Неділя 15 після П’ятидесятниці. Найбільша заповідь. Мф.22:35-46

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

Мф.22:35-46

5 І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: 36 Учителю, яка заповідь найбільша в законі? 37 Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. 38 Це є перша і найбільша заповідь. 39 Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. 40 На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.

41 Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: 42 що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. 43 Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: 44 сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. 45 Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? 46 І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

***

Pent 15-1Ісус Христос став першим в історії людства хто виголосив поєднання любові до Бога і до ближнього. Від того часу вони стали беззаперечним законом моралі. Їх не можливо додержати по одинці…

Не залежно від сучасних тлумачень у словах “люби ближнього твого, як самого себе” не міститься третьої заповіді про любов до самого себе. Текст чітко визначає, що є дві заповіді поєднані в одну.

***

John Pilch у книзі “The Cultural World of Jesus, Sunday by Sunday, Cycle A’ (Collegeville, MI, Liturgical Press, 1995, pp 154-155) стверджує, що ізраїльтяни, навіть Біблійні автори намагалися звести закон до головних принципів. Наприклад 14 псалом виокремлює одинадцять заповідей, Ісая – шість (Іс. 33:15), Михей – три (Мих. 6:8), Амос – одну (Ам. 5:4). Ісус поєднав дві заповіді в одну: Втор. 6:5 та Лев. 19:18.

***

Pent 15-2Ряд церковних та навколо церковних діячів сучасності стверджує, що слова Христа “люби ближнього твого, як самого себе” містять дві заповіді. Одна – про любов до ближнього, друга – про любов до себе. Таке твердження пробралося до церковної думки від наближення християнства і секулярної психології. Не вдаючись у подробиці, варто зазначити лише, що це твердження є хибним. Слова Христа цілком можна перекласти таким чином: “Люби свого ближнього так, як ти вже любиш себе”. Таким чином, усвідомлення любові до себе є фактом, а не  заповіддю.
Чи визнає Біблія любов до самого себе? Так. Наприклад, послання до Ефесян говорить: “Бо нiхто нiколи не мав ненависті до своєї плотi, а годує i грiє її, як i Господь Церкву” (Еф.5:29). Чи є заповідь про необхідність любові до себе? Ні. Біблія говорить про необхідність самозречення: “B покiрностi шануйте один одного вищим за себе. Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших” (Фил. 2:3-4). Найкращий приклад самозречення і самопожертви – Христос, що віддав своє життя за спасіння світу…

Wallace, Daniel B. “Is Self-Love Biblical?” Bible.org. 22 June 2004. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-3Питання викликано не бажанням законника знати більше або з’ясувати погляд Ісуса з актуального богословського питання. Равіністична думка того часу не передбачала чіткої відповіді, а чисельні дискусії відточували словесну казуїстику. Фарисеї дивилися на Ісуса, як фізик-ядерник дивиться на випускника школи, що вихваляється глибиною знань. Вони присвятили своє життя вивченню богословських хитросплетінь. На цьому полі фарисеї сподівалися перемогти. Питання було зформульовано так, що будь-яка відповідь провокувала дискусію і вела до перемоги фарисеїв. Закон Мойсея нараховував 613 заповідей, що дорівнювало кількості єврейських літер у тексті десяти заповідей. Варто було Христові обрати одну – виникали сумніви чому він не обрав іншу.
Ситуація нагадує єврейську матір, що прийшла купувати синові сорочку, але не знала, яку обрати – синю чи червону. Вона запитала дитину, яка йому до смаку, той відповів, що обидві подобаються й треба купити дві. Тоді порадила йому зайти у примірочну і вдягнути одну з сорочок. Коли син вийшов у синій, мати зробила висновок, що йому не подобається червона, і заплатила за синю…
Теоретично усі 613 заповідей вважалися однаково важливими. Деякі розділяли їх на 365 забороняючих (не роби…), одна на кожен день року, і 268 наказуючих (зроби…), одна на кожну кістку людського тіла. Таким чином Роберт Сміт зауважував, що закон має силу “на всякий час і на кожен людський рух”…
Своєю відповіддю на питання про найбільшу заповідь Ісус Христос взагалі переступив через закон, як формальну юридичну норму. Замість цього він вказав на мотив людської поведінки. Кожна дія, кожен закон і кожне слово в законі Божому випливає з любові.  Двічі нагадує Матфей слова пророка Осії: “Милости хочу, а не жертви” (Ос. 6:6), бо мало додержатися формального закону. Бог хоче, щоб кожна людська дія випливала з любові та милостивого серця.

Petty, John. “Lectionary Blogging: Matthew 22: 34-46.” ‘progressive Involvement’ 17 Oct. 2011. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-4Один із викладачів Морального Богослов’я розпочав семестр з листа батьків до офіційних органів влади, в якому cтурбовані батьки запевняли, що їх син отримав високу освіту, вчився в найкращих школах і почав будувати успішну юридичну кар’єру. Саме на цьому етапі його втягнула до себе якась містична релігійна секта. Тепер члени цієї секти контролюють кожен його рух, говорять йому, з якою дівчиною зустрічатися, а з якою – ні, та відбирають усі зароблені ним гроші. Батьки просили представників влади негайно втрутитися та припинити діяльність цієї секти.
Прочитавши листа, викладач запитав студентів, про яку секту йдеться. Після безуспішних дебатів і дискусій про шкідливість різних сект, викладач сказав, що цей лист був написаний у третьому столітті після Різдва Христового римськими батьками. Стосувався він групи людей, що називали себе… християнами…
Заповідь “полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю” означає самовіддачу, самопосвяту, послух, вірність і відданість Богові, навіть до смерті.

Houck, Jeremy. “Love Means Obedience.” sermoncentral.com. 1 Sept. 2011. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-5У чому полягає сенс людського життя?
Від відповіді на це питання залежить, як ми проживемo своє життя. Дехто вірить, що життя є низкою труднощів і випробувань, які треба гідно витерпіти і подолати. Для нього життя є тягарем аж до фінального дня. Той, хто вірить, що життя дано для розваг і задоволень, буде скакати від одної насолоди до іншої, допоки все не стане гіркотою. І завершить своє життя від наркотиків або венеричних хвороб. Той, хто вірить, що життя є шляхом обоження, зростанням у досконалості та початком Царства Небесного, знайде мир і любов у поєднанні з вічністю.
Таке відкриття зробив для себе єврейський психолог Віктор Франкл, перебуваючи у концентраційному таборі під час Другої Світової. Намагаючись вижити, він спостерігав за ув’язненими та виробляв для себе стратегію поведінки. Частина в’язнів не змогла примиритися з тим, що з ними сталося, не змогла знайти сенс у стражданнях і втратила віру. З часом їх полонив відчай, вони втрачали надію й помирали, проклинаючи своє жалюгідне життя. Інші вірили, що Бог посилає страждання, щоби виправити людей. А значить, страждання завершаться, і треба дочекатитися цього часу. Вони переносили скорботи, не втративши віру та надію, і з них черпали сили, щоби вижити. На відміну від тих, хто загинув, ті, що вижили, бачили істинний сенс свого життя…
За часів Спасителя дві релігійні групи стверджували, що вони знають відповідь на питання про сенс людського життя. Обидві групи були правовірними юдеями й тому шукали відповіді у Священному Писанні. Одна група називалася садукеї, а інша – фарисеї.
Садукеї відзначалися суворою консервативністю своїх поглядів. Усе, що не було чітко записано у Мойсеєвому законі, вважалося не важливим. Вони чітко зберігали Слово Боже й не допускали жодних відхилень. Пророцькі книги, наприклад, Ісаї або Амоса, вони не вважали зобов’язуючими. Усі 613 заповідей Мойсеєвого закону вважалися обов’язковими для щоденного виконання. На питання “у чому полягає сенс життя?” – садукеї давали відповідь: “запам’ятай і виконай усі 613 заповідей закону”.
Фарисеї обрали інший шлях. Розуміючи, що Бог продовжував діяти в світі й після смерті Мойсея, вони приймали пророцькі книги, тлумачили закон і шляхи його застосування. Намагаючись виробити низку чітких інструкцій, фарисеї роз’яснювали, як застосувати закон у кожному окремому випадку життя. З часом тлумачення накладалося на тлумачення, а сфера застосування одної заповіді перекривалася сферою застосування іншої. Своїми тлумаченнями фарисеї не спростили розуміння волі Божої, навпаки, затягнули мертвий вузол безперспективної казуїстики. Відповідь фарисеїв на питання про сенс життя: “613 заповідей закону і в додаток до них бібліотека тлумачень і коментарів, запам’ятай і правильно виконай усі”.
Відповідь Христа радикально відрізнялася від відповіді садукеїв і фарисеїв. Вона змінила розуміння Слова Божого, як напівпровідники змінили світ електроніки. Колись електронно – обчислювальна машина займала величезну кімнату, сповнену вакуумних радіоламп. Зараз цілий комп’ютер розміщується у людській долоні. Саме це Христос зробив із Мойсеєвим законом. Взявши десятки томів Священного Писання та сотні томів тлумачень і коментарів, Спаситель сформулював суть Слова Божого кількома простими словами…

Dawson, Gregory. “The Will of God in a Nutshell. sermoncentral.com. 1 Jan. 2001. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-6Hare у “Matthew, Interpretation Commentaries” пише: в час, коли значення слова “любов” знецінене, надзвичайно важливо пам’ятати, що головним компонентом Біблійної любові є не емоції, а відданість. Теплі відчуття вдячності можуть наповнювати нашу свідомість, коли ми роздумуємо над тим, що Бог зробив для кожного з нас. Але заповідь “полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю” вимагає від нас не відчуття, а скоріше незламної і непохитної відданості. Подібно до цього, любити ближнього, включаючи ворогів, не означає, що з ними нас має пов’язувати приязна взаємність. Любити ближнього, у Біблійному розумінні, означає дієво піклуватися про нього…
У чудовій маленькій книзі “Dudley’s Dog Days: Joining Faith to Life” Harley G. Rusch пише про любов родини до цуценяти кокер-спанієля на ім’я Дудлі. Першого ж дня уся родина вирушила до бабусі, щоби похвалитися новим членом сім’ї. Дорогою заїхали в магазин морозива. Звичайно, цуценя на рівних правах з усіма іншими дістало свою порцію солодощів. Після морозива родина заїхала за гамбургерами. Дудлі також отримав свого гамбургера. Після цього собаці стало зле і вона вирвала цілого гамбургера разом із морозивом. Лише бабуся пояснила стурбованій родині, що цуценят не годують ні морозивом, ані гамбургами.
Автор пише, що родина полюбила пса з першого погляду, але жоден з них не знав, як ця любов має виявлятися назовні, щоби при цьому не нашкодити цуценяті. Перша ніч, перша прогулянка, перший дощ – усе додавало помилок, виправляючи які, приходив досвід.
Через фільми і телевізор суспільство нав’язує людям думку, що любов просто виникає, а турбота природно випливає з неї. Піклуючись про маленьке цуценя, родина переконалася, що любов – це не просто. Вона потребує навчання, досвіду, уваги, безлічі часу та зусиль…
Любов, до якої Господь закликає людей, так само не нагадує теплі відчуття, а вимагає праці, самопожертви та відданості. Любити ближнього – означає віддати йому частинку самого себе, свого часу і свого серця…

Stoffregen, Brian P. “Matthew 22:34-46 Proper 25 A – Year A.”Crossmarks.com. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-7Законник питав Христа, спокушаючи його. Саме питання було формульовано так, що приховувало справжні наміри. Законник боявся відкрито промовити, що він думав про Христа, і тому вдався до словесних хитросплетінь. Іноді люди діють так само.
Одна жінка прокинулася зранку на День Святого Валентина і каже чоловікові: “Любий, мені снилося, що ти подарував мені перлове намисто на свято. Як ти думаєш, що би це могло означати?” “Ввечері довідаєшся,” – відповів чоловік.
Після роботи він прийшов додому з пакуночком, який і вручив дружині. З нетерпінням вона розкрила пакунок і знайшла книгу “Тлумачення снів”.

Santiago, Dan. “HOW TO LOVE THE LORD.” Sermoncentral.com. 1 Feb. 2005. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-9Після бурхливого океанського шторму тисячі морських зірок викинуло на берег, де вони лишилися загибати без води. Маленький хлопчик дбайливо збирав їх і відносив до води. Старший чоловік довго споглядав за його роботою, а потім вирішив пояснити дитині усю безперспективність цієї праці. Зав’язавши розмову з юним захисником природи, чоловік вказав йому на тисячі та мільйони морських зірок, що опинилися на березі уздовж цілого узбережжя. “Дуже добре, що ти любиш природу, але спасіння кількох десятків зірок не буде мати суттєвого значення, бо більшість із них все одно помре на березі”. Хлопчик підняв чергову морську зірку і сказав: “Для всіх, напевно, не буде… але для оцієї, що у мене в руці,… буде,” – і випустив зірку в океан.
Можливості одної людин здаються нікчемними у порівнянні з глобальними потребами людства. Жоден із нас не зможе нагодувати, обігріти та дати пристановище усім, хто цього потребує. Але кожен може покращити життя принаймні одної людини, що живе поряд…

Biss, Ian. “A Call to Service.” Sermoncentral.com. 1 Mar. 2002. Web. 27 Jan. 2015.

***

Pent 15-8Різні люди, як і великі формації, обирають в Біблії те, що їм найближче. Якісь вірші читають лише бігло, інші роблять фундаментом своїх переконань. Від різних деномінацій можемо очікувати різних відповідей і на питання: “Які Біблійні вірші є найважливішими?”
Католики люблять Мф. 16:18-19 “Я кажу тобі: ти Петро, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.”
Більшість протестантів наведе Рим. 3:28 “ми визнаємо, що людина виправдовується вiрою, незалежно вiд дiл закону.”
П’ятидесятники зупиняться на Мар. 16:17 “Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами”.
Методисти скажуть Фил. 2:12 “зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння”.
Реформати – Рим. 8:29-30 “Бо кого Вiн передбачив, тим i наперед визначив… а кого Вiн наперед визначив, тих i покликав; а кого покликав, тих i виправдав; а кого виправдав, тих i прославив”.
Прихильники Церкви Христа оберуть Діян. 2:38 “Покайтеся, i нехай охреститься кожен iз вас в iм’я Iсуса Христа на вiдпущення грiхiв; i приймете дар Святого Духа”.
Премілленіалісти вкажуть на Мф. 24:40 “з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено”.
Мормони – Ін. 10:16 “Й інших овець маю, які не з цього двору”
Emergents – 1Тим. 5:23 “Hадалi пий не одну воду, а вживай небагато вина, заради шлунка твого i частих твоїх недуг”.
Біллі Грейхам був впевнений, що це Ін. 3:16 “Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне”.
Христос також дав відповідь на це питання Втор. 6:4-5 “Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є; і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми” та Лев. 19:18 “люби ближнього твого, як самого себе”. Четвертий та п’ятий вірші шостої глави Второзаконня починають одну з найпопулярніших єврейських молитов – Шема. Кожен юдей як за часів Христа, так і донині знає її напам’ять і промовляє двічі на день, тому фарисеї не могли заперечити Спасителю.

Hardin, Les. ““Praying Like Jesus: The Shema”.” Johnson University Florida. Web. 27 Jan. 2015.

***

Протоієрей Сем Сандлер, настоятель собору святого Пилипа в Атланті розповідав історію про чоловіка, що впав у розпач. Він чув, що Біблія є зібранням мудрос,і і потребував Божої допомоги. Отже, чоловік вирішив, що відкриє Біблію на невідомій сторінці, вкаже пальцем на якийсь рядок і зробить те, що там написано. Палець втрапив на Мф. 27:5 “він вийшов, пішов і удавився”. “Це не правильно. Спробую ще,” – вирішив чоловік. Закрив Біблію, відкрив, ткнув пальцем і потрапив на Лк. 10:37 “іди і ти роби так само”. Знов не повірив і вирішив спробувати втретє. Третій вірш був Ін. 13:27 “що робиш, роби швидше”.
Отець Сем каже, що Білію не можна читати, вириваючи слова з контексту… Біблія подібна до дзеркала. Якщо в нього дивиться осел, не можна очікувати, що з дзеркала визирне апостол.
 Є одне виключення, коли цитату можна виривати з контексту і вона не втратить свого змісту, це слова Христа: “Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь.  Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки”. Ця цитата підсумовує зміст Святого Письма…

http://www.lectionary.org/Sermons/NT/01-Matt/Matt_22.34-46-AllOurParts-Bedingfield.htm

***

Пам’ятайте, шо ВАШЕ життя є єдиною біблією яку протягом свого життя причитає більшість ваших знайомих.

У двадцятих роках ХХ-го століття полум’яним проповідником комуністичних ідей в Америці був єврейський філософ на ім’я Майк Голд. Коли комунізм втратив свою привабливість і про Майка забули, він написав книгу “Єврей за незнанням” (A Jew Without Knowing it), де розповів про своє дитинство в Нью Йорк.

Мати забороняла йому ходити за межі певних вулиць, хоч і ніколи не казала, що це умовні кордони єврейського гетто. Голд пише, що одного разу цікавість виштовхнула його за межі дозволеного, де він зустрівся з групою місцевих хлопців.
“Ти жид?” – вони запитали в нього.
“Я не знаю,” – щиро відповів Майк, бо він ніколи не чув цього слова.
Хлопці перефразували питання: “Ти вбивця Христа?”
“Не знаю,” – сказав Майк, цього слова він також не чув раніше.
Тоді його запитали адресу, а коли довідалися, зробили висновок: “Ти жид і вбивця Христа. Оскільки ти прийшов на християнську територію, ми навчимо тебе сидіти там де тобі місце”.
Дитину били викрикуючи: “Христовбивця! Знай своє місце!”
Коли Майк прийшов додому мати запитала його, що сталося.
“Я не знаю,” – щиро відповіло дитя.
Турботлива ненька змила кров з його обличчя, переодягнула у чистий одяг, обняла та міцно притиснула до себе. Багато років пізніше Голд згадував як він тоді уткнувся в материнське плече і тихенько запитав: “Мам, а хто такий Христос?”

Майк Голд помер 1967-го року. Останні роки він жив у жахливій бідності та харчувався у Нью Йоркському Католицькому Благодійному будинку, що ним керувала Дороті Дей. Дороті говорила про нього: “Майк Голд кожного дня приходить поїсти зі столу Божої любові, але, напевно, ніколи не стане християнином, через травму яку він отримав вперше почувши Ім’я Христа”.

… Так він і помер. Ненависть християн зачинила для нього двері Божої любові.

Ви можете знати напам’ять катехізис і в кожному реченні цитувати Слово Боже. Але, якщо не любов керує вашими діями, будь-яка апологетика віри – даремна.

Hendery, Alister. “Love Is Our Badge.” Johnsonvilleanglicans.wordpress.com. 27 Apr. 2013. Web. 10 Sept. 2015.

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook