***

Золоте правило залишається викликом для суспільства, тому гріховний розум створює викривлені варіанти.
Економічно політична версія “золотого правила”: “Хто має більше золота, той встановлює правила”.
Політкоректний варіант запропонував Бернард Шоу: “Не робіть іншим те, що хочете щоби вони зробили вам. Смаки можуть бути різними” (варіант справедливий для садомазохістів і не лише…).
Бізнесова версія: “Зроби проблеми іншому, поки він не зробив їх тобі”.
Військова версія: “Зроби ворогові те, що він зробив би з тобою. Але встигни першим”.

Presswood, Danny. “Barefoot Christians.” Sermoncentral.com. 1 Feb. 2006. Web. 27 Jan. 2015.

***

Казки братів Грімм
Дід і онук

Був собі дід, такий старий, що вже й недобачав, і недочував, і ледь на ногах стояв. А руки в нього так трусилися, що він насилу тримав ложку, як сідав до столу їсти. Бувало, що й на стіл трохи юшки розхлюпає, і по бороді потече. Дуже це муляло очі синові та невістці, і нарешті вони почали садовити діда не до столу, а в закутку біля печі, і їжу йому давали в глиняній мисочці, та ще й ніколи повну не насипали. Дід сумно дивився з закутка на стіл, біля якого вони їли, і в очах у нього стояли сльози.
Одного разу дід не втримав миски тремтячими руками, вона впала додолу й розбилася. Невістка вилаяла його, але він нічого не сказав, лише тяжко зітхнув. Тоді син з невісткою поїхали на ярмарок і купили за безцінь дерев’яну миску. Відтепер старий їв з неї.
Якось сидять вони всі в хаті, а чотирирічний онук складає долі якісь дощечки докупи.
– Що це ти робиш? – спитав батько.
– Коритце, – відповів хлопчик. – Ви з мамою будете їсти з нього, як я виросту.
Чоловік з жінкою глянули одне на одного, заплакали й відразу ж забрали діда до столу.
Відтоді старий їв разом з усіма, і син з невісткою нічого не казали йому, навіть як він трохи й розхлюпував юшку.

Грімм. “Дід і онук – Казки братів Грімм.” Дід і онук – Казки братів Грімм. Web. 27 Jan. 2015.

***

Пластикова упаковка та інструкція користувача – геніальні винаходи сучасних спеціалістів з продаж. Людям властиво уникати складнощів і шукати простих відповідей на складні запитання. Подібно й у стосунках один з одним людство шукало універсальних принципів і правил. Одним із таких принципів здавна вважалося золоте правило “як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”.
Проте, ідея єдиного правила на всі випадки життя ніколи не спрацьовувала. При усій досконалості слів Спасителя жодне навіть золоте правило не може замінити молитви, самопосвяти і відданості, як один Євангельський вірш не може замінити повноти Слова Божого. Більше того, якщо золоте правило вирвати з Нагірної проповіді воно втрачає свою глибину.
Наприклад, англійський філософ 17 століття Томас Гоббс у своєму Левіафані зображує теорію виникнення держави. На його думку природний стан людей це “війна всіх проти всіх”, або “людина, людині – вовк”. Лише під страхом самознищення люди зрікаються частини своїх “природних прав” і укладають суспільний договір, у якому відмовляються від взаємного знищення. Якими б жорстокими і далекими від християнської моралі не були погляди Гоббса, в решті решт він приходить до золотого правила. Вжите Гоббсом це правило втрачає свою глибину і набуває егоїстичних мотивів.
Додатково бачимо, що бізнес також активно використовує золоте правило, бо воно “окупається” і допомагає отримувати прибутки. Але, наприклад, із вуст маньяка або збоченця золоте правило звучить абсолютно блюзнірськи…

Shinn, Roger. “The Sermon on the Mount.” Religion-online.org. Web. 27 Jan. 2015.

***

Сучасний світ створив і активно використовує культуру запозичень. Кредитні картки стали цілковитою нормою. Автомобілі та житло майже завжди купуються в кредит. Сучасна система кредитування є звичною, безпечною та застрахованою. В біблійні часи було інакше. Тому слова Христа “коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись” треба розглядати з огляду на економічні стосунки першого століття.
Звичних для нас банків, де легко можна взяти кредит не існувало. Закон забороняв єврею давати в борг одноплеміннику під відсотки, тому позичали гроші лише за крайньої необхідності, та лише для купівлі харчів. Давали в борг переважно родині або близьким друзям. Іноді бувало так, що позичальник не міг виплатити боргу. У цьому разі кредитор міг посадити людину до боргової в’язниці, допоки весь борг не буде сплачений. Для сучасного світу ідея боргової в’язниці звучить контрпродуктивно. Якщо людина за гратами, то не може заробити грошей, а отже й розрахуватися. Проте тогочасний світ діяв за іншими правилами. Ув’язнення одного з членів родини вважалося ганьбою для цілої родини, тому брати, сестри, дядьки, тітки та інші родичі складалися грошима, щоби викупити боржника.
Слова Христа з Євангелії стосувалися тих боржників, що не мали родини, яка могла внести гроші. Принаймні ранні християни саме так розуміли ці слова Спасителя і вносили гроші за ув’язнених боржників не очікуючи повернення боргу. Саме в цьому суть християнської любові і милосердя…

Wilson, Ralph F. “Love Your Enemies.” JesusWalk. Web. 27 Jan. 2015.

***

Ряд дослідників стверджують, що “золоте правило” дістало свою назву під час правління римського імператора Олександра Севера. Імператор створив пантион і обрав “золоте правило” своїм девізом. При цьому воно було висічено на імператорському палаці та інших громадських будівлях. Золота таблиця з правилом була у приватній каплиці імператора поряд із статуями Аполона, Орфея та Ісуса.

Gensler, Harry J. “Golden Rule Chronology.” Www.harryhiker.com. Web. 27 Jan. 2015.

***

 Цікаве дослідження діїї золотого правила було проведено Bernard Rimland – директором Institute for Child Behavior Research. Висновок однозначний: “Щасливими людьми є ті, хто піклується про інших”.

В ході дослідження кожному пропонували написати список з десяти людей, яких він/вона добре знають та позначити проти кожної людини  “щасливий” або “нещасливий”. Потім кожного попросили повернутися до списка і позначити цих самих людей “егоїстичний” або “безкорисливий”. Єгоїстичнисть пропонувалося визначати як “стабільну схильність присвячувати власний час та ресурси особистим інтересам та добробуту – небажання ускладнювати своє життя заради інших” (Rimland, ‘The Altruism Paradox,’ Psychological Reports 51 [1982]: 521).

При співставлення списків з’ясувалося, що усі люди позначені як “щасливі” були також позначені як “безкорисливі”. У висновках Rimland зазначив: “Люди, активність яких була спрямована на досягнення особистого щастя… виявилися значно менш щасливими ніж ті, чия активність була спрямована на те щоби зробити щасливими інших”. Отже “як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”.

Martin & Diedre Bobgan, How To Counsel From Scripture, Moody Press, 1985, p. 123.
“HAPPINESS.” Sermonillustrations.com. Web. 16 Oct. 2015.

***

В одному з коментарів золоте правило пропонюється застосовувати з поправкою на сучасну психологію. Автор стверджує, що люди мають тенденцію одночасно переоцінювати свої добрі справи, зроблені для інших та недооцінювати очікування ближніх стосовно самих себе. За підрахунками цифра буде різною для кожного, але всередньому автор закликає, для рівноваги, робити для інших на 20% більше ніж ми хотіли би для себе. Автор стверджує, що в такому випадку старовинна формула буде враховувати сучасні культурні перемінні…

Африканський фольклор має історію про “розумну і нерозумну мавпу”. На одному острові жили дві мавпи: одна розумна, інша – дурна. Якось домовилися вони завжди керуватися принципам золотого правила і робити для ближніх лише те, що хотіли би для себе.
Одного разу, під час потопу нерозумна мавпа залізла на високе дерево, спасаючись від води. Коли бачить… коло дерева у воді плаває риба. Пошкодувала мавпа рибу і вирішила спасти її від потопу. Вловила бідаху, вилізла з нею на верхівку дерева і міцно тримала її, допоки та не померла.
Розумна мавпа також вилізла на дерево і також побачила рибу. Але вона знала, що риба не може жити без води. “Якщо би я була рибою,” – подумала мавпа, – “чи я би хотіла, щоби мене витягли з води?” “Звичайно ні!” – вирішила мавпа і залишила рибину в спокої. Як з’ясувалося риба не лише не постраждала від потопу, але знайшла багато поживи на затопленому водою березі.
Отже, застосовуючи золоте правило, ставимо себе на місце іншої людини. Якщо ви хочете, щоби чоловік дарував вам квіти, зовсім не обов’язково приносити йому букет троянд. Вас можуть невірно зрозуміти. Чоловікам також варто запам’ятати, що подарована дружині пляшка холодного пива, далеко не завжди викликає в жінок бажання віддячити вам тим самим.

***

Ми звикли цитувати золоте правило як один із головних принципів людського життя. Воно є девізом багатьох світських клубів і благодійних організацій. У безмежних просторах Інтернету я, навіть, зустрічав спілку похоронних бюро з назвою “Золоте Правило”. В похоронних бюро Сполучених Штатів, зазвичай, продають дуже дорогі і надзвичайно красиві гроби. Разом із тим, є гріб, який називають “гріб золотого правила”. Це звичайний дерев’яний гріб оббитий матерією (не на багато кращий ніж стандартний український). Його особливість в тому, що він є безкоштовним. Будь-яка людина, що не має грошей на поховання може замовити такий гріб. Таким чином, за власною ініціативою, господарі погребальних контор надають кожному, не залежно від майнового стану, можливість бути по-людськи похованим.

***

 Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook