День Святої Трійці. П’ятидесятниця.
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Ін. 7:37-52; 8:12
7:37 В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. 38 Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. 39 Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений. 40 Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. 41 Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галілеї Христос прийде?42 Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид? 43 Отже, виникла в народі через Нього незгода. 44 Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. 45 І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його? 46 Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік. 47 Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися? 48 Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? 49 Але цей народ, що не знає закону, проклятий він. 50 Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: 51 хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не узнають, що вона робить? 52 На це сказали йому: чи й ти не з Галілеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галілеї не приходить…
8:12 Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
***
Отці ранньої Церкви бачили духовний зв’язок між зiшестям Святого Духа (Діян.2) та руйнацією Вавилонської вежі (Бут.11). При цьому самі події за знаком були прямо протилежними. Якщо будівники Вавилону мали одну мову але перестали розуміти один одного, то під час П’ятидесятниці люди, що говорили різними мовами, почали розуміти один одного. Наслідком Вавилону стало розсіяння людей по землі; наслідком Єрусалиму – єднання в одну духовну родину. Вавилоняни намагалися власними силами досягнути Бога; під час зiшестя Святого Духа Бог зійшов на людей. У Вавилоні люди покарані через самолюбство; в Єрусалимі – благословенні і оновлені. У Вавилоні бачимо розчарування Бога; в Єрусалимі-Божу радість. Вавилон подібний до дзеркала, в якому людина бачить лише себе; П’ятидесятниця – до вікна, що відкриває проблиск раю на землі…
***
- Ніщо крім вогню на запалює вогонь.
- Щоби запалити вогонь у комусь, треба спалити частинку себе.
- Палаюче серце завжди знаходить полум’яний язик.
(цитати з Brooks, Fosdick and Spurgeon)
***
Дехто помилково вважає, що П’ятидесятниця є “Днем народження Церкви”. Це не відповідає дійсності, бо, за вченням святих отців, Церква існувала перед усім іншим творінням.
У другому видінні Пастиря Герми читаємо:
“Під час сну, браття, було дане мені одкровення одним прекрасним юнаком. Він запитав мене:
— Як ти думаєш, хто ця стариця, у якої ти взяв книгу?
— Сивілла, – я відповів.
— Помиляєшся, – мовив він, – це не вона.
— А хто ж тоді?
— Церква, – сказав він.
Тоді я запитав його:
— А чому ж стариця?
— Бо вона, – промовив він, – була створена раніше за все. Тому й стариця, а світ вже для неї був створений” (Переклад з грецької мови Олександра Левка).
Святий Григорій Богослов також говорить: “Церква Христова… одночасно до Христа і після Христа”(PG 35:1108-9).
Св. Єпіфаній Кипрський пише: “Кафолична Церква, що існує від початку віків, найбільш чисто виявлена у вітіленні Христовому” (PG 42:640).
Св. Іоан Дамаскін: “Свята Кафолична Церква Божа, відповідно, є собором святих отців, патріархів, пророків, апостолів, євангелистів і мучеників, які були від початку та до яких було додано усі народи, що увірували одностайно” (PG 96, 1357c).
Григорій Богослов зазначає: “Пророки встановили Церкву, апостоли об’єднали, а євангелісти впорядкували її” (PG 35, 589 A).
Церква існувала від сотворення ангелів, бо ангели були сотворені перед творінням світу і вони завжди були членами Церкви. Святий Климент Римський в другому посланні до Коринфян говорить що Церква “була сотворена перед сонцем і місяцем”, і трохи далі: “Церква започаткувалася не зараз, а існує від початку”(II Cor. 14).
У день П’ятидесятниці, відповідно, відбулося посвячення апостолів, початок апостольської проповіді народам і встановлення священства Нового Ізраїля. Св. Кирил Олександрійський говорить, що “Господь наш Ісус Христос цим поставив провідників і вчителів світу та виконавців Своїх Божествених Таїн… показуючи разом із величністю апостольства, незрівнянну славу влади даної їм… Демонструючи їх успішність у великому достоїнстві апостольства і показуючи їх одночасно служителями і священиками Божествених вівтарів… Вони отримали можливість посвячувати інших через повчальне керівництво Святого Духа” (PG 74, 708-712).
Св. Григорій Палама говорить: “Тепер, відповідно… зійшов Дух Святий… демонструючи апостолів божественними світильниками… і подана Благодать Святого Духа через посвячення перейшла від апостолів до їх наступників” (Homily 24, 10).
Св. Софроній Єрусалимський пише: “Після пришестя Утішителя, апостоли стали первосвящениками” (PG 87, 3981B).
“Отже разом із хрещенням Духом Святим який зійшов на тих, що перебували у Сионській горниці, як Господь і передрікав: “Бо Iоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещенi Духом Святим” (Діян. 1:5), апостоли були поставлені і піднесені до високого звання священства,” – говорив Іоан Золотоуст (PG 60, 21).
З цього дня почалося здійснення Святої Євхаристії щоб ми “стали причасниками Божого єства” (2Пет.1:4). Бо до П’ятидесятниці апостоли і ученики лише “однодушно перебували у молитві й благанні” (Діян. 1:14). Лише після Сходження Святого Духа новонавернені віруючі “постiйно перебували в ученнi апостолiв, i в єднаннi та переломленнi хлiба, i в молитвах” (Діян. 2:42).
Отже свято П’ятидесятниці встановлює початок священства благодаті, а не початок існування Церкви.
***
4 липня 1776 року, зустрівшись у Філадельфії, члени Континентального Конгресу підписали Декларацію про Незалежність Сполучених Штатів. Разом із тим розпочалася Революція в США та народилася нова нація. Іронічним є те, що саме цього дня англійський король Георг ІІІ написав у своєму щоденнику: “Сьогодні не сталося нічого важливого”.
В день П’ятидесятниці тридцятого року після Різдва Христового 120 послідовників Ісуса Христа зібралися разом в Єрусалимі. Несподівано на них зійшов Дух Божий у вигляді язиків полум’я. Цієї миті народилася Церква, але жоден історик сучасності не побачив нічого суттєвого у цій події.
Перша громада вірних складалася з людей, не обдарованих жодними величними дарами: кілька рибалок, домогосподарок, селян і митар. Але через цих людей Гоcподь збудував Церкву, що існує вже понад два тисячоліття. Менше ніж за триста років християнська Церква стала офіційною релігією Римської Імперії, а сьогодні Вона нараховує понад мільярд вірних…
У день П’ятидесятниці могутність і енергія Божа зійшла на новонароджену Церкву. Eнергію можна використати двома шляхами. Наприклад, до каністри з десятьма галонами бензину можна піднести запаленого сірника. Станеться вибух і виділиться велика кількість енергії. З іншого боку, ці самі десять галонів можна залити до автомобіля. Тоді виділена енергія дозволить проїхати 350 миль. Вибух є видовищним, але триває короткий час. Робота двигуна не є видовищною, але дозволяє використовувати енергію довго і рухатися на значну відстань.
Дух Святий діє в обидва способи. Під час П’ятидесятниці бачимо грандіозний вибух, коли після проповіді апостола Петра навернулося 3000 людей. У довгостроковій перспективі Святий Дух діє через Церкву…
Zingale, Tim. “Pentecost Sunday.” sermoncentral.com. N.p., June 2001. Web. 29 Dec. 2014.
***
Книга Буття говорить, що напочатку, коли Господь створив “безвидну і порожню” землю “Дух Божий носився над водою” (Бут.1:2). Це була перша, космічна П’ятидесятниця, П’ятидесятниця творіння. З того часу Животворчий Дух наповнює всесвіт, даруючи єдність розрізненому та розкриваючи потенціал усього живого “Пошлеш Духа Свого – і створяться, і Ти оновлюєш лице землі” (Пс.103:30). Весняний сплеск життя – ознака Його дії.
У другій главі Буття бачимо людську П’ятидесятницю: “І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою” (Бут.2:7). Незважаючи на гріхопадіння, люди не втратили остаточно цього Духа. П’ятидесятниця повторюється кожного разу, коли зачинається дитина. Вона виявляється в людському житті, коли панує любов і долається ненависть. Коли Вона відкриває таємниці вічності, науковці роблять відкриття, а художники та митці намагаються зафіксувати її відблиск у своїх творіннях.
Завдяки Духу, який “говорив через пророків,” обраний Богом народ століттями зберігав істинну віру. Це було П’ятидесятницєю Старого Заповіту.
З перших сторінок Євангелія бачимо зшестя Святого Духа. Ангел сказав Марії: “Дух Святий зійде на Тебе і cила Все Вишнього осінить Тебе” (Лк.1:35), і вона зачала Христа силою Святого Духа. Це стало П’ятидесятницею Божої Матері. Тридцять років пізніше, під час Хрещення Ісуса Христа у річці Йордан, Іоанн Хреститель каже: “Я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому” (Ін.1:32). Через п’ятдесят днів після Воскресіння Христового і через десять днів після Його Вознесіння сповнилася обітниця Христа апостолам. Із шумом сильного вітру та язиками полум’я Дух Святий зійшов на голови апостолів, перетворивши їх на натхненних проповідників Слова Божого. Це П’ятидесятниця апостолів, мить, якої створилася Церква Божа, обіймаючи своєю любов’ю повноту всесвіту. Цю П’ятидесятницю ми сьогодні святкуємо і разом із тим закликаємо Духа Святого зійти і на наші голови…
Hugh, Dom. “Homily for Pentecost.” Pluscarden Abbey. N.p., 2009. Web. 29 Dec. 2014.
***
Одною з найбільш цитованих промов 20 століття стала інавгураційна промова тридцять п’ятого Президента Сполучених Штатів Америки Джона Ф. Кеннеді, виголошена ним 1961 року. Він казав: “Не питай, що твоя країна може зробити для тебе; питай, що ти можеш зробити для своєї країни”. З цієї самої промови: “Світильник передано новій генерації”. А почав Кеннеді так: “Нехай розійдеться слово”.
Ці слова підсумовують наслідок зiшестя Святого Духа на апостолів, коли, натхненні Силою Божою, учні Спасителя вийшли на вулиці міста проповідувати Євангеліє. Єдиною їх думкою було “Нехай розійдеться Слово”. І так сталося…
Ми трохи змінили фразу Кеннеді: “Не питай, що Бог може зробити для тебе; питай, що ти можеш зробити для Бога”. Дві тисячі років тому учні Спасителя поставили перед собою це питання. Більшість із них поклала своє життя, несучи віру у віддалені куточки світу, і тому сьогодні ми споживаємо результати їх відповіді…
Змінилися покоління і, як казав Кеннеді, “Світильник передано новій генерації”. Сьогодні ми запитуємо себе: “Що ми можемо зробити для Бога?” Якими будуть наслідки нашого життя? Чи зможемо ми, сучасні християни, пронести світильник віри так, щоби він освітлював шлях людства? Чи знайдемо, кому його передати у майбутньому? Відповідь на усі ці питання залежить від нас усіх разом і кожного зокрема…
Давайте помолимося, щоб Дух Святий зійшов у наші серця так, як колись Він зійшов у серця апостолів. Щоб полум’я любові в наших душах запалювало віру в інших людях…
Kandra, Greg. “Homily for Pentecost Sunday.” Patheos.com. 25 May 2012. Web. 4 May 2015.
***
Можливо хтось мав подібний досвід: вам подарували гарний дорогий подарунок, ви дуже вдячні, алe чухаєте потилицю… бо не знаєте, що з ним робити. Врешті решт, цінна і гарна річ залишається жодного разу не використаною та завершує свої дні в коморі або шухляді стола. Напевно, дехто з нас має подібні речі.
Питання, яке я хотів поставити сьогодні: чи не стається подібне із даром Святого Духа? Якщо покласти руку на серце, то думаю, що для багатьох людей саме так. Навіть не просто для багатьох, для переважної більшості.
У першу П’ятидесятницю Дух Святий зійшов на маленьку громаду вірних. Як зазначає книга Діянь апостольських, їх було лише 120. З цієї кількості Церква виросла і поширилася на цілий світ.
Цього тижня в сотні раз більше людей прийде лише до храмів нашого міста. У тисячі разiв більше до храмів області. В сотні тисяч – по цілій державі. Думаю, є підстави сумніватися в тому, що ми використовуємо Дар Святого Духа, а не ховаємо його у найвіддаленіших закутках душі. Бог визначив нам жити у цей час і у цих умовах і дав нам достатньо сил і дарів, щоби діяти та приносити плід сторицею…
***
В день П’ятидесятниці, одразу після зiшестя Святого Духа, апостол Петро вийшов на проповідь. Внаслідок цієї промови 3000 чоловік навернулися до Бога. Це була остання Вітхозавітна П’ятидесятниця.
Вперше євреї відсвяткували П’ятидесятницю на честь дарування Синайського законодавства через 50 днів після Пасхи. Мойсей піднявся в гору, щоб отримати 10 заповідей, але євреї за цей час зробили собі золотого тельця і поклонялися йому, як богу. Зійшовши з гори, Мойсей розбив таблиці закону, спалив тельця у вогні, стер у порох і розсипав по воді. Після цього “став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні. І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого. І зробили сини Левіїни за словом Мойсея: і загинуло в той день з народу близько трьох тисяч чоловік” (Бут. 32:26-28). У першу Вітхозавітну П’ятидесятницю загинуло 3000 чоловік, а у останню стільки ж спаслося…
Strite, Jeff. “Wild Preaching.” sermoncentral.com. N.p., Aug. 2013. Web. 29 Dec. 2014.
***
Після зiшестя Святого Духа зовнішній вигляд апостолів настільки змінився, що оточуючі казали, що вони напилися вина. Людям важко сховати справжні емоції.
Під час золотої лихоманки в Каліфорнії три старателi знайшли багату золоту жилу. Вони поклялися тримати відкриття в секреті. Прийшовши до міста, почали скуповувати обладнання, необхідне для початку великих робіт. Жоден з них не обмовився і словом про знахідку, але на виході з міста їх очікувала юрба людей. Місцеві мешканці ходили за ними слідом, допоки не прийшли на місце знахідки. Пізніше з’ясувалося, що зрадив старателів їх власний вираз облич, коли вони купували обладнання і готувалися до тривалих робіт. Вони так і світилися від щастя та передчуття, що скоро стануть заможними. Все, що лишалося іншим, це взяти власний інструмент та йти слідом за щасливцями…
Одного оратора запитали про найважчу промову його життя. Він сказав, що найважче було говорити на конференції похоронних бюро, куди його запросили з доповіддю “Як виглядати сумним на похованні за $20 000”. Коли в серці людини панує радість, її не можливо приховати від інших…
Newland, Melvin. “IT IS PENTECOST!” www.sermoncentral.com. N.p., May 2012. Web. 29 Dec. 2014.
***
Твердження, що Церква народилася в день Зшестя Святого Духа на апостольську громаду вірних є досить поширеним непорозумінням. Апостоли отримали дар і силу проповідувати Слово Боже і після першої проповіді апостола Петра, 3 000 чоловік навернулося до Церкви. Але, якщо би ми запитали самих апостолів, що саме відбувається, вони навряд чи сповістили би про заснування, відкриття або народження нової Церкви.
Натомість, вони вірили, що сповнюється Писання та здійснюються стародавні пророцтва. Що вони виконують призначену місію сповістити інших про пришестя обіцяного Богом Месії. Знову і знову апостоли вказують на пророцтва, тлумачать глибини Слова Божого і в них черпають силу для будівництва Церкви Христової. Вони не були Церквою на противагу Ізраїлю, а здійсненням призначення обраного Богом народу. П’ятидесятниця не заснувала нового, відгородженого від інших утворення, як і не поклала край існуванню Эрусалимського Храма. Вона продовжила традицію і одночасно відкрила нову есхатологічно спрямовану главу буття людства.
***
Фаунтинське аббатство, один з найдавніших і найбільших цистеріанських монастирів у Великий Британії, було засновано у 12 столітті. З 16 століття воно припинило свою діяльність, але досьогодні є популярним місцем паломництва і об’єктом туризму. Офіційний буклет, розповідаючи про головний храм монастиря, говорить: “Тут монахи збиралися щонеділі щоби послухати проповідь настоятеля, окрім дня Святої Трійці, з причини складності теми”. Не лише англійським абатам не вистачало слів, щоби пояснити глибину і всеосяжність Святої Трійці…
***
Царство Небесне не має своєї офіційної мови
П’ятидесятниця переповнена подіями. Головна серед них Зшестя Святого Духа, нові відчуття апостолів, полум’яна проповідь Петра, неоднозначна реакція на них частини людей, як на п’яних, і навернення інших. Серед усих цих подій важливо зафіксувати факт, що іноді вислизає з уваги: Царство Небесне не має своєї офіційної мови.
З давніх часів кожна імперія принижувала інші народи за мовними ознаками. Державною мовою ставала мова переможців, які нав’язували її підкореним народам. Національні мови допускалися лише в побутовому використанні простого та малоосвіченого народу. Зокрема, так робила Римська імперія часів Христа. Офіційною мовою була латинська, часом грецька. Іншим народам нав’язували релігію, культуру та мову переможців, одночасно принижуючи духовні та релігійні традиції цих народів.
Варвари дістали свою назву тому, що для імперського вуха їх мова звучала як “бар-бар-бар”. Подібне ставлення було і до мовних скарбів інших народів. Релігійна еліта юдеїв, у свою чергу, також мала свою мову, мову Тори, що відмежовувалася від світу храмовими або синагогальними стінами…
Святий Дух зійшов не в палац імператора, не в Антонієву фортецю, як резиденцію Римського Прокуратора в Єрусалимі, навіть не в Єрусалимський Храм, де перебувала духовна еліта обраного Богом народу. Місце зшестя Святого Духа виявилося за межами респектабельного кварталу, серед малоосвічених простолюдинів. Перша апостольська проповідь звучала не мовою вчених і філософів, не мовою богословів Старого Заповіту, а мовою простого народу.
П’ятидесятниця освятила мови всіх народів, і показала, що безмежний Бог розуміє кожну мову, любить кожен народ і цінує його унікальність…
***
Друга глава Діянь апостольських, де розповідається про Зшестя Святого Духа сповнена перегуками і взаємодією між громадським та індивідуальним. З одного боку, Дух Святий у вигляді вогненних язиків “спочив по одному на кожному з них”. З іншого, ця фраза оточена висловами про громадський характер події: “усі вони були однодушно вкупі,” “наповнив увесь дім, де вони перебували,” “сповнилися всі Духа Святого”. Бачимо, що Дух Святий зійшов зпочатку на цілу громаду – на “увесь дім, де вони перебували” і лише потім індивідуально на кожного з апостолів.
Важливо не робити перекос в бік індивідуального “стяжання Святого Духа” та пошуків “Божих благословень” персонально для себе та своїх ближніх. Святих Дух не приватна власність. Він діє не лише в кожній людині, але і навколо нас – єднаючи різних людей в єдину громаду вірних.
Зверніть увагу на 14 вірш другої глави: “Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій i промовив до них…”. Петро не був один. Одинадцять апостолів стояли навколо нього. Говорив один, а проповідували усі дванадцять. У сучасному світі також проповідь не здійснюється одним священиком. Громада є не меншим проповідником ніж сам пастир. Слова священика не будуть нічого важити, якщо в громаді сварки, заздрість або непорозуміння. І навпаки, якщо вірні є зразком християнського життя, то слова священика принесуть значний плід.
У День П’ятидесятниці Дух Святий зходить на кожного з нас і перетворює кожного на проповідника. Одні проповідують словами, інші своїм життям. Святому Франциску приписують вислів: “Проповідуй Євангеліє завжди, якщо необхідно, користуйся словами”…
***
Ben Witherington III важає, що дар проповідування різними мовами пов’язаний не з протиставленням Вавилонського стовпотворіння з Днем П’ятидесятниці, а з паралеллю до подій дарування Синайського законодавства. За єврейськими переданнями Десять Заповідей було дано Мойсею на горі Синай усіма мовами світу – оскільки це було Слово Боже не лише для євреїв, а для усіх народів. В день зшестя Святого Духа Слово Боже також було дано усіма мовами для всіх народів. Додатковим підтвердженням цього є те, що сама подія відбілася в день коли Старозавітна Церква згадувала дарування Синайського Законодавства.
Witherington, Ben. “Speaking in the Tongues of Men or Angels?” Biblical Archaeology Review 1 July 2015, Vol 41, No4: 30, 66. Print.
***
Ікона Святої Трійці, переважно, зображує Авраама і трьох Ангелів – біблійний прояв гостинності. Бачимо в ньому не лише мудрість, щирість і доброзичливість вітхозавітного праотця, але і принцип на якому будується життя нашої сучасної громади.
Авраам зустрів трьох незнайомців і приймав їх як дорогих гостей, а виявилося, що він приймав Бога. Принцип гостинності, щирого та щедрого ставлення до ближнього є запорукою міцної і здорової релігійної громади. Це особливо справедливо для Православної Церкви, головне богослужіння якої навколо спільного, таїнственного споживання їжі. У День Святої Трійці не лише згадуймо, а сприймаймо Авраамову гостинність як керівництво до дії і будьмо готові до практичного її застосування…
***
Святий Симеон Новий Богослов каже, що Святий Дух є “диханням і життям’, “прихованою таїною”, “вище всяких слів”, “глибше будь-якого розуміння”. Ми знаємо Його, але не бачимо Його обличчя, бо Він завжди демонструє обличчя Христа. Як повітря навколо нас, що дає можливість бачити і бути побаченими, Він прозорий і дає можливість бачити і чути Спасителя. Його не можливо систематизувати: Він не діє як комп’ютерна програма; не можливо складувати: нема такої шафи чи комори, щоби умістила Його. Як сказав про Нього Господь: “Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде” (Ін. 3:8)…
Антіохійський Патріарх Ігнатій IV писав: “Без Духа Святого Бог безмежно далеко. Христос залишається в минулому. Церква є простою організацією. Влада є наслідком пропаганди. Літургія – не більше ніж спогади. Християнська любов – проста рабська ментальність. Але у Дусі Святому всесвіт воскресає і зростає, у родових переймах перетворюючись на царство. Воскреслий Христос тут і зараз. Євангеліє – сила життя. Церква демонструє життя Святої Трійці. Влада – вільне служіння. Літургія – оновлення і очікування. Людські дії обожнюються. Дух робить далеке – близьким, минуле – сьогоденням. Без Святого Духа, Христос є історичною фігурою з далекого минулого; у Дусі, Він присутній зараз. Без Духа, Євангелія просто слова; у Дусі, Вони життєдайна сила. Без Духа, Церква – проста організація; з Духом, Вона є причастям. Без Духа, влада є рабським виконанням наказів; з Духом, це шлях до вдосконалення та обоження. Без Духа, проповідь – пропаганда; з Духом, це язики вогненного полум’я. Без Духа, літургія є простими спогадами; з Духом – дійсністю. Духом Святим календарний час перетворюється на час літургійний: “Одного разу… ” стає сьогодні”.
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook