Неділя 5-та після Пасхи. Про самарянку. Ін. 4:5-42

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

У п’яту неділю після Пасхи Свята Православна Церква згадує розмову Ісуса Христа з жінкою Самарянкою (Ін. 4:5-42).

Ін. 4:5-42

5 Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосипу. 6 Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. 7 Прихо­дить жінка з Самарії набрати води. Ісус гово­рить їй: дай Мені напитися. 8 Бо учні Його пішли до міста, щоб купити їжі. 9 Жінка-самарян­ка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. 10 Ісус сказав їй у від­повідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, – то ти попроси­ла б у Нього, і Він дав би тобі води живої. 11 Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачер­п­нути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?12 Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? 13 Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. 14 А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому дже­релом води, що тече в життя вічне. 15 Говорить Йому жінка: Гос­поди, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. 16 Ісус говорить їй: іди по­клич чоловіка свого і приходь сю­ди. 17 Жінка сказала Йому у відпо­відь: не маю я чоловіка. Гово­рить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, 18 бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. 19 Жінка говорить Йому: Гос­поди, бачу, що Ти пророк. 20 Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. 21 Ісус говорить їй: жін­ко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. 22 Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння – від юдеїв. 23 Але прийде час, і нині вже є, ко­ли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. 24 Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. 25 Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. 26 Ісус сказав їй: це Я, Який роз­мовляю з тобою. 27 В цей час при­йшли учні Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? 28 Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: 29 ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? 30 Вони вийшли з міста і пішли до Нього. 31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Учителю, їж. 32 Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. 33 Тому учні говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? 34 Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і зверши­ти діло Його. 35 Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. 36 Хто жне, той одер­жує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. 37 Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. 38 Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. 39 І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. 40 І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. 41 І ще більше увірувало в Нього за Його словом. 42 А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.

 

***

Розмава Христа з жінкою-СамарянкоюДіалог Христа з самарянкою є найдовшою зафіксованою Святим Письмом розмовою Спасителя як за обсягом, так і за наповненням богословським змістом.

***

Коротка згадка про те, що cамарянка залишила свою посудину, здається незначною та тривіальною, але якщо розглядати її паралельно з іншими Євангельськими текстами, то вона стає досить промовистою. Так апостоли залишали свої рибальські сіті, місця збору податку і родини й невідкладно приймали поклик на служіння. Лишивши все, що мала, cамарянка стала апостолом і просвітителем своїх ближніх…

***

Розмова Ісуса Христа з СамарянкоюПоведінка Самарянки була далекою від норм моралі тогочасного суспільства. Вона була заміжня п’ять разів, але жоден із цих шлюбів не протримався довго. Опісля жила зовсім без шлюбу. Коли самарянка з’являлася у суспільстві, то всі інші жінки припиняли свої розмови і кожна з них уважно пильнувала власного чоловіка.

У невеликому поселенні не можливо приховати такої поведінки. Зовсім не дивно, що місцеві жінки виключили самарянку зі своєї компанії. Зазвичай, жінки ходили до криниці рано, до того як починалася денна спека, або надвечір, коли активність сонця знижувалася (Бут. 24:11). До того ж місцеві жінки ходили до криниці великими групами (1Цар. 9:11), ділилися новинами та чутками. Те що самарянка прийшла до криниці опівдні, в разпал денної спеки, говорить про те, що інші “порядні” жінки не приймали її або прилюдно принижували.

***

Розмова Христа з Самарянкою Дуччо ді Буонінсенья

Розмова Христа з Самарянкою
Дуччо ді Буонінсенья

Твердження Іана Богослова “юдеї не знаються з самарянами” є політкоректним тлумаченням юдейської молитви “Господи, не згадуй самарян під час воскресіння” та юдейського вислову “Очі мої нехай ніколи не бачать самарянина”. Йосип Флавій характеризує самарян, як ідолопоклонників і лицемірів. Равини вчили: “Нехай жоден ізраїльтянин не з’їсть найменшого шматочка того, що належало самарянам; бо це такий самий злочин, як їсти свинину”. (“Let no Israelite eat one mouthful of any thing that is a Samaritan’s; for if he eat but a little mouthful, he is as if he ate swine’s flesh”.

JACKSON, WAYNE. “Jesus and the Samaritan Woman.” Christian Courier. N.p., n.d. Web. 29 Dec. 2014.

***

Розмава Христа з Самарянкою Гверчіно (1591-1666)

Розмава Христа з Самарянкою
Гверчіно (1591-1666)

Те, що Христос зробив коло криниці Якова, є скоріше виключенням, ніж правилом. Лише декілька раз Господь говорить прямо про суть Свого явлення на землі. Син Божий не скликав Синедріона, щоби оголосити цю новину. Він не відкрився Іродові. Не  в затінку мармурових колонад римського суду і не перед тисячним натовпом прихильників, а у глухому закутку, забутої Богом і зневаженої правовірними Самарії, серед  пекучого сонця, в присутності однієї єдиної, до того ж вельми сумнівної особи, Христос сказав: “Я є Месія”…

Yarbrough, David. ““The Samaritan Woman: A Lesson on Evangelism”.”Http://www.sermoncentral.com. N.p., Mar. 2002. Web. 29 Dec. 2014.

***

Криниця Якова 2013 рік

Криниця Якова 2013 рік

“Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години” (Ін.4:6). Криниця Якова розмістилася у серці прадавньої історії, затишній долині між двома горами. З одного боку підносилася гора Гаризим, що звалася горою благословення, а з іншого боку — гора Гевал, яка звалася горою прокляття (Втор.27:12,13).

Недалеко від криниці Якова розмістилося самарійське містечко Сихар. Воно було побудоване на перетині двох торгівельних шляхів, один з яких ішов з Єрусалима до Капернаума, а другий – з Єрихона до Середземного моря. Таким чином, Сихар був стратегічно важливим і економічно вигідним містом центральної Палестини.

Криниця Якова 1934 рік

Криниця Якова 1934 рік

Про точне місце знаходження Сихара вчені сперечаються досі. Воно розміщалося недалеко від гори Гаризим (2850 фіт над рівнем моря) і  40 миль на північ від Єрусалима. Частина вчених ідентифікує це місто з сучасним Askar, що знаходиться півмилі північніше від криниці Якова. Інші схильні розташовувати Сихар на місці руїн стародавнього Сихема (зараз Tell Balatah), що розташований на східному краю долини між горами Гевалом і Гаризимом.

Криниця Якова знаходилася поза містом, саме там, де сходилися торговельні шляхи. Свою назву криниця отримала на честь патріарха, що викопав її за два тисячоліття до Євангельських подій. Криницю Якова називають “найбільш автентичним з усіх святих місць Палестини”. Зараз врна знаходиться за 300 ярдів на південний схiд від Tell Balatah. 1935 року криницю розчистили від сміття. Виявилося, що її глибина 135 фіт, при цьому рівень води починається на 75-80 фіт від рівня поверхні влітку. В діаметрі криниця сім з половиною фіт. Апостол називає це місце то джерелом, то криницею. Це може означати, що вона живилася, як підземними джерелами, так і дощовою водою, що збігала з гір до долини…

Розмова Христа з Самарянкою Карл Блох

Розмова Христа з Самарянкою
Карл Блох (1834-1890)

Ставлення тогочасних євреїв до жінок було далеким від ідеалу. Незважаючи на те, що Старий Заповіт високо підносить гідність жінки (Притч.31:10), з часом серед євреїв поширилися культурні норми оточуючих народів. Зневага до жінок була одною з таких поступок язичницькій культурі. Тогочасний юдей розпочинав день молитвою до Бога, дякуючи Всевишньому, що не був язичником, рабом або жінкою.

Юдей не розмовляв із жінкою на вулиці, навіть якщо ця жінка була його матір’ю, сестрою, дочкою або дружиною. Навіть, відповідно до  тлумачень Втор.24:1, єврейський чоловік міг розлучитися зі своєю дружиною, якщо побачи в,що вона “приязно говорила з іншим чоловіком”.

William Barclay говорить, що серед фарисеїв виділялися так звані “фарисеї в синцях і крові”. Коли вони бачили жінку, то, уникаючи осквернення, заплющували очі, тому постійно падали або билися об різні перешкоди на дорозі.

JACKSON, WAYNE. “Jesus and the Samaritan Woman.” Christian Courier. N.p., n.d. Web. 29 Dec. 2014.

***

Розмова Христа з Самарянкою, Angelika Kauffmann

Розмова Христа з Самарянкою, Angelika Kauffmann

Зустріч Христа з самаритянкою коло криниці  Якова викликає ряд асоціацій із Вітхозавітною історією. Святе Письмо не наводить точної інформації про те, коли саме Яків викопав цю криницю, проте містить іншу історію, що відіграла суттєву роль у житті патріарха. 29-та глава Буття розповідає, що Яків зустрів свою майбутню дружину Рахіль саме коло криниці. У спекотну пору дня Рахіль прийшла до криниці напувати своїх овець, але отвір криниці закривав великий камінь. Коли Яків побачив красу Рахілі, допомiг не лише відвалити камінь, але й напоїти овець. Минули роки, поки Яків зміг одружитися з Рахіллю, але саме ця мить коло криниці змінила життя патріарха.

Розмова Христа з Самарянкою, Botticini Raffaello, 1508

Розмова Христа з Самарянкою, Botticini Raffaello, 1508

Подібна історія сталася з Мойсеєм. Друга глава Виходу оповідає, що Мойсей був коло криниці у пустелі, коли Сепфора з сестрами прийшла напувати худобу свого батька. Інші вівчарі намагалися відігнати жінок, але Мойсей заступився за них і допоміг напоїти отару. Як і у випадку Якова, ця зустріч стала початком кохання на все життя.

Scrivener, Glen. “Thirsty – A Sermon on John 4.” Christ the Truth. N.p., 11 Apr. 2010. Web. 29 Dec. 2014.

***

Розмова Христа з Самарянкою, Annibale Carracci

Розмова Христа з Самарянкою, Annibale Carracci

Dr. W.A. Criswell пише, що перебуваючи в Індії, став свідком драматичного прояву реінкарнації. Віруючі боялися наступити на найменшого жука, переживаючи, що це може бути хтось із їх родичів. Вони вірили, що, коли людина залишає цей світ, то перевтілюється в одну із живих істот. Одною з передумов перевтілення є залежність майбутнього існування від попереднього. Якщо протягом свого життя людина є негідником, то втілиться у формі пса, якщо ще гірше, то буде павуком і, врешті-решт, надзвичайні мерзотники втіляться у формі жінки…

Розмова Христа з Самарянкою, Balthasar Beschey

Розмова Христа з Самарянкою, Balthasar Beschey

Господь говорив із cамарянкою про воду життя. Вода є речовиною, що складається з двох компонентів, які може створити і з’єднати разом лише Господь. Одним з них є водень, що не має ні кольору, ні запаху й не фіксується оком. Інший – кисень, що також є невидимим і не має ані кольору, ані запаху. Поєднання цих двох елементів дає ріки, моря і океани, а сама вода є джерелом життя.

Те, що Господь називає водою життя, також складається з двох елементів – Духа і Істини: “прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники будуть вiрнi Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною” (Ін.4:23-24)…

Criswell, Wallie Amos. “W. A. Criswell Sermon Library.” The Woman at the Well –. N.p., 20 Sept. 1970. Web. 29 Dec. 2014.

***

Свята Рівноапостольна Великомучениця Світлана з Самарії

Свята Рівноапостольна Великомучениця Світлана з Самарії

Єврейською та близькою до неї самарiйською мовою слово “baal” може означати одночасно “бог” і “чоловік”, тому ряд тлумачів приписували цьому уривку додатковий символічний зміст. Самарійська жінка символізує собою саму Самарію, а п’ять її чоловіків представляють п’ять племен, які Асірійці заселили на захоплену територію “І переселив цар Ассiрійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Самарією” (4Цар.17:24). Ці племена пізніше одружувалися з місцевими мешканцями й таким чином виникли Самаряни. Чоловік, з яким cамарянка жила без шлюбу, представляє тогочасну самарійську релігію, що не знала істини і не мала Божественного походження…

Mowczko, Marg. “Jesus and the Samaritan Woman – John 4:1-42.” Newlife. N.p., 01 Aug. 2009. Web. 29 Dec. 2014.

***

Коротка історія Самарян

Самаряни на горі Гаризим. Священик із свитком Тори. 1900-1920

Самаряни на горі Гаризим. Священик із свитком Тори. 1900-1920

За часів земного життя Спасителя територія Самарії знаходилася між Галілеєю на півночі Ізраїля та Юдеєю на півдні. Зазвичай побожні Галілеяни, подорожуючи до Єрусалиму, оминали пряму дорогу через Самарію, обираючи вдвічі довшу східним берегом Йордану. Близькі за походженням, але розділені гіркою історичною долею народи, уникали будь-яких контактів із колишніми родичами.

Розділ Ізраїля на два царства. 
Після смерті царя Соломона Ізраїль розділився на два царства (Див. 3Цар.11:26-39 та 3Цар.12:1-24). Північні 10 племен народу Божого були колективно названі Ізраїлем та мали столицю в місті Самарія (3Цар.16:24). Південні коліна Юди та Веніаміна називали Юдеєю. Свою столицю Юдеї мали в Єрусалимі. Між Єрусалимом і Самарією приблизно 50 кілометрів.

Карта Самарії

Карта Самарії

Падіння Ізраїля
Усі без винятку царі Ізраїля відзначалися невірою і непослухом Богові. Вони заохочували язичницькі релігії та жили гріховно. Після неодноразових пророчих попереджень про біди – за відсутності покаяння – північне царство Ізраїля було захоплене Ассирійцями  коло 724 року до Р.Х. Більшість населення, з тих, хто вижив після війни, були вивезені на чужину й перемішалися з місцевим населенням (4Цар.17:5-6; 4Цар.17:22-41). З того часу їх називають “загубленими колінами Ізраїля”. Замість виселених ізраїльтян ассирійці завезли до Північного Ізраїльського Царства п’ять східних племен, які привезли власну релігію та традиції. Ассирійці намагалися перемішати народи, щоб вони втратили свою національну iдентичнiсть і не чинили опору. Східні народи одружувалися з місцевими мешканцями. Змішувалися культури та релігії. Цей гібридний народ і став самарянами.

Розмова Христа з Самарянкою, Barthélemy Parrocel

Розмова Христа з Самарянкою, Barthélemy Parrocel

612 року до Р.Х. Єгиптяни остаточно перемогли ассирійців, але Самарія підпала під їх контроль ще 610 року. У свою чергу Єгиптяни були переможені вавилонянами, а Самарія з 605 року до 562 року до Р.Х. стала центром незначного округу Вавилонської імперії.

Падіння Юдеї 
586 року до Р.Х. Юдея також була підкорена вавилонянами (2Паралип.36:16-21). Юдеїв забрали до вавилонського полону на 70 років. Лише немічні, убогі та нездатні до роботи залишилися на батьківщині та змішалися з самарянами.

Розмова Христа з Самарянкою, Anselmi

Розмова Христа з Самарянкою, Anselmi

Повернення Юдеїв
Багатьом євреям жилося непогано на чужині. Коли одна частина народу оплакувала своє вигнання та сумувала за батьківщиною, інша збагатилася і добре прижилася у Вавилоні (1Ездр.1:1-6). Лише найвідданіші повернулися до Єрусалиму з метою відбудувати місто і Храм.

Вавилонський полон став покаранням коліну Юдиному за невірність Богові, але, разом із тим, урок було засвоєно. Повернувшись додому, юдеї були ревними у служінні Богові та праведними у повсякденному житті, старанно уникаючи ідолослужіння. Євреї відбудували Храм Божий, щоб здійснювати належні богослужіння у потрібному місці. Самаряни пропонували свою участь у будівництві Храму, але їх пропозиція була зневажливо відкинута (1Ездр.4:1-5).

Розмова Христа з Самарянкою, Rembrandt

Розмова Христа з Самарянкою, Rembrandt

Після вавилонського полону юдеї стали особливо ревними до Святого Письма. Переписувачі ретельно копіювали Слово Боже. Освічені вчителі закону засновували школи та синагоги, де навчали молоде покоління. Таким чином, глибоке покаяння в колишньому ідолопоклонстві разом із шануванням Святого Письма вилилося у прискіпливе тлумачення Священних Текстів та фанатичне й деталізоване до дрібниць релігійне життя.

Самаряни 
Самаряни, в свою чергу, розробили власну, компромісну версію юдаїзму. Вони продовжували вірити в Бога юдеїв, але місцем молитви визначили гору Гаризим замість Єрусалима. Самаряни мали свою власну версію П’ятикнижжя Мойсеєвого арамейською мовою, що місцями відрізнялася від єврейського аналога. На відміну від юдеїв, самаряни не включали до свого Святого Письма пророцьких і поетичних книг. Коло 400 року до Р.Х. самаряни збудували храм на горі Гаризим, що спровокувало напружені стосунки між ними та юдеями. Цей храм був зруйнований євреями 128-129 роках до Р.Х., за часів Хасмонейського царя Івана Гиркана. Невелика громада самарян існує й сьогодні.

Mowczko, Marg. “A Brief History of the Samaritans.” Newlife. N.p., 02 Sept. 2009. Web. 29 Dec. 2014.

***

Розмова Христа з Самарянкою, Fernando Gallego

Розмова Христа з Самарянкою, Fernando Gallego

Ralph Waldo Emerson запевняв: “Боги, яким служить людина, лишають своє ім’я на людському обличчі. Нехай ніхто не думає, що може утримати щось в таїні, все проявиться назовні і буде визначати життя і характер. Тому нехай кожен з нас буде уважним до того, чому поклоняється, бо,чому ми поклоняємося, тим врешті решт і стаємо”…

***

Зазвичай титул “Спаситель світу” вживався стосовно Цезаря. В Новому Заповіті цей титул вживається лише двічі, обидва рази стосовно Ісуса Христа. Перший раз з уст самарян в сьогоднішньому уривку (Ін. 4:42), другий в 1Ін. 4:14.

***

Розмова Христа з Самарянкою, Ferdinand Georg Waldmüller

Розмова Христа з Самарянкою, Ferdinand Georg Waldmüller

Незважаючи на суміш національностей, самаряни вважали себе спадкоємцями племен Єфрема та Манасії. Це робило їх прямими нащадками Якова та Йосипа. Додатково, вони вважали, що тримають значно консервативнішу і древнішу форму релігії отців, ніж юдеї. Вони молилися Єгові, зберегли наступництво Левитського священства та сприймали Тору (П’ятикнижжя Мойсея) як свою Священу Книгу (натомість відкидали усі інші Біблійні книги). Натомість юдеї вважали самарян напівкровками, їх священство недійсним, а Самаритянську Тору – текстуально пошкодженою…

Розмова Христа з Самарянкою, Lorenzo Lippi

Розмова Христа з Самарянкою, Lorenzo Lippi

Слово “чоловік” у цьому уривку може мати символічне значення. Після захоплення Самарії 30 000 ізраїльтян будо вивезено з регіона, а натомість “переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих” (4Цар. 17:24). Усі ці народи перемішалися між собою. Вони і є “п’ятьма чоловіками жінки-самарянки”. Той, з яким вона живе зараз, і який не є її чоловіком – це Рим. Ірод Великий керував Самарією від імені Римлян з 37 року до Р.Х. по 4 рік по Р.Х. Протягом царювання Ірода 6000 іноплемінників було переселено до Самарії, але їм заборонялося одружуватися з місцевим населенням. Після смерті Ірода керівництво Самарією успадкував його син Ірод Архелай, що царював з 4-го року до Р.Х. по 6-й рік після Р.Х. Архелай проявив себе безталанним керівником і тому був замінений римлянами на свого чиновника – Квірінія. З того часу Самарія була під безпосереднім керівництвом імператорського намісника.

Petty, John. “Lectionary Blogging: John 4: 5-42.” Progressive Involvement. 21 Mar. 2011. Web. 9 May 2015.

***

Розмова Христа з Самарянкою, Paolo Veronese

Розмова Христа з Самарянкою, Paolo Veronese

За часів Спасителя Самарія нараховувала коло мільйона мешканців. Сьогодні в районі гори Гаризим проживає коло 300 людей. Орієнтовно 300-400 самарян меркають у інших містах Святої Землі. Самаряни вважають себе наступниками ізраїльтян, що ніколи не були в полоні асирійців, або повернулися з полону через 55 років – подія про яку в Біблії немає жодної згадки. “Істинна Тора”, говорять самаряни, визначає гору Гаризим, як місце, що його Бог обрав для молитви. На цій горі самаряни збудували храм за три століття до Р.Х. Дотепер самарянські священики приносять жертви на руїнах цього храма.

Fudge, Edward. “MOUNT GERIZIM.” Edward Fudge Ministries. Web. 9 May 2015.

***

Розмова Христа з Самарянкою, William Hamilton

Розмова Христа з Самарянкою, William Hamilton

Серед юдеїв, самарян, християн і мусульман криниця Якова вважається найбільш автентичною Біблійною пам’яткою Святої Землі.

Це місце завжди відвідували паломники, багато з яких залишили описи. З них випливає, що протягом часу навколо криниці Якова були різні храми. Коло 330 р. після Р.Х. коло криниці Якова християни здійснювали таїнства хрещення. До 384 року над криницею була збудована хрестоподібна церква згадана Ієронімом Стридонським. Ймовірно, цей храм було зруйновано протягом самарянського заколоту 484-529рр. Відбудували храм за часів Візантійського імпереатора Юстиніана I. Цей храм згадується  у 720 році та на початку дев’ятого століття.

Розмова Христа з Самарянкою, Annibale Carracci

Розмова Христа з Самарянкою, Annibale Carracci

Коли хрестоносці зайняли Наблус, в серпні 1099р., храм було вже зруйновано; паломники початку 12-го століття пишуть про криницю Якова без згадок про церкву. Натомість, наприкінці 12-го століття, згадується новозбудований храм над криницею. Перший детальний опис залишив Theoderic: “Криниця… на відстані пів-милі від міста (Наблус); розміщається перед вівтарем храму, збудованого навколо неї, в якому монахині присвячують себе на служіння Богові. Криницю називають Фонтаном Якова”. Ймовірно храм хрестоносців було збудовано 1175 року за матеріальної підтримки королеви Мелісенди I, що жила в Наблусі після зречення від престолу. Цей храм було зруйновано після перемоги Саладіна в битві на Рогах Хаттіна 1187 року.

Розмова Христа з Самарянкою, Benvenuto Tisi da Garofalov

Розмова Христа з Самарянкою, Benvenuto Tisi da Garofalo

У березні 1697, академік Оксфордського університету Henry Maundrell відвідав криницю Якова. Її глибина була 15 фіт (4,6м.). Edward Robinson, отець Біблійної географії та засновник сучасної палестинології, у середині 19-го століття пише про “залишки античного храму” що знаходяться прямо над криницею: “безформні груди руїн, серед яких можна побачити фрагменти сірих гранітних колон, що досі зберігають свою античну вишуканість”.

Місцеві християни вшановували це місце навіть тоді, коли від храма залишалися самі руїни. 1860 року Грецька Православна Церква придбала ділянку і збудувала храм на честь св. Світлани Самарянки, але землетрус 1927 року зруйнував будівлю. Храм відбудовано наново. Криниця знаходиться у крипті на нижньому поверсі. Щоби її побачити треба зайти з подвір’я монастиря Bir Ya’qub до храму та спуститися сходами у крипту. Воду витягають відром (подібно як і старих українських криницях). За даними вимірів 1935 року повна глибина криниці сягає 135 фіт (41м.). Щоправда, допитливі відвідувачі кидають у криницю каміння, щоби почути, як далеко до води, цим самим зменшуючи її глибину.

Fudge, Edward. “MOUNT GERIZIM.” Edward Fudge Ministries. Web. 9 May 2015.  

*** 

Розмова Христа з Самарянкою, Stefano Erardi

Розмова Христа з Самарянкою, Stefano Erardi

11 вересня 2009 року Єрусалимська Православна Церква канонізувала Святого новомученика Філумена (Хасапіса), ігумена монастиря Криниці Якова поблизу Самарії в Палестині.

Незадовго до вбивства отця Філумена група юдейських фанатиків з’явилася в монастирі і вимагала усунути хрести та ікони з Криниці Якова, бо символи християнства, нібито, заважали їм молитися у священному для них місці. Ігумен відмовився це зробити, нагадавши, що монастир при Криниці Якова був і залишається православною святинею багато сотень років. У відповідь пролунала погроза готуватися до гіршого. Викрикуючи богохульства, непристойності і погрози християнам, фанатики пішли.

отець Філумен (Хасапис) у Криниці Якова

отець Філумен (Хасапис) у Криниці Якова

29 листопада 1979 року під час вечірні отець Філумен був вбитий єврейським фанатиком Ашером Рабі. Вбивця кинув гранату, після чого сокирою навхрест розрубав обличчя ігумена, виколов очі та відрубав пальці правої руки. Проте, фанатику здалося не достатнім і цього. Він розрубав розп’яття, розкидав священні сосуди та осквернив церкву.

Вбивцю затримали через три роки при спробі знаву пробратися на територія монастиря. В поліції Ашер Рабі зізнався у вбивстві отця Філумена та деяких інших вбивствах на грунті релігійної ненависті. Тіло отця Філумена було поховане на цвинтарі братства Гроба Господнього на горі Сион. Мощі виявилися нетлінними та перенесені до храму св. Світлани Самарянки в Наблус.

“Філумен (Хасапіс).” – Вікіпедія. Web. 27 May 2016.

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook