Неділя 22 після П’ятидесятниці. Про багача і Лазаря. Лк. 16:19-31

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

У неділю 22-гу після П’ятидесятниці Свята Православна Церква пропонує нам для роздумів притчу про багача і Лазаря. Ця притча міститься лише у євангелиста Луки (16:19-31) і оповідає про взаємопов’язаність, протягом життя та після смерті, між не названим на ім’я багачем та жебраком Лазарем. Західна традиція називає багача Dives, але це не персональне ім’я, а латинський переклад слова “багач”, яке вжито у Вульгаті.

Лк. 16:19-31

19 Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і вісон і щодня розкішно бенкетував. 20 Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах 21 і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. 22 Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. 23 І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. 24 І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. 25 Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. 26 І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. 27 Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. 28 Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. 29 Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. 30 Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. 31 Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.

***

Притча про багача і Лазаря, Hendrick ter Brugghen

Притча про багача і Лазаря, Hendrick ter Brugghen

Турбота про ближнього завжди розглядалася Святим Писмом як релігійний обов’язок не виконання якого тягнуло за собою покарання. Наприклад, пророк Амос говорить: “Горе безтурботним на Сионі й іменитим провідного народу, що надіються на гору Самарійську, до яких приходить дім Ізраїля!.. Ви, які день біди вважаєте далеким і наближаєте торжество насильства, – ви, які ле­жите на ложах зі слонової кістки і ніжитеся на постелях ваших, їсте кращих баранів стада і тельців з рясного пасовища, співаєте під звуки гуслів, думаючи, що володієте музичним інструментом, як Давид, п’єте з чаш вино, намащуєтеся найкращими мас­тями, і не уболіваєте за біду Йосифа! За те нині підуть вони у полон на чолі полонених, і скінчиться радість зніжених. Клянеться Господь Бог Самим Собою, і так говорить Господь Бог Саваоф” (Амос 6:1, 3-8).

***

Притча про багача і Лазаря, Bartholomeus van Bassen

Притча про багача і Лазаря, Bartholomeus van Bassen

У коміксах про кота Гартфілда, в одному з епізодів, зображено холодний зимовий вечір. Гартфілд дивиться через вікно і бачить на вулиці голодного і змерзлого пса Оді. “Я сиджу тут, в теплому домі, ситий і задоволений, а бідний Оді надворі, голодний на лютому холоді. Це нeможливо! Я не можу більше цього витерпіти!” – говорить собі Гартфілд. Після цього піднімається, підходить до вікна і… зачиняє штори.
Подібно і люди ставляться до потреб бідних і знедолених… просто зачиняють штори…

***

Уявіть собі сцену: чоловік помирає і предстає на суд перед Богом. Господь дивиться в книгу життя і оголошує вирок: “Гідний пекла”. Чоловік протестує: “За що? Я не зробив нічого!” “Абсолютно точно,” – говорить Господь, саме за це ти потрапляєш до пекла.

***

Притча про багача і Лазаря, Leandro da Ponte Bassano

Притча про багача і Лазаря, Leandro da Ponte Bassano

За різними даними понад 10 мільйонів наших сучасників є послідовниками так званого “Євангелія багатства”. Це псевдовчення виникло у п’ятидесятих роках 20 століття й активно пропагується харизматами. З вірної стартової посилки – Господь щедро благословляє кожного, хто має віру і виконує заповіді – робиться хибний висновок, що знаком такого благословення є матеріальний достаток. Більшість західних телеєвангелистів проповідували саме такий варіант християнства. Відгуки подібного прочитання Євангелія можна почути в інтерв’ю, проведених такими телевізійними мега-зірками, як Ларі Кінг або Опра Вінфрі.
Притча про багача і Лазаря перевертає “Євангеліє багатства” з голови на ноги. Матеріальний достаток багача не є ознакою Божого благословення, бо врешті-решт приводить свого господаря до пекла. Як і бідність Лазаря не є знаком Божого несприйняття, бо Лазар опиняється на лоні Авраамовому…
Pent 22-4Картина пекла, зображена в притчі про багача і Лазаря, нагадує одну досить кумедну історію. В Норвегії є невеличке містечко, що називається Hell, або українською мовою – Пекло. Норвегія – лютеранська країна і, як у будь -якому місті, де живуть добрі християни, у самому центрі стоїть великий лютеранський храм. Одного разу місто відвідали американські туристи, купили поштові листівки із зображенням місцевого храму і відправили одну з них своєму лютеранському пастору в США. На листівці було написано: “Дорогий пасторе, сьогодні ми потрапили в Пекло (Hell) і дуже засмутилися. Тут одні лютерани”…

Lange, Jeff. “Parable of the Rich Man & Lazarus.” Lutheran-church-san-antonio.org/. Lutheran Church of the Resurrection. Web. 2 Feb. 2015.

***

Притча про багача і Лазаря, Bartholomeus van der Helst

Притча про багача і Лазаря, Bartholomeus van der Helst

“Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і вісон і щодня розкішно бенкетував”. Вздовж узбережжя Тиру спеціально треновані пірнальники збирали рідких молюсків (Murex purpurarius), з раковини яких здобували пурпурну фарбу. З кожного молюска виходила одна маленька крапля, тому фарба була надзвичайно коштовною. Одяг, фарбований пурпуром, одягали на язичницьких ідолів, носили царі або дуже багаті люди. Пурпуром фарбували верхній одяг. Нижній одяг багачів виготовляли з вісону – тонкого льону, який вирощували берегами Нілу. Вісон був сліпучо-білим, надзвичайно м’яким і тонким. Його називали “повітряним” і продавали на вагу. Ціна ваги вісону дорівнювала двом вагам золота. Згадка про порфиру, вісон і постійні бенкети підкреслює величезне багатство…

Притча про багача і Лазаря

Притча про багача і Лазаря

Пси також підкреслюють контраст між головними діючими особами притчі. Багач, оточений братами, друзями та численними слугами, у той час, коли до Лазаря наважуються наблизитися лише пси – зневажливі істоти, що постійно риються у смітті, шукаючи залишки поживи…  
“Отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому”. Дріб’язковість прохання багатого підкреслює глибину його страждання. Є певнa паралель між багачем, що просить лише про краплю води з рук Лазаря, і бажанням самого Лазаря насититися хоча би крихтами, що падали зі столу багача…

“Parable of the Rich Man and Lazarus.” BibleStudyTools.com. Web. 2 Feb. 2015.

***

Притча про багача і Лазаря, фреска в монастирі Rila

Притча про багача і Лазаря, фреска в монастирі Rila

Оскільки ім’я Лазаря є єдиним власним іменем, яке Христос вжив у Своїх притчах, варто зупинитися на ньому детальніше. Воно є грецьким варіантом єврейського імені Єлеазар, що означає “Бог мій помічник”. Це ім’я є більшим, ніж спосіб ідентифікації одного з героїв притчі. Ім’я “Лазарь” або  “Бог мій помічник” є віддзеркаленням віри і надії жебрака.
Лазар опинився в раю не тому, що був бідним, а тому, що зробив Бога своїм помічником. Слово Боже не вчить, що усі бідні опиняться в раю. Так само і багатий опинився в пеклі не тому, що був заможним, а тому, що свою надію, поміч і опору бачив у власному достатку. Він настільки зрісся зі своїм добром, що багатство стало його ідентичністю. Христос не наводить його ім’я, бо усе, що являв собою цей чоловік, висловлюється словом “багач”…
“Благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки”. Не думаю, що ці слова багача викликані любов’ю або милосердям до своїх братів. За цим проханням стоїть приховане звинувачення: “Якби лише протягом свого життя я мав вірогідне свідчення того, що очікує мене після смерті, цього би не сталося”. Навіть у пеклі багатий шукає виправдання своїм гріхам і намагається перекласти провину на когось іншого…

Christenson, Scott E. “The Rich Man and Lazarus.” Reachgrowserve.org. Prince of Peace Lutheran Church, Palatine, Illinois, 14 June 2008. Web. 2 Feb. 2015.

***

Бідний Лазар у дверей багача, James Tissot

Бідний Лазар у дверей багача, James Tissot

За відсутності статистичних даних двохтисячолітньої давнини, важко визначити, коли було більше бідних: сьогодні, чи за земного життя Спасителя. У будь-якому випадку Христос абсолютно точно передбачив, що бідних ми завжди матимемо. Протягом останніх десятиліть кількість бідних зросла катастрофічно, вперше в історії подолавши цифру в один мільярд. Щодня у світі 25 000 людей помирають від голоду, недоїдання та викликаних ними захворювань. Ця сумна статистика свідчить, що через два тисячоліття існування Церкви кількість лазарів коло наших воріт збільшується.
Чи можливо їм допомогти? Деякі політики говорять про необхідність реструктурізації суспільства та справедливого розподілу багатств і ресурсів, закликаючи рухатися до соціалізму. Інші наполягають на протилежному, закликаючи до вільного ринкового капіталізму. Господь не наголошував ні на першому, ні на другому, натомість пропонуючи інший шлях. John and Sylvia Ronsvalle – засновники “Empty tomb, inc” – християнської фундації, що досліджує глобальні потреби людства, стверджують, що $30-$50 мільярдів на рік зупинять сумну статистику смертей від голоду і недоїдання. Ronsvalles пишуть: “Якщо усі християни Сполучених Штатів збільшать свої пожертви до 10% прибутку, сума перевищить $65 мільярдів щорічно. Цього буде цілком достатньо для того, щоби нагодувати усіх голодних і лишиться $15 мільярдів для інших церковних потреб”…

“Parable of the Rich Man and Lazarus: Too Self-Absorbed.” yateschurch.org. YATES BAPTIST CHURCH, 12 Sept. 2010. Web. 2 Feb. 2015.

***

Притча про багача і Лазаря, Bartholomeus van Bassen

Притча про багача і Лазаря, Bartholomeus van Bassen

Для початку варто зауважити, про що ця притча не говорить. Спаситель розповів історію багача і Лазаря зовсім не для того, щоби ретельно змалювати становище та температуру пекла. Не для того, щоби ми могли скласти точну топографічну карту місцевості з додатковими лініями, що позначають сходи вгору до раю, ухил до пекла та розташування “великої безодні” між ними. Притча не говорить і навіть не натякає, що пекло подібне до зневодненої розпеченої пустелі, а рай до оази. Вона не змальовує кліматичних і погодних умов, якості та кількості мук пекла чи насолод раю. З неї не варто робити висновок, що багаті автоматично потраплять до місця муки, а бідні – до місця вічної насолоди. Значна кількість Біблійних персонажів жила вище середнього рівня достатку, а деякі були надзвичайно заможними. Наприклад, праотець Авраам, царі Давид або Соломон, що мав славу найбагатшої людини світу свого часу…

Бідний Лазар у дверей багача, Федір Бронніков, 1886.

Бідний Лазар у дверей багача, Федір Бронніков, 1886.

Переносячись до сьогодення, мета притчі про багатого і Лазаря не в тому, щоби викрити та засудити сучасних мільярдерів. Не варто її прикладати до родин Кенеді, Дю Понтів, Рокефеллерів, до Доналда Трампа, Воррена Баффета або Білла Гейтса. Як би нам того не хотілося, ця притча не замикається на сучасних надвисокооплачуваних спортсменах, артистах, музикантах, телевізійних або рок зірках. Було би значно комфортніше, якби притча була про них…  але вона про нас…
Кульмінація оповідання, зазвичай, з’являється наприкінці. Завершується притча тим, що багатий мав п’ять братів, що відкидали Закон і Пророків. Якщо ми повинні впізнати себе у цій притчі, то ми і є тими братами. Це нас хоче попередити померлий багач і нам адресовані слова Авраама: “Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто із мертвих воскрес, не повірять”…

Притча про багача і Лазаря, Lodovico Pozzoserrato

Притча про багача і Лазаря, Lodovico Pozzoserrato

У персональній історії кожного з нас настане мить, коли Господь запитає: “Що ти зробив для Лазаря?” Уважно перечитуючи притчу, бачимо, що Спаситель не говорить, що багатий був лютим грішником. Проходячи повз Лазаря, багач не копав його ногою, не плював у бік жебрака, не називав його п’яницею, ледарем чи неробою, не порівнював із сміттям, не наказував слугам проганяти бідолаху. Навпаки, багатий дозволяв Лазарю просити милостиню коло своїх воріт, можливо, іноді подавав йому якусь монету і щоденно давав можливість харчуватися недоїдками зі свого столу. Цей убогий харч давав Лазарю можливість виживати, а багатому, до певної міри, відчувати себе добродійником. Гріх багача полягав не в тому, що він зробив

Притча про багача і Лазаря, Gustave Dore

Притча про багача і Лазаря, Gustave Dore

Лазарю, а в тому, що він для нього не зробив…
Мало що змінилося з часу, коли Христос оповів цю притчу. Світ і далі живе за законом джунглів, де дужчий виживає за рахунок слабшого. Завжди були і, напевно, завжди будуть багаті та бідні. Одні мають із надлишком, інші не можуть прохарчуватися.
Звичайно, це не наша провина, що ми живемо у багатій Америці, як немає провини мільярдів, що живуть у бідних державах. Подібно, як багатий давав Лазарю крихти зі свого столу, кожен aмериканець жертвує бідним крихти зі свого прибутку. В середньому, за рік, кожен християнин США жертвує бідним суму, що дорівнює ціні обіду в Макдональдсі. Задумаймося над цим, бо кожному прийде час стати на суд перед Богом…

Markquart, Edward F. “What Are You Doing for Lazarus?” Sermons from Seattle. Web. 2 Feb. 2015.

***

Pent 22-13Для розуміння змісту притчі треба ідентифікувати її головних персонажів. Почнемо з Лазаря. Це єдиний випадок, коли Спаситель вживає у притчі персональне ім’я й тому на ньому варто зупинитися детальніше. Ім’я “Лазар” є грецьким варіантом єврейського імені “Єлеазар”, що означає “Бог мій помічник”. Це ім’я було досить розповсюдженим. Зокрема, у Старому Заповіті його носять одинадцять чоловік.
Притча натякає що Лазар пов’язаний з Авраамом, бо після смерті опиняється на лоні Авраамовому. Одночасно, Лазар характеризується типовими фразами, які вживалися для означення язичників. Наприклад, говориться, що “Лазар… бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його”. Крихти, що падають із столу, на додачу до псів нагадують розмову Христа з Хананеянкою (Мф. 15:22-28). Також вислів “лежав біля воріт” перегукується із висловом “прозеліти врат”, який вживався до язичників, що жили в Землі Обітованій. Ці язичники не проходили обрізання, а з усієї Тори на них накладалися лише сім Ноєвих законів. Під цей опис у Старому Заповіті підходить лише один Єлеазар, що одночасно мав тісний зв’язок з Авраамом і походив із язичників. Це Єлеазар із Дамаска – головний управитель Авраама, що відзначався відданістю і вірністю. Довгий час Єлеазар був єдиним наслідником усіх багатств Авраама: “Авраам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? Я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиазар із Дамаска. І сказав Авраам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій” (Бут. 15:2-3).

Притча про багача і Лазаря, гравюра, Heinrich Aldegrever, 1554

Притча про багача і Лазаря, гравюра, Heinrich Aldegrever, 1554

Ще коли Єлеазар був потенційним спадкоємцем, Авраам дав йому доручення, виконання якого позбавляло управителя спадщини. Єлеазар мав знайти відповідну дружину Ісааку, синові Авраама (Бут. 24:2-3). Вирушивши у подорож, Єлеазар усвідомлював, що кожен крок віддаляв його від спадщини, і признався у цьому Лаванові: “Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього” (Бут. 24:36). Саме Ісаак унаслідував як земний достаток, так і щедрі Божі благословення: багатство, владу, повагу, царство, священство та Обітовану землю. Натомість, відданість Єлеазара обернулася тим, що йому не лишилося нічого, і саме тому притча називає його жебраком.
Pent 22-15Бідному Лазарю протиставляється людина, що не має власного імені, але ідентифікується, як просто “багатий”. Цей багач кличе Авраама отцем, і у відповідь Авраам кличе його сином, що дає підставу впізнати сина і нащадка Авраамового. Розпоряджаючись цією спадщиною, багач носить пурпур – знак царської величі та вісон – матеріал, з якого були зроблені одежі священиків Єрусалимського Храму. У старозавітній історії лише плем’я Юди поєднало царські і священичі привілеї. Сам Юда, як і багач із притчі, мав п’ять братів (Бут. 35:23). Нащадки Юди насолоджувалися усіма благословеннями, даними Богом Авраамові. Серед них були великі пророки Старого Заповіту та видатні політичні діячі. Але Закон Божий виписаний із математичною точністю: кількість благословень завжди дорівнює кількості відповідальності. Спаситель сформулював його так: “Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають” (Лк. 12:48). Юда разом із своїми нащадками не зберіг вірності Богові і тому опинився в пеклі у той час, коли вірний і відданий Єлеазар завершив свої дні на лоні Авраамовому…
Pent 22-16Варто зупинитися на тому, як слухачі Христа уявляли собі “велику безодню”, що розділяла місця перебування багача і Лазаря. У притчі Авраам говорить про неї так: “І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять”. Єдиним географічним місцем, яке могло слугувати уявним прообразом цієї безодні, є Йорданська рифтова долина, що також називається рифтом Мертвого моря та містить найнижчу точку на Землі. По дну цього розлому тече річка Йордан, що розділяє Землю Обітовану від земель язичників. На захід від Йордану – Свята Земля, на схід – місце прокляття Божого, де колись розташовувалися Содом і Гоморра. Лазар опиняється на Святій Землі, лоні Авраамовому, а багач – на протилежному боці безодні, у місці пекельного вогню.
Таким чином Біблійні алегорії наповнюють притчу змістом. Управитель Авраама Єлеазар (Лазар) хоч і залишається без спадщини і Божих благословінь протягом земного життя, за свою вірність отримує винагороду по смерті. У той самий час Юда (багатий), законний спадкоємець Авраама та духовний лідер Ізраїльських племен, опиняється в пеклі через небажання розділити з Лазарем дари Божих благословінь…

Martin, Ernest L. “The Real Meaning of Lazarus and the Rich Man.” What the Hell Is Hell? 1 June 2003. Web. 2 Feb. 2015.

***

Багач в пеклі

Багач в пеклі

Історія стосунків багача і Лазаря є типовою для усіх часів існування людства. У Сполучених Штатах, проягом Великої Депресії, бідність і безробіття зробили злиднями мільйони людей. У Нью Йорку тисячі вичікували довжелезні черги перед дверима благодійних їдалень, щоби отримати безкоштовну тарілку рідкого супа та кілька шматочків хліба. У той самий час, за кілька десятків миль від них, у багатих районах Лонг Айленда, відбувалися вечірки для собак. Заможні та засліплені своїм багатством приводили туди домашніх улюбленців. Вартість квитка дорівнювала $100.00 (на ті часи величезні гроші). Меню для псів включало відбірне м’ясо і подавалося за принципом “all you could eat”.

“Catholic Caucus: Sunday Mass Readings.” Freerepublic.com. Web. 4 Nov. 2015.

***

Ряд Біблеїстів (напр. John Lightfoot, E. W. Bullinger) вважали, що притча про багача і Лазаря спрямована проти фарисеїв. Тогочасні фарисеї вважали, що за правом народження та через дотримання заповідей закону, вони мають виключне право наслідувати лоно Авраамове. Слова Аврааама, про братів багатого, які не повірять і не покаються “навіть коли хто з мертвих прийде до них”, відносили до фарисеїв, що не змінили ставнення до Христа після воскресіння Лазаря та Самого Спасителя.

Інші (напр. Johann Nepomuk Sepp) вважали, що притча спрямована проти садукеїв. На підтвердження наводилися такі аргументи: 1. “Порфира і вісон” була матеріалом з якого виготовляли священичі облачення, 2. Слова про “п’ять братів в домі батька” сприймали як натяк на п’ятьох синів Анни (колишнього первосвященика і тестя Кайафи, що тоді був первосвящеником). Кожен з синів Анни, за словами Йосифа Флавія, також свого часу ставав певосвящеником, 3. Через небажання первосвящеників повірити у воскресіння Лазаря з Віфанії. Садукеї не лише не повірили, але “первосвященики ж змовились убити і Лазаря” (Ін. 12:10).

“Rich Man and Lazarus.” Wikipedia. Wikimedia Foundation. Web. 4 Nov. 2015.

***

Західна Церква вважає Лазаря покровителем хворих на проказу. У 12 столітті хрестоносці заснували орден святого Лазаря, що діяв у Єрусалимському Королевстві та опікувався хворими на проказу.

Деякі західні церкви вважають Лазаря покровителем собак і в день його пам’яті, 17 грудня, благословляють собак (щоправда, здається, Лазарь з притчі, день пам’яті 21 червня, змішався з Лазарем з Віфанії, день пам’яті якого якраз 17 грудня).  

***

У притчі про багача і Лазаря відомо ім’я Лазаря, але не відомо ім’я багача. Зазвичай усе навпаки. Відомими, популярними та шанованими є люди заможні. Їх знає суспільство, з ними вітаються на вулицях, їх запрошують в гості. Ситуація з  бідними протилежна. Дехто відвертається від жебраків, подає копійку навіть не дивлячись людині у вічі, вже не говорячи про те, щоби запросити безхатченка додому. В житті багаті мають ім’я, а бідні лишаються просто “бідними”. У Царстві Божому ситуація змінюється. Бідний стє Лазарем, а багач просто безіменним багачем. Як казав Спаситель: “Будуть останні першими, і перші – останніми” (Мф. 20:16).

***

 Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook