Неділя м’ясопусна. Про Страшний Cуд. Мф. 25:31-46

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook

Мф. 25:31-46

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, 32 і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. 33 І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч. 34 Тоді скаже Цар тим, які право­руч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. 35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; 36 був нагим, і ви зодягли Мене; був не дужим, і ви відвідали Мене; у в’яз­ниці був, і ви прийшли до Мене. 37 Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! 38 Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? 39 Коли ми бачили Тебе не дужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? 40 І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. 42 Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; 43 був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. 44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голод­ним, або спраг­лим, чи подорожнім, або нагим, або не дужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? 45 Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зро­бивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. 46 І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

“… І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця…”

***

“Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його” (Мф. 16:27).

***

“Усiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе” (2Кор. 5:10).

***

“Отже, як зби­рають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять безза­коння, і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведники засяють, як сон­це, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!” (Мф. 13:40-43).

***

“Входьте вузькими воротами, бо прос­торі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. А вузькі ворота і тісна доро­га ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.  Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто ви­конує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня” (Мф. 7:13-23).

***

“Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звід­ки ви. Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе – вигнаними геть. І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми” (Лк.13:23-29).

***

“Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його” (Апок. 22:12).

***

“І побачив я великий білий престіл і Того, хто сидить на ньому, від лиця Якого втікали небо і земля, і не зна­йшлось їм місця. І побачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і книги розкри­ті були, й інша книга розкри­та, яка є книга життя; і судимі були мертві за написаним у книгах, згідно з ділами своїми” (Апок. 20:11-12).

***

“Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Вітхого днями­ і підведений був до Нього. І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його – володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується” (Дан. 7:13-14).

***

Одне з дотепних висловлювань на духовну тематику говорить: “Більшість людей готові від щирого серця служити Богові, але лише на посаді радників”. Богові потрібні люди, що можуть служити на будь-якій посаді, саме там, де потрібно, а не там, де хочеться.

***

Відомий проповідник і християнський автор A. W. Tozer писав: “Перед судом Божим не буде розглядатися, як багато я зробив, а скільки я міг зробити і не зробив. В очах Божих моя жертва буде мірятися не тим, що я дав, а тим,  що я лишив собі після того, як дав Богові. Мій дар вимірюється не матеріальним статком, а кількістю моєї душі, вкладеною в цей дар. Жодна людина не дає нічого, допоки не віддасть усе. Жодна людина не дала нічого Богові, допоки не принесла себе в жертву любові ближньому” (Renewed, 2/19).

***

Молода і гарненька дівчина засмагала на пляжі, коли десятирічний хлопчик підійшов до неї iз запитанням: “Перепрошую, чи ви вірите в Бога?” Здивована запитанням, вона відповіла, що так. Хлопець продовжував: “А чи ходите до церкви щотижня?” Дівчина знову відповіла, що ходить. Дитина і не думала зупинятися: “Чи ви читаєте Біблію і молитеся кожен день?” Дівчина знову відповіла: “Так”. Маленький чоловік зітхнув із полегшенням і сказав: “Чи можете ви потримати мої, гроші поки я піду скупатися?”
Наскільки  б дивно не виглядала ця ситуація, люди очікують від християн певної поведінки…

***

Одного разу, внаслідок нещасного випадку, фермер зламав собі ноги та був не здатним обробляти власне господарство. Ситуацію ускладнювало те, що він мав багато дітей і вагітну жінку. Місцева громада вирішила, що буде надзвичайно корисно, якщо усі мешканці згуртуються і помоляться за його одужання. Так і зробили. Ціле село зібралося на молитву та щиро молилося за швидке одужання хворого.
Служіння перервалося несподівано. Двері відчинилися і молодий хлопець оголосив на всю церкву, що його тато не мав часу прибути на службу, але прислав свої молитви у возі. Коли християни вийшли на вулицю, то побачили віз, повний мішків картоплі, капусти, квасолі, моркви, м’яса, яблук і інших продуктів…

Zingale, Tim. “Sermon on Are You A Sheep Or A Goat.”Http://www.sermoncentral.com. N.p., Nov. 2002. Web. 24 Dec. 2014.

***

Не богословський, але практично важливий висновок із цієї притчі полягає в тому, що традиційний пошук Бога змінює вектор свого напрямку. Не варто шукати Його у красі сонячного заходу, чуді народження дитини або нездоланній могутності стихії. Його важко знайти у богословських трактатах або розмовах з успішними та самодостатніми людьми. Істинний і Єдиний Бог, Творець Всесвіту, Бог Авраама Ісаака і Якова ховається в обличчях і серцях голодних, спраглих, роздягнутих, хворих і ув’язнених. Урок цієї притчі в тому, щоби побачити Бога у цих людях і любов’ю проявити свою віру.

Markquart, Edward F. “Christ the King Going Incognito.” Sermons from Seattle. Web. 11 Feb. 2015.

***

Притча про страшний суд міцно закорінена у Старозавітних пророцьких традиціях. Пророк Амос, за шість столітть до Різдва Христового говорив: “Горе тим, що бажають дня Господнього! для чого вам цей день Господній? він темрява, а не світло, те саме, що якби хто втік від лева, і трапився б йому назустріч ведмідь, або якби прийшов додому й обперся рукою об стіну, і змія вжалила б його” (Ам. 5:18-19)

***

В античні часи люди робили певні моральні узагальнення з поведінки різних тварин. Саме тому Христос використовує овець для позначення праведників та козлів – грішників. Вівці є розумними, врівноваженими, слухняними та, одночасно, наполегливими тваринами. Баран несамовито захищає свій гарем від зазіхань інших самців. У випадку небезпеки вівці тримаються купи, дорослі барани оточують отару, захищаючи овець і ягнят від небезпеки. Додатково, сучасники Христа цінували відданість і тиху силу овець.

Козли вважалися впертими. Якщо залишити козлів без нагляду, то вони можуть заподіяти значного клопоту. Козел – одна з небагатьох тварин, що не захищає свій гарем від зазіхань інших самців. Саме тому слово “козел” було зневажливим синонімом чоловіка, якому зраджує дружина. У фолклорі грецької культури козел символізував аморальність нижчих богів: Пана, Бахуса та Афродіти. Для єврея козел символізував непослух та недисцеплінованість…

McNutt, Rob. “Sheep and Goats.” Www.faithbiblemd.org. Web. 11 Feb. 2015.

***

Єдина різниця між праведниками і грішниками, яку визначає притча, полягає у ставленні до голодних, спраглих, бідних, хворих і ув’язнених:

Бо голодував Я, і ви звинувачували в усьому уряд;
спраглим був, і ви казали Мені почекати;
був подорожнім, і ви казали, що нелегалів нам не потрібно;
був нагим, і ви зорганізували комісію, щоби вивчити проблему;
був недужим, і ви казали, що Я не вів здоровий спосіб життя;
у в’язниці був, і ви говорили, що це Моя власна провина.

Moore, Kirk. “The Sheep and the Goats.” Unioncongregational-ucc.org. 23 Nov. 2008. Web. 11 Feb. 2015.

 ***

Ікона Роберта Ленца, контроверсійного сучасного іконописця і францисканського монаха, називається “Christ in the Margins” і зображує Христа за колючим дротом. Але, якщо уважно придивитися до неї, то зникає чіткість і стає незрозумілим, хто за колючим дротом: Христос, чи глядач? Хто кому оказує милість? З одного боку, відвідувач виявляє милосердя до в’язня. З іншого, на Страшному суді, відвіданий в’язень з об’єкта милості перетворюється на джерело благословення.

***

Притча про Страшний суд не залишає сірих плям, чітко визначаючи лише дві якісно різних можливості існування людини у вічності. Це, або єдність із Богом і блаженство в раю, або вічні муки у пеклі. Кожен буде причисленим або до овець, або до козлів. Підставами для визначення людської долі буде наявність або відсутність справ любові та милосердя: “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був не дужим, і ви відвідали Мене; у в’яз­ниці був, і ви прийшли до Мене”.

Слово Боже чітко і послідовно свідчить, що спасіння людини залежить як від Бога, так і від самої людини. А точніше від наявності або відсутності добрих справ. Євангелист Матвій пише: “Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його” (Мф. 16:27). Апостол Павло вчить: “всiм нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що вiн робив, живучи в тiлi, добре або лихе” (2Кор. 5:10). В останній главі Одкровення Іоана Богослова читаємо: “Неправедний нехай ще чинить неправду; нечистий не­хай ще оскверняється; праведний же нехай ще тво­рить правду, і свя­тий нехай ще освячується. Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його” (Одкр. 22:11-12)…

Henrickson, Charles. “The Truth about Sheep and Goats.” Free Republic. 22 Nov. 2008. Web. 21 Feb. 2015.

***

Християни перших століть виявили революційний для античного світу приклад турботи і піклування про ближніх. Навіть відвертий ворог християнства, Юліан Відступник, визнавав, що “безбожні Галілеяни годують не лише своїх бідних, але і наших також”.

Тертуліан писав, що християнські справи любові та милосердя були настільки шляхетними, що язичницький світ із подивом визнавав: “Подивіться, як вони люблять один одного”.

Дідахе повчає християн: “Не відвертайся від того, хто в потребі, але розділи з ним те, що маєш, і не говори, що щось належить тобі одному”.

У 250 році християни Риму піклувалися про 1500 потребуючих. Благодіяння віруючих були настільки рясними, що св. Ігнатій Богоносець говорив про “першість у любові”, а єпископ Коринфський Діонісій писав, що вони “відсилають допомогу багатьом церквам у різних містах… ”

Климент Римський пише: “Нехай кожен із вас рахується зі своїм ближнім… нехай багатий забезпечує потреби бідного; а бідний дякує Богові, за те, що Він послав того, через кого потреби задовільняються”.

Тертуліан перераховує довгий список груп людей, якими піклуються христяни: “Також християни піклуються про тих, хто втратив свою роботу через віру у Христа”. Передбачалоя, наприклад, що актор, який ставав христянином і залишив свою, пов’язану з язичницькою міфологією роботу, перебував на утриманні церкви. Християни підтримували не лише своїх єдиновірців.  Іван Золотоустий свідчив: “Кожного дня церква годує 3000 чоловік. Поза тим церква щоденно забезпечує харчами та одягом ув’язнених, госпіталізованих, паломників, калік, священнослужителів та інших. Коли в Карфагені та Олександрії почалася епідемія, християни поспішили надати допомогу всім потребуючим…”

Християни щиро вірили, що Бог є власником і розпорядником усіх земних дарів. Їх щедрість наслідувала щедрість Божу. Вільні від турбот, християни жили у простоті та вірили, що завтрашній день знаходиться в руках Божих.

Християнський філософ Аристид писав приблизно у 125 році після Різдва Христового: “Хритстияни відзначаються смиренням і доброчинністю, серед них нема неправди, але є любов один до одного. Вони не зневажають удів і не лишають у смутку сиріт. Той хто має вільно дає тому, хто не має. Подорожнього вони приймають у власному домі і піклуються про нього, як про свого брата: вони і кличуть один одного братами, не по плоті, але у Дусі Божому. Коли хтось із них помирає, інший власним коштом турбується про його поховання; якщо вони чують, що хтось із них ув’язнений або переслідуваний за Христа, усі разом забезпечують його потреби… Якщо серед них знайдеться людина бідна або в потребі, а вони не мають достатньо, щоби забезпечити потребуючого, то постять два або три дні, щоби зібрати необхідні на допомогу кошти”.

Згадуючи таку щирість і любов християн, кожен віруючий  і кожна громада повинні запитати себе: чим ми можемо пожертвувати заради тих, хто живе на вулицях і в притулках для бездомних, для хворих і ув’язнених, для тих, хто втратив роботу і рахує копійки на хліб, для дітей у сиротинцях, для тих, хто потребує їжі та одягу, живучи з нами в одному місті…

McKay, Paul. “The Extreme, Radical, Counter-cultural and Urgent “business” of the Church (Lenten Meditation, Early Christians Div.).” Jitterbugging for Jesus. 5 Mar. 2013. Web. 21 Feb. 2015.

*** 

Готуючись до Великого посту важливо пам’ятати, що Господь відділяє овець від козлів, а не овець від вовків. Господь не обирає між віруючими і невіруючими, між явними грішниками та праведниками. І вівці і козли є прообразами християн. Відкинуті Богом здивовані присудом, бо претендували на місце у Царстві Небесному. Виявляється, можна вважати себе віруючим… і при цьому бути відкинутим Богом. Таке трапися з кожним, хто вважає себе християнином, але не живе християнським життям…

***

Роздумуючи про власну долю на Страшному Суді ми заспокоюємо себе словами: “Бог є любов, отже судити нас буде любов Божа”. Але твердження “Бог є любов” може перетворитися з надії на звинувачення: Бог перебуває в мені настільки, скільки я маю любові.
Частина людей запитає: “Чому Ти відкинув мене, Господи?” У відповідь Син Божий подивиться їм в очі очима “непоміченого” жебрака і скаже: “Бо Бог є любов”.
Після цього, очима вагітної дівчинки-підлітка на яку всі дивилися осуджуючи та хитаючи головою і скаже: “Бо Бог є любов”.
Подивиться очима забутого і викресленого з пам’яті друга дитинства, що став наркоманом або сів до в’язниці і скаже: “Бо Бог є любов”.
Очима голодної дитини або багатодітної матері та скаже: “Бо Бог є любов”.
Очима хворих, зраджених, зранених життям що траплялися на життєвому шляху і скаже те саме: “Бо Бог є любов”.
Увесь цей калейдоскоп звинувавчень лякає зовсім не помстою. Він страшний своєю нормальністю і незворотністю. Нормальністю – бо властивий кожному з нас. І незворотністю – бо на Страшному Суді вже нічого не можна змінити…

***

Щоби стежити за оновленнями follow me on facebook