Неділя 6 після Пасхи. Про сліпого. Ін.9:1-38
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook
Ін.9:1-38
І. Проходячи, Христос побачив чоловіка, сліпого від народження. 2. Учні Його запитали: Учителю, хто грішив, – він чи батьки його, що сліпим народився? 3. Ісус відповів: ні він не грішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися для нього діла Божі. 4. Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе. 5. Доки Я в світі, Я Світло для світу. 6. Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому. 7. І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим. 8. Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив? 9. Одні говорили, що це той; інші ж – що схожий на нього. Він же сказав: це я. 10. Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі? 11. Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів. 12. Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю. 13. Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв. 14. А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі. 15. Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу. 16. Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка. 17. Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк. 18. Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів, 19. І запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить? 20. Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він – це син наш і що він сліпим народився, 21. А як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже. 22. Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги. 23. Через те батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте. 24. Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той – грішник. 25. Він сказав їм у відповідь: чи Він – грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу. 26. Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі? 27. Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учнями? 28. Вони ж докорили йому і сказали: ти Його учень, ми ж Мойсеєві учні. 29. Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він. 30. Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі. 31. Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає. 32. Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження. 33. Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити. 34. Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і ти нас учиш? І вигнали його геть. 35 Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого? 36. Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? 37. Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. 38. Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.
Силоамська купіль сьогодні
***
Зціленню сліпонародженого присвячена уся дев’ята глава Євангелія від Іоана. Несподіваним є те, що саме зцілення описується у двох віршах, а протиріччя, які воно викликало, у тридцяти дев’яти. Щоби докорінно змінити людське життя проявом Божої любові і сил, знадобилося лише два віршi та аж 39, щоби спробувати спростувати та заперечити те, що відбулося.
***
Перед Ісусом Христом і апостолами була одна й та сама вулиця, на якій сидів сліпець і просив милостиню. Але Христос побачив можливість зробити Божу справу, а апостоли бачили лише невирішену богословську загадку, до якої намагалися підібрати ключ.
Merrill C. Tenney. The Expositor’s Bible Commentary, Vol. 9, 1981, p.105.
***
Силоамська купіль (Model, Holy Land Hotel, Jerusalem)
“Veni, vidi, vici,” (“Прийшов, побачив, переміг”) – коротко, але змістовно написав Юлій Цезар Римському Сенату про свою перемогу (Plut. Caes. 50, Suet. Iul. 37). “Пішов, умився і прозрів,” – так само коротко відповів колишній сліпий фарисеям на їх запитання (Ін.9:11).
***
Апостоли запитали Спасителя: “Учителю, хто грішив, – він, чи батьки його, що сліпим народився?” Це питання ріже вухо сучасній людині, але за ним стоїть дуже проста теологія, що за певних життєвих обставин вживається кожною без виключення людиною. Суть її проста: якщо ти виконуєш правила, то Господь тебе благословляє; якщо не виконуєш, Бог тебе покарає. У спрощеному вигляді цей принцип використовується при вихованні дітей. Змалку батьки навчають дитину: “Якщо ти будеш робити усе так, як треба і старанно працювати, досягнеш успіху й житимеш у достатку та пошані. Якщо будеш порушувати закон і лінуватися, то станеш невдахою або потрапиш до в’язниці”.
Працює цей принцип і для дорослих. Якщо ти керуєш автомобілем і одночасно користуєшся мобільним телефоном, можеш потрапити в аварію, травмуєшся сам або травмуєш когось іншого, а у разі великої швидкості можеш навіть загинути або вбити людину. Звичайно, користування мобільним телефоном під час керування машиною збільшує ризик аварії. Певна доля правди у цьому є, але не вся правда. Іноді водій виконує всі правила, але з вини інших, потрапляє в аварію. Бувають у житті такі випадки, коли погані речі трапляються з добрими людьми.
За часів Христа сліпоту тілесну розглядали, як прояв кари Божої. Перед апостолами виникало лише одне запитання: хто саме винний – сам сліпець чи його батьки?..
Svanoe, Rolf. “Jesus Heals a Blind Man.” Sermon on John 9 (n.d.): n. pag. Web. 29 Dec. 2014.
***
З давніх часів цей Євангельський уривок асоціювався із хрещенням. Якщо сліпець, вмившись водами Силоама, став зрячим, то віруючі, що занурювалися у води хрещальної купелі, також виходили з неї духовно оновленими та зціленими від гріхів, у яких народилися і прожили своє життя. Як і Євангельський сліпець, кожна людина народжується духовно сліпою та, лише знайшовши Христа, починає бачити світло Істини…
Додатково ця історія, що завершилася скандалом між зрячим і місцевими духовними лідерами, наочно демонструє, що значить бути справжнім християнином – сміливо свідчити про свою віру і стояти за правду. Наслідки зцілення сліпця перегукуються з результатом розмови Христа з cамарянкою, що ми чули минулого тижня. Двоє цих людей відкрито свідчили про свою віру. Ми бачимо, що для успішної проповіді зовсім не обов’язково мати високу богословську освіту або проходити спеціальні курси. Що треба мати? – це досвід спілкування з Христом, а цей досвід доступний кожному…
***
Коли людина стає християнином, то не повертає собі те, що колись було втрачено, а отримує цілком нову за своєю природою можливість бачити і розуміти духовні істини…
***
За часів Спасителя вважалося, що хвороби та розлади в особистому житті були наслідком прихованого персонального гріха. Сама наявність покарання свідчила про безсумнівну провину. Таку точку зору підсумувало пізніше талмудичне висловлювання (коло 300р. після Р.Х.) “немає смерті без гріха і страждання без провини” (b. shabbat 55a).
У випадку сліпонародженого виникало питання: хто безпосередньо завинив перед Богом: батьки чи сам сліпий поки був у череві матері? Думка, що гріхи батьків можуть впливати на дітей знаходить як підтримку у Старому Заповіті (Вих.20:5), так і заперечення (Езек.18:20). Аналогічно рабини дискутували стосовно можливості плода людини грішити. Одні говорили, що може (Genesis Rabbah 63:6), а інші — що не може (Genesis Rabbah 34:10)…
Використання глини з медичними намірами було звичайною практикою античного світу, і Христос неодноразово її використовує (Мк.7:33; 8:23). Глина мала певні асоціації із язичницькими лікувальними практиками. Зокрема, вживання глини при лікуванні приписували Асклепію. Але змішувати глину зі слиною не передбачали жодні лікувальні протоколи…
Біблія порівнює Бога з гончаром, в руках якого глина перетворюється на людину (Іов.10:9; Іс.45:9; 64:8; Єр.18:6; Сірах.33:13; Рим.9:21). Саме до такої аналогії схильний св. Іриней, коли пов’язує цей уривок зі створенням людини з пороху земного (Бут.2:7), бо “справою Божою є творіння людини”. Отже, “те що Творець, Слово, не створив в лоні матері [очі сліпця], Він творить публічно, щоб справи Божі виявилися в Ньому” (Irenaeus Against Heresies 5.15.2). Таким чином, дієвою стае істина, відкрита світові у пролозі Євангелія від Іоанна, що Ісус Христос, Слово, є тим, через кого було створено усе і має в собі життя, що є “світлом людям” (Ін.1:3-4)…
Зцілюючи сліпонародженого в суботу, Ісус Христос порушив цілий ряд тогочасних “законів суботнього спокою”. Здійснення лікування в суботу заборонялося, за єдиним виключенням, “якщо наявна небезпека життю, то субота не береться до уваги” (m. Yoma 8:6; cf. b. Yoma 84b-85b; Lohse 1971:14-15). У даному випадку жодної небезпеки життю не було, тому порушення закону є.
Також суботнього дня було заборонено місити. Наприклад, жінки не могли пекти хліб або готувати тісто. Те, що Христос готує мазь, перемішуючи земний порох із слиною, є порушенням закону (m. shabbat 7:2).
Помазання очей також було чітко заборонено (b. ‘Aboda Zara 28b), дехто додає до цієї заборони використання слини (y. ‘Aboda Zara 14d; cf. Beasley-Murray 1987:156-57).
Нарешті, суботнього дня було заборонено подорожувати понад 1000 ярдів (cf. m. ‘Erubin 4-5). Подорож від храму до Силоамської купелі перевершувала дозволену відстань і тому також вважалася незаконною.
Таким чином Спаситель, не лише порушував суботу, але робив це свідомо, викликаючи злобу своїх опонентів.
***
Зцілення сліпонародженого, Codex Egberti
Зціленням сліпонародженого у день суботній Ісус Христос відкрито порушує цілий ряд тогочасних норм і правил життя. Спаситель суперечить фарисейському розумінню суботнього спокою і наголошує, що “субота для людини, а не людина для суботи” (Мк.2:27).
Сучасна культура рухається у протилежному напрямку. Секулярне суспільство не визнає жодного дня спочинку. Кожен, хто хоче працювати протягом суботи або неділі, може легко знайти собі роботу. Частина людей планує домашню роботу на день спочинку. Суспільство втратило відчуття святості часу, а значить, і святості самого життя…
***
Сліпонароджений вмивається купелі Силоам, James Tissot
Серед водіїв є такий термін — “сліпі плями”. Наскільки б добре дзеркала заднього огляду не відображали реальність, залишаються досить великі місця, які водій не може бачити. Для того, щоби побачити, що відбувається в таких сліпих зонах, водій має фізично повернути голову, але тоді він не бачить, що відбувається прямо перед автомобілем. Зір людини влаштовано так, що вона не може одночасно бачити все, що відбувається навколо.
Аналогічні сліпі плями бувають і в духовному житті людей. Сьогоднішнє Євангельське читання демонструє, що духовні провідники того часу не могли побачити величі справи Спасителя. Вони сприймали світ викривлено, через призму придуманого ними ж закону. Перед їх очима здійснювалися величні чудеса, але фарисеї бачили лише порушення суботи. У сучасному житті люди також часто бачать лише те, що хочуть побачити або те, що збігається з їх точкою зору.
Зцілення сліпонародженого, Ottheinrich Folio
Це ілюструє старий анекдот, в якому Шерлок Холмс і доктор Ватсон вирушили на кемпінг. Після доброї вечері друзі поснули у своєму наметі. Серед ночі Холмс штовхає доктора під бік та питає: “Ватсон, подивіться вгору і скажіть, що ви бачите?” Ватсон відповідає: “Над нами мільйони зірок. З точки зору астрономії вони говорять мені, що існує безліч галактик і мільярди планет. З точки зору астрології я бачу, що Сатурн знаходиться у сузір’ї Лева. З точки зору хронології можу сказати, що зараз коло половини третьої. З точки зору теології я бачу велич і могутність Бога у порівнянні з мізерністю земного життя. З точки зору метеорології можна припустити, що завтра буде чисте й сонячне небо. А що можете сказати ви, Холмс?” “Елементарно, Ватсон. У нас вкрали намет.”
Бог не припиняє творити чудеса, але люди далеко не завжди бачать те, що відбувається у них під самим носом…
***
Зцілення сліпонародженого, А.Н. Миронов
Наряду з Біблією, античні джерела сповіщають, що за часів Другого Храму в Єрусалимі існував “нижній басейн”, або Силоамська купіль. Проте довгий час не було жодних архіологічних підтверджень його існування. 2004-го року під час прокладання каналізації археолог Eli Shukron (співробітник Управління старожитностей Ізраїля) разом із Ori Orbach (співробітник Управління природи і парків Ізраїля) відкопали стародавні кам’яні сходи. Вони виявилися частиною водного басейну періоду Другого Храма. Результати досліджень були опубліковані 9 серпня 2005-го року і отримали широкий розголос у засобах масової інформації.
Силоамську купіль неодноразово згадано у Святому Письмі. Окрім сьогоднішнього уривка вона згадується в Іс.8:6 та Іс. 22:9. Проте, після юдейського повстання 70 р. після Р.Х. купіль була зруйнована. Датування встановили завдяки монетам, які знайшли у внутрішньому дворі поблизу басейна (найпізніша з них 69 року). Після руйнації Єрусалима, внаслідок дощів і занедбання, купіль заповнилася шаром намивного грунту, що місцями сягав 4-х метрів.
Зцілення сліпонародженого, Дуччо ді Буонинсенья
У п’ятому столітті за сприяння імператриці Євдокії Силоамську купіль було реконструйовано, але з роками вона була занедбана та частково зруйнована. Сьогодні залишки купелі оточені стінами пізніших часів.
Сама купіль невеликого розміру (мернше 70 ярдів) і живиться водою з Єзекіївого тунелю. Тунель бере початок від джерела Гіхон у північно-східній частині Єрусалима. Колись на тому місті був розташований “верхній басейн”, але, щоби мати воду всередині міста під час можливої військової осади Єзекія прокопав довгий тунель, яким і перенаправив воду південніше. Стародавній тунель арочної форми віднайшли у 19-му столітті. І сьогодні він постачає воду для Силоамської купелі. Частина купелі не розкопана, бо ця земля належить Грецькій Православній Церкві, що має там Царський сад (порівн. Неєм. 3:15)
“Pool of Siloam.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 15 May 2015.
***
Зцілення сліпонародженого, Василь Суриков
Зцілення Христом сліпонародженого в суботу розлютило фарисеїв так само, як і зцілення розслабленого коло купелі Вифезда. Ці чудеса не лише не сприймалися правовірними юдеями, вони викликали лють і ненависть до Спасителя. Між тим, за спогадами Thomas E. Boomershine, ситуація не змінилась і два тисячоліття пізніше. 1978 року, під час паломництва до Єрусалима, разом із групою він зупинився у готелі на межі ортодоксального района міста. Ввечері п’ятниці, після денного відвідування місцевих святинь, водій-араб під’їхав автобусом із паломниками до готелю. Протягом хвилин агресивно налаштована юрба оточила автобус із переляканими людьми і почала стукати по ньому. На завершення ортодоксальні юдеї почали залякувати господарів готелю, обіцяючи зачинити заклад якщо хоч один автобус буде їздити цим районом у суботу, намагалися перевернути автобус та кидали каміння в машини інших євреїв, що насмілювалися їздити суботнього дня. Порівняно із сучасними фарисеями, представники цієї партії часів Христа цілком безневинно висловлювали своє невдоволення…
Сліпонароджений перед фарисеями, James Tissot.
***
Вислів “віддай славу Богові” є технічною Старозавітною формулою заклику до сповіді та щиросердечного визнання гріхів. Наприклад: “Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене” (Нав. 7:19).
***
Сліпонароджений перед фарисеями
Сьогоднішня історія не лише про те, як 2000 років тому Христос зцілив сліпонародженого. Вона і про те, як Спаситель може зцілити сьогодні сліпоту кожного з нас.
Але, може ми не такі вже й сліпі? Звичайно, я хотів би читати та водити авто без окулярів. І хоч вцілому обійтися без них я не можу, деякі речі я чудово бачу без жодних лінз. Наприклад, що моя жінка могла би робити певні речі краще, але не робить. Я добре бачу як мої сусіди мали би виховувати своїх дітей, пильнувати за своїми домашніми улюбленцями та поводитися у загальному дворі. До мене також стосуються слова Христа: “Ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?” (Мф. 7:3)…
Зціляючи зір, Спаситель дає кожному бачити свої власні провини і цим відкриває дорогу примирення і любові…
***
Зцілення сліпого, Gioacchino Assereto
Пол Рейзер так писав про материнську слину: “Я побачив замурзану дитину із засохлими залишками їжі на обличчі. Його мама дістала носову хустку, плюнула на неї і почала витирати дитяче обличчя. Ця картина повторюється в усіх закутках планети, з людьми різних мов, культур і матеріального статку. Напевно є щось таке специфічно миюче в материнській слині. Можливо вона змінюється у жінок після народження, перетворюючись на мильний або хлорний розчин, що від’єдає будь-який бруд із дитячого обличчя”. (Paul Reiser, “Couplehood”)
Zarling, Michael. “The Blind Will See.” I’ve Had an Epiphany! 25 Mar. 2014. Web. 15 May 2015.
***
Зцілення сліпого, Giovanni Antonio Galli
Питання: “Чому Бог попускає зло?” – іноді перетворюється на з’ясування, – “Хто винен в тому, що зло існує”.
Перше що ми робимо, коли щось стається – намагаємось з’ясувавти – хто винен. Цей урок більшість виносить із ранніх дитячих років, як і прагнення звинуватити у своїх помилках інших. Коли щось в кімнаті падає і розбивається, мама питає: “Хто це зробив?” Але допоки вона дійде з кухні, ми навчилися відповзати з місця події і робити невинне обличчя, ще до того, як добре вимовляти слова. Коли ж дар мови було врешті-решт опановано, ми точно визначали злочинця. Кому пощастило з братом або сестрою було легше. Хто мав кота або пса, також знаходив, як викрутитись. Найважче було тим, хто не мав на кого звалювати провину, а безневинно промовлене: “Воно само”, – не завжди допомагало.
З роками ми стали значно розумнішими, але не престали звинувачувати інших. Хто винний в тому, що сталося гріхопадіння: Адам, Єва чи сатана? Чи може сам Бог, що насадив спокусу прямо в райському саду?
Але замість того, щоби звинувачувати інших задумаймось: чи дійсно Бог контролює все? Якщо вчора за вечерею я з’їв значно більше ніж потрібно та дозволяє мій організм, хто приймав остаточне рішення стосовно кількості спожитого? Якщо замість фізичних вправ я пролежав на дивані, кого звинувачувати? Хто визначав скільки часу я буду молитися або присвячу справам милосердя? Влада Божа наді мною залежить від того скільки я сам дам Йому цієї влади. І якщо я не є рабом Божим, то чи можу висувати Йому претензії коли щось не так?
Подібне і в суспільному житті. Чи Господь контролює політику та економіку? Хіба Він забруднив навколишнє середовище, підірвав Чорнобильську АЕС, роками зкидав в ріки промислові відходи. Хіба Бог пив пиво у дитячій пісочниці, наплював на тротуар, насмітив у сквері та нагадив у під’їзді? Якщо ж суспільство це сприймає як норму, то чи можемо звинувачувати Бога у власних негараздах?
Відсторонимося від людських проблем. Чи є Божа провина у природних катаклізмах? Візьмемо блискавку. Протягом історичного часу від неї загинули тисячі. Їх смерть часто приписувалася волі Божій, але чи так це насправді? Коли Бенджамін Франклін винайшов громовідвід і рекомендував його вжиток для “захисту осель та інших будинків від зла заподіяного громом та блискавкою”, церкви навідріз відмовилися його встановлювати. Протягом наступних тридцяти років, жоден храм не встановив громовідводу, бо це суперечило Божій волі. Блискавка вважалася улюбленим Божим способом поразки грішника. Замість громовідводу церкви дзвонили в дзвони, щоби попередити усіх, хто чує за собою лихе, про необхідність сховатися подалі від очей Божих. Протягом цих тридцяти років тільки в Німеччині блискавка влучила майже в 400 храмів і вбила 120 дзвонарів. Навряд чи бідні дзвонарі були найбільшими грішниками, а храми осередками Божого гніву.
Зцілення сліпого, Эль Греко.
Церкви відмовлялися від громовідводів аж до трагедії 1769 року в Італійському містечку Брешія. Блискавка потрапила в купол храма і спричинила пожежу, що дісталася церковного склепу. На лихо, у цьому склепі місцева міліція тримала 100 тон пороха. Шоста частина міста була зрівняна з землею. Загинуло понад 3000 чоловік. Луна від цього вибуху прокотилася Європою. Через кілька років усі храми були обладнані громовідводами, а пожежі у храмах припинилися.
Зцілення сліпого, Ель Греко
Але люди не припинили звинувачувати Бога у бідах. Юридична термінологія досі визнає певні явища “Актом Божим”. Спробуйте отримати страховку в разі потопу, урагану або землетрусу.
Юридично першими почали звинувачувати Бога вавилоняни. У кодексі Хаммурапі, що був написаний коло 4000 років тому є закон номер 249, який говорить: “Якщо чоловік найняв вола і бог вразив тварину, чоловік… невинний”. Суди досі використовують цей закон, якщо інших відповідальних знайти не можливо.
Зцілення сліпого, Carl Bloch
1915 року місто Сан Дієго найняло відомого на той час “насилателя дощу” Чарльза Гатфілда, наповнити доверху дощовою водою водосховище Морена. За роботу було обіцяно винагороду в 10 000 доларів. Гатфілд приступив до роботи першого дня нового 1916 року. П’ятого січня почався дощ, що не припинявся до 20-го. Водосховище переповнилося і почався потоп. Вода прорвала три дамби, знесла 110 із 112-ти мостів, привела до загибелі 20-ти чоловік. Збитки, нанесені потопом оцінили в 3,5 млн. доларів. Гатфілд був задоволений власною роботою, але місто відмовилося йому заплатити, а навпаки вимагало відшкодування. Після довгих судових процесів, потоп було визнано “Актом Божим”, що звільнило Гатфільда від відповідальності, але й від зарплати…
Instone-Brewer, David. “Who’s Fault Is Suffering?” Instonebrewer.com. 2009. Web. 15 May 2015.
***
Зцілення сліпого, Nicolas Colombel, 1682
Фарисеї багато говорили про Бога, визначаючи, як Бог повинен діяти у світі, але не робили справ Божих. У сьогоднішньому уривку вражає, що після зцілення сліпонародженого місцеве начальство, як і самі мешканці не могли впізнати сліпця. Щодня, протягом багатьох років він сидів на вулицях міста. Кожен із них проходив повз нього. Напевно більшість жертвувала йому копійки, але, по-справжньому, жоден не цікавився калікою. Для того, щоби визначити той це чоловік, що був сліпим, чи ні, знадобилася допомога батьків…
Сучасний світ, в більшості, діє подібно. Коли ми жертвуємо гроші потребуючим, важливо бачити перед собою не колонки з іменами, не графіки соціальних проблем, а очі реальних людей. Пам’ятаючи що кожен жебрак на вулицях нашого міста та в усіх віддалених куточках глобального села має своє ім’я, особисту історію життя, є чиїмось сином або донькою, батьком або матір’ю та нашим ближнім…
***
Щоби зрозуміти ставлення євреїв до суботнього дня треба згадати як 167-го року до Р.Х. армія Антиоха припинила жертвоприношення в Єрусалимському Храмі. Юдеї повстали під проводом Маттафії і втікли до пустелі. Черз короткий час місце їх розташування викрили. Далі книга Маккавейська пише: “І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній, і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими. Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього. Тоді поспішили почати битву проти них. Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх, і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас. Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ” (1Мак. 2:32-38). Святість суботи була настільки великою, що правовірні юдеї прийняли смерть, але не порушили суботи.
І хоч ці події відбулися майже за два століття до зцілення сліпонародженого, святість суботнього дня, як і чистота юдейської віри, старанно охоронялася. Цю функцію взяли на себе фарисеї. Саме слово фарисей означає “відділений”, англійською “separated”. Тобто фарисеї були такими собі сепаратистами тих часів. Свою функцію вони бачили у суворому і буквальному дотриманні законів, зокрема, закону про суботній спокій.
Складений ними Єрусалимський Талмуд містить 64 сторінки, а Вавилонський Талмуд 156 подвійних сторінок специфічних правил і роз’яснень стосовно того, що є дозволеним або забороненим суботнього дня. Відсторонений погляд на фарисейські тлумачення демонструє як буквалізм перетворив суботу з дня благословення на тягар випробування. Законники напрацювали список із 39-ти справ, що їх не можна було робити в суботу. Свідоме порушення кожного з пунктів тягло за собою каменування, несвідоме – покаяння та жертву за гріх.
Зцілення сліпого, Edy Legrand
Технічною мовою законників ці 39 пунктів називались “отцями” а похідні від них – “нащадками”. Наприклад, заборона орати землю суботнього дня була “отцем”, а копати – похідним від цієї заборони “нащадком”. Тягнути сцілець по землі було заборонено, бо він залишає слід схожий на борозну, але тягнути той самий стілець твердою поверхнею – дозволялося.
Перенесення вантажу було ще одним “отцем” з багатьма “нащадками”. Носити зайвий одяг в суботи було заборонено. Швець мусив лишати дома нитку та голку, а книжник не мав права носити за собою перо. Якщо у правовірного юдея в суботу загориться будинок, він не мав права нічого винести з вогню крім власного одягу. При цьому одяг можна було виносити по-одному предмету одягаючи на себе. Потім треба було зняти раніше винесене, повернутися до палаючого будинку, одягнути наступне і таким чином повторювати потрібну кількість разів…
Найгіршим було те, що для тогочасних фарисеїв зникла різниця між придуманими ними законами та Старозавітним Законом, а порушення будь яких встановлених ними правил розглядалося як порушення цілого Закону Божого, що вимагало суворого покарання.
***
Американське суспільство має ряд “дивних законів”:
“В Пенсильвенії, штраф за прокляття – 40 центів. Але, якщо у прокляттях згадано Бога – 67 центів”,
“В штаті Юта, законом передбачено, що між двома танцюючими має бути видно денне світло”,
“Для золотої рибки протиправно їздити у міському автобусі Seattle, Washington, за виключенням, якщо вона лежить смирно”,
“Закон Мічігана зобов’язує кожної зими робити перепис бджіл”,
“В Natchez, Mississippi, слонам протиправно пити пиво”,
“В Hollywood, California забороняється переганяти більше ніж 2 000 овець одночасно по Hollywood Boulevard”,
“В Muncie, Indiana, не можна приносити рибацьку вудку на цвинтар”,
“В Каліфорнії суворо забороняється стріляти по будь-яким тваринам, окрім китів, з автомобіля”,
“В Joliet, Illinois жінкам заборонено законом міряти більше ніж шість платтів в одному магазині. До речі в цьому ж місті заборонено помилятися вимовляючи назву міста”.
Зцілення сліпого, Jan Luyken
Сьогодні ми сміємося з цих законів, але свого часу, кожен з них мав сенс. Більше того законодавці вважали це важливим і тому занесли до книг для вічного додержання. Щось подібне відбувається між батьками та дітьми. Наприклад, батьки говорять доньці, що збирається прогулятися з друзями бути дома рано. Коли донька приходить додому з’ясовується, що слово “рано” обидва боки розуміли по-різному. Наступного разу батьки вказують точний час. Або син питає мами: “Можна піти додому до Чарлі щоби погратися з ним?” Мама каже: “Ні!” Слухняна дитина спокійно іде до Чарлі і грається в його дворі. Потім, іде додому до Чарлі та грається з братом Чарлі. Наступного разу батьки вимушені уточнювати свої вказівки.
За часів Спасителя в Юдеїв були свої “дивні закони”.
В суботу чоловік може позичити у товариша глечик вина або олії, за умови що він не скаже: “Позич мені…” (Shab. 23:1). Бо ця фраза може означати угоду, а угода може вимагати письмової посвідки, а писати в суботу заборонено.
Якщо чоловік загасив лампу (в ніч на суботу) зі страху перед язичниками, крадіями або злими духами, або якщо в домі хворий, що не може спати при світлі – він не винний у порушенні суботи. Але якщо чоловік загасив лампу щоби вона довше прослужила, з метою економії олії або гноту – винний (Shab. 2:5).
Ставлення до лікування в суботу можемо бачити із заборони людині накладати оцет на зуб, щоби зменшити зубний біль. Але людина може вживати оцет до їжі у звичайний спосіб. Рабини завершують філософськи: “Якщо при цьому людина зцілилася – то зцілилася”.
Мішна говорить: “Той хто жне в суботу кількість зерна розміром із плід фігового дерева – винний; виривання зерна – дорівнює жанню”… Терти зерно дорівнює молотьбі. Навіть ходити по траві в суботу заборонено, бо є різновидом молотьби”.
Інший Талмудичний пасаж говорить: “Якщо жінка катає пшеницю, щоби позбавити її лушпиння, це вважається просіюванням; якщо вона розтирає колос пшениці, це вважається молотьбою; якщо підкидає зерно на руці – провіюванням”.
Єврейський моряк, якого шторм застав у ніч на суботу, відмовлявся торкатися керма, незважаючи на смертельну небезпеку.
Тисячі були зарізані військами Антиоха Єпіфана на вулицях Єрусалима. Жоден не чинив спротиву через заборону брати до рук зброю в суботу, навіть для самозахисту.
W. Shepard говорить, що наведені вище цитати стосувалися закону суботи за часів Спасителя. Сучасна ситуація хіба погіршилася. Книга Rav Yehoshua Y. Neuwirth що називається “Shemirath Shabbath: A Guide to the Practical Observance of Shabbath” (Керівництво до практичного додержання суботи) вдається до дрібних деталей стосовно інтерпретації та застосування суботи для сучасного Юдаїзму. У передмові до цієї роботи автор пише: “Мішна (Chagiga: Chapter 1, Mishna 8) порівнює закон суботи до “гори, що підвішена на волосині,” бо велика кількість заповідей і правил, що тягне за собою найсуровіше покарання за їх порушення, залежить від найменших відтінків вказівок Біблійного тексту.”
Також автор нагадує про важливість додержання суботи в Юдаїзмі: Завдяки належному дотриманню суботи нам буде послано честь бачити остаточне спасіння Ізраїля. Рабин Yochanan, переказуючи слова Рабина Shimon ben Yochai, говорив: “Якщо Ізраїль належним чином додержить дві суботи підряд, негайно спасеться” (Shabbath 118b). Ця книга містить багато детальних інструкцій стосовно додержання суботи, але наведемо лише декілька:
Приготування їжі у різний спосіб (варити, смажити, пекти, тушити іт. д.) в суботу заборонено, якщо температура їжі підвищується понад 45 градусів С (113 Fahrenheit).
Якщо кран гарячої води випадково забули закрити, закривати воду в суботу не можна.
Відкритий газ можна вимкнути, але не звичайним чином. Газ треба вимикати тильною стороною долоні або ліктем.
Не можна витискати лимон в чашку з чаєм, але можна витискати на шматок риби.
Старозавітня заповідь про те, що в суботу не можна запалювати вогонь (Вих. 35:3), тлумачиться як заборона вмикати або вимикати електричні лампи в суботу. Проте, проблема може бути вирішена, якщо для цього встановити таймер, що вмикає та вимикає світло автоматично.
У суботу правовірний єврей не може включати кондиціонер, але може попросити зробити це іновірця.
В суботу не можна митися застосовуючи брусок мила, але можна вживати рідке миюче.
Разом із простими вказівками, ряд заборон протягом двох останніх тисячолітть були суттєво вдосконалені. Наприклад, заборона переносити речі в суботу. За часів Христа її застосовували у побуті та як заборону торгувати для купців. Для сучасних юдеїв ця заборона розповсюджується навіть на речі, які людина переносить несвідомо. Якщо юдей іде в суботу дорогою і виявить, що несе щось у кишені, має кілька варіантів подальших дій, що збережуть його від порушення суботи. Наприклад, він може викинути з кишені знайдену річ, але має зробити це не нормальним або звичним шляхом (взяти річ, витягнути з кишені та кинути на підлогу). Щоби не порушити суботи юдей має вивернути кишеню витряхуючи предмет на підлогу. Далі постає питання: що робити якщо ця річ цінна? У цьому випадку пропонується кілька безпечних варіантів. Можна попросити іновірця, щоби він пильнував річ до завершення суботи. Якщо такої нагоди немає, річ можна нести, але не у природний спосіб. Тут також кілька варіантів. Річ можна нести певну відстань, положити на землю, через певний час підняти, пронести визначену відстань, і так далі. Для зручності, можна попросити одновірця допомогти. У такому випадку кожен несе річ не далі визначеної відстані, кладе на землю, інший підносить із землі, несе свою частину і так далі. Якщо жоден із цих варіантів не підходить, то річ можна нести не у природній спосіб. Наприклад покласти її у черевик, прив’язати до ноги або кинути за пазуху. Цікавим є уточнення: якщо переносять живу людину на ліжку, то не порушують суботу через перенесення ліжка, бо ліжко є другорядним стосовно людини. Проте порожнє ліжко переносити не можна (може застосовуватися до дитячої колиски)…
***
Приблизно 77 року по Р.Х. Пліній Старший написав “Природничу історію” (Natural History), прообраз усіх майбутніх енциклопедій, де у кількох книгах дав опис лікувальних засобів свого часу. Серед медикаментів, які він рекомендує: перепалені кістки вовчого черепа, роги оленя, мишачі голови, очі краба, мізки сови, жаб’яча печінка, сарана, кажани та слонячі блохи. Також жовч дикого кабана, коняча піна, жіноче молоко, компресс із зміїної шкіри, січа молочних телят, медвежий жир і інші подібні препарати.
Pliny, The Elder. “The Natural History.” perseus.tufts.edu. Web. 2 May 2015.
***
В неділю шосту після Пасхи високопреосвященний Серафим (Папакостас), митрополит Касторії, Греція, засуджує наклепи фарисеїв на Спасителя, одночасно застеригаючи сучасників утримуватися від цього самого гріха.
У сьомій проповіді св. Астерій Амасійський викриває думки, що заполонили розум книжників та фарисеїв під час дослідження наслідків зцілення Спасителем сліпонародженого. Він говорить, що дії книжників і фарисеїв виходили з сердець сповнених злобою та диявольською пристрастю до наклепів. Святий Астерій говорить, що книжники і фарисеї усвідомлювали, що Христос здійснив чудо, але шукали найменшої, хоч би формальної, можливості заперечити наявне: “Крок за кроком вони намагалися нав’язати громаді сумнів. Спочатку з’ясовували, чи це той самий сліпонароджений, чи інший видає себе за нього. Далі, заперчували чудо “чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи”. Тобто, оскільки Христос не додоржувався встановлених фарисеями правил, Він не міг творити чудеса. Коли і це не спрацювало, почали з’ясовувати, чи дійсно сліпий був незрячим від самого народження. Почали допитувати батьків сліпонародженого та шукати зачіпки, щоби скомпрометувати чудо зцілення”. Врешті-решт, коли не вдалося скомпрометувати Спасителя, зціленого сліпця вигнали геть із синагоги. Відлучення від синагоги було найважчим покаранням, що застосовувалося до невиправних грішників і злочинців. За звичаями тих часів кожна порядна та віруюча людина мала припинити спілкування з відлученим.
Наклеп – це неправдиве висловлювання про людину, що руйнує її репутацію. Отці Церкви називали наклеп дочкою ненависті та заздості. Саме тому вони вважали, що сучасні наклепники мавпують першого наклепника-диявола. Більше того, сучасні наклепники вражають своїх супротивників не лише неправдивими висловлюваннями але і гримасами, жестами, іронічними та злими посмішками. Деякі з них настільки відточили своє мистецтво, що залишають жертву беззахисною. Недаремно псалмоспівець говорить: “Спаси мене від наклепів людських, і я буду сповняти заповіді Твої” (Пс. 118:134).
Отці називали наклеп смертельним вірусом, що вражає: жертву, слухача та самого наклепника. “Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий – гортань їх,” (Пс. 5:10) – говорить псалмоспівець. Святий Іоан Золотоустий говорив, що наклепник гірше хижого звіра і, навіть, гірше диявола: “Диявол зводить наклепи і обдурює людей, але ніколи собі подібних”.
Саме тому отці називали наклеп тяжчим злочином ніж вбивство: вбивця миттєво забирає життя, а наклепник знищує добре ім’я жертви, що часто приводить до вічної погибелі. Скільки родин було зруйновано, добрих духовних починань загублено, скільки служителів та церковних лідерів знеславлено несправедливо, скільки порядних людей пішло з життя з гіркотою образи на вустах?
Але про що ми говоримо? Хіба на самого Христа не було наклепів протягом Його земного служіння? Хіба не чиняться наклепи на Церкву-Тіло Христове досьгодні?
Варто нагадати, що відповідальність за наклеп лягає не лише на неправдомовця, але і на кожного, хто беззаперечно слухає його і не зупиняє неправди. Саме тому Августин говорив, що відповідальність за вбивство первомученика Степана не лише на тих, хто кидав каміння але і на тих, хто мовчки споглядав за дійством.
В сучасному суспільному просторі ми всі чуємо наклепи і неправду. А отже кожен із нас несе відповідальність у свою міру…
***
Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook